ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
29.01.07 р. Справа № 32/386
Господарський суд Донецької області у складі судді О.М. Сковородіної при секретарі судового засідання: Калачик О.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Чапек Т.В. – довіреність від 09.01.07р.
від відповідача: Кошуба В.О. – довіреність від 01.01.07р.
за позовом: Державного виробничого підприємства по зовнішньому централізованому водопостачанню „Укрпромводчормет” м. Донецьк в особі структурної одиниці Красноармійського районного управління м. Красноармійськ
до відповідача: Комунального підприємства „Донецькоблводоканал” в особі Виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Селидове
про стягнення заборгованості з урахуванням індексу інфляції, 3% річних, пені в сумі 3686773,48грн.
Позивач, Державного виробничого підприємства по зовнішньому централізованому водопостачанню „Укрпромводчормет” м. Донецьк, в особі структурної одиниці Красноармійського районного управління м. Красноармійськ, 28.11.06р. звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Державного обласного комунального підприємства „Донецькоблводоканал”, в особі Виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Селидове про стягнення заборгованості з урахуванням індексу інфляції, 3% річних, пені в сумі 3686773,48грн.
В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на договір на зовнішнє централізоване водопостачання № 1 від 01.08.03р., додаткову угоду від 22.12.03р. до договору, додаткову угоду від 10.12.04р. до договору, додаткову угоду від 01.12.05р. до договору, повідомлення від 11.07.06р. № 777, рахунки-фактури, акти, розрахунок ціни позову.
Відповідач позовні вимоги визнає частково в сумі основного боргу – 3581400,35грн., в тому числі 319201,97грн. – інфляційна складова, 83968,62грн. – 3% річних, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Заперечуючи проти нарахованої позивачем пені в сумі 105373,13грн., вказував на те, що розрахунок пені складений з порушенням вимог ст. 232 ГК України. Відповідачем було надане клопотання, в якому він просить розстрочити виконання рішення рівними долями строком на 72 місяці, посилаючись на виключний характер обставин, які викликані рядом об’єктивних причин.
Ухвалою суду від 16.01.07р. в порядку ст. 25 ГПК України була здійснена заміна відповідача у справі Державного обласного комунального підприємства “Донецькоблводоканал”, його правонаступником, Комунальним підприємством “Донецькоблводоканал”.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд встановив, що між позивачем та відповідачем був укладений договір на зовнішнє централізоване водопостачання № 1 від 01.08.03р., за яким постачальник здійснює забір води з джерел питного водопостачання, доводить її якість до вимог ДОСТу 2874-82 „Вода питна”, та постачає її по своїм магістральним водоводам водокористувачу в обсягах та по специфікації відповідно щомісячному графіку, який встановлений п. 2.3 договору, з урахуванням затвердженого облдержадміністрацією ліміту, та технічних можливостей постачальника.
Згідно з пунктами 5.2, 5.3 договору тариф був встановлений в 2,8грн. за 10 м3 води питної, сума постачання на дату складання договору складала 959840,00грн, ПДВ – 191968,00грн., всього з ПДВ – 1511808,00грн. Строк дії договору встановлений до 31.12.2003р.
Відповідно до п. 5.5 договору відповідач самостійно здійснює поточні платежі за постачання води рівномірно на протязі місяця по 1/3 платежу в наступні періоди: 10,20,30 числа поточного місяця, виходячи з узгодженої кількості води та діючого на той період часу тарифу.
Додатковою угодою від 22.12.03р. до договору був змінений п. 2.3 договору, який встановлює обсяг постачання води за замовленням водокористувача відповідно до встановленого нормативу та п. 5.3, яким встановлена сума постачання води на дату укладання додаткової угоди склала з ПДВ 2582496,00грн. Розділ 9 договору був доповнений наступним: “Дія договору, укладеного на 2003р., продовжується до 31.12.2004р. з урахуванням змін, доповнень угоди”.
Додатковою угодою від 10.12.04р. до договору був змінений п. 2.3 договору, який встановлює обсяг постачання води за замовленням водокористувача відповідно до встановленого нормативу та п. 5.3, яким встановлена сума постачання води на дату укладання додаткової угоди склала з ПДВ 2207520,00грн. Розділ 9 договору був доповнений наступним: “Дія договору № 1 від 01.08.2003р., з урахуванням додаткової угоди від 22.12.2003р., із змінами, доповненнями, внесеними цією угодою, продовжується до 31.12.2005р.”.
Додатковою угодою від 01.12.05р. до договору був змінений п. 2.3 договору, який встановлює обсяг постачання води за замовленням водокористувача відповідно до встановленого нормативу та п. 5.3, яким встановлена сума постачання води на дату укладання додаткової угоди склала з ПДВ 2452800,00грн. Пункт 9.1 розділ 9 договору був викладений в наступній редакції: “Договір вступає в силу за умови досягнення сторонами угод за всіма істотними умовами та діє з 01.08.03р. по 31.12.06р.”.
