Справа 22ц-20234/2009 р. Головуючий у і інстанції
Категорія 45 (IV) Леонідова О.В.
Доповідач Неклеса В.І.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2009 року січня 28 дня колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
Головуючого: Неклеси В.І.
суддів: Братіщевої Л.А., Савіної Г.О.
при секретарі: Іванюк О.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Широківського районного суду Дніпропетровської області від 14 жовтня 20о8 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Широківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, треті особи Широківська державна нотаріальна контора, Широківський районний відділ земельних ресурсів Дніпропетровської області, Миколаївська селищна рада Широківського району Дніпропетровської області про поновлення в праві на земельну частку (пай).
Особи, що беруть участь у розгляді справи:
Позивач- ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2
ВСТАНОВИЛА:
У травні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом і просив поновити пропущений строк позовної давності для звернення до суду з позовною заявою, поновити його в праві на земельну частку (пай) колишнього КСП „Вільний Степ" Широківського району Дніпропетровської області розміром 5, 8 умовних кадастрових гектарів вартістю 43 203 грн. 43 коп. і зобов'язати відповідача Широківську районну державну адміністрацію Дніпропетровської області видати йому сертифікат на земельну частку (пай).
В обґрунтування позову позивач зазначав, що з 29.09.1993 року по 30.08.1996 року він був членом КСП і працював водієм у КСП „Вільний степ". Як члена КСП його включили до списку членів КСП, які мають право на земельну частку (пай), але відповідач не видав йому сертифікат на земельну частку (пай).
Про порушення свого права на земельну частку (пай) йому стало відомо в грудні 2007 року, оскільки він з 1996 року не працював в КСП та не проживав вАДРЕСА_1 а відповідач не повідомив йому, що він має право на земельну частку (пай). Посилаючись на ці обставини позивач просив задовольнити позов.
Рішенням суду в задоволенні позовних вимог відмовлено з причини пропуску позивачем строку позовної давності.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду і постановити нове рішення про задоволення позовних вимог, так як висновок суду про те, що він повинен був дізнатись про своє право на земельну частку (пай) в серпні-вересні 1996 року при звільненні з членів КСП, ґрунтується на припущеннях суду. Крім того, суд не застосував абзац 2 пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України і помилково визнав пропуск ним строку позовної давності на підставі норм ЦКУРСР(1963р.)
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Миколаївської сільської ради народних депутатів Широківського району Дніпропетровської області передано КСП „Вільний Степ" у колективну власність 3574, о гектарів землі для ведення сільськогосподарського виробництва і на підставі цього рішення було видано КСП „Вільний Степ" Широківського району Дніпропетровської області Державний акт на право колективної власності на землю серії ДП Шр №7 від 02.06.1995 року. До цього акту був доданий список членів КСП, які мають право на земельну частку (пай), в який був включений і позивач під №145.
Розпорядженням голови Широківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 28.05.1997 року №188 було затверджено розмір земельної частки (паю) - 6, 52 га. та її вартість (а.с. 129).
Видача і реєстрація сертифікатів на право на земельну частку (пай), членам КСП „Вільний Степ", згідно повідомлення голови Миколаївської селищної ради Широківського району Дніпропетровської області від 26.08.2008 року №144/2-17/5 (а.с. - 92), проводилася у 2000 році відповідно записів в книзі реєстрації сертифікатів.
Із записів в трудовій книжці БТ-п №4874974» виданої 04.09.1991 року на ім'я позивача і архівних копій протоколів №8 від 12.09.1993 року, №2 від 15.06.1994 року, №19 від 03.09.1996 року вбачається, що позивач працював і був членом колгоспу ім. Свердлова, а після його реорганізації в КСП „Вільний Степ" був членом цього КСП до 30.08.1996 року. Відповідно до заяви позивача, рішенням правління КСП „Вільний Степ" позивач був виключений з членів цього КСП в зв'язку із зміною місця проживання. В період роботи в колгоспі, а потім в КСП „Вільний Степ", позивач, як вбачається із копії його паспорта, з 09.04.1992 року був зареєстрований в м. Кривому Розі. Даних в паспорті про те, що він проживав та був зареєстрований у АДРЕСА_1, в якому знаходилось КСП „Вільний Степ", немає.
У п. „Д" ст3.3. розділу III Статуту КСП „Вільний Степ" не передбачено зберігання членства КСП у випадку звільнення з роботи та виходу із членів КСП в зв'язку з переїздом на інше місце проживання.
Виходячи з викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що на момент вирішення головою Широківської райдержадміністрації питання про розмір земельної частки (паю) та видачу членам КСП „Вільний Степ" сертифікатів на право на земельний пай, тобто на момент паювання землі, позивач не являвся членом КСП, вибув за власним бажанням із КСП „Вільний Степ" і за ним не зберігалося право на земельну частку (пай) в КСП „Вільний Степ".
