ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" квітня 2015 р. Справа № 908/18/15-г

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Россолов В.В. , суддя Тихий П.В.

при секретарі Деппа-Крівіч А.О.,

за участю представників:

позивача - Рідкокаші А.П. довіреність від 07.07.2014 року,

відповідачів - Алфьорової О.А. довіреність №5 №9 від 24.04.2015 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовнефтепродукт» (вх. №1600 З/1-42) на рішення Господарського суду Запорізької області від 12.02.15 у справі № 908/18/15-г

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Банк Національний Кредит» (вул. Тургенєвська, 52/58, м. Київ, 04053)

до: 1)Товариства з обмеженою відповідальністю «Ессенс-Преміум» (вул. Київська, буд. 45, корпус 3, кв. 107, м. Маріуполь, Донецька область, 87503)

2)Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовнефтепродукт» (вул. Таганрозька, буд. 341, м. Маріуполь, Донецька область, 87557)

про стягнення 21 193 016,26 грн., звернення стягнення на предмет іпотеки та звернення стягнення на предмет застави

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 12 лютого 2015 року (суддя Азізбекян Т.А.) позов задоволено.

Відповідач з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить зазначене рішення скасувати.

09 квітня 2015 року Публічним акціонерним товариством "Банк Національний Кредит" було надано клопотання (вх.№5844) про відкладення розгляду справи.

10 квітня 2015 року від другого відповідача надійшло клопотання (вх.№5906) про відкладення розгляду справи.

22 квітня 2015 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ессенс-Преміум" надійшло клопотання (вх.№6656).

28 квітня 2015 року від Публічного акціонерного товариства "Банк Національний Кредит" надійшов відзив (вх.№6873).

28 квітня 2015 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ессенс-Преміум" надійшов відзив (вх.№6975).

У судове засідання, яке відбулось 29 квітня 2015 року, з'явились належні представники сторін, які підтримали свої правові вимоги. Під час судового засідання було оголошено перерву до 30 квітня 2015 року. Після перерви у судове засідання, з'явився представник позивача та представник відповідачів.

Колегія суддів, дослідивши клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Ессенс-Преміум"(вх.№6656) про скасування забезпечення позову, дійшла висновку про відмову в його задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За змістом цієї статті заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

Згідно ст. 67 ГПК України, способами забезпечення позову є, зокрема, накладення арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу.

В силу ст. 68 ГПК України питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справу, із зазначенням про це в рішенні чи ухвалі.

Водночас, у п. 10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" від 26.12.2011 № 16 зазначено, що враховуючи застосування забезпечення позову як гарантії задоволення законних вимог позивача, господарський суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.

Обґрунтування необхідності скасування забезпечення позову полягає в доказуванні відсутності обставин, з якими пов'язано вирішення питання про необхідність забезпечення позову.

Задовольняючи заяву позивача про забезпечення позову та вживаючи заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти згідно ухвали від 12.02.2015р., господарський суд виходив з того, що заходи до забезпечення позову спрямовані на попередження порушення прав і охоронюваних законом інтересів ПАТ «Банк національний кредит» та спрямовані гарантувати належне і правильне виконання рішення господарського суду.

Таким чином, з матеріалів справи не вбачається відсутність обставин, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, оскільки зазначене рішення суду є невиконаним.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила наступні обставини справи.

19.11.2013р. між ПАТ "Банк Національний Кредит" та відповідачем 1 укладено Договір про надання відновлювальної кредитної лінії (в режимі мультивалютності) № 05.1-214ю/2013/2-1, на виконання умов якого позивач надав відповідачу 1 кредит в межах максимального ліміту заборгованості в розмірі до 24 000 000,00 грн. із встановленою платою за користування кредитом у розмірі 20 % річних за користування кредитом у гривні та 14 % річних - у доларах США, з кінцевим терміном повернення всієї заборгованості за Кредитним договором до 18.11.2014р.

Відповідачем 1 порушено умови Кредитного договору та не повернуто позивачу заборгованість за кредитом та не сплачено проценти за користування кредитними коштами. У зв'язку з чим загальна сума заборгованість відповідача 1 перед позивачем за Кредитним договором становить 21 193 016,26 грн., з яких: 20 000 000,00 грн. - заборгованість за кредитом; 982 807,88 грн. - сума заборгованості за процентами; 22 898,69 грн. - сума пені за несвоєчасну сплату процентів; 138 082,19 грн. - сума пені за несвоєчасне повернення кредиту; 2 954,39 грн. - 3% річних від простроченої суми процентів; 14 794,52 грн. - 3% річних від простроченої суми кредиту; 17 078,59 грн. - індекс інфляції за час прострочки по сплаті процентів; 1 200,00 грн. - штраф за порушення строків повернення кредиту відповідно до п. п. 3.3.6 та 4.3. Кредитного договору; 13 200,00 грн. - штраф за порушення строків повернення процентів відповідно до п. п. 3.3.5 та 4.3. Кредитного договору.

З метою забезпечення виконання зобов'язань відповідача 1 за Кредитним договором, 19.11.2013р. між позивачем та відповідачем 2 укладено іпотечний договір № 04-780/1-1, згідно якого відповідач 2 передав в іпотеку позивачу нерухоме майно.

Згідно з п.4.2. Договору іпотеки, Іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із наступних способів, зокрема, на підставі рішення суду; шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому ст.37 Закону України "Про іпотеку". Пунктом 4.8. Договору іпотеки передбачено передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки.

Також з метою забезпечення виконання відповідачем 1 зобов'язань за Кредитним договором, 12.12.2013р. між позивачем та відповідачем 2 укладено договір застави обладнання № 04-873/1-1, відповідно до якого відповідач 2 передав в заставу позивачу рухоме майно. Загальна заставна (залишкова) вартість предмета застави, визначена за погодженням сторін, становить 650 489,33 грн.

Відповідно до п.п.4.1., 4.4. Договору застави, заставодержатель (позивач) має право за умови не виконання відповідачем 1 зобов'язань за Кредитним договором, звернути стягнення на майно та реалізувати його відповідно до норм чинного законодавства України та умов Договору застави в судовому або позасудовому порядку за вибором позивача.

В зв'язку з невиконанням відповідачем 1 умов Кредитного договору, 02.12.2014р. на адресу відповідача 1 та відповідача 2 направлено вимоги № 04-11/3905 та № 04-11/3906 відповідно про повернення заборгованості за Кредитним договором. Однак заборгованість ані відповідачем 1, ані відповідачем 2 не погашено.

Враховуючи викладене, позивач просить суд на підставі ст. ст. 11-14, 16, 509, 510, 525, 526, 530, 536, 550, 610-612, 624, 625, Цивільного кодексу України, позов задовольнити.

З огляду на доведеність та обґрунтованість позовних вимог, судом першої інстанції було задоволено позовні вимоги в повному обсязі.

Звертаючись з апеляційною скаргою Товариство з обмеженою відповідальністю "Азовнефтепродукт" зазначає на недоведеності та не з'ясованості в повному обсязі обставин, що мають значення для справи, а саме:

- порушення судом норм процесуального права, у зв'язку із залишенням без задоволення клопотання про призначення судово-економічної експертизи від 06.02.2015 року

-не врахування судом першої інстанції сплати Товариством з обмеженою відповідальністю "Азовнефтепродукт" коштів на виконання Кредитної угоди за платіжними дорученнями №1513, №1514, №11638058, №1, №2, №3, №5, №6, №7, №8.