Кількість поданої води підтверджується актами, підписаними представниками водокористувача.
Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Проте, свої зобов’язання, як про це заявлено позивачем, відповідач, всупереч ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України, ст.ст. 193, 198 ГК України, належним чином не виконав. Внаслідок цього, утворилась заборгованість станом на 31.10.06р. в розмірі 3178229,76грн., факт чого позивач підтверджує наданими документами, зокрема рахунками-фактурами, та не заперечується відповідачем.
За таких обставин позов в цій частині про стягнення заборгованості в сумі 3178229,76грн. підлягає задоволенню.
Відносно вимог позивача про стягнення з відповідача пені за невиконання відповідачем своїх зобов’язань в сумі 105373,13грн., суд виходить з наступного. Пунктом 7.3 договору на зовнішнє централізоване водопостачання № 1 від 01.08.03р., передбачено, що у випадку невиконання відповідачем своїх зобов’язань з оплати за минулий розрахунковий період в строки, обумовлені п. 5.6 договору, відповідач зобов’язаний сплатити на користь позивача пеню в розмірі 0,2% від суми заборгованості, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла на дату виникнення боргу, виключивши при цьому вартість спожитої води населенням. Данна вимога про зниження нарахування пені діє тільки на протязі строку дії Закону України „Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги” від 13.11.96р.
Судом не приймаються твердження відповідача щодо порушення позивачем вимог ст. 232 ГК України стосовно нарахування пені на суму заборгованості поза межами 6-ти місячного строку, з моменту виникнення самого боргу, оскільки, при перевірці поданого позивачем розрахунку таких порушень не виявлено.
Одночасно, в судовому засіданні представником відповідача заявлене клопотання про звільнення його від сплати пені, оскільки, 95% споживачів його послуг (які він отримує від позивача) є населення, яке має низку платоспроможності та взагалі тарифи для населення за якими сплачуються послуги на 41,1% нижче від собівартості.
Враховуючи доводи відповідача, суд користуючись правами, визначеними ст. 83 ГПК України, вирішив задовольнити частково заявлене клопотання та зменшити суму пені на 50%.
Таким чином, пеня, яка підлягає стягненню з відповідача за цим судовим рішенням визначена судом в розмірі 52686,56грн.
Відносно вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних витрат та 3% річних, суд виходить з наступного. Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитору зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, вимоги позивача щодо застосування до відповідача відповідальності за порушення грошового зобов’язання у вигляді стягнення нарахованого індексу інфляції на суму боргу в розмірі 319201,97грн., 3% річних за прострочку виконання грошових зобов’язань в сумі 83968,62грн. підлягають задоволенню.
Судом не задовольняється клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення строком на 72 місяці з огляду на недоведеність важкого фінансового становища, яке унеможливлює виконання рішення суду.
Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача в порядку, що передбачений ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі ст.ст. 193, 198, 232 ГК України, ст. ст. 525, 526, 530, 610, 611, 625 ЦК України, керуючись ст. ст. 22, 33, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Задовольнити частково позовні вимоги Державного виробничого підприємства по зовнішньому централізованому водопостачанню „Укрпромводчормет” м. Донецьк, в особі структурної одиниці Красноармійського районного управління м. Красноармійськ до Комунального підприємства „Донецькоблводоканал”, в особі Виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Селидове про стягнення заборгованості з урахуванням індексу інфляції, 3% річних, пені в сумі 3686773,48грн.
Стягнути з Комунального підприємства „Донецькоблводоканал”, в особі Виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Селидове (83000, м. Донецьк, вул. Університетська, 13, ЄДРПОУ 03361425, п/р 260049801199 в ОД УСБ, код банку 334011) на користь Державного виробничого підприємства по зовнішньому централізованому водопостачанню „Укрпромводчормет” м. Донецьк, в особі структурної одиниці Красноармійського районного управління м. Красноармійськ (83000, м. Донецьк, вул. Артема, 85, ЄДРПОУ 00191678, п/р 26005301745477 в ГУ ПІБ України в Донецькій області, код банку 334635) заборгованість в сумі 3178229,76грн., пеню в сумі 52686,56грн., 3% річних в сумі 83968,62грн., інфляційні в сумі 319201,97грн., витрати з державного мита в сумі 25500,00грн., та 118,00грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В іншій частині позовних вимог – відмовити.
Повний текст рішення підписаний 02.02.07р.
Рішення набирає законної сили 13.02.07р.
Рішення може бути оскаржено в Донецький апеляційний господарський суд згідно розділу XII ГПК України.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя Сковородіна О.М.