Справа № 299/3257/13-ц

У Х В А Л А

Іменем України

23 квітня 2015 року м. Ужгород

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючого - суддіПавліченка С.В.,

суддів: Куцина М.М., Собослоя Г.Г.,

при секретарі Чейпеш С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Виноградівського районного суду від 3 січня 2015 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про витребування нерухомого майна та визнання права власності на це майно, -

в с т а н о в и л а :

У лютому 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати за ним право власності на 4/9 частини житлового будинку з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 та витребувати її з володіння ОСОБА_3

На обґрунтування позовних вимог посилався на ті обставини, що після смерті його матері ОСОБА_4 він як спадкоємець має право на цю частину будинку, однак у видачі йому свідоцтва на право власності в порядку спадкування відмовлено у звязку із відсутністю правовстановлюючих документів щодо належності майна спадкодавцю.

25 листопада 2013 року рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 25 листопада 2013 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області від 3 березня 2014 року, позов задоволено частково та витребувано від ОСОБА_3 4/15 частини спірного житлового будинку з надвірними будівлями та визнано за позивачем право власності на цю частину будинку.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 липня 2014 року рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 25 листопада 2013 року та ухвала колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області від 03 березня 2014 року скасовані, а справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи судові рішення, ВССУ зазначив, що суди не перевірили чи всі мешканці спірного будинку були членами колгоспного двору, не з'ясували, хто був членом колгоспного двору на момент його переходу в робітничий двір та відповідно мав частку у колгоспному дворі, не з'ясували, коли померла ОСОБА_5, а відтак не встановили частки кожного з цих осіб.

ВССУ також зазначив, що, пославшись на те, що у 2005 році у спірному будинку проживав ОСОБА_3 не з'ясували, ким він є та з якого часу почав проживати у будинку та чи має він право на свою частку майна та на якій підставі, а відтак не визначив частку кожного з цих осіб та позивача у спірному майні на момент відкриття спадщини.

Рішенням Виноградівського районного суду від 3 січня 2015 року позов задоволений частково.

Витребувано від ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрованого в АДРЕСА_1 4/15 (чотири п'ятнадцятих) частини житлового будинку з надвірними будівлями в АДРЕСА_1 та визнано за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, зареєстрованого в АДРЕСА_1 право власності на 4/15 (чотири п'ятнадцятих) частини житлового будинку з надвірними будівлями в АДРЕСА_1, загальною площею 68,4 кв.м., в тому числі житловою 34, 1 кв.м.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про зміну рішення суду першої інстанції, а саме про задоволення його позову в повному об'ємі, а саме в розмірі 4/9 частини спірного житлового будинку з надвірними спорудами.

Зазначається, що суд не вірно визначив частки у спірному дворогосподарстві на час припинення колгоспного двору, тому не вірно визначив частку, що належить ОСОБА_6

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції і постановлення нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Зазначається, що позивач та його спадкодавці не брали участі у спорудженні спірного будинку, тому прав на якусь частку у ньому позивач не має.

При розгляді справи в апеляційній інстанції встановлено наступне.

Суд першої інстанції, розглядаючи спір встановив наступні обставини.

Спірне дворогосподарство до 07.09.1976 року було колгоспним двором і ньому проживали лише члени колгоспного двору.

Членами колгоспного двору у 1974-1976 роках були: ОСОБА_2; батько, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4; мати, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5; син, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_7; жінка, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_6; син, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3

Відповідно до чинної на той час ч. 2 ст. 123 ЦК УРСР розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Відтак майно колгоспного двору в АДРЕСА_1 на той час належало на праві сумісної власності його членам - ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_9 (ОСОБА_9), ОСОБА_1.

ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_8, тобто до припинення колгоспного двору шляхом реорганізації 07.09.1976 року.

Відповідно до чинної на той час ст. 563 ЦК УРСР в разі смерті члена колгоспного двору спадкоємство в майні двору не відкривається.

