ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
30.11.06 | Справа № А-17/327 |
За позовом: | Управління Пенсійного Фонду України в Тлумацькому районі, м.Тлумач, пл.Д.Галицького, 15 |
до відповідача: | ЗАТ "Степан Мельничук" с.Турка, Коломийського району, Івано-Франківської області |
про | стягнення 3140 грн. 59 коп. |
Суддя Неверовська Л.М. |
| При секретарі судового засідання Нестеренко А.В. |
Представники:
Від позивача: | Юзвак С.С. - завідувач юридичним сектором ,(№2503/06 від 30.11.2006 року). |
Від відповідача: | представники не з"явилися. |
Суть справи: заявлено позов про відшкодування відповідачем в порядку регресу виплаченої пенсії за період з 01.09.1994р. по 31.03.2001р. в сумі 3140 грн. 59 коп.
Позивач позов підтримав.
Відповідач в судове засідання не з"явився, у відзиві на позов проти позову заперечив, посилаючись на відсутність заборгованості, просить суд застосувати строк позовної давності.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, дослідивши відзив на позов, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, враховуючи наступне.
Відповідно до пункту 4 прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2004р., Цивільний кодекс України застосовується до цивільних правовідносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Згідно частини 1 статті 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, громадянин Ковбас Й.І. працював в колгоспі ім.Степана Мельничука, правонаступником якого є відповідач, де стався нещасний випадок внаслідок якого був визнаний інвалідом та йому було призначено пенсію по інвалідності.
За період з 01.09.1994р. по 31.03.2001р. йому було виплачено 7828 грн. 44 коп. пенсії по інвалідності. Вказана сума частково відшкодована відповідачем, заборгованість становить суму позову.
Пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (який набрав чинності з 01.01.04р.) встановлено, що правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред’явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплинув до набрання чинності цим Кодексом.
Відповідно до ст.ст.71, 76 ЦК УРСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки. Перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Отже, за регресними вимогами про відшкодування виплаченої пенсій з 01.09.1994 р. по 01.01.2001 р., строк пред’явлення позову сплинув до набрання чинності ЦК України. Згідно ст. 80 ЦК УРСР закінчення строку позовної даності при відсутності поважності причин його пропуску є підставною для відмови у позові.
Стаття 268 ЦК України встановлює перелік вимог, на які позовна давність не поширюється. Посилання позивача на норму ст.268 ЦК України в обгрунтування доводів про непоширення строків давності на заявлену позовну вимогу, на думку суду є помилковим, оскільки норми вказаної статті поширюються на вимоги фізичних осіб про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, не стосується вимог за регресними зобов"язаннями.
До заявленої позовної вимоги про відшкодування виплаченої пенсії в застосовується загальний строк позовної давності.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ст. 261 ЦК України перебіг строку позовної давності починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою зацікавленої сторони, причому така заява може бути зроблена лише під час розгляду справи до винесення рішення.
У відзиві на позов відповідач просив відмовити в задоволенні вимоги про визнання спірного договору недійсним за пропуском строку позовної давності з врахуванням ст.267 ЦК України.
Поважних причин для поновлення строку позовної давності місцевим господарським судом не встановлено, в матеріалах справи відсутні будь-які докази поважності причин пропуску строку позовної давності і в процесі розгляду справи позивач на такі обставини не посилався.
Відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. За наведених обставин, суд дійшов висновку про необхідність застосування позовної давності також і до вимоги про відшкодування виплаченої пенсії за період з 01.01.2001 по 01.04.2001 р.
З огляду на викладене, позов задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.124 Конституції України, ч.4 Прикінцевих і перехідних положень Цивільного Кодексу України (чинного з 01.01.2004 р.), Цивільним Кодексом України, ст.ст.158-167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
п о с т а н о в и в :
у позові відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її складення у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Неверовська Л.М.
Постанова виготовлена в повному обсязі і підписана 13.12.2006 р.
Документ виготовлено в АС Діловодство
Неверовська Л.М.