Справа № 344/11732/14-ц

Провадження № 22-ц/779/660/2015

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Хоростіль Р. В.

Суддя-доповідач Пнівчук О.В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Пнівчук О.В.

суддів: Беркій О.Ю., Мелінишин Г.П.

секретарів Бойчука Л.М., Турів О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ТзОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 на рішення Івано-Франківського міського суду від 08 грудня 2014 року,-

в с т а н о в и л а :

ТзОВ «ОТП Факторинг Україна» у серпні 2014 року звернулося в суд з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення з них в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором.

Позивач свої вимоги мотивував тим, що боржник ОСОБА_6 належним чином не виконував взяті на себе зобов»язання за кредитним договором від 31.05.2006 року, у зв»язку з чим станом на 30.05.2014 року заборгованість за кредитом становила 46892,65 доларів США та 2045071,67 грн. пені, а всього 2616369,51 грн., яку позивач просив стягнути з відповідачів у солідарному порядку.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 08 грудня 2014 року позов ТзОВ «ОТП Факторинг Україна» задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ТзОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором від 31.05.2006 року у розмірі 1 142 595 грн.60 коп. та судовий збір у розмірі 3654 грн. 60 коп. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішенням колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області від 03 лютого 2015 року рішення Івано-Франківського міського суду в частині задоволення позову до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором та стягнення судових витрат скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення яким в задоволенні позову ТзОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_4 - відмовлено.

Представник ОСОБА_3 - ОСОБА_5 на рішення суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального права.

Вказав, що судом не з'ясовано та не взято до уваги суттєвих обставин справи.

Так, 11.11.2008 року у зв'язку з невиконанням ОСОБА_3 зобов'язань за кредитним договором кредитор - ЗАТ «ОТП Банк» направив ОСОБА_3 письмову вимогу про дострокове повернення кредиту у сумі 42400 доларів США, а також відсотків та пені протягом 30 календарних днів від дати отримання цієї вимоги. Граничний строк виконання цього зобов'язання встановлений банком до 15 грудня 2008 року. У випадку невиконання зазначеної вимоги боржника попереджено про звернення стягнення на предмет іпотеки - квартири по АДРЕСА_1.

Таким чином, кредитор на підставі ч.2 ст.1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов'язання, встановивши новий строк - 15 грудня 2008 року, з якого на думку представника апелянта, починається перебіг строку позовної давності.

11 січня 2011 року ЗАТ «ОТП Банк» повідомило ОСОБА_3 про уступку прав кредитора на користь ТзОВ «ОТП Факторинг Україна».

Лише у квітні 2013 року ТзОВ «ОТП Факторинг Україна» пред'явив до боржника позов про стягнення заборгованості, який був залишений без розгляду, у зв'язку з повторною неявкою позивача у судове засідання.

07 серпня 2014 року ТзОВ «ОТП Факторинг Україна» повторно подав позов до ОСОБА_3 Однак, представник апелянта вважає, що позов подано із пропуском строку позовної давності, про застосування якого ОСОБА_3 наголошував.

Крім того, згідно повідомлення Філії 09 ПП «Нива-В.Ш.» від 11.10.2010 року, предмет іпотеки - квартира по АДРЕСА_1 виставлена на торги на 19.10.2010 року зі стартовою ціною лота - 285356,90 грн.

Посилаючись на пропуск позивачем строку позовної давності, представник апелянта просив суд скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні апеляційного суду представник апелянта ОСОБА_3 - ОСОБА_5 підтримав доводи апеляційної скарги з наведених в ній мотивів, а також просив врахувати складене матеріальне становище ОСОБА_3, те що він хворіє, а також що на його утриманні перебуває дочка ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 - інвалід з дитинства.

Представник позивача ТзОВ «ОТП Факторинг Україна» заперечив доводи апеляційної скарги, посилаючись на обгрунтованість висновків суду щодо стягнення боржника заборгованості за кредитним договором та не заперечив щодо зменшення пені.

Вислухавши доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення вимог апеляційної скарги з наступних підстав.

Із матеріалів справи вбачається, що 31.05.2006 року між АКБ «Райффайзенбанк України» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір за умовами якого, останній отримав кредит в сумі 48000 доларів США терміном до 29.05.2026 року зі сплатою відсотків у розмірі 15% за користування кредитними коштами.

Пунктом 4 Кредитного договору визначено, що сума кредиту та процентів щомісяця погашається рівними частинами протягом всього строку дії кредитного договору.

Щомісячне погашення кредиту відбувається рівними частинами з нарахуванням процентів на залишок заборгованості по Кредиту.

Відповідно до положень ст.ст. 526, 1049, 1050,1054 ЦК України зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов кредитного договору, позичальник зобов»язаний повернути позикодавцю позику в строк та в порядку, встановленому договором, а також проценти та неустойку.

Встановлено, що 24.12.2010 року ТзОВ «Факторинг Україна» та ПАТ «ОТП «Банк» (який являється правонаступником АКБ «Райффайзенбанк України») уклали Договір купівлі-продажу кредитного портфелю, за яким покупець набув усі права вимоги за кредитними договорами, що є дійсними на дату набрання чинності.

Відповідно до Додатку №1 до договору купівлі-продажу кредитного портфелю в перелік кредитних та забезпечуваних договорів за № 175 включено кредитний договір ОСОБА_3, згідно витягу загальна сума боргу боржника за кредитним договором у валюті договору становить 42000 доларів США, загальна сума процентів нарахована на суму заборгованості боржника за кредитним договором - 9846,81 доларів США, а всього загальна сума боргу складала 51646,81 долар США (а.с.31).

У зв»язку з неналежним виконанням умов кредитного договору ТзОВ «Факторинг Україна» 07.02.2013 року та 06.02.2014 року надіслано позичальнику ОСОБА_3 досудові вимоги про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором. (а.с.17-18).

Згідно розрахунку заборгованості ОСОБА_3 (592086) за кредитним договором від 31.05.2006 року станом на 30.05.2014 року залишок заборгованості за кредитом становить 42000 доларів США, сума відсотків за користування кредитом - 4892,65 доларів США та пеня за прострочення зобов»язання - 2045071,67 грн. (а.с.19).

Постановляючи рішення про часткове задоволення вимог позивача, суд першої інстанції правильно виходив із того, що позичальник належним чином не виконував взяті на себе зобов»язання, у зв»язку з чим допустив заборгованість за кредитом.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що з відповідача відповідно до представленого розрахунку суми боргу підлягає до стягнення залишок заборгованості за кредитом в сумі 42000 доларів США, та відсотки за користування кредитом в сумі 4892,65 доларів США.

Що стосується стягнення пені, то слід зазначити наступне.

Відповідно до п.4.1.1 Кредитного договору за порушення прийнятих на себе зобов»язань стосовно повернення кредитних коштів, плати процентів за користування кредитними коштами у визначені Договором строки, позичальник зобов»язаний сплатити позичальнику пеню в розмірі 1% від суми несвоєчасно виконаних боргових зобов»язань, за кожний день прострочки.

Таким чином пеня нараховується за кожен день прострочки сплати належних сум у відповідності до графіку повернення Кредиту та сплати відсотків, додатку №1 - невід»ємної частини Кредитного договору.

Із представленої позивачем суми розрахунку пені вбачається, що така нарахована за період з 30.05.2013 року по 28.01.2014 року на суму простроченого тіла кредиту та прострочених відсотків виходячи із вимог позивача про дострокове стягнення заборгованості за кредитом, що становить 2045071,67 грн., а не у відповідності до п. 4.1.1 Кредитного договору за несвоєчасне повернення кредитних коштів, плати процентів за користування кредитними коштами у визначені Договором строки.

Відповідно до положень ч.3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір, згідно ч.2 ст. 551 ЦК України встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки у відповідності до ч.3 даної статті може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Колегія суддів приходить до висновку, що з врахуванням обставин справи, зокрема того, що боржник ОСОБА_3 хворіє, що підтверджується довідкою невролога міської поліклініки №2 (а.с.178), випискою з історії хвороби №1906 неврологічного відділення Івано-Франківської міської клінічної лікарні №1 (а.с.179), у зв»язку із станом після судомного нападу до останнього неодноразово виїжджали бригади швидкої медичної допомоги (а.с.164), а також, що його дочка ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 являється інвалідом дитинства, колегія суддів вважає за можливе зменшити розмір пені до 30000 грн. за несвоєчасне виконання зобов»язань за кредитним договором.

Що стосується доводів апелянта в частині пропуску позивачем строку позовної давності, то такі не заслуговують на увагу.

Так, частиною першою статті 264 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Згідно представленого розрахунку заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором вбачається, що відповідач ОСОБА_3 здійснював погашення кредиту відсотків за кредитом, зокрема погашення відсотків мало місце і період з 27.07.2012 року по 28.01.2014 року, що свідчить про визнання відповідачем боргу за кредитним договором.

У зв»язку з наведеним, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині стягнення пені та загальної суми заборгованості за кредитним договором.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 08 грудня 2014 року змінити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ТзОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором від 31.05.2006 року у розмірі 601297,84 грн., з яких: заборгованість про кредиту 42000 доларів США, що в еквіваленті становить - 511690,20 грн., заборгованість по відсотках 4892,65 доларів США, що в еквіваленті становить -59607,64 грн. та 30 000 грн. пені.

Стягнути ОСОБА_3 на користь ТзОВ «ОТП Факторинг Україна» сплачений судовий збір у розмірі 3654 грн. 60 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуюча Пнівчук О.В.

Судді: Беркій О.Ю.

Мелінишин Г.П.