Справа № 296/12855/13-ц

Провадження № 2/296/231/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" січня 2015 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира у складі:

головуючого-судді Галасюка Р.А.,

при секретарі Шваб Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 327 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом, в якому просила стягнути з співвідповідачів на її користь заподіяну матеріальну шкоду в розмірі 114 384 грн. 66 коп. та в рахунок відшкодування моральної шкоди 200000 грн., посилаючись на те, що 25.11.2000 року в районі вул. Вокзальної, 20 в м. Житомирі сталася дорожньо-транспортна пригода, під час якої співвідповідач по справі ОСОБА_2, керуючи транспортним засобом «ГАЗ-24», д.н.НОМЕР_1, який на праві власності належить іншій особі, скоїв наїзд на її батьків - ОСОБА_6 і ОСОБА_7, які від отриманих травм померли під час перебування у медичних установах. 27.11.2000 року по даному факту була порушена кримінальна справа за ст. 215 ч. 3 КК України, яка в подальшому була перекваліфікована на ст. 286 ч. 3 КК України. Внаслідок зазначеної пригоди, як вказує позивачка, їй була спричинена матеріальна і моральна шкода. Вона змушена була нести витрати на поховання батьків, на що нею було витрачено 18226,61 грн., з врахуванням інфляційних процесів за період з 27.07.2003 р. розмір заподіяних матеріальних збитків становить 96734,12 грн., а за період часу з 25.11.2000 р. по 30.06.2009 р. сума витрат на поховання склала 18604,68 грн. з врахуванням інфляційних процесів, оскільки на поховання нею було затрачено 2147,45 грн.. Крім цього, вона несла витрати за надання їй юридичних послуг. За весь період часу, який пройшов зі скоєння відповідачем ОСОБА_2 ДТП, ним було повернуто тільки 300 ?. У В зв'язку зі смертю батьків їй також була заподіяна і моральна шкода. Згідно заяви про збільшення розміру позовних вимог від 24.12.2013 р. ОСОБА_1, окрім заявлених раніше вимог (а.с.5) вимог про стягнення 114084 грн. 66 коп. матеріальної шкоди та 200 000 грн. моральної шкоди, також просила суд стягнути на її користь з ОСОБА_2 19771 грн. 56 коп. матеріальної шкоди. З посиланням на матеріали кримінальної справи № 086085?00 та ухвали апеляційного суду Житомирської області від 07.06.2007 р. у справі № 10-81 позивач у своєму позові визначила ОСОБА_3, ОСОБА_5 і ОСОБА_4 як співвідповідачів з огляду на те, що вони є власниками і володільцями вищевказаного авто «ГАЗ-24», д.н.НОМЕР_1.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засідання підтримала заявлені вимоги, посилаючись на вищенаведені обставини і просила суд їх задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_2 і ОСОБА_3 в судове засідання не з'явились, про час і місце розгляду сповіщались належним чином, тому суд, у відповідності до вимог ст. 169 ЦПК України, вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів у їх відсутність.

Відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з представником заперечували проти заявленого позову ОСОБА_1 і вказувала на безпідставність позовних вимог.

Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши письмові матеріали даної цивільної справи, а також кримінальної за № 086085?00, суд вважає за необхідне позов задовольнити частково, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено в ході судового розгляду справи, дійсно 25.11.2000 року в районі будинку № 20 по вул. Вокзальній у м. Житомирі, сталася дорожньо-транспортна пригода, під час якої співвідповідач у даній справі ОСОБА_2, керуючи транспортним засобом марки «ГАЗ-24», д.н.НОМЕР_1, скоїв наїзд на громадян ОСОБА_6 і ОСОБА_7, що є батьками позивача, які від отриманих травм померли під час перебування у медичних установах. 27.11.2000 року по даному факту була порушена кримінальна справа за ст. 215 ч. 3 КК України, яка в подальшому була перекваліфікована на ст. 286 ч. 3 КК України. Внаслідок зазначеної пригоди позивачці була спричинена матеріальна і моральна шкода. Вона змушена була нести витрати на поховання батьків, на що нею було витрачено 18226,61 грн., з врахуванням інфляційних процесів за період з 27.07.2003 р. розмір заподіяних матеріальних збитків становить 96734,12 грн., а всього вимагає відшкодування на загальну суму 114084 грн.

За весь період часу, який пройшов з моменту вчинення ДТП ОСОБА_2 було відшкодовано позивачці лише 300 ? доларів США.

При дослідженні матеріалів кримінальної справи №086085?00, зокрема (а.с.25-27) вбачається, що гр. ОСОБА_3, заявлений позивачкою у якості співвідповідача, являється неналежним відповідачем у справі, проте позивачка за ст.33 ЦПК України, на заміну неналежної сторони не погодилась, а тому суд вважає необхідним у вимогах позивача до відповідача ОСОБА_3 відмовити за безпідставністю, виходячи з наступного. Так, у кримінальній справі № 086085?00 9 (а.к.с.26) міститься доручення від імені ОСОБА_5 на право керування транспортним засобом марки «ГАЗ-24», д.н.НОМЕР_1 гр. ОСОБА_4 від 30.11.2000 р.. У своїх запереченнях проти позову, а також поясненнях в суді відповідач ОСОБА_5 визнав, що на час скоєння ДТП являвся володільцем вказаного транспортного засобу «ГАЗ-24», д.н.НОМЕР_1, якого, як він пояснив в судовому засіданні, він придбав у гр. ОСОБА_3 наголосивши на приблизній вартості авто на час купівлі у доларах США за збігом часу. На підтвердження вказаних обставин вказує і відповідач ОСОБА_9 у своїх поясненнях (а.ц.с.179) про те, що продав вказане авто гр. ОСОБА_10 з оформленням нотаріальної довіреності на зняття авто з обліку у МРЕВ ДАІ, при цьому заяви про видачу тимчасового талону на право управління ОСОБА_5 даним авто він не писав. Приймаючи до уваги, що в судовому засіданні відповідач ОСОБА_5 вказані обставини не заперечував, оскільки не визнавав позов, з інших підстав, суд за вимог ч.1 ст.61 ЦПК України вважав вищенаведені обставини доведеними.

Допитаний в ході досудового розслідування у кримінальній справі №086085?00 у якості свідка ОСОБА_4 (а.с.27) вказав, що автомобіль «ГАЗ-24», д.н.НОМЕР_1 він купив у гр. ОСОБА_5 та працював на ньому разом із своїм знайомим гр. ОСОБА_2. 25.11.2000 року ОСОБА_2 завіз ОСОБА_4 додому близько 21 годину через хворобливий стан останнього і продовжував керування авто самостійно до моменту скоєння ДТП, в наслідок якого загинули батьки позивачки. З пояснень ОСОБА_2 (а.к.с.25) у якості свідка вбачається, що останній вважав власником авто «ГАЗ-24», д.н.НОМЕР_1 свого знайомого ОСОБА_4, і працював на авто під його керуванням. Проте, виключити гр. ОСОБА_5 з кола осіб, які володіли авто на момент скоєння ДТП не представляється можливим, оскільки згідно доручення (а.к.с.26) він розпорядився авто з правом керування ОСОБА_4 лише 30.11.2000 року, що також підтверджується його поясненнями в суді. У своїх запереченнях проти позову (а.с.273) ОСОБА_5 вказує, що передав авто по довіреності ОСОБА_4, як своєму достатньо відомому знайомому. Посилання ОСОБА_5 на незаконність заволодіння вказаним авто 25.11.2000 року іншими особами, не може бути прийнята судом, оскільки будь-яких звернень ОСОБА_5 з цього приводу до правоохоронних органів не було. Приймаючи до уваги пояснення ОСОБА_4 та ОСОБА_2 останні вважали, що 25.11.2000 року на законних підставах здійснюють використання автомобілю «ГАЗ-24», д.н.НОМЕР_1.

За змістом ст.1201 ЦК України видно, що особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, ці витрати.

Відповідно до керівних роз'яснень п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992 року з відповідними змінами «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», у випадку смерті потерпілого організація або громадянин, відповідальні за заподіяння шкоди, зобов'язані відшкодувати витрати на поховання (в тому числі на ритуальні послуги і обряди) тій особі, яка понесла ці витрати.

Згідно ч.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

У відповідності до положень ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки на підставі права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Відповідно до п.2 ст.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992 року з відповідними змінами «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», при заподіянні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на його володільця не може бути покладено обов'язок по її відшкодуванню, якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого, а у випадках, передбачених спеціальним законом, - тільки умислу потерпілого. Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого, коли іншого не встановлено законом, розмір належного з володільця джерела підвищеної небезпеки відшкодування має бути зменшений або у відшкодуванні шкоди має бути відмовлено.

Із п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року з відповідними змінами «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» видно, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Суд вважає, що оскільки під час розгляду справи не було встановлено, що вказана ДТП сталася внаслідок непереборної сили, умислу потерпілого або грубої необережності загиблих подружжя ОСОБА_7, є підстави застосувати норми ч.2 ст.1167 ЦК України, де зазначено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Згідно із статтею 23 ЦК України надано право особі на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. У ч.2 статті визначено, що моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; (п.1) та у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів (п.2).

Згідно із п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» у редакції Постанови № 5 від 25.05.2001 року роз'яснено, що суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Згідно із ч. 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

Позов в частині відшкодування моральних збитків, з врахуванням встановлених судом обставин, задовольняється частково, приймаючи до уваги характер й обсяг страждань, яких зазнала позивачка ОСОБА_1, характер немайнових втрат, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, одночасно загинули батьки, розмір моральних страждань потерпілої немає матеріального еквіваленту і фактично отримана нею шкода у моральному контексті не може бути осягнута будь-якими межами. Однак, враховуючи встановлені судом обставини справи, обґрунтованість і доведеність вимог, тривалість моральних страждань, перебіг часу з моменту скоєння ДТП і відсутність дій по відшкодування збитків зі сторони ОСОБА_2, суд вважає можливим задовольнити моральні збитки в розмірі 150 тис. грн..

Вимоги позивачки в частині відшкодування матеріальних збитків за вищенаведених вимог ст. 1187 ЦК України підлягають стягненню з співвідповідачів ОСОБА_5 і ОСОБА_4, однак у меншому розмірі ніж заявлено, з огляду на таке.

З врахуванням вищевказаних положень діючого цивільного законодавства, особи, які на відповідній правовій підставі володіли транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, мають нести цивільно-правову відповідальність за дії, які призвели до загибелі фізичних осіб, і на користь позивача підлягають стягненню витрати, які вона понесла на поховання батьків, а саме на встановлення пам'ятників, вартість яких, крім долучених до матеріалів справи квитанцій, також була підтверджена показами свідка, яка працює бухгалтером у фірмі по наданню ритуальних послуг, а також витратами на організацію номінального заходу (матеріали справи №2-1588 - 2010 р.). Розмір заподіяної матеріальної шкоди суд оцінює в сумі 19 771 грн. 56 коп.

В решті позовних вимог в частині відшкодування матеріальних збитків суд відмовляє з тих підстав, що нарахування інфляційних сум, не знаходиться у причинному зв'язку з витратами, які були понесені позивачем на поховання і встановлення пам'ятників загиблим батькам.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Керуючись ст.ст.1166, 1167, 1187, 1168, 1194 ЦК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992 року з відповідними змінами «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року з відповідними змінами «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», керуючись ст.ст.10, 11, 58, 59, 60, 61, 88, 169, 209, 212, 215, 218, 224 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в солідарному порядку на користь ОСОБА_1 19771 (дев'ятнадцять тисяч сімсот сімдесят одну) грн. 56 коп. матеріальної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 150 000 (сто п'ятдесят тисяч) грн. моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 568 грн. 80 коп. понесених судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 1255 грн. 55 коп. судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Житомирської області через Корольовський районний суд м. Житомира протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Р.А.Галасюк