Справа № 365/130/15-к

Номер провадження: 1-кп/365/18/15

У Х В А Л А

Іменем України

10.04.2015 року смт. Згурівка

Згурівський районний суд Київської області в складі

головуючого -                                                       судді   ХИЖНОГО Р.В.,

при секретарі судового засідання                                      НОСОВІЙ О.О.

за участю

прокурора                                                                              ОНИСЬКІВА А.М.

обвинуваченого                                                                     ОСОБА_1

захисників                                                                              ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

потерпілих                                                                        ОСОБА_5,  ОСОБА_6

представника потерпілого ОСОБА_5                            ОСОБА_7

представника потерпілої ОСОБА_6 ОСОБА_8

цивільного позивача                                                         ОСОБА_9

в ході розгляду у відкритому судовому засіданні в залі № 1 кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42014110000000293 від 17.08.2014 року,  

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Згурівського районного суду перебуває кримінальне провадження № 42014110000000293 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

В судовому засіданні 30.03.2015 року прокурор Ониськів А.М. звернувся до суду з письмовим клопотанням від 12.03.2015 року про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_1

В судовому засіданні 10.04.2015 року прокурор Ониськів А.М. замінив клопотання від 12.03.2015 року новим клопотанням, при цьому клопотав перед судом про залишення без розгляду раніше поданого клопотання.

Згідно положення ч. 2 ст. 185 КПК України якщо після подання клопотання про застосування запобіжного заходу слідчому, прокурору стали відомі інші обставини, що можуть вплинути на вирішення судом питання про застосування запобіжного заходу, він зобов’язаний доповнити або змінити клопотання, або замінити його новим клопотанням.

В судовому засіданні 10.04.2015 року прокурор Ониськів А.М. звернувся до суду з письмовим клопотанням від 30.03.2015 року про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_1 Своє клопотання прокурор обґрунтовує тим, що згідно обвинувального акту, ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що він 16.08.2014 близько 21 години, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, керуючи автомобілем марки «Mercedes-Benz-Sprinter», реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись по вулиці Першотравневій у с. Аркадіївка Згурівського району Київської області, на перехресті із вулицею Л. України, в порушення вимог п. 16.11 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету міністрів України №1306 від 10.10.2001 (далі ПДР), відповідно до якого «на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху», п. 2.9 ПДР «заборона керування транспортним засобом в стані алкогольного сп’яніння» проявив неуважність, не простежив за дорожньою обстановкою, внаслідок чого допустив зіткнення із автомобілем «HondaAccord», реєстраційний номер НОМЕР_2, в якому знаходився ОСОБА_5 та малолітня дитина ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Внаслідок зіткнення малолітній ОСОБА_10 отримав тілесні ушкодження, від яких загинув на місці, а водій автомобіля ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості.

Грубе порушення водієм ОСОБА_1 вимог п.п. 16.11, 2.9 Правил дорожнього руху, знаходиться в прямому причинному зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою та настанням тяжких наслідків - спричинення смерті ОСОБА_10

Таким чином, своїми діяннями, які виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого, ОСОБА_10, вчинив кримінальне правопорушення - злочин, передбачений ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України.

У вчиненні зазначеного кримінального правопорушення обґрунтовано обвинувачується ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_3, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, громадянин України, раніше не судимий.

Обвинувачення ОСОБА_1 повністю підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами, а саме:

· протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 17.08.2014 із схемою, відповідно до якої зафіксовані обставини вказаної пригоди;

· висновком судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_10 за №120 від 09.09.2014, яким встановлено, що смерть ОСОБА_10 настала від відкритої черепно-мозкової травми з крововиливами під оболонки та в речовину головного мозку, переломом кісток склепіння та основи черепа. Виявлені ушкодження у своїй сукупності мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень небезпечних для життя та знаходяться в причинному зв’язку з настанням смерті;

· висновком судово-медичної експертизи тілесних ушкоджень ОСОБА_5. за №140/Евід10.10.2014, яким встановлено, що у ОСОБА_11 виявлено тілесні ушкодження у вигляді: поєднана травма ЗЧМТ, струс головного мозку, лівобічний гемосинус, клнтузія лівого ока ІІ ст., ретробульбарна гемотома, субкон'юнктивальний крововилив лівого ока, гематома та садна повік лівого ока, закритий уламковий перелом правої ключиці і зі зміщенням уламків, закритий уламковий перелом лонної та сідничної кісток з ліва зі зміщенням уламків, садна лівого плеча в середній третині, які утворились внаслідок контактування з частинами салону автомобіля і відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, як таких, що спричинили короткотривалий розлад здоров’я строком більше 21 дня;

· протоколами допитів підозрюваного ОСОБА_1;

· результатами тесту на алкоголь, який виконаний працівником міліції ОСОБА_12 із застосуванням приладу "Драгер" №ARBL-0508 від 16.08.2014 о 21 год. 38 хв., згідно якого стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 становив 1.22 проміле;

· висновком судово-токсикологічної експертизи по крові ОСОБА_1 №1801/17 від 19.08.2014, яким встановлено, що у крові та сечі ОСОБА_1 знайдено етиловий спирт в концентрації: в крові – 0,69 проміле, в сечі – 1,49 проміле;

· висновком генно-молекулярної експертизи №843/МГЕ від 27.11.2014, яким встановлено, що генетичні ознаки (ДНК-профіль) зразків крові ОСОБА_1 та слідів крові, вилучених з подушки безпеки при огляді автомобіля «MersedesBenzSprinter 315 CDI»,реєстраційний номер НОМЕР_1, збігаються між собою;

· висновком експертів за результатами судової транспортно-трасологічноїта автотехнічної експертизи від 11.12.2014 за №14193/15189/14-52, яким встановлено, що ОСОБА_1 при керуванні автомобіля «MersedesBenzSprinter 315 CDI» не дотримано вимог п.12.2 правил дорожнього руху (у темну пору доби та умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги), вимог дорожнього знаку 2.1 "Дати дорогу" ПДР, та порушено п.16.11 ПДР (на перехресті не рівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху), тим самим допустив зіткнення з автомобілем «HondaAccord»;

· висновком судової комісійної транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи від 06.02.2015 за №141/1313, яким встановлено, що водій автомобіля Мерседес ОСОБА_1 повинен був діяти у відповідності до вимог п.п. 12.4, 12.9 «б» 16.11 Правил дорожнього руху України та розділу 33 п/п 2.1 цих Правил. Також у висновку зазначається, що у дорожньо-транспортні й ситуації яка сталась, технічна можливість запобігти зіткненню для водія автомобіля «Мерседес» ОСОБА_1 визначалась виконанням ним вимог 16.11 Правил дорожнього руху України та вимог розділу 33 п/п 2.1. цих Правил, для чого він не мав будь-яких перешкод технічного характеру.

В діях ОСОБА_1 вбачаються ознаки кримінального правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена ч. 2 ст. 286 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_1 вчинив тяжкий злочин, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років.

17.08.2014 о 01.00 год. за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, ОСОБА_1затримано в порядку ст. 208 КПК України.

17.08.2014 року ОСОБА_1 вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогоч. 2 ст. 286 КК України.

18.08.2014 Печерським районним судом м. Києва щодо підозрюваного ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

09.10.2014 заступником прокурора Київської області продовжено строк досудового розслідування даного кримінального провадження до 3-х місяців.

13.10.2014 Печерським районним судом м. Києва продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_1 до 3-х місяців.

10.11.2014 заступником прокурора Київської області продовжено строк досудового розслідування даного кримінального провадження до 4-х місяців.

12.11.2014 Печерським районним судом м. Києва продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_1 до 4-х місяців.

09.12.2014 Апеляційним судом м. Києва ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 12.11.2014 скасовано та обрано ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, строком дії до 17.12.2014.

Вказаною ухвалою суду обвинуваченого ОСОБА_1 зобов’язано цілодобово перебувати за місцем свого проживання та з’являтись за кожною вимогою суду чи іншого органу державної влади протягом дії запобіжного заходу

Так, 15.12.2014 слідчим по даному кримінальному провадженню ОСОБА_13 вручено ОСОБА_1 повістку про виклик до прокуратури для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження на 17 год. 00 хв. 15.12.2014. Однак, в порушення вищевказаної ухвали Апеляційного суду в частині явки до державних органів за кожною вимогою, ОСОБА_1 не прибув до слідчого за вимогою останнього.

Того ж дня, 15.12.2014 о 17 год. 30 хв. прокурором прокуратури ОСОБА_14 був здійсненний телефонний дзвінок підозрюваному ОСОБА_1 на мобільний телефон останнього 099-101-26-82. В телефонній розмові прокурором повідомлено ОСОБА_1 про необхідність явки до прокуратури о 09 год. 00 хв. 16.12.2014 для ознайомлення з клопотанням про продовження строку запобіжного заходу.

Станом на 09 год. 00 хв. 16.12.2014 ОСОБА_1 на вимогу прокурора не явився, однак стало відомо, що останній госпіталізований Згурівською ЦРЛ у зв’язку із скаргами на стан здоров’я.

Для підтвердження факту госпіталізації, встановлення стану здоров’я ОСОБА_1. та можливості його участі у слідчих та процесуальних діях були допитані головний лікар Згурівської ЦРЛ ОСОБА_15 та завідувач терапевтичного відділення ОСОБА_16

В ході зазначених допитів ОСОБА_15В та ОСОБА_16 повідомили, що дійсно ОСОБА_1 перебуває на стаціонарному лікуванні у терапевтичному відділені Згурівської ЦРЛ. Останній був доставлений каретою швидкої допомоги до приймального відділення о 19 год. 25 хв. 15.12.2014 із скаргами на стан здоров’я. Однак, станом на 16 год. 00 хв. 16.12.2014 стан здоров’я ОСОБА_1 стабільно задовільний. За умови регулярного прийому призначених ліків ОСОБА_1 може приймати участь у необхідних слідчих та процесуальних діях. Крім того, головним лікарем та завідувачем терапевтичного відділення зазначено, що за станом здоров’я ОСОБА_1 може самостійно прибути до м. Києва та взяти участь у слідчих та процесуальних діях, в тому числі і в судовому засіданні.

Після проведених зазначених допитів, в присутності головного лікаря Згурівської ЦРЛ ОСОБА_17 та завідувача терапевтичного відділення ОСОБА_16, ОСОБА_1 було оголошено клопотання про продовження строку запобіжного заходу – домашнього арешту та вручено повістку про явку до прокуратури Київської області на 11 год. 00 хв. 17.12.2014 для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження та участі у судовому розгляді вказаного вище клопотання.

Однак, у визначений час ОСОБА_1 до прокуратури не з’явився, про причини не явки не повідомив. В ході телефонної розмови із головним лікарем Згурівської ЦРЛ ОСОБА_15 та завідувачем терапевтичного відділення ОСОБА_16 встановлено, що ОСОБА_1 станом на 08 год. 00 хв. 17.12.2014 відмовився від прийому ліків та проведення необхідних процедур, у зв’язку з чим, а також задовільним станом здоров’я ОСОБА_1, готуються документи для його виписки із стаціонару терапевтичного відділення Згурівського ЦРЛ.

Після виписки із стаціонару терапевтичного відділення Згурівського ЦРЛ, що відбулось о 11 год. 30 хв., ОСОБА_1 зник у невідомому напрямку.

Приблизно о 17 год. 45 хв. підозрюваний ОСОБА_1 з’явився до прокуратури, де йому було вручено клопотання про обрання останньому міри запобіжного заходу – тримання під вартою та повістка про явку на 18.12.2014 до Печерського районного суду м. Києва для участі в розгляді вказаного клопотання.

Однак, 18.12.2014 до суду для розгляду зазначеного клопотання ОСОБА_1 не з’явився, на мобільний телефон не відповідав, та за місцем проживання був відсутній.

У зв’язку з викладеним, ОСОБА_1 було оголошено в розшук, а кримінальне провадження зупинено на підставі п. 2 ч. 1 ст. 280 КПК України.

30.12.2014 місцезнаходження ОСОБА_1 було встановлено. Останній з 18.12.2014 перебував на стаціонарному лікуванні в Клінічній лікарні «Феофанія» в Центрі гострої коронарної недостатності та аритмії. У вказаному медичному закладі, згідно показів керівника вказаного Центру, ОСОБА_1 дійсно перебував на лікуванні (обстеженні) з діагнозом ішемічна хвороба серця та ін. Термін лікування (обстеження) ОСОБА_1 згідно його заяви, оплаченого місця та медичного висновку закінчився 31.12.2014.

Вказаного дня (30.12.2014) у приміщенні медичного закладу за участю лікуючого лікаря та медсестри ОСОБА_1 оголошено про закінчення досудового розслідування кримінального провадження за №42014110000000293 та можливість ознайомлення з матеріалами кримінального провадження. Однак, з матеріалами кримінального провадження останній відмовився знайомитись.

30.12.2014 у зв’язку з перебуванням підозрюваного на стаціонарному лікуванні у медичному закладі кримінальне провадження було зупинено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 280 КПК України.

Згідно довідки наданої заступником головного лікаря Клінічної лікарні «Феофанія» станом на 12.01.2015, ОСОБА_1 31.12.2015 було виписано із Центру гострої коронарної недостатності та аритмії, однак з 05.01.2015 ОСОБА_1 було оплачено дводенне стаціонарне лікування у Центрі мікрохірургії ока Клінічної лікарні «Феофанія». Так, з 05.01.2015 по 07.01.2015 ОСОБА_1 перебував на лікуванні в Центрі мікрохірургії ока Клінічної лікарні «Феофанія» з діагнозом незріла катаракта лівого ока. Виписаний ОСОБА_1 був 07.01.2015 на підставі закінчення лікування.

Крім того, згідно рапортів слідчого у кримінальному провадженні ОСОБА_13, складених за результатами викликів на слідчі і процесуальні дії та особистих зустрічей із ОСОБА_1 під час таких дій, останній поводив себе зухвало та давав зрозуміти що уникне кримінальної відповідальності. В телефонній розмові з лікарями Київського обласного кардіологічного диспансеру ОСОБА_18 та ОСОБА_19, які оглядали ОСОБА_1, встановлено, що в підозрюваного ОСОБА_1 не має тяжкого захворювання, йому рекомендували за місцем проживання пройти обстеження в загальному порядку.

15.12.2014та 06.02.2015 заступником прокурора Київської області продовжено строк досудового розслідування даного кримінального провадження до 5-ти та до 6-ти місяців відповідно.

Крім того, 16.01.2015 Печерським районним судом м. Києва винесено ухвалу, якою ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, зобов’язавши при цьому останнього прибувати за кожною вимогою слідчого чи прокурора, не відлучатись із населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає без дозволу слідчого чи прокурора та інші.

Разом з цим, у вказаній ухвалі судом, відповідно до ч. 3 ст. 196 КПК України, визначено точну адресу, а саме: Київська обл., смт. Згурівка, вул. Миру, буд. 17, яку підозрюваному ОСОБА_1 забороняється залишати без відповідного дозволу слідчого, прокурора чи суду.

Однак, незважаючи на неодноразові вимоги та повідомлення прокурора про необхідність ознайомлення з матеріалами кримінального провадження в порядку ст. 290 КПК України для недопущення тяганини та порушення розумних строків, ОСОБА_1 зловживаючи своїми правами, неодноразово зволікав з ознайомленням з матеріалами кримінального провадження в повному обсязі, чим перешкоджав закінченню досудового розслідування в розумні строки.

У зв’язку з неналежним виконанням вимог ст. 290 КПК України ОСОБА_1 під час ознайомлення з матеріалами провадження, останній Печерським районним судом м. Києва, за мотивованими клопотаннями прокуратури, обмежений в такому ознайомленні до 03.02.2015 та до 25.02.2015 з додатковими матеріалами.

Крім того, слід зазначити, що ОСОБА_1 неодноразово прибував до приміщення прокуратури для ознайомлення з матеріалами провадження не узгодивши з прокурором факт свого виїзду, а повідомляв про свої наміри вже перебуваючи на прохідній в приміщенні прокуратури. Тобто, фактично ОСОБА_1 самовільно (без дозволу) залишав місце проживання – домашнього арешту, визначеного Печерським районним судом м. Києва.

На думку прокуратури, такі дії ОСОБА_1 трактуються як можливість уникнення від вимог запобіжного заходу – домашнього арешту та вільного пересування по території Київської області.

Дійсно, встановлено декілька місцевих жителів Згурівського району Київської області (ОСОБА_20, ОСОБА_21 та ОСОБА_22В.), які є очевидцями фактів порушення ОСОБА_1 вимог запобіжного заходу, тобто перебування останнього в період з 16.01.2015 по 10.03.2015 не тільки в смт. Згурівка поза межами місця свого проживання, але й в інших населених пунктах вказаного району, в тому числі в с. Аркадіївка Згурівського району. Зазначене є явним порушенням обов’язків покладених судом на ОСОБА_1 при обранні йому запобіжного заходу.

Все вищенаведене свідчить, що запобіжний захід у виді домашнього арешту обраного ОСОБА_1, не забезпечує виконання останнім покладених на нього процесуальних обов’язків та більш того, перебуваючи під домашнім арештом ОСОБА_1 почав перешкоджати кримінальному провадженню шляхом уникнення від ознайомлення з матеріалами кримінального провадження та симулювання різних хвороб.

ОСОБА_1 поводить себе зухвало, негідно, безсоромно, нехтує нормами моралі, взагалі негативно ставиться до правових норм та такою своє поведінкою показує своє небажання їм підкорятися, а також дає зрозуміти, що уникне кримінальної відповідальності по вказаному кримінальному провадженню.

Викладене свідчить про не належну процесуальну поведінку ОСОБА_1, перешкоджання останнім кримінальному провадженню та не бажання судового процесу над ним та призначення реальної міри покарання за вчинений ним злочин в стані алкогольного сп’яніння, що в свою чергу, свідчить про можливість переховування ОСОБА_1 від суду з метою уникнення покарання.

Крім того, наявність такого ризику як переховування ОСОБА_1 від органів досудового розслідування та суду підтверджується тим фактором, що органом досудового розслідування зібрано достатньо доказів, які підтверджують вину ОСОБА_1 у інкримінованому йому злочині. ОСОБА_1, усвідомлюючи невідворотність судового процесу над ним та призначення реальної міри покарання з урахуванням всіх обтяжуючих обставин (вчинення злочину щодо малолітньої особи у стані алкогольного сп’яніння), може переховуватись від органів досудового розслідування чи суду з метою їх уникнення.

Крім того, на даний час продовжують бути актуальними і інші ризики, які дають підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_1 може незаконно впливати на потерпілих, свідків чи експертів.

Вказане підтверджується тим, що ОСОБА_1 являється фермером на Згурівщині, у зв’язку з чим має міцні соціальні зв’язки та перебуваючи на волі з метою уникнення кримінального покарання за вчинений злочин обвинувачений ОСОБА_1 може незаконно впливати на потерпілих, свідків, експертів та спеціалістів, яких необхідно буде допитати під час судового розгляду даного кримінального провадження.

Разом з цим, ОСОБА_1 неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за перевищення встановлених обмежень швидкості руху. Востаннє ОСОБА_1 було притягнуто до адмінвідповідальності за два тижні до скоєння ДТП, що свідчить про систематичність та схильність підозрюваного до порушення правил дорожнього руху та нехтування ОСОБА_1 вимогам вказаних правил та може призвести до вчинення останнім ще одного кримінального правопорушення, останнє є ще одним з ризиків та підставою застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу.

Строк запобіжного заходу – домашнього арешту, обраного відносно ОСОБА_1, закінчився 10.03.2015.

Метою застосування більш жорсткого запобіжного заходу – тримання під вартою є забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_1 покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків чи експертів, а також вчинення іншого кримінального правопорушення.

Зважаючи на викладені обставини, виконання покладених на обвинуваченого ОСОБА_1 процесуальних обов’язків може бути забезпечена лише шляхом застосування до нього запобіжного заходу, передбаченого п.5 ч.1 ст.176 КПК України – тримання під вартою. Жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України.

Враховуючи вищевикладене, прокурор Ониськів А.М. просить суд обрати обвинуваченому ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, запобіжний захід у виді тримання під вартою терміном на два місяці.

В судовому засіданні прокурор Ониськів А.М. клопотання від 30.03.2015 року підтримав повністю. На підтвердження доводів клопотання просив суд допитати свідків ОСОБА_20, ОСОБА_22, ОСОБА_21

В судовому засіданні потерпілі ОСОБА_6, ОСОБА_5 та їх представники ОСОБА_7 та ОСОБА_8 клопотання від 30.03.2015 року підтримали повністю та просили задоволити.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисники ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 проти задоволення клопотання заперечували. Свої заперечення обґрунтовували тим, що прокурором не доведено наявність ризиків, передбаченим п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України. З 16.01.2015 року по 10.03.2015 року обвинувачений перебував під домашнім арештом, за цей період він не чинив спроб переховуватися від органів досудового розслідування. ОСОБА_1 за викликами до слідчого з’являвся. Випадки неявок обвинуваченого ОСОБА_23 мали місце з поважних причин, а саме за станом здоров’я, що підтверджується медичною документацією обвинуваченого. За цей час обвинувачений жодним чином не намагався незаконно впливати на потерпілих, свідків чи експертів. Намірів вчиняти будь-які кримінальні правопорушення він не має. Обвинувачений раніше несудимий, має сім’ю, займається підприємницькою діяльністю. У зв’язку із подіями суттєво погіршився його стан здоров’я та він періодично потребує лікування. Намірів вчиняти будь-які кримінальні правопорушення обвинувачений не має. Обов’язки, які були покладені на нього під час перебування під домашнім арештом він виконував. Без дозволу слідчого він покидав Згурівський район лише під час госпіталізації до лікувального закладу. Інші випадки коли обвинувачений залишав своє місце проживання мали місце лише тоді, коли він їздив в м. Київ за викликом слідчого та прокурора.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_22 показав, що неодноразово ставав свідком порушення обвинуваченим ОСОБА_1 умов домашнього арешту. Перший раз свідок разом з свідком ОСОБА_21 бачив ОСОБА_1 після 20 січня 2015 року біля військомату. Також в кінці січня та на початку лютого бачив обвинуваченого по вул. Українська в смт. Згурівка біля магазину автозапчастин. Першого разу ОСОБА_1 сів до автомобіля «Нива» на місце правого переднього пасажира, а коли бачив вдруге обвинувачений сів за кермо автомобіля та самостійно поїхав.

Свідок ОСОБА_21 в судовому засіданні показав, що 20 січня 2015 року приблизно о 09:00 – 09:30 годині бачив як обвинувачений ОСОБА_1 виходив із приміщення військомата в смт. Згурівка. Після чого, обвинувачений сів до автомобіля «Нива» на місце правого переднього пасажира.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_20 показав, що є головою Аркадіївської сільської ради Згурівського району. Протягом січня 2015 року свідок неодноразово бачив обвинуваченого ОСОБА_1 в с. Аркадіївка, коли останній приїздив до свого фермерського господарства. Крім того, свідок неодноразово бачив як обвинувачений ОСОБА_1 вільно пересувається по смт. Згурівка, хоча в цей час стосовно обвинуваченого було обрано запобіжний захід у виді домашнього арешту. Зокрема, свідок бачив ОСОБА_1 біля магазину будівельних матеріалів «Дибань».

Заслухавши думку сторін кримінального провадження, покази свідків, дослідивши клопотання, копії матеріалів, якими прокурор обґрунтовує доводи клопотання, суд дійшов до висновку, що клопотання не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Згідно ст. 350 КПК України клопотання учасників судового провадження розглядаються судом після того, як буде заслухана думка щодо них інших учасників судового провадження, про що постановляється ухвала. 

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов’язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ст. 181 КПК України домашній арешт полягає у забороні обвинуваченому  залишати житло цілодобово або у певний період доби.

В силу ч. 2 ст. 181 КПК України домашній арешт може бути застосовано до особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінив в сукупності всі обставини, у тому числі обставини, передбачені ст. 178 КПК України. Судом враховано, що обвинувачений ОСОБА_1 обґрунтовано обвинувачується у вчинені кримінального правопорушення, яке є тяжким злочином та за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років, вік та стан здоров”я обвинуваченого, його сімейний стан, те, що він займається суспільно-корисною працею, позитивно характеризується за місцем проживання, раніше несудимий. Під час вирішення клопотання судом враховано, що на стадії досудового слідства до обвинуваченого застосовувався запобіжний заходів у виді тримання під вартою, який було пізніше змінено на цілодобовий домашній арешт. 16.01.2015 року до ОСОБА_1 було застосовано запобіжний захід у виді домашнього арешту, строк дії запобіжного заходу закінчився 10.03.2015 року. Судом перевірено дотримання обвинуваченим умов раніше застосованого до нього згідно ухвали Печерського районного суду м. Києва від 16.01.2015 року запобіжного заходу виді домашнього арешту. З матеріалів клопотання та показів свідків не можливо встановити точні дати перебування обвинуваченого ОСОБА_1 за межами місця свого проживання у період застосування до нього запобіжного заходу у виді домашнього арешту, тому суд позбавлений можливості визначити чи є ці дати датами, коли обвинувачений з’являвся до прокурора та/або слідчого для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, здійснення слідчих дій тощо (графік ознайомлення з матеріалами кримінального провадження -т. 4 а.с.119, повістки про виклик, повідомлення від 28.01.2015 року про відкриття сторонам кримінального провадження додаткових матеріалів та можливість ознайомлення з ними). В судові засідання обвинувачений ОСОБА_1 постійно з”являється, неявок не допускає. В ході судового розгляду прокурором не було доведено існування ризиків, передбачених пунктами 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що обвинувачений ОСОБА_1  може спробувати переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення та що застосування більш м’яких запобіжних заходів вбачається недостатніми для запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, прокурором не було доведено наявність всіх обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, тому суд дійшов до висновку, що в задоволенні клопотання про застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою необхідно відмовити та обрати до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіхний захід - домашній арешт.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 177,178,181,184,185,186,193-194,196,350,395 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні клопотання прокурора Ониськіва А.М. від 30.03.2015 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 - відмовити.

Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, жителя ІНФОРМАЦІЯ_6 - запобіжний захід у виді домашнього арешту та покласти на нього наступні обов”язки:

-    цілодобово не залишати місце постійного проживання - смт. Згурівка вул. Миру № 17 Київської області;

-   не відлучатися з смт. Згурівка  Київської області, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

-   повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або роботи;

-   прибувати до слідчого, прокурора або в суд у кримінальному провадженні за першою вимогою;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в’їзд в Україну.

Строк дії ухвали до 07 червня 2015 року включно.

Копію ухвали про застосування запобіжного вручити обвинуваченому негайно після її оголошення.

Ухвала про застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копію ухвала про обрання запобіжного заходу у виді домашнього арешту передати для виконання до Згурівського РВ ГУ МВС України в Київській області.

Ухвала може бути оскаржена через Згурівський районний суд Київської області до Апеляційного суду Київської області протягом 7 (семи) днів з дня її оголошення.

ГОЛОВУЮЧИЙ                                                                      Р.В.ХИЖНИЙ