УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2015 р. Справа № 876/6508/14

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Гулида Р.М.,

суддів - Кузьмича С.М., Улицького В.З.,

при секретарі судового засідання - Коцур В.К.,

за участю:

представників позивача - Стефанюк Ю.В.,

Турянської Н.С.,

Мельник О.І.,

представника відповідача - Хмури Н.В..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 червня 2014 року у справі за позовом Львівського комунального підприємства "Сяйво" до Державної податкової інспекції у Залізничному районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

ЛКП "Сяйво" звернулося з позовом до ДПІ у Залізничному районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000422380 від 08.04.2011 року та № 0001112302/0/13050, №0001102302/0/13054 від 11.04.2011року.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті з порушенням норм законодавства, оскільки усі необхідні первинні документи на підтвердження досліджуваних під час податкової перевірки господарських операцій були вилучені у позивача у 2009 році працівниками СВ ПМ ДПА у Львівській області під час проведення обшуку. Відсутність вилучених документів не є підставою для визнання податковим органом нікчемними договорів позивача із його контрагентами та висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства. Стверджує про відсутність із боку позивача порушень, встановлених у Акті податкової перевірки, відтак позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення - рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 16 червня 2014 року, позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова № 0000422380 від 08.04.2011 року.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова № 0001112302/0/13050 від 11.04.2011 року.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова № 0001102302/0/13054 від 11.04.2011 року.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ДПІ у Залізничному районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області подала апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції порушив норми матеріального права, а допущена упереджена оцінка зібраних доказів та довільне трактування законодавства за текстом постанови, не відповідає фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи по суті позовних вимог.

Заслухавши доповідача - суддю Львівського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, мотивуючи це наступним.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Залізничному районі м. Львова в період з 24.01.2011 року по 21.03.2011 року проведено планову виїзну перевірку ЛКП "Сяйво" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.09.2010 року.

28.03.2011 року за результатами перевірки податковим органом складено акт № 740/23-2/32262674, яким встановлено порушення ЛКП "Сяйво" вимог п. 5.1., п.п. 5.2.1. п. 5.2., п.п. 5.6.1. п. 5.6., п.п. 5.7.1. п. 5.7. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", ст.203, п.п. 1, 2 ст. 215, ст. 216 ст. 228 ЦК України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток у сумі 7582 грн.; вимог п. 1.11. ст.1, п.п. 7.2.1. п. 7.2., п.п. 7.4.1.,п.п. 7.4.4. п. 7.4., п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7, п. 11.11. ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість", ст. 203, п.п. 1, 2 ст. 215, ст. 216 ст. 228 ЦК України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість в сумі 227474 грн., а також вимог п. 2.6., п. 3.3., п. 3.10., п. 4.3. Положення про проведення касових операцій у національній валюті в Україні, затв. постановою Правління НБ України № 637 від 15.12.2004 року, в наслідок чого несвоєчасно оприбутковано готівку в касі підприємства в сумі 3269 грн..

На підставі зазначеного акту ДПІ у Залізничному районі м. Львова прийнято податкове повідомлення - рішення форми "Р" № 0000422380 від 08.04.2011 року, яким за порушення п.2.6., п. 3.3., п. 3.10., п. 4.3. Положення про проведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБ України № 637 від 15.12.2004 року до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у сумі 16345,50 грн.; податкове повідомлення - рішення форми "Р" № 0001102302/0/13054 від 11.04.2011 року, яким за порушення п. 5.1., п. п. 5.2.1. п. 5.2., п. п. 5.6.1. п. 5.6., п. п. 5.7.1. п. 5.7. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем податок на прибуток в сумі 9477,50 грн.; податкове повідомлення - рішення форми "Р" № 0001112302/0/13050 від 11.04.2011 року, яким за порушення п. 1.11. ст.1, п. п. 7.2.1. п. 7.2., п. п. 7.4.1., п. п. 7.4.4. п. 7.4., п. п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7, п. 11.11. ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість" збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем податок на додану вартість в сумі 284342,50 грн..

Стосовно посилань податкового органу про заниження позивачем податку на прибуток у сумі 7582 грн. у зв'язку із порушення п. 5.1., п. п. 5.2.1. п. 5.2., п. п. 5.6.1. п. 5.6., п. п. 5.7.1. п. 5.7. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", ст. 203, п. п. 1, 2 ст.215, ст. 216 ст. 228 Цивільного кодексу України, слід вказати наступне.

В акті податкової перевірки апелянтом встановлено завищення позивачем валових витрат по товарах одержаних від ПП "Львів Проектбуд Реставрація" на загальну суму 24315 грн.. Податковий орган стверджує про нікчемність укладених між позивачем та ПП "Львів Проектбуд Реставрація" договорів та про відсутність у позивача можливості фактичного отримання товарів від ПП "Львів Проектбуд Реставрація".

Для спростування зазначеного позивачем долучено до матеріалів справи копії: - договору на виконання ремонтно-будівельних робіт № 1 від 01.08.2008 року, укладеного ЛКП "Сяйво" (замовник) та ПП "Львів Проектбуд Реставрація" (підрядник) про ремонт покрівлі в ж/б по вул. Ганкевича, 7 з додатком № 1; - податкової накладної № 742 від 18.09.2008 року на суму 17650 грн.; - договірної ціни, локального кошторису, відомості ресурсів, дефектного акта, довідки про вартість виконаних підрядних робіт, акта приймання виконаних підрядних робіт до договору № 1 від 01.08.2008 року; - договору на виконання ремонтно-будівельних робіт № 07/21 від 21.07.2009 року, укладеного ЛКП "Сяйво" (замовник) та ПП "Львів Проектбуд Реставрація" (підрядник) про ремонт покрівлі в ж/б по вул. Ливарній, 5 з додатком № 1; - податкової накладної № 0200 від 31.07.2009 року на суму 2200 грн.; - договірної ціни, локального кошторису, відомості ресурсів, дефектного акта, довідки про вартість виконаних підрядних робіт, акта приймання виконаних підрядних робіт до договору № 07/21 від 21.07.2009 року; - договору на виконання ремонтно-будівельних робіт № 2 від 01.09.2008 року, укладеного ЛКП "Сяйво" (замовник) та ПП "Львів Проектбуд Реставрація" (підрядник) про ремонт м'якої покрівлі в ж/б по вул. Ганкевича, 5; - податкової накладної № 743 від 18.09.2008 року на суму 6000 грн.; - договірної ціни, локального кошторису, відомості ресурсів, дефектного акта, довідки про вартість виконаних підрядних робіт, акта приймання виконаних підрядних робіт до договору № 2 від 18.09.2008 року; - податкових накладних № 0146 від 11.06.2009 року на суму 1656 грн., № 0328 від 29.10.2009 року на суму 1672,80 грн.; - реєстрів отриманих та виданих податкових накладних, розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів; - виписок із банківського рахунку про оплату товарів та робіт, придбаних у контрагента ПП "Львів Проектбуд Реставрація".

Зазначені докази свідчать про відсутність порушень позивачем п. 5.1., п. п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", відтак, твердження апелянта про завищення позивачем валових витрат по товарах, одержаних від ПП "Львів Проектбуд Реставрація", на загальну суму 24315 грн. є безпідставними, а позов у цій частині підлягає до задоволення.

Щодо посилань на порушення позивачем п.п. 5.6.1. п. 5.6., п.п. 5.7.1. п. 5.7. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", слід зазначити наступне.

Податковим органом встановлено завищення у податковій декларації з податку на прибуток витрат на оплату праці на загальну суму 4398 грн. та витрат відрахування до фондів державного загальнообов'язкового страхування на загальну суму 1614,07 грн. у зв'язку із преміюванням працівників позивача, які були притягнуті до дисциплінарної відповідальності (оголошено догани) відповідно до наказу № 29-к від 20.08.2010 року.

Для спростування цих обставин позивачем надано для перевірки та долучено до матеріалів справи копії: - наказу № 16-к від 09.08.2010 року про преміювання працівників за 100% збір коштів у липні 2010 року; - рахунку 661 Розрахунки по заробітній платі - розрахункової відомості за серпень 2010 року.

Перевіривши долучені до матеріалів справи докази колегія суддів констатує, що станом на 09.08.2010року (дата видання наказу про преміювання працівників позивача) до працівників позивача, зазначених у Акті податкової перевірки, не було застосовано дисциплінарного стягнення у вигляді догани, оскільки таке мало місце лише 20.08.2010 року (наказ № 29-к від 20.08.2010 року).

Отже, враховуючи вищезазначене, твердження апелянта про порушення позивачем п.п. 5.6.1. п. 5.6., п.п. 5.7.1. п. 5.7. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" є безпідставним, а адміністративний позов у цій частині слід задоволити.

Відносно посилань податкового органу на заниження позивачем податку на додану вартість в сумі 227474 грн. у зв'язку із порушення вимог п.1.11. ст.1, п.п.7.2.1. п.7.2., п.п.7.4.1., п.п.7.4.4. п.7.4., п.п.7.5.1. п.7.5. ст.7, п.11.11. ст.11 Закону України "Про податок на додану вартість", ст. 203, п. п.1,2 ст.215, ст.216 ст.228 ЦК України, слід вказати наступне.

Апелянтом встановлено, що позивачем порушено вимоги п.1.11. ст.1, п.11.11. ст.11 Закону України "Про податок на додану вартість", занижено базу оподаткування податком на додану вартість операцій з надання послуг для ЖЕКів за касовим способом за 2009 рік на загальну суму 167 751 грн..

Для спростування зазначеного позивачем долучено до матеріалів справи копії:- касових книг за 2009 рік про отримання коштів за надання послуг з постачання холодної та гарячої води, електроенергії, опалення, вивезення сміття, квартирну плату; - реєстрів отриманих та виданих податкових накладних за 2009 рік; - актів звіряння розрахунків за надані населенню послуги, на які надаються пільги, складених ЛКП "Сяйво" та Залізничним відділом соціального захисту населення Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради за 2009 рік; - актів звірки розрахунків між ЛКП "Сяйво" та установою нарахування субсидій за 2009 рік; - актів звірки взаємних розрахунків складених ЛКП "Сяйво" та МКП "Львівводоканал" за 2009 рік; - актів на виконання послуг з касового та розрахункового обслуговування, пов'язаних зі збором коштів з населення за централізоване опалення та гаряче водопостачання за 2009 рік; - актів форми "№2-пільга" витрат на відшкодування збитків, пов'язаних з наданням пільг.

Долучені позивачем до матеріалів справи докази свідчать про те, що суми коштів, отримані від кінцевих споживачів (громадян) за надані послуги з урахуванням субсидій, включались до податкового зобов'язання з податку на додану вартість по факту надходження від споживачів (громадян), а суми коштів, зазначені у касових книгах, відповідають податковим зобов'язанням, зазначеним у податковій звітності позивача з податку на додану вартість за відповідний період. Відтак, твердження апелянта про заниження позивачем бази оподаткування податком на додану вартість операцій з надання послуг для ЖЕКів за касовим способом за 2009 рік на загальну суму 167751 грн. є безпідставним, а позов в цій частині підлягає задоволенню.

Щодо посилань податкового органу на порушення позивачем вимог п. п. 7.2.1. п. 7.2., п.п. 7.4.1., п. п. 7.4.4. п. 7.4., п. п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 59723 грн., вбачається наступне.

Як зазначає апелянт, станом на 28.03.2011 року позивачем не надано до перевірки первинних документів на підтвердження господарських операцій з придбання товарів та послуг у контрагентів ЛКП "Залізничнетеплоенерго", ЛМКП "Львівводоканал", ЛМЕМ ВАТ ЛОЕ, КМП "Збиранка", ЛКП "РАС", які були вилучені у позивача у 2009 році працівниками СВ ПМ ДПА у Львівській області під час проведення обшуку.

За змістом ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. 44.6. ст. 44 ПК України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Отже, з врахуванням наведеного, у податкового органу були відсутні підстави стверджувати про безпідставне неподання позивачем до перевірки необхідних первинних документів на підтвердження господарських операцій, що є об'єктом перевірки, оскільки такі були вилучені у позивача у 2009 році працівниками СВ ПМ ДПА у Львівській області під час проведення обшуку.

На підтвердження дотримання вимог п. п. 7.2.1. п. 7.2., п.п.7.4.1., п.п. 7.4.4. п. 7.4., п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", позивачем долучено до матеріалів справи копії відповідних первинних документів, а саме: договори, податкові накладні, рахунки, акти виконання робіт, реєстри отриманих та виданих податкових накладних, платіжні документи. Відтак, з урахуванням зазначеного, адміністративний позов у цій частині підлягає до задоволення.