Таким чином, висновок в мотивувальній частині рішення суду про те, що позивач на момент виходу із членів КСП „Вільний Степ" мав право на земельну частку (пай), є помилковим.
Доводи позивача про те, що він дізнався про порушення свого права на отримання у власність середньої земельної частки (паю) в КСП „Вільний Степ" лише в грудні 2007 року, не можуть бути підставою для задоволення позовних вимог, оскільки право на земельну частку (пай), з підтвердженням цього права сертифікатом на земельну частку (пай), позивачем було втрачено 30.08.1996 року в зв'язку з виключенням його із членів КСП „Вільний Степ" за особистою заявою.
Приймаючи до уваги, що районний суд відмовив позивачу в задоволенні позовних вимог з мотивів пропуску позивачем строку позовної давності для звернення до суду з цим позовом та виходячи із встановлених обставин та вимог закону, колегія суддів вважає за необхідне змінити мотивувальну частину рішення суду про відмову в задоволенні позовних вимог, зазначивши, що позовні вимоги не підлягають задоволенню в зв'язку з виходом позивача із членів КСП „Вільний Степ" за власним бажанням і втрати ним права на земельну частку (пай) після виключення його 30.08.1996 року із членів КСП та звільнення з роботи в КСП „Вільний Степ" до початку паювання колективної землі КСП „Вільний Степ".
підлягає частковому задоволенню, а рішення суду в частині мотивів відмови в задоволенні позовних вимог зміні з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд виходив з того, що позивач, як член КСП „Вільний Степ" Широківського району Дніпропетровської області, відповідно до Указу Президента України від о8.о8.1995 рок „Про порядок паювання земель, переданих в колективну власність сільськогосподарським підприємствам й організаціям" і ст.ст. 22, 23 діючого на той час Земельного кодексу України, мав право на земельну частку (пай) з моменту передачі землі в колективну власність, тобто з дня видачі Державного акту на право колективної власності на землю КСП „Вільний Степ" Широківського району Дніпропетровської області серії ДП Шр №7 від 02.06.1995 року, але звернувся з позовом про захист свого права на земельну частку (пай) з пропуском строку позовної давності без поважних причин.
Колегія суддів вважає, що такий висновок суду не відповідає встановленим обставинам, матеріалам справи та вимогам закону.
У ч. 9 ст. ст. 5 3K України (1991р.) передбачено, що кожний член КСП,
сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного
товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами 6 і 7 ст. 6 цього Кодексу.
Згідно ч. 6 ст. 6 ЗК України (1991р.), при обчисленні розміру середньої земельної частки, що обчислюється сільською, селищною, міською Радою народних депутатів, враховується сільськогосподарські угіддя (у тому числі рілля), якими користуються підприємства, установи, організації та громадяни у межах території даної Ради, крім тих підприємств, установ і організацій, землі яких не підлягають приватизації.
Загальний розмір обчисленої площі, як зазначалось у ч.7 ст. 6 ЗК України (1991р.), поділяється на кількість осіб, які працюють у сільському господарстві, пенсіонерів, які раніше працювали у сільському господарстві і проживають у сільській місцевості, а також осіб, зайнятих у соціальній сфері на селі.
До числа осіб, які працюють у сільському господарстві, відповідно до ч. 8 ст. 6 ЗК України (1991р.), належать усі працівники КСП, підсобних сільських господарств, селянських фермерських господарств, інших сільськогосподарських підприємств, установ і організацій.
Згідно ч.3 ст.1 Указу Президента України від 08.08.1995 року №720/95, паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена КСП, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі ( на місцевості).
Право на земельну частку (пай), згідно ст. 2 названого Указу, мають члени КСП, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю.
При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними.
Відповідно до ст. 5 цього Указу, видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація проводяться відповідною районною державною адміністрацією.
У разі виходу власника земельної частки (паю) з КСП, як зазначається в ст. 6 Указу, за його заявою здійснюється відведення земельної ділянки в натурі в установленому порядку і видається державний акт на право приватної власності на цю земельну ділянку.
Після видачі громадянинові державного акта на право приватної власності на земельну ділянку, сертифікат на право на земельну частку (пай) повертається до районної державної адміністрації.
Доводи в апеляційній скарзі про те, що суд ґрунтував свої висновки на припущеннях, не застосував абзац 2 пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та помилково визнав пропуск ним строку позовної давності без поважних причин, не можуть бути підставою для скасування рішення суду про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 303, 307, п.3 ч.1 ст. 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Широківського районного суду Дніпропетровської області від 14 жовтня 2008 року в частині мотивів відмови в задоволенні позовних вимог змінити.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.