ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2015 р. Справа № 876/11728/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.

суддів: Большакової О.О., Макарика В.Я.,

за участю секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку Волинської області на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 28.11.2014 р. про залишення позовної заяви без розгляду в частині позовних вимог по справі за позовом управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку Волинської області до Луцької заготівельно-збутової бази Волинської облспоживспілки про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах,-

встановив:

11.11.2014 року позивач - управління Пенсійного фонду України в м.Луцьку Волинської області (далі - УПФУ в м.Луцьку) звернулось із позовом до Луцької заготівельно-збутової бази Волинської облспоживспілки (далі - Луцька ЗЗБ Волинської ОСС) про стягнення заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, за період з січня по червень 2014 року в сумі 23972,04 грн.

Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що в порушення вимог Закону України "Про пенсійне забезпечення", Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" Луцька ЗЗБ Волинської ОСС не відшкодувала (не покрила) УПФУ в м.Луцьку фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених на підставі пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", в сумі 23972,04 грн. Просить стягнути з Луцької ЗЗБ Волинської ОСС на користь УПФУ в м.Луцьку заборгованість на загальну суму 23972,04 грн., яка виникла в результаті недотримання порядку відшкодування витрат Пенсійного фонду на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 28.11.2014р. позовну заяву управління Пенсійного фонду України в м.Луцьку Волинської області до Луцької заготівельно-збутової бази Волинської облспоживспілки в частині позовних вимог про стягнення фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з січня по квітень 2014 року включно у розмірі 15981,36 грн. - залишено без розгляду.

Не погоджуючись із ухвалою суду, позивач - УПФУ в м.Луцьку оскаржило її в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана ухвала прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з помилковим застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти нову, якою направити справу на продовження розгляду до суду першої інстанції.

Пенсійний фонд в обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що згідно ст. 18 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV, страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом. Страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство. Законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати. П. 12 ст. 20 визначено, що страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Згідно з п. 2 ст. 106 Закону №1058, суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки визначені цим Законом, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (недоїмкою).

Пунктом 15 статті 106 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" чітко визначено, що строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

Тому, строки позовної давності щодо стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій призначених відповідно до пунктів "б"-"з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за січень-червень 2014 року в сумі 23972,04 грн. з Луцької заготівельно-збутової бази в користь Пенсійного фонду України не застосовуються.

В судове засідання сторони не з'явились, хоча були повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи у суді, а тому суд вважає за можливе розглянути справу без їх участі та відповідно до вимог ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що предметом позовних вимог УПФУ в м.Луцьку є стягнення заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, за період з січня по червень 2014 року в сумі 23972,04 грн. До суду із позовною заявою до Луцької ЗЗБ Волинської ОСС позивач звернувся 11.11.2014 року.

Так, стаття 99 глави 8 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює строки звернення до суду.

Відповідно до ч.1 ст.99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно ж ч.2 ст.99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення передбачених законом вимог.

Варто врахувати, що відповідно до ч.1 ст.100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

В контексті вищенаведених процесуальних норм КАС України, суд першої інстанції вірно виходив з того, що витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року №21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 року за №64/8663 (далі - Інструкція), не є страховими внесками, а тому на їх стягнення поширюється загальний строк позовної давності, що встановлений КАС України та становить шість місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Так, розмір сум до відшкодування на поточний рік витрат Пенсійного фонду України на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, визначається у повідомленнях, які формуються працівниками Пенсійного фонду України, а підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду визначену у повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах (п.п.6.4, 6.8 п.6 Інструкції).

Тому, в даному випадку колегія суддів поділяє висновок суду першої інстанції, що у разі, якщо підприємство до 25-го числа відповідного місяця не вносить суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, то з 26-го числа цього ж місяця в уповноваженого органу Пенсійного фонду України виникає право на стягнення цих витрат з підприємства. Розмір такого відшкодування визначається у відповідних розрахунках до 20 січня поточного року, або протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Із матеріалів справи вбачається, що 17.01.2014 року УПФУ в м.Луцьку надіслало на адресу відповідача розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій з 2014 року, відтак з моменту надіслання такого розрахунку 26-го числа кожного місяця позивачу було відомо про несплату підприємством фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.

Як наслідок, враховуючи строк звернення позивача до суду (11.11.2014 року), відсутність поважних підстав для його поновлення, суд першої інстанції вірно виходив з того, що позовні вимоги в частині стягнення фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з січня по квітень 2014 року включно заявлені з пропуском строків звернення до суду, оскільки останній день пред'явлення вимоги за квітень 2014 року (строк сплати до 25 квітня 2014 року включно) є 26 жовтня 2014 року.

Тому, згідно розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, Луцька ЗЗБ Волинської ОСС повинна відшкодовувати позивачу витрати на виплату та доставку пенсій пенсіонерам-пільговикам в розмірі 3995,34 грн. щомісячно, з яких: пенсіонеру ОСОБА_1 в розмірі 1199,54 грн., пенсіонеру ОСОБА_2 в розмірі 1730,44 грн., пенсіонеру ОСОБА_3 в розмірі 1065,36 грн. щомісячно.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів вважає, що в даному випадку суд першої інстанції вірно застосував наслідки пропуску строку звернення до суду встановленого ст.99 КАС України та правомірно залишив без розгляду позовну заяву управління Пенсійного фонду України в м.Луцьку Волинської області до Луцької заготівельно-збутової бази Волинської облспоживспілки в частині позовних вимог про стягнення фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з січня по квітень 2014 року включно у розмірі 15981,36 грн.

Відповідно до частини першої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 199, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

ухвалив:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку Волинської області залишити без задоволення, а ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 28.11.2014 р. про залишення позовної заяви без розгляду в частині позовних вимог по справі № 803/2320/14 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя І.В. Глушко

Судді О.О. Большакова

В.Я. Макарик