Колегія суддів також зазначає, що висновки податкового органу про нікчемність правочинів позивача з контрагентами, зазначеними у Акті податкової перевірки, які ґрунтуються на тому, що під час їх вчинення не було дотримано ч. 5 ст. 203 ЦК України і ці правочини не були спрямовані на реальне настання наслідків є помилковими, зважаючи на наступне.

Статтею 234 ЦК України передбачено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Згідно п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9, для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі, якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований фіктивним.

При цьому слід зазначити, що під час перевірки податковий орган не встановив обставин, які б свідчили про умисел позивача на укладення договорів з контрагентами без наміру створити наслідки, які передбачені цими договорами. Не надано цих доказів і під час розгляду справи. Навпаки, документально доведено виконання зобов'язань щодо виконання робіт та поставки товарів. Зазначені обставини були встановлені податковим органом під час перевірки і залишились не спростованими. Відтак, протиправного умислу сторін, зокрема позивача, на укладення фіктивного правочину не встановлено, що виключає його визнання недійсним. З огляду на відсутність доказів умислу сторін, вищезгадані правочини не можуть вважатися нікчемними, як такі, що порушують публічний порядок за ст. 228 ЦК України.

Отже, цей вид недійсних правочинів належить до оспорюваних правочинів. З огляду на цю норму Закону, лише суд, під час розгляду справи, може дійти висновку про фіктивність правочину, ч.2 ст.234 ЦК України.

Щодо викладених в акті перевірки висновків суб'єкта владних повноважень про порушення позивачем вимог ст.ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України, то такі зроблені з перевищенням компетенції органів ДПС України та не підтверджуються дослідженими доказами по справі.

За змістом ПК України та Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990р., податкові органи не наділені законодавцем компетенцією на встановлення фактів порушення платниками податків норм актів цивільного або господарського законодавства та не мають повноважень визнавати правочини нікчемними або такими, що не відповідають закону.

Податковий орган встановивши правочин, який має ознаки фіктивного, повинен звернутися до суду з позовом про визнання цього правочину недійсним. До набрання рішенням суду законної сили правочин вважається дійсним, оскільки саме це є змістом презумпції, яка наведена у ст. 204 ЦК України. До цього часу податковий орган не може застосовувати наслідки недійсності правочину, зокрема й корегувати податкові зобов'язання, навіть якщо б у нього і були відповідні переконання. Здійснення таких дій не відповідає повноваженням податкового органу та способу їх реалізації, свідчить про перевищення компетенції та безпідставне втручання в приватні правовідносини, порушує принцип офіційності.

Отже, з урахуванням зазначеного, твердження апелянта про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами, зазначеними у Акті податкової перевірки, не обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Відносно посилань апелянта на порушення позивачем вимог п. 2.6., п. 3.3., п. 3.10., п.4.3. Положення про проведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБ України № 637 від 15.12.2004 року, в результаті чого несвоєчасно оприбутковано готівку в касі підприємства в сумі 3269 грн., слід вказати наступне.

Позивачем долучено до матеріалів справи копії прибуткового касового ордера № 953 від 03.08.2009 року на суму 3269,10 грн., Z-звіту від 03.08.2009 року про оприбуткування 3269,10 грн., касової книги за 03.08.2009 року (лист 44) із зазначенням прибуткового касового ордера № 953 від 03.08.2009 року на суму 3269,10 грн..

Таким чином, зазначені докази свідчать про дотримання позивачем вимог п. 2.6., п. 3.3., п. 3.10., п. 4.3. Положення про проведення касових операцій у національній валюті в Україні та про своєчасне оприбуткування готівки в касі підприємства на суму 3269,10 грн., а тому адміністративний позов в частині скасування податкового повідомлення-рішення №0000422380 від 08.04.2011 року слід задовольнити.

Перевіривши дійсні обставини справи та додатково проаналізувавши зібрані документальні докази по матеріалах справи, колегія суддів прийшла до неспростовного переконання про те, що суд першої інстанції у відповідності до вимог ст.200 КАС України, правильно встановив обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування немає.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 червня 2014 року у справі №813/1424/14 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Р.М. Гулид

Судді: С.М. Кузьмич

В.З. Улицький

Повний текст ухвали виготовлено 30.04.2015 року