-безпідставного неврахування судом положення статті 2 Закону України про «Тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 року, щодо заборони нарахування пені та штрафів у період з 14 квітня 2014 року та зупинення дії статті 37 ЗУ «Про іпотеку».

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду погоджується з рішення Господарського суду Запорізької області від 12.02.15 у справі № 908/18/15-г в повному обсязі виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

19.11.2013р. між ПАТ "Банк Національний Кредит" (Кредитор) та ТОВ "Ессенс-Преміум" (Позичальник) укладено Договір про надання відновлювальної кредитної лінії (в режимі мультивалютності) № 05.1-214ю/2013/2-1 з відповідними змінами та доповненнями, за умовами якого (п. 1.1.) Кредитор зобов'язується надати Позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості повернення, строковості, платності та цільового характеру.

Відповідно до п. 1.1.1. кредитного договору, надання Кредиту буде здійснюватися в гривнях (980), доларах США (840) окремими частинами, надалі за текстом кожна частина окремо - "Транш", а у сукупності - "Транші", зі сплатою 20,0 % річних в гривнях та 14,00 % річних в доларах США (з переглядом процентних ставок кожні три місяці кредитування) та комісій, в розмірі та в порядку, визначеному Тарифами на послуги по наданню кредитів, що містяться в Додатку 1 до цього Договору, що є невід'ємною складовою частиною цього Договору, надалі за текстом - "Тарифи", в межах максимального ліміту кредитування до 24 000 000,00 (двадцяти чотирьох мільйонів) гривень 00 копійок та кінцевим терміном повернення заборгованості за Кредитом до 18 (вісімнадцятого) листопада 2014 (дві тисячі чотирнадцятого) року на умовах визначених цим Договором.

Кожна наступна видача Траншу Кредиту здійснюється в межах вільного залишку ліміту заборгованості, визначеному в п. 1.1.1. цього Договору, з урахуванням Траншів наданих в доларах США (п. . 1.1.2.).

Згідно п. 1.2. кредитного договору, кредит надається Позичальнику на наступні цілі: поповнення обігових коштів, сплата страхових платежів та комісії за оформлення кредитної справи та відкриття позичкового рахунку, вказаної згідно Додатку 1 до цього договору.

Відповідно до п. 1.3 Кредитного договору, в якості забезпечення Позичальником виконання своїх зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, комісій, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення забезпеченої заставою вимоги Кредитор укладає:

1.3.1. з Майновим Поручителем ТОВ "Азовнефтепродукт" договір іпотеки рухомого майна, а саме нежитлового приміщення АЗС-2, що знаходиться за адресою: Донецька обл., м. Маріуполь, проспект Карпова, буд 185, загальною площею 134,5 кв. м. Загальна заставна вартість 4 000 000.00 (чотири мільйони гривень) 00 копійок;

1 3.2. з Майновим Поручителем ТОВ "Азовнефтепродукт" договір іпотеки нерухомого майна, а саме нежитлового приміщення АЗС-9,. що знаходиться за адресою Доненька обл. м. Маріуполь, вул. Червонофлотська. № 145, загальною площею 65.5 кв. м. Загальна заставна вартість 4 000 000.00 (чотири мільйони гривень) 00 копійок:

1.3.3. з Майновим Поручителем ТОВ "Азовнефтепродукт" договір іпотеки нерухомого майна, а саме нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою Донецька обл., м. Маріуполь, проспект Леніна, буд. 147. загальною площею 141.9 кв. м. Загальна заставна вартість 4 000 000 ,00 (чотири мільйони гривень) 00 копійок:

1.3.4. з Майновим Поручителем Буцем Ігорем Геннадійовичем договір застави корпоративних прав. Заставна вартість 3 062 500,00 (три мільйони шістдесят дві тисячі п'ятсот гривень) 00 копійок:

1.3.5. з Майновим Поручителем Буц Тетяною Олександрівною договір застави корпоративних прав. Заставна вартість 3 062 500,00 (три мільйони шістдесят дві тисячі п'ятсот гривень) 00 копійок;

1.3.6. з фізичною особою Буцем Ігорем Геннадійовичем договір поруки:

1.3.7. з Майновим Поручителем ТОВ "Азовнефтепродукт" строком до 18 (вісімнадцятого) грудня 2013 (дві тисячі тринадцятого) року договір іпотеки нерухомого майна, а саме:

- нежитлового приміщення АЗС 1, що знаходиться за адресою Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Карпова 190;

- нежитлового приміщення АЗС 7, що знаходиться за адресою Донецька обл., Маріуполь, вул. Таганрозька 341;

- нежитлового приміщення АЗС 8, що знаходиться за адресою Донецька обл., м. Волноваха, вул. Леніна 1а;

- нежитлового приміщення АЗС 22, що знаходиться за адресою Донецька обл., Ясинуватський р-н., с. Нефайлове, вул. Колхозна, 63б;

- нежитлового приміщення АЗС 23, що знаходиться за адресою Донецька обл. Краматорськ, бул. Краматорський 41 б;

- нежитлового приміщення АЗС 24, що знаходиться за адресою Донецька обл., м. Яснувата, вул. Орджонікідзе 219;

- нежитлового приміщення АЗС 29, що знаходиться за адресою Донецька обл. Авдіївка. вул. Садова 20.

Відповідно до п. 2.1. кредитного договору, видача Траншів Кредиту на цілі, визначені п. 1.2. цього Договору проводиться шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок Позичальника з позичкового рахунку № 2062.2.089745.001 в ПАТ "Банк Національний Кредит" в межах максимального ліміту заборгованості, що діє на дату оплати.

Невикористаний ліміт заборгованості на дату видачі відповідного Траншу Кредиту, визначається в валюті цього Траншу, за офіційним курсом НБУ гривні до валюти цього ж Траншу або крос-курсом валюти, в якій встановлено максимальний ліміт заборгованості до валюти Траншу; який надається, визначеного через курси цих валют до гривні за офіційним курсом НБУ (п. 2.1.1.).

Згідно п. п. 2.2. - 2.4. договору, моментом (днем) надання Траншу Кредиту вважається день перерахування кредитних коштів на поточний рахунок Позичальника з позичкового рахунку в сумі відповідного Траншу Кредиту. Моментом (днем) повернення Траншу Кредиту вважається день зарахування на позичковий рахунок Кредитора суми Траншу Кредиту. Термін користування Позичальником кожним Траншем Кредиту не може перевищувати терміну, вказаного в п..1.1.

Пунктами 2.5. - 2.9. кредитного договору визначено, що нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється у валюті Кредиту щомісячно в останній робочий день поточного місяця за період з останнього робочого дня попереднього місяця по день, що передує останньому робочому дню поточного місяця, а також в день повернення заборгованості за Кредитом в повній сумі. Сплата процентів за користування Кредитом здійснюється у валюті Кредиту щомісячно до 5 (п'ятого) числа місяця, наступного за місяцем, за який нараховані проценти, на рахунок № 2068.8.089745,001 в ПАТ "Банк Національний кредит", а також в день повернення заборгованості за Кредитом в повній сумі. Нарахування та сплата процентів за фактичну кількість днів користування Кредитом в періоді (28-29-30-31 360). При розрахунку процентів враховується день надання та не враховується день погашення Кредиту. У разі прострочення повернення заборгованості за кредитом понад 90 днів сплата процентів до моменту повернення, починаючи з місяця, в якому прострочення перевищило 90 днів, здійснюється у валюті Кредиту щомісячно, в передостанній робочий день відповідного місяця. Сплата комісій здійснюється в порядку та в терміни, обумовлені Тарифами.

Відповідно до п. 2.13. кредитного договору, погашення заборгованості Позичальника за цим Договором здійснюється в наступній черговості:

- прострочена заборгованість за нарахованими процентами;

- прострочена заборгованість за Кредитом;

- строкова заборгованість за нарахованими процентами;

- строкова заборгованість за Кредитом;

- пеня за порушення строків повернення Кредиту та сплати процентів;

- штрафні санкції.

Згідно п. 2.14.кредитного договору, у разі зміни процентних ставок на кредитному ринку України, в тому числі внаслідок прийняття компетентними державними органами України рішень, що прямо або опосередковано впливають на стан кредитного ринку України, а також за рішенням Правління Комітету з питань управління активами та пасивами, Головного кредитного комітету Кредитора, Кредитор має право ініціювати зміну розміру процентів та комісій, визначених п. 1.1.1. цього Договору та Тарифами.

12.12.2013р. між ПАТ "Банк Національний Кредит" та ТОВ "Ессенс-Преміум" укладений Договір про внесення змін № 1 до Договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 05.1-214ю/2013/2-1 (в режимі мультивалютності) від 19.11.2013 року, згідно якого сторони вирішили та встановили доповнити п.1.3. ст. 1 кредитного договору та викласти в наступній редакції:

" 1.3. В якості забезпечення Позичальником виконання своїх зобов'язань, щодо повернення Кредиту, сплати нарахованих процентів, комісій, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення забезпеченої заставою вимоги Кредитор укладає:

1.3.1. з Майновим Поручителем ТОВ "Азовнефтепродукт" договір іпотеки нерухомого майна, а саме нежитлового приміщення АЗС-2, що знаходився за адресою Донецька обл., м. Маріуполь, проспект Карпова, буд. 185, загальною площею 134,5 кв. м. Загальна заставна вартість 4 000 000,00 (чотири мільйони гривень) 00 копійок;

1.3.2. з Майновим Поручителем ТОВ "Азовнефтепродукт" договір іпотеки нерухомого майна, а саме нежитлового приміщення АЗС-9, що знаходиться за адресою Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Червонофлотська, №145, загальною площею 65,5 кв.м. Загальна заставна вартість 4 000 000,00 (чотири мільйони гривень) 00 копійок;

1.3.3. з Майновим Поручителем ТОВ "Азовнефтепродукт" договір іпотеки нерухомого майна, а саме нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою Донецька обл., м. Маріуполь, проспект Леніна (проспект Республіки), буд. 147, загальною площею 141,9 кв.м. Загальна заставна вартість 4 000 000,00 (чотири мільйони гривень) 00 копійок.

1.3.4. з Майновим Поручителем - Буцем Ігорем Геннадійовичем договір застави корпоративних, прав. Заставна вартість 3 062 500,00 (три мільйони шістдесят дві тисячі п'ятсот гривень) 00 копійок;

1.3.5. з Майновим Поручителем Буц Тетяною Олександрівною, договір застави корпоративних прав. Заставна вартість 3 062 500,00 (три мільйони шістдесят дві тисячі п'ятсот гривень) 00 копійок;

1.3.6. з фізичною особою Буцем Ігорем Геннадійовичем договір поруки;

1.3.7. з Майновим Поручителем ТОВ "Азовнефтепродукт" строком до 18 (вісімнадцятого) грудня 2013 (дві тисячі тринадцятого) року договір іпотеки нерухомого майна, а саме:

- нежитлового приміщення АЗС 1, що знаходиться за адресою Донецька обл., Маріуполь, вул. Карпова 190;

- нежитлового приміщення АЗС 7, що знаходиться за адресою Донецька обл., Маріуполь, вул. Таганрозька 341;

- нежитлового приміщення АЗС 8, що знаходиться за адресою Донецька обл., м. Волноваха, вул. Леніна 1а;

- нежитлового приміщення АЗС 22, що знаходиться за адресою Донецька обл., Ясинуватський р-н, с. Нетайлове, вул. Колхозна 636;

- нежитлового приміщення АЗС 23, що знаходиться за адресою Донецька обл., Краматорськ, бул. Краматорський 41 б;

- нежитлового приміщення АЗС 24, що знаходиться за адресою Донецька обл., м. Ясинувата, вул. Орджонікідзе 219;

- нежитлового приміщення АЗС 29, що знаходиться за адресою Донецька обл., Авдіївка, вул. Садова 20;

1.3.8. з Майновим Поручителем ТОВ "Азовнефтепродукт" договір застави обладнання, а саме:

- обладнання АЗС, розташованого за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, пр. Карпова, 185. Заставна вартість 237 185,23 (двісті тридцять сім тисяч сто вісімдесят п'ять гривень) 23 копійок;

- обладнання АЗС № 9, розташованого за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Червонофлотська, 145. Заставна вартість 231 163,45 (двісті тридцять одна тисяча сто шістдесят три гривень) 45 копійок;

- обладнання АЗС, розташованого за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, пр. Леніна, 147. Заставна вартість 182 140,65 (сто вісімдесят дві тисячі сто сорок гривень) 65 копійок.

Загальна заставна вартість 650 489,33 (шістсот п'ятдесят тисяч чотириста вісімдесят дев'ять гривень) 33 копійок".

Договором про внесення змін № 2 від 26.12.2013р. ПАТ "Банк Національний Кредит" та ТОВ "Ессенс-Преміум" вирішили викласти підпункт 1.3.7. статті 1 Кредитного договору в новій наступній редакції: "1.3.7. з майновим поручителем - ТОВ "Азовнефтепродукт", код ЄДРПОУ 30813322 до 15 (п'ятнадцятого) лютого 2014 (Дві тисячі чотирнадцятого) року укласти: договір цілісних майнових комплексів, що знаходяться за адресами: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Карпова, 190;

- Донецька область, м. Маріуполь, вул. Таганрозька, 341;

- Донецька область, м. Волноваха, вул. Леніна, 1 а;

- Донецька область, Ясинуватський район, с. Нетайлове, вул. Колхозна, 636;

- Донецька область, м. Краматорськ, бул. Краматорський, 41 б;

- Донецька область, м. Ясинувата, вул. Орджонікідзе, 219;

- Донецька область, м. Авдіївка, вул. Садова, 20.

У відповідності до договору про внесення змін № 3 від 14.02.2014р. сторони виклали підпункт 1.3. статті 1 Кредитного договору в новій наступній редакції: " 1.3. В якості забезпечення Позичальником виконання своїх зобов'язань, щодо повернення Кредиту, сплати нарахованих процентів, комісій, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення забезпеченої заставою вимоги Кредитор укладає:

1.3.1. з Майновим Поручителем ТОВ "Азовнефтепродукт" договір іпотеки нерухомого майна, нежитлового приміщення АЗС-2, що знаходиться за адресою Донецька обл., м. Маріуполь, проспект Карпова буд. 185, загальною площею 134,5 кв. м, загальна заставна вартість 6 244 467,00 (шість мільйонів двісті сорок чотири тисячі чотириста шістдесят сім) гривень 00 копійок;

1.3.2. з Майновим Поручителем ТОВ "Азовнефтепродукт" договір іпотеки нерухомого майна, нежитлового приміщення АЗС-9, що знаходиться за адресою Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Чорвонофлотська, № 145, загальною площею 65,5 кв. м. загальна заставна вартість 6 664 827,00 (шість мільйонів шістсот шістдесят чотири тисячі вісімсот двадцять сім) гривень 00 копійок;

1.3.3. з Майновим Поручителем ТОВ "Азовнефтепродукт" договір іпотеки нерухомого майна, нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою Донецька обл., м. Маріуполь, проспект Леніна (проспект Республіки), буд. 147, загальною площею 141,9 кв. м. загальна заставна вартість 6 854 389,00 (шість мільйонів вісімсот п'ятдесят чотири тисячі триста вісімдесят дев'ять) гривень 00 копійок;"

1.3.4. з Майновим Поручителем Буцем Ігорем Геннадійовичем укласти договір застави корпоративних прав частки 25 (двадцять п'ять)% в статутному капіталі ТОВ "Азовнефтепродукт". Заставна вартість 3 062 500,00 (три мільйони шістдесят дві тисячі п'ятсот) гривень 00 копійок;

1.3.5. з Майновим Поручителем Буц Тетяною Олександрівною, укласти договір застави корпоративних прав частки 25 (двадцять п'ять)% в статутному капіталі ТОВ "Азовнефтепродукт". Заставна вартість 3 062 500 (три мільйони шістдесят дві тисячі п'ятсот) гривень 00 копійок".

Договором про внесення змін № 4 від 06.06.2014р. ПАТ "Банк Національний Кредит" та ТОВ "Ессенс-Преміум" доповнили пункт 2.4. статті 2 Кредитного договору підпунктом 2.4.1.: " 2.4.1. Термін користування Позичальником Траншем Кредиту, що виданий 06 червня 2014 року не може перевищувати 7(сім) календарних днів від моменту його надання".

Відповідно до Договору про внесення змін № 5 від 17.06.2014р. ПАТ "Банк Національний Кредит" та ТОВ "Ессенс-Преміум" вирішили викласти п. 1.1.1. Кредитного договору у новій наступній редакції:

" 1.1.1. Надання Кредиту буде здійснюватися в гривнях (980), доларах США (840) окремими частинами, надалі за текстом кожна частина окремо - "Транш", а у сукупності - "Транші", зі сплатою 20 процентів річних в гривні та 14(Чотирнадцять) процентів річних в доларах США(з переглядом процентних ставок кожні три місяці кредитування), та комісії за надання траншу за договором про надання кредитної лінії (без ПДВ) в розмірі 0,100% відсотків від суми кредитних коштів (Траншу), наданих 17 червня 2014 року на рахунок №6111.6.901020012 в ПАТ "Банк Національний Кредит", код банку 320702, ідентифікаційний код юридичної особи 20057663, а також інших комісій, в розмірі та в порядку визначеному Тарифами на послуги по наданню кредитів, які містяться в Додатку 1 до цього Договору, що є невід'ємною складовою частиною цього Договору, надалі за текстом - "Тарифи", в межах максимального ліміту заборгованості до 24 000 000,00 (Двадцять чотири мільйони) гривень 00 копійок, та кінцевим терміном повернення заборгованості за Кредитом до 18 (Вісімнадцятого) листопада 2014 (Дві тисячі чотирнадцятого) року на умовах визначених цим Договором."

2. Доповнити пункт 2.4. Статті 2 Кредитного договору підпунктом 2.4.1.:

" 2.4.1. Термін користування Позичальником Траншем Кредиту, що виданий 17 червня 2014року не може перевищувати 4(чотири) календарні дні від моменту його надання.

Договором про внесення змін № 6 від 18.06.2014р. ПАТ "Банк Національний Кредит" та ТОВ "Ессенс-Преміум" вирішили викласти п. 1.1.1. Кредитного договору у новій наступній редакції:

" 1.1.1. Надання Кредиту буде здійснюватися в гривнях (980), доларах США (840) окремими частинами, надалі за текстом кожна частина окремо - "Транш", а у сукупності - "Транші", зі сплатою 20 (Двадцять) процентів річних в гривні та 14 (Чотирнадцять) процентів річних в доларах США(з переглядом процентних ставок кожні три місяці кредитування), та комісії за надання траншу за договором про надання кредитної лінії (без ПДВ) в розмірі 0,175% відсотків від суми кредитних коштів (Траншу), наданих 17 червня 2014 року на рахунок №6111.6.901020012 в ПАТ "Банк Національний Кредит", код банку 320702, ідентифікаційний код юридичної особи 20057663, а також інших комісій, в розмірі та в порядку визначеному Тарифами на послуги по наданню кредитів, які містяться в Додатку 1 до цього Договору, що є невід'ємною складовою частиною цього Договору, надалі за текстом - "Тарифи", в межах максимального ліміту заборгованості до 24 000 000,00 (Двадцять чотири мільйони) гривень 00 та кінцевим терміном повернення заборгованості за Кредитом до 18 (Вісімнадцятого) листопада 2014 (Дві тисячі чотирнадцятого) року на умовах визначених цим Договором."

2. Доповнити пункт 2.4. Статті 2 Кредитного договору підпунктом 2.4.2

" 2.4.2. Термін користування Позичальником Траншем Кредиту, що виданий 18 червня 2014 року не може перевищувати 7(сім) календарних днів від моменту його надання".

Положенням статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.Дане положення кореспондується із ст. 526 ЦК України.

У відповідності до приписів ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання є недопустимою, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 629 Цивільного кодексу України чітко встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З матеріалів справи слідує, що позивач вчасно та у повному обсязі виконав свої зобов'язання за Кредитним договором, відповідно до 2.1. перераховував відповідачу 1 грошові кошти в межах максимального ліміту заборгованості, що підтверджується випискою по особовому рахунку та заявою відповідача 1 на видачу кредиту.

В той же час, всупереч вищевказаних норм ЦК України та умов Кредитного договору, відповідачем 1 порушено прийняті на себе зобов'язання по погашенню кредиту в термін до 18.11.2014 року, сплаті процентів за користування кредитними коштами.

Статтею 530 ЦК України також передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач 1 не надав суду доказів виконання зобов'язання і перерахування позивачу 20 000 000,00 грн. - заборгованість за кредитом та 982 807,88 грн. - заборгованості за процентами.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 заборгованості за кредитом в розмірі 20 000 000,00 грн. та 982 807,88 грн. заборгованості за процентами підлягають задоволенню.

Разом з тим, згідно п. 4.2. Кредитного договору, у разі прострочення Позичальником строків сплати процентів та комісій, визначених цим Договором та Тарифами, а також прострочення строків повернення Кредиту, визначених п. п. 1.1., 2.4., 2.14.3., 3.2.6., 4.4., 5.4. цього договору, Позичальник сплачує Кредитору пеню з розрахунку (Одного) процента, в національній валюті України, від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення, але не більше подвійної обліковій ставки НБУ, що діяла у період невиконання зобов'язань за цим Договором.

Пунктом 4.3 кредитного договору сторони узгодили, що у разі порушення Позичальником вимог п. п. 3.3.2. - 3.3.19. цього Договору, Позичальник зобов'язаний сплатити Кредитору штраф у розмірі 0,005% від ліміту кредитування, вказаного згідно п.п. 1.1.1. за кожний випадок.

В силу ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання.

З положень статті 230 ГК України вбачається, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

У зв'язку з неналежним виконанням умов договору до ТОВ "Ессенс-Преміум" застосовано штрафні санкції, розмір яких визначено сторонами у п. 4.3. договору, а саме: 1 200,00 грн. - штраф за порушення строків повернення кредиту відповідно до п. п. 3.3.6 та 4.3. Кредитного договору та 13 200,00 грн. - штраф за порушення строків повернення процентів відповідно до п. п. 3.3.5 та 4.3. Кредитного договору.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджуючись з висновком суду першої інстанції, вважає, що відповідачу правомірно нараховано штраф 1 200,00 грн. та 13 200,00 грн. оскільки це не суперечить умовам договору та діючому законодавству. Отже, вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 1 пені за несвоєчасність сплати процентів за загальний період з 27.05.2014р. по 26.11.2014р. в розмірі 22 898,69 грн. та 138 082,19 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту за період з 18.11.2014р. по 26.11.2014р.

Нарахування позивачем пені за несвоєчасність сплати процентів за загальний період з 27.05.2014р. по 26.11.2014р. в розмірі 22 898,69 грн. та 138 082,19 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту за період з 18.11.2014р. по 26.11.2014р. відповідає умовам договору та вимогам чинного законодавства, розрахунок здійснений вірно.

Таким чином, з відповідача 1 на користь позивача підлягає стягненню пеня в сумі 22 898,69 грн. та в сумі 138 082,19 грн.

Згідно із ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3 % річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлено інший розмір відсотків.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить суд стягнути з відповідача 2 954,39 грн. - 3% річних від простроченої суми процентів за загальний період з 06.01.2014р. по 26.11.2014р., 14 794,52 грн. 3% річних від простроченої суми кредиту за період з 18.11.2014р. по 26.11.2014р. та 17 078,59 грн. - індекс інфляції за час прострочки по сплаті процентів за період з 06.01.2014р. по 26.11.2014р. А відтак, вимоги в цій частині є доведеними та підлягають задоволенню

В той же час, слід зазначити, що з метою забезпечення виконання зобов'язань відповідача 1 за Кредитним договором, 19.11.2013р. ПАТ "Банк Національний Кредит" (Іпотекодержатель) та ТОВ "Азовнефтепродукт" (Іпотекодавець), яке виступає майновим поручителем за зобов'язаннями ТОВ "Ессенс-Преміум" (Позичальник) укладено іпотечний договір № 04-780/1-1, за умовами якого (п. 1.1.) Іпотекодавець передає в іпотеку Іпотекодержателю у якості забезпечення виконання зобов'язань Позичальника за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 05.1-214ю/2013/2-1 (в режимі мультивалютності) від 19 листопада 2013р. (з усіма змінами та доповненнями, як укладеними так і такими, що будуть укладені в майбутньому), який укладений між Іпотекодержателем та Позичальником, нерухоме майно, яким є:

- нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: Донецька область, місто Маріуполь, проспект Карпова, будинок 185, що складається з наступних об'єктів: основної будівлі (літера А-1, В-1, Б-1), вбиральня, навіс (літера Г, Д), мостіння, естакада І, ІІІ, сховище ІІ, ІV, V, загальною площею 134,5 кв. м., що розташовані на земельній ділянці площею 0,2815 га, кадастровий номер 1412336600:01:023:0060, яка знаходиться за адресою: м. Маріуполь, проспект Карпова, 185 та передана в оренду Маріупольською міською радою. Заставна вартість об'єкту - 4 000 000,00 гривень (п. 1.4. Договору іпотеки);

- нежитлова (АЗС-9), що знаходиться за адресою: Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Червонофлотська, будинок 145, що складається з наступних об'єктів: основна будівля (літера А-1), склад (літера Б-1), ганок, площадка (літера а1, а2, а3), навіс, забор (літера В-1 №1), замощення І, VІ, резервуари для бензину ІV, V, загальна площа 65,5 кв. м., що розташовані на земельній ділянці площею 0,4159 га, кадастровий номер 1412337200:01:015:0755, яка знаходиться за адресою: м. Маріуполь, вулиця Червонофлотська, 145 та передана в оренду Маріупольською міською радою. Заставна вартість об'єкту - 4 000 000,00 гривень (п. 1.4. Договору іпотеки);

- нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, проспект Леніна, будинок 147, що складаються з наступних об'єктів: основна будівля (літера А-1, Б-1), площадка, навіс, прибудова, (літера а, А1-1, А2-1), тамбур, базова підстанція (літера б-1, В-1), замощення, огорожа, опора І, № 1,2, площадка під опору, площадка ІІ,в, загальна площа 141,9 кв. м., що розташовані на земельній ділянці площею 0,2034 га, кадастровий номер 1412336300:01:028:0001, яка знаходиться за адресою: м. Маріуполь, проспект Леніна, 147 та передана в оренду Маріупольською міською радою. Заставна вартість об'єкту - 4 000 000,00 гривень (п. 1.4. Договору іпотеки) - надалі разом - Предмет іпотеки.

Предмет іпотеки зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 19.11.2013року за № 3436267, № 3435989, № 3435211, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 13021325, № 13020249, №13017118 від 19.11.2013 року.

Іпотечний договір посвідчений приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Никоненко Т.В., реєстровий № 2007.

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (ч.1 ст. 575 ЦК України).

Статтею 589 ЦК України передбачено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями ч. 1 ст. 7 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Положенням статті ст. 33 Закону України "Про іпотеку" унормовано, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Пунктом 2.4.3. іпотечного договору, Іпотекодержатель має право у разі невиконання або неналежного виконання договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 05.1-214ю/2013/2-1 (в режимі мультивалютності) від 19.11.2013р., а також з підстав, встановлених ст. 12 Закону Україну "Про іпотеку", задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги за Основним зобов'язанням, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього договору з урахуванням вимог чинного законодавства України.

Договірними умовами, визначеними у п. 4.2. іпотечного договору, сторони дійшли згоди, що Іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із перелічених в даному положенні договору способів, в тому числі на підставі рішення суду, шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому ст.37 Закону України "Про іпотеку".

Пунктом 4.8. Договору іпотеки передбачено передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 36 Закону України "Про іпотеку", сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Приписами ст. 35 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач звернувся до ТОВ "Ессенс-Преміум" та ТОВ "Азовнефтепродукт" з вимогою про сплату заборгованості протягом 30 днів та попереджав про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі непогашення боржником простроченої заборгованості. Зазначені вимоги залишилися без відповіді, позичальник заборгованість не сплатив.

Частиною першою статті 37 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

Виходячи з норм законодавства, насамперед ст. ст. 36, 37 Закону України "Про іпотеку", чинним законодавством не виключається можливість звернення стягнення шляхом набуття права власності на предмет іпотеки за рішенням суду.

У цих нормах задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття ним права власності на предмет іпотеки ототожнюється передусім із способом звернення стягнення, який, поряд з іншими, може застосовуватися, якщо його передбачено договором. Тому в разі встановлення такого способу звернення стягнення у договорі іпотекодержатель на підставі ч. 2 ст. 16 ЦК України має право вимагати застосування його судом.