Відтак після померлого ОСОБА_7 спадкоємство в майні колгоспного двору не відкрилось.

Тому після смерті ОСОБА_7 майно колгоспного двору стало належати на праві сумісної власності його членам - ОСОБА_5. (померла після припинення колгоспного двору ІНФОРМАЦІЯ_9.),, ОСОБА_2, ОСОБА_8, який хоч не проживав у дворогосподарстві, однак проходив навчання, що не позбавляє його права на частку у колгоспному дворі, ОСОБА_9 (ОСОБА_9), ОСОБА_1 в рівних частках - по одній п'ятій частині.

Із 07.09.1976 р. господарство з колгоспного двору стало робітничим двором, оскільки 07.09.1976 р. колгосп «Комунар» реорганізувався у радгосп «Комунар».

З того часу, зазначені особи стали власниками часток у спірному дворогосподарстві по 1/5 частині кожний.

На момент смерті ОСОБА_9 (ІНФОРМАЦІЯ_10) у будинку проживали та були зареєстровані (прописані) ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_1 (а.с.19), які є спадкоємцями першої черги, що не заперечується.

Правила ст. 563 ЦК УРСР про те, що спадкоємство в колгоспному дворі відкривалось після смерті останнього члена двору, застосовувались у випадку припинення колгоспного двору саме з цих підстав. У разі припинення двору з інших підстав (перетворення колгоспу в радгосп, вихід з колгоспу членів двору тощо) спадщина на відповідну частку в майні, що збереглося після його припинення, відкривалась після смерті кожного з колишніх членів двору.

На момент смерті ОСОБА_9 (ІНФОРМАЦІЯ_10) у будинку проживали та були зареєстровані (прописані) ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_1 (а.с.19), які є спадкоємцями першої черги, що не заперечується.

ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 постійно проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Суду не надано доказів того, що ОСОБА_2, ОСОБА_1 чи ОСОБА_3 заявили про відмову від спадщини.

Тому суд приходить до висновку, що ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 прийняли спадщину в рівних частинах по три п'ятнадцятих частини від однієї п'ятої частини, належної спадкодавцю ОСОБА_9.

Шляхом додавання однієї п'ятої частки, яка належить ОСОБА_1 як члену колгоспного двору та трьох п'ятнадцятих частин, успадкованих після смерті матері, частка, належна ОСОБА_1 становить чотири п'ятнадцятих.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про належність ОСОБА_1 4/15 частин спадкового майна.

Із 2011 р. житловий будинок з надвірними спорудами АДРЕСА_1 належав ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Великокопанською сільською радою 03.03.2011 р. на підставі рішення виконкому № 7 від 24.02.2011 р. (а.с.115). Технічний паспорт був оформлений теж на ОСОБА_2 (а.с.12-14).

07.10.2011 р. ОСОБА_2 подарував указаний будинок ОСОБА_3, а 19.10.2011 р. прийнято рішення про державну реєстрацію права власності за останнім (а.с.11).

Рішенням Виноградівського районного суду від 11.03.13 р. позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 і Великокопанської сільської ради задоволено: рішення Великокопанської сільської ради від 24.02.2011 р. про визнання права власності на житловий будинок в АДРЕСА_1, за ОСОБА_2 скасовано та визнано недійсним свідоцтво про право власності на цей будинок від 03.03.2011 р. (а.с.22-30).

Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 18.07.2012 р. рішення Виноградівського районного суду від 20.04.2012 р. скасовано та в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про визнання права на частку в спільному сумісному майні подружжя, визнання частково недійсним договору дарування і визнання права власності відмовлено (а.с.56-59).

Згідно з положеннями ст.ст. 388 ч.3, 392 ЦК України якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках. Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Доводи апеляційних скарг висновків суду, зазначених у оскарженому рішенні, не спростовують.

Суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Керуючись ст. 307, 308, 313 - 315, 317 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області,-

у х в а л и л а :

Апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Виноградівського районного суду від 3 січня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді