ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2015 року Справа № 876/258/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Макарика В.Я.

суддів - Большакової О.О., Глушка І.В.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Локачинському районі Волинської області на постанову Локачинського районного суду Волинської області від 10 грудня 2014 року у справі № 160/819/14-а за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Локачинському районі Волинської області про визнання незаконними дій та зобов'язання проведення перерахунку пенсії,-

В С Т А Н О В И В:

28.11.2014 ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Локачинському районі Волинської області у якому просив визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Локачинському районі Волинської області про відмову у перерахунку пенсії в розмірі 90% від заробітної плати. Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Локачинському районі Волинської області провести перерахунок пенсії у розмірі 90% від заробітної плати з 01 липня 2012 року згідно довідки прокуратури Волинської області про розмір заробітної плати № 18/75 від 05 квітня 2013 року та виплатити недоотримані кошти за цей період.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що управління ПФУ безпідставно здійснило перерахунок його пенсії в розмірі 80 відсотків від суми заробітної плати, посилаючись на Закон України від 8 липня 2011 року № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі - Закон № 3668-VІ), яким внесено зміни до статті 50-1 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1789-ХІІ «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1789-ХІІ), оскільки це суперечить статті 22 Конституції України та порушує його права. Таким чином, відповідач здійснив перерахунок пенсії у розмірах нижчих, ніж встановлено законодавством України.

Постановою Локачинського районного суду Волинської області від 10 грудня 2014 року позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Локачинському районі Волинської області щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 в розмірі 90 відсотків від суми заробітної плати. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Локачинському районі Волинської області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 1 липня 2012 року з розрахунку 90 відсотків від суми заробітної плати, зазначеної в довідці прокуратури Волинської області № 18/75 від 5 квітня 2013 року та виплатити недоотримані кошти за період з 1 липня 2012 року. Стягнуто з управління Пенсійного фонду України в Локачинському районі Волинської області в користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 73 грн. 08 коп.

Із цією постановою не погодився відповідач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що така прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому просить її скасувати в частині задоволення позову та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не було враховано того, що на час звернення позивача за перерахунком пенсії чинною була редакція ч. 2 ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ, яка передбачає призначення пенсії працівникам прокуратури в розмірі 80% від суми місячної заробітної плати, а не в розмірі 90%, як це зазначив позивач. Крім того, на момент розгляду справи у суді відповідно до Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 № 1166-VII з 01.05.2014 чинною є реакція ч. 2 ст. 51-1 Закону № 1789-ХІІ, згідно якої пенсія призначається у розмірі 70% від суми місячної заробітної плати.

Враховуючи те, що цю справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, а усі особи, які беруть участь у справі в судове засідання не прибули, хоча належним чином повідомлені про його дату, час та місце, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, апеляційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи та обговорив підстави і межі апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 з 01.02.2001 перебуває на обліку в Управлінні ПФ України в Локачинському районі, як одержувач пенсії за вислугою років відповідно до ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ.

04.11.2014 ОСОБА_1 звернувся до Управління ПФ України в Локачинському районі з заявою про проведення перерахунку пенсії, у якій вказував на неправомірність зменшення його розміру пенсії з 90% до 80% від заробітку, а тому просив провести перерахунок пенсії у розмірі 90% від заробітку зазначеного у довідці від 05.04.2013 № 18/75.

Листом від 14.11.2014 № 155/Б-02 позивачу відмовлено у проведенні такого перерахунку, з огляду на те, що відповідно до ч. 2 ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ в редакції Закону № 3668-VІ пенсія призначається у розмірі 80% від суми місячної заробітної плати.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позов належить задовольнити повністю, оскільки відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативні акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Таким чином, обсяг прав позивача в частині отримання пенсії в розмірі 90%, які нараховувалися і отримувалися раніше не може бути звуженим у зв'язку із внесення змін у Закон України «Про прокуратуру» та прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури». Під час проведення перерахунку пенсії позивача повинна бути враховано попередня відсоткова ставка, з якої визначається розмір пенсії 90%.

Суд апеляційної інстанції з такими висновками суду першої інстанції погоджується частково, з огляду на таке.

Умови та порядок пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих визначено статтею 50-1 Закону № 1789-ХІІ. Редакція зазначеної статті змінювалась.

Згідно з частиною першою статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ (у редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу) прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Законом № 3668-VІ, який набрав чинності з 1 жовтня 2011 року, внесено зміни до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, зокрема змінено у відсотках розмір пенсії за вислугу років, яка призначається прокурорам і слідчим у разі реалізації ними такого права.

Так, відповідно до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ у редакції Закону № 3668-VІ прокурори і слідчі мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Таким чином, з 1 жовтня 2011 року положення частини першої статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ щодо призначення прокурорам і слідчим пенсії за вислугу років у розмірі не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку втратили чинність у зв'язку з внесенням змін до редакції цієї статті Законом № 3668-VІ.

Разом з тим підстави та порядок перерахунку пенсії прокурорам регулюють частини тринадцята та вісімнадцята статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, положення яких щодо перерахунку пенсії у зв'язку із прийняттям Закону № 3668-VІ не зазнали змін, змінилася лише нумерація частин цієї статті.

Так, відповідно до частини тринадцятої статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи (частина вісімнадцята статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ).