Сторони за законом можуть це питання врегулювати в позасудовому порядку, але вони не позбавлені цього права в судовому порядку за рішенням суду, що відповідає положенням ст.ст. 55, 124 Конституції України.

Частиною 3 ст. 37 Закону України "Про іпотеку" визначено, що Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

Відповідно до Висновку про незалежну оцінку майна від 22.11.2013р., наданому суб'єктом оціночної діяльності ТОВ Українська комерційна власність" (сертифікат № 13595/12 від 25.06.2012р.) в рамках Звіту про незалежну оцінку майна комплексу будівель, споруд та обладнання АЗС, загальною площею 65,5 кв. м. за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Краснофлотська, 145 складає: 4 000 000 грн. без ПДВ; вартість обладнання АЗС, за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Краснофлотська, 145: 231 163,45 грн. Ринкова вартість комплексу будівель і споруд загальною площею 134,50 кв.м, за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Карпова, 185 складає: 4 000 000 грн. без ПДВ; вартість обладнання АЗС, за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Карпова, 185: 237 185,23 грн. Ринкова вартість комплексу будівель і споруд загальною площею 141,9 кв. м, за адресою Донецька область, м. Маріуполь, пр. Леніна, 147 складає: 4 000 000 грн. без ПДВ; вартість обладнання АЗС, за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, пр. Леніна, 147: 182 140,65 грн.

За таких обставин,господарський суд Запорізької області дійшов законного та обґрунтованого висновку, що порушення відповідачем 1 умов кредитного договору в частині строків повернення кредиту та процентів за користування кредитом та інших передбачених договором платежів є підставою до задоволення вимог позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нерухоме майно, переданого в іпотеку.

Статтями 16 ЦК України та 20 ГК України визначено спосіб захисту цивільних прав та інтересів вказаних вище осіб, зокрема, визнання права, у тому числі і права власності на майно.

Вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 04-780/1-1 від 19.11.2013р. шляхом визнання за ПАТ "Банк Національний Кредит" права власності на нерухоме майно, позивачем документально підтвердженні, нормативно обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Також, з метою забезпечення виконання відповідачем 1 зобов'язань за Кредитним договором, 12.12.2013р. між ПАТ "Банк Національний Кредит" (Заставодержатель) ТОВ "Азовнефтепродукт" (Заставодавець) укладений договір застави обладнання № 04-873/1-1 з додатком №1 від 12.12.2013р., за умовами якого (п. 1.1.) Заставодавець передає в заставу Заставодержателю у якості забезпечення виконання зобов'язань Позичальника за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 05.1-214ю/2013/2-1 (в режимі мультивалютності) від 19 листопада 2013р. (з усіма змінами та доповненнями, як укладеними так і такими, що будуть укладені в майбутньому), обладнання АЗС, згідно переліком, що міститься в Додатку №1 до цього договору, що є невід'ємною складовою частиною даного договору.

Загальна заставна вартість Предмета застави визначена за погодженням Сторін і становить 650 489,33 грн. (п. 1.2.)

Згідно додатку № 1 до договору застави відповідач 2 передав в заставу позивачу наступне рухоме майно:

Перелік обладнання АЗС №2, що знаходиться за адресою: м. Маріуполь, пр. Карпова, 185

№ п/пНайменуванняРік випуску (реконструкції)Марка, модельКількістьЗалишкова вартість (грн.)

1Стела цінова 8,6м з підсвічуванням АЗС 2 Маріуполь2010Стела з підсвічуванням 8,6м139165,53

2Цистерна 1 20 мЗ АЗС 22001Резервуар 20П заводський №811701,72

3Цистерна 2 20 мЗ АЗС 22001Резервуар 20П заводський №911701,72

4Цистерна 3 20 мЗ АЗС 22001Резервуар 20П заводський №711701,72

5Цистерна 4 20 мЗ АЗС 22001Резервуар 20 П заводський №1011701,72

6Колонка газороздавальна Nоуа 1101.10LPG в нерж. кор. АЗС 2 Маріуполь2009АЗТ Славутич NOVA LPD 01/1 заводський №2085118624,89

7.Стац. заправник газ з 2-мя резервуар.4,8м куб АЗС 2 Маріуполь2008DeltaGaz, заводський №115429, 115432158706,80

8.СЕККА ND-797.01 №НД 020006022008СЕККА ND 797.01 №НД 0200060215486,25

9.ТРК Quantium500Т4-8, всасивающ. АЗС 2 Маріуполь2008Tokhem Quantium 500Т-U заводський №00825091154197,44

10. ТРК Quantium 500Т4-8, всасивающ.(І) АЗС 2 Маріуполь2008Tokhem Quantium 500Т-ІІ заводський №00825040154197,44

Всього 237 185,23

Перелік обладнання АЗС № 9, що знаходиться за адресою:

м. Маріуполь, вул. Червонофлотська, 145,

№ п/пНайменуванняРік випуску (реконструкції)Марка, модельКількістьЗалишкова вартість (грн.)

1Резервуар стальний 25 куб. м2004Резервуар горизонтальний 25П114491,94

2Резервуар стальний 25 куб. м2004Резервуар горизонтальний 25П114491,94

3Резервуар стальний 25 куб. м2004Резервуар горизонтальний 25П114491,94

4Резервуар Р-25 одност. с 2 горл, гі дроіз., оцинк.2002Резервуар 25П заводський №17112291,78

5Резервуар Р-25 одност. с 2 горл, гідроіз., оцинк.2002Резервуар 25П заводський №14112291,77

6Резервуар РП25мЗ внут. оцинков., наруж.покриття гідроізоляц.2002Резервуар 25П заводський №25120466,00

7Резервуар РП25мЗ з внут. оцинков., наруж.покриття гідроізоляц.2002Резервуар 25П заводський №29125294,27

8СЕККА ND-797.01 №НТ000001152012СЕККА ND- 797.01115953,48

9ТРК Quantium 500 Т 4-8 всасивающ.сис-ма2008Tokhem Quantium 500Т-U заводський №00825090147192,89

10ТРК Quantium 500 T 4-8 всасивающ. 2007Tokhem Quantium 500Т- U заводський №007422291 54197,44

Всього 231163,45

Перелік обладнання АЗС №11, що знаходиться за адресою: м. Маріуполь, пр. Леніна, 147

№ п/пНайменуванняРік випуску (реконструкції)Марка, модельКількістьЗалишкова вартість (грн.)

1Опора з/б на майданчику з огороженням2011Вишка зв'язку, з/б опора112953,94

2РГС підземний 100001999Резервуар 10П заводський №1612161,54

3РГС підземний 600001999Резервуар 60П заводський №29112728,71

4РГС підземний 600001999Резервуар 60П заводський №27112728,71

5РГС підземний 600001999Резервуар 60П заводський №28112728,71

6РГС підземний 600001999Резервуар 60П заводський №13112728,71

7Колонка паливороздаточ на Nova-2306Л6 В2007АЗТ Славутич Nova LPG 01/1 заводський №1715164166,70

8СЕККА "ND- 797.01" №НД000007442010СЕККА ND-797114890,45

9ТРК Wayne Dresser 2 прод. 4 лист. 80259/19921992ТРК Wayne Dresser 387- 2/1 заводський №80259111171,11

10ТРК Wayne Dresser 2 прод. 4 лист. 88325/19911991ТРК Wayne Dresser 387- 2/1 заводський №88325111171,11

11Система відеоспостереження АЗС 11 Маріуполь2008Система відеоспостереження Infinity NDR- DLX 3808114710,96

Всього: 182140,65

Згідно п. 2.4. договору застави обладнання, Заставодержатель має право за рахунок Предмета застави задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначаються на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, комісії, відшкодування збитків, завданих простроченням виконання, неустойку (пеню, штраф), необхідні витрати на утримання Предмета застави, а також витрати щодо задоволення вимог Заставодержателя за Договором кредиту та цим Договором (п. 2.4.6.); звернути стягнення на Предмет застави відповідно до чинного законодавства України у разі, коли на дату виконання Позичальником зобов'язань за Договором кредиту, забезпечених заставою за цим Договором, вони не будуть виконані (п. 2.4.7.).

Відповідно до п. п. 4.1., 4.4. Договору застави, право звернення стягнення на Предмет застави для задоволення своїх вимог відповідно до Договору кредиту, виникає у Заставодержателя у випадках, обумовлених положеннями Договору кредиту, цього Договору та нормами чинного законодавства України. Заставодержатель має право звернути стягнення на Предмет застави в судовому порядку та в будь - якому іншому порядку дозволеному нормами чинного законодавства. Порядок звернення стягнення на предмет застави здійснюється за вибором Заставодержателя.

За приписами ст. 589 ЦК України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про заставу", заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано.

Згідно ч. 1 ст. 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

За приписом ст. 25 зазначеного Закону, у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються:

1) загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті обтяжувачу з вартості предмета забезпечувального обтяження;

2) опис рухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги обтяжувача;

3) заходи щодо забезпечення збереження предмета забезпечувального обтяження або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні;

4) спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону;

5) пріоритет та розмір вимог інших обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, які підлягають задоволенню з вартості предмета забезпечувального обтяження;

6) початкова ціна предмета забезпечувального обтяження для його подальшої реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження.

На виконання вимог ст.24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", Позивач 28.11.2014 року зареєстрував в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомості про звернення стягнення на предмет обтяження (Предмет застави).

Відповідно до ст.591 Цивільного кодексу України, початкова ціна предмета застави для його продажу з публічних торгів визначається в порядку, встановленому договором або законом. Якщо звернення стягнення здійснюється за рішенням суду, суд у своєму рішенні може визначити початкову ціну предмета застави.

А відтак, встановлено вартість майна, на яке звертається стягнення, у розмірах заставної вартості майна, погодженої позивачем та відповідачем 2 та зазначеної в Договорі іпотеки та Договорі застави відповідно.

Стосовно одночасного стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет забезпечення, суд зазначає наступне.

Належним виконання зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Статтею 15 ЦК України зазначено, що кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, а статтею 16 ЦК України передбачено право особи звернутись до суду за захистом свого порушеного права.

Зобов'язання відповідача 1 за Кредитним договором не припинено, право вимоги позивача про повернення кредиту, сплату процентів та неустойки є дійсним і підлягає судовому захисту.

Забезпечувальне зобов'язання має похідний характер, а не альтернативний основному.

Звернення стягнення на предмет забезпечення не призводить до заміни основного зобов'язання на забезпечувальне. Тому задоволення вимог за дійсним зобов'язанням одночасно зі зверненням стягнення на предмет застави не може мати наслідком подвійного стягнення, оскільки домовленість про його заміну забезпечувальним зобов'язанням відсутня.

Аналогічної правової позиції дійшла і судова палата у господарських справах Верховного суду України, яка викладена в Постанові від 09.09.2014 року при розгляді справи № 922/3658/13.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги колегія суддів вважає обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають повному задоволенню з підстав, що викладені вище.

Колегія суддів вважає безпідставним посилання відповідача на не врахування судом першої інстанції сплати Товариством з обмеженою відповідальністю "Азовнефтепродукт" коштів на виконання Кредитної угоди за платіжними дорученнями №1513, №1514, №11638058, №1, №2, №3, №5, №6, №7, №8 з огляду на наступне.

Відповідачем в якості доказу на підтвердження сплати процентів за користування кредитом за період з 01.11.2014 по 30.11.2014 року у сумі 100000,00 грн. було надано платіжне доручення №1514, за період з 01.11.2014 по 30.11.2014 року у сумі 100000,00 грн. №1513, за період з 01.12.2014 по 31.12.2014 року у сумі 50000,00 грн. №1,за період з 01.12.2014 по 31.12.2014 року у сумі 50000,00 грн. №2,за період з 01.12.2014 по 31.12.2014 року у сумі 50000,00 грн. №5, за період з 01.12.2014 по 31.12.2014 року у сумі 50000,00 грн. №6, за період з 01.01.2015 по 31.01.2015 року у сумі 50000,00 грн. №7, за період з 01.01.2015 по 31.01.2015 року у сумі 50000,00 грн. №8, та сплати коштів на погашення прострочених відсотків у сумі 50053, 43 грн. було надано платіжне доручення №11638058. В якості доказу на підтвердження погашення кредиту було надано платіжне доручення №3386 від 04 березня 2015 року на суму 10000000,00 грн.,платіжне доручення №10 від 27 лютого 2015 року на суму 1093865,56 грн., платіжне доручення №1 від 30 березня 2015 року на суму 5000000,00 грн., платіжне доручення №2 від 09 квітня 2015 року на суму 3000000,00 грн., платіжне доручення №3394 від 17 квітня 2015 року на суму 2000000,00 грн.

Колегія суддів наголошує, що положеннями статті 101 Господарського процесуального одексу України визначено межі перегляду справи в апеляційній інстанції.

Так, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. При цьому додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

В той же час, надані відповідачем платіжні доручення не були предметом судового дослідження під час розгляду справи в суді першої інстанції, останні були надані виключно на стадії апеляційного провадження у справі. В той же час, заявником не було надано жодного письмового пояснення (клопотання), яким було б обгрунтував неможливість подання зазначеного доказу суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що оскаржуване рішення було прийняте судом першої інстанції 12 лютого 2015 року, натомість як сума коштів по сплаті процентів за користування кредитом за період з 01.01.2015 року по 31.01.2015 року за платіжними дорученнями №7, №8 (Том 3 а.с.90-91) була сплачена 17 лютого 2015 року та 24 лютого 2015 року; сума по погашенню кредиту за платіжними дорученнями №3386,№10,№1,№2,№3394 була сплачена за період з 27 лютого по 17 квітня 2015 року, тобто після безпосереднього розгляду справи по суті, а відтак дані письмові докази не приймаються судом.

В частині платіжних доручень №1513, №1514, №11638058, №1, №2, №3, №5, №6, №7, №8, №3386, №10, №3394, судова колегія не приймає їх як належний доказ, оскільки з останніх не вбачається обов'язкових реквізитів, передбачених чинним законодавством.

У відповідності до пункту 2.14 Постанови Національного банку України 21.01.2004 №22 "Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті ", банк платника на всіх примірниках прийнятих розрахункових документів і на реєстрах обов'язково заповнює реквізити "Дата надходження" і "Дата виконання", а банк стягувача - "Дата надходження в банк стягувача" (якщо ці реквізити передбачені формою документа), засвідчуючи їх підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку. В той же час, зазначені платіжні доручення не містять ані відбитку штампу банку, ані підпису відповідального виконавця, а відтак не є оформленими у відповідності до норм законодавства, та наділеними належною та допустимою доказовою силою.