Ураховуючи наведене, суд апеляційної інстанції вважає, що при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, а тому дійшла такого правового висновку: внесені Законом № 3668-VІ зміни до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом та механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм проведення перерахунку пенсії за вислугу років прокурорам є частини тринадцята та вісімнадцята статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ.

Крім того, вирішуючи питання про застосування цього Закону у часі, слід виходити з того, що згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення (Рішення № 5-рп/2002).

Виходячи з висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини щодо їхнього пенсійного забезпечення виникають на момент звернення за призначенням пенсії.

Такі висновки суду апеляційної інстанції відповідають правовій позиції викладеній у постанові Верховного Суду України від 10.12.2013 № 21-420а13, у відповідність до якої суди зобов'язані привести свою судову практику згідно ст. 244-2 КАС України.

З аналогічних підстав не можуть бути прийняті до уваги посилання апелянта на внесення змін до ч. 2 ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ Законом України «Про запобігання фінансовій катастрофі та створення передумов для економічного зростання в Україні» 27 березня 2014 року № 1166-VII, оскільки вказаним Законом внесено зміни тільки до частин 2 та 5 ст. 50-1, а саме цифри « 80» замінено цифрами « 70», які стосуються призначення, а не перерахунку пенсії.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо протиправності відмови відповідача у проведені перерахунку пенсії позивача відповідно до ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ у розмірі 90% від заробітку, який був передбачений на час призначення пенсії.

Однак, суд першої інстанції задовольняючи адміністративний позов не дослідив питання щодо дотримання позивачем строків звернення до адміністративного суду.

Оскільки стосовно не нарахованих пенсій ніякими нормативно-правовими актами, крім КАС України, не визначено строк звернення до суду, то під час вирішення спорів, які виникають із вказаних правовідносин слід застосовувати визначений ч. 2 ст. 99 КАС України шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що у розглядуваному випадку право позивача було порушене під час проведення перерахунку пенсії згідно його заяви. При цьому, про порушення цього права позивач повинен був дізнатися у наступному місяці під час отримання пенсії, оскільки йому було відомо про розмір його заробітної плати згідно довідки № 18/75 від 05.04.2013 (7687,23 грн), яка ним подана до пенсійного органу. Тобто знаючи розмір своєї заробітної плати з якої обчислюється пенсія, отримавши таку після проведеного перерахунку, позивач повинен був дізнатися, що її перерахунок проведено у розмірі 80, а не 90 відсотків від заробітку.

Таким чином, позивач звернувшись із позовом 28.11.2014, пропустив строк звернення до адміністративного суду в частині позовних вимог за період з 01.07.2012 по 27.05.2014 включно.

Враховуючи те, що матеріали справи не містять, а позивачем не надано доказів, які б давали підстави вважати, що цей строк пропущено з поважних причини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у відповідності до ст. 100 КАС України позовні вимоги за період з 01.07.2012 по 27.05.2014 включно - слід залишити без розгляду.

При цьому, апеляційний суд зазначає, що пенсія є періодичним платежем, виплата якої не обмежена у часі. Отже, вирішуючи питання про зобов'язання нарахувати та виплатити таку, у разі відсутності спору про право особи на отримання пенсії або встановлення такого права в судовому порядку, не можна обмежувати орган, відповідальний за здійснення їх нарахування і виплати, певним часовим проміжком, якщо не відбулося змін у законодавстві. Отже, позовні вимоги підлягають до задоволення з 28.05.2014 року.

Крім того, суд апеляційної інстанції вказує на безпідставність вимоги позивача про визнання незаконним розпорядження відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії, оскільки матеріалами справи встановлено, що відмова у задоволенні заяви позивача від 04.11.2014 оформлена листом від 14.11.2014 № 155/Б-02 та жодного розпорядження не приймалося.

Тому суд апеляційної інстанції з метою повного захисту прав позивача, у відповідності до ст. 11 КАС України, вважає за необхідне вийти за межі позивних вимог, визнати протиправною відмову відповідача у проведенні перерахунку пенсії позивача з 05.05.2014 (з урахуванням строку звернення до адміністративного суду) та зобов'язати провести такий перерахунок відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» у розмірі 90% від суми заробітної плати згідно довідки прокуратури Волинської області від 05.04.2013 № 18/75.

Враховуючи те, що постанова суду першої інстанції прийнята з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи за відповідними позовними вимогами, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про її скасування та прийняття нової постанови про часткове задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 11, 99, 100, 155, 195, 197, 198, 202, 203 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Локачинському районі Волинської області - задовольнити частково.

Постанову Локачинського районного суду Волинської області від 10 грудня 2014 року у справі № 160/819/14-а - скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити частково.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Локачинському районі Волинської області в частині визнання протиправними дій та зобов'язання провести перерахунок пенсії за період з 01.07.2012 по 27.05.2014 включно - залишити без розгляду.

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Локачинському районі Волинської області щодо відмови ОСОБА_1 провести перерахунок пенсії з 28.05.2014 відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» у розмірі 90 % від суми місячної заробітної плати вказаної у довідці прокуратури Волинської області від 05.04.2013 № 18/75.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Локачинському районі Волинської області провести з 28.05.2014 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» у розмірі 90% від суми місячної заробітної плати вказаної у довідці прокуратури Волинської області від 05.04.2013 № 18/75, з урахуванням виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

На постанову протягом двадцяти днів, після набрання нею законної сили, може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: В.Я. Макарик

Судді: О.О. Большакова

І.В. Глушко