При цьому, з наданих копій вбачається лише факт перерахування зазначених сум на банківський рахунок Позивача, а не зарахування зазначених сум на рахунок останнього.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що відповідно до п. 30.1 ст. 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

В п. 1.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначено, що з урахуванням п. 30.1 ст. 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою.

Однак жодного доказу про зарахування суми коштів за платіжними дорученнями №1513, №1514, №11638058, №1, №2, №3, №5, №6, №7, №8 №3386,№10,№1,№2,№3394 на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою, матеріали справи не містять, що свідчить про недоведеність Товариством з обмеженою відповідальністю "Азовнефтепродукт" факту сплати коштів за даними платіжними дорученнями.

Стосовно посилання відповідача щодо безпідставного неврахування судом положення статті 2 Закону України про «Тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 року, щодо заборони нарахування пені та штрафів у період з 14 квітня 2014 року та зупинення дії статті 37 ЗУ «Про іпотеку», слід зазначити наступне.

Судом першої інстанції було наголошено не безпідставності доводів відповідача щодо існування обставин, які звільняють його від відповідальності за неналежне виконання зобов'язань за кредитним договором, оскільки при вирішенні спору суд взяв до уваги, що на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30.10.2014 р. був затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, який в свою чергу був зупинений згідно з Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1079-р від 05.11.2014 р.

Разом з тим, слід зазначити, що відповідно до ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам- підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Положеннями статті 9 зазначеного Закону визначено, що протягом терміну дії Закону щодо нерухомого майна, розташованого на території проведення антитерористичної операції, що належить громадянам України (у тому числі фізичним особам - підприємцям) або юридичним особам - суб'єктам малого і середнього підприємництва та перебуває в іпотеці, зупиняється дія статті 37 (у частині реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки), статті 38 (у частині реалізації права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки), статті 40 (у частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об'єкти), статей 41, 43-47 (у частині реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах) Закону України "Про іпотеку".

Таким чином, вказана норма є відсилочною до нормативного акту прийнятого Кабінетом Міністрів України, яким визначено перелік населених пунктів.

Однак, станом на дату ухвалення рішення дія Розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. N 1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» була призупинена Розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 р. N 1079-р «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. N 1053», що в свою чергу унеможливлює застосування ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

На неможливості застосування положення Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» у зв'язку із зупиненням дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. N 1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» було наголошено також у постанові Вищого Господарського суду України від 14 квітня 2015 року у справі № 922/4504/14.

Посилання другого відповідача, в апеляційній скарзі на Постанову Окружного Адміністративного суду міста Києва від 09.02.2015 р. по справі № 826/18330/14, якою визнано нечинним розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053-р, є безпідставним, оскільки на дату ухвалення рішення, вказана постанова не набрала законної сили.

Також, необгрунтованим, є посилання в апеляційній скарзі на положення Закону України «Про боротьбу з тероризмом», оскільки встановлення району проведення антитерористичної операції у відповідності до цього закону, не може ототожнюватись з населеними пунктами де проводиться антитерористична операція в контексті Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

Крім того, слід зазначити, що положеннями статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», як підставу не нарахування штрафу та пені, передбачається проведення юридичним особам саме господарської діяльність на території населених пунктів, в яких проводиться антитерористичнаоперація.

Під господарською діяльністю у статті 3 Господарського кодексу України розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Таким чином, відповідач посилаючись на положення статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», повинен був довести факт проведення Товариством з обмеженою відповідальністю "Ессенс-Преміум" господарської діяльності, яка полягає у реалізації продукції та наданні послуг саме на відповідній території. Враховуючи специфіку господарської діяльності відповідача (діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами, надання інших допоміжних комерційних послуг, оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, роздрібна торгівля пальним), в якості відповідного доказу останнім повинні були бути надані відомості про знаходження контрагентів за відповідними договорами на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція, або знаходження на відповідній території самого підприємства, відповідного товару, об'єктів виробничого призначення та ін. Натомість з матеріалів справи вбачається лише реєстрація підприємства відповідача на території м. Маріуполь.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців проводиться державним реєстратором за місцезнаходженням юридичної особи або за місцем проживання фізичної особи - підприємця.

Згідно статті 1 зазначеного Закону місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені (далі - виконавчий орган).

А відтак, місцезнаходження підприємства не є тотожним поняттю проведення господарської діяльності, оскільки передбачає виключно знаходження за даною адресою органу або особи, які виступають від імені юридичної особи.

З наведеного вбачається недоведення відповідачем факту проведення господарської діяльності на території проведення антитерористичної операції, оскільки ним не надано жодого належного доказу такої діяльності в межах м.Маріуполь чи інших містах, в яких проводилась така операція. За наведеного слідує, що у останнього відсутнє право на застосування положення статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

Суд апеляційної інстанції не вбачає можливість застосування до даних правовідносин й статтю 9 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», оскільки положення даної статті застосовується тільки до малого та середнього підприємництва. Однак Відповідач-2 не надав жодного документу, що підтверджують віднесення його до цієї категорії. При цьому дане положення передбачає тільки зупинення реалізації права права іпотекодержателя на набуття права власності, а не виключає можливість набуття такого права, шляхом прийняття рішення по справі.

Посилання відповідача в доводах апеляційної скарги на порушення судом норм процесуального права, а саме залишення без задоволення клопотання про призначення судово-економічної експертизи від 06.02.2015 року, та не оформлення даної дії процесуальним документом, є безпідставними з наступних обставин.

Згідно з ч.1 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

При цьому, відповідно до п.2 Постанови Пленуму ВГСУ від 23 березня 2012 року № 4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи», судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Тобто, експертиза призначається у випадку, коли для вирішення справи необхідні специфічні знання в певній галузі. Не вбачає необхідності у її проведенні й безпосередньо суд апеляційної інстанції, оскільки суд взмозі самостійно оцінити наявні докази у справі та встановити фактичні дані, що входять до предмета доказування, для вирішення спору по суті. Крім того, під час апеляційного провадження по справі відповідачем не було заявлено клопотання про необхідність проведення судово-економічної експертизи.

Разом з цим, відповідно до п. 5 вказаної Постанови, питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Враховуючи наведене, та той факт що Відповідачем-2 не було належним чином обґрунтовано в своєму клопотанні необхідність призначення судово-економічної експертизи, Господарський суд Запорізької області цілком законно відмовив у його задоволенні. При цьому факт відмови в задоволенні зазначеного клопотання був закріплений в оскаржуваному рішенні.

Таким чином, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що місцевий господарський суд розглянув всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, належним чином проаналізував правовідносини, що виникли між сторонами, та вірно застосував норми матеріального та процесуального права.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що прийняте господарським судом рішення відповідає статтям 43, 85 Господарського процесуального кодексу України, вимогам щодо законності та обґрунтованості, підстав для його скасування з мотивів, наведених в апеляційних скаргах не вбачається.

Судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду, в порядку ст.49 ГПК України покладається на скаржника.

На підставі викладеного та керуючись статтями ст. ст. 32-34, 43, 99, 101, пунктом 1 статтею 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Азовнефтепродукт" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 12.02.15 у справі № 908/18/15-г залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 05 травня 2015 року.

Головуючий суддя Бондаренко В.П.

Суддя Россолов В.В.

Суддя Тихий П.В.