УКРАЇНА
Господарський суд
Житомирської області
_________________________________________
______________________________________________________________________
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Від "28" квітня 2015 р. Справа № 906/79/15
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Ляхевич А.А.
за участю представників сторін:
від позивача: Шатун С.П., довіреність від 29.01.2015 р.,
від відповідача: не з'явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Коростенський щебзавод" (Україна, Житомирська обл., м.Коростень)
до Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім "Дарина" (Російська Федерація, м.Москва)
про стягнення 342510,00 рублів (що еквівалентно 83459,41 грн.)
Товариство з додатковою відповідальністю "Коростенський щебзавод" (Україна, Житомирська обл., м.Коростень) звернулося до господарського суду Житомирської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Дарина" (Російська Федерація, м.Москва) про стягнення 342510,00 рублів (що еквівалентно 83459,41 грн.) заборгованості за договором №30-01/14р від 30.01.2014 р.
Відповідно до умови пункту 7.5. договору №30/01-14р від 30.01.2014р., положення пункту "є" статті 11 Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, укладеної державами - учасницями СНД від 20.03.1992р., статтей 15, 124 Господарського процесуального кодексу України, статті 38 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", п.1 ч.1 ст.76 Закону України "Про міжнародне приватне право", розгляд спору за даною позовною заявою має відбуватись господарським судом за місцем знаходження позивача, тобто, Господарським судом Житомирської області, та із застосуванням чинного законодавства України до вирішення даного спору.
Ухвалою господарського суду Житомирської області від 23.01.2015р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №906/79/15, розгляд справи призначено на 19.02.2015р. та зобов'язано сторони надати суду докази на підтвердження своїх вимог та заперечень.
В судове засідання 19.02.2015р. сторони повноважних представників не направили, вимог ухвали суду не виконали, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися судом своєчасно та належним чином.
18.02.2015р. до суду надійшло клопотання позивача про відкладення розгляду справи (вх.№2160 від 18.02.2015р.).
Зважаючи на неявку в судове засідання повноважних представників сторін, розглянувши клопотання позивача про відкладення розгляду справи, для надання сторонам можливості реалізувати принцип змагальності, забезпечення участі в судовому засіданні, з метою повного, всебічного, об'єктивного розгляду справи, враховуючи також необхідність подання додаткових доказів, ухвалою господарського суду Житомирської області від 19.02.2015р. розгляд справи відкладено на 17.03.2015р. та зобов'язано сторони надати суду відповідні докази.
В судовому засіданні 17.03.2015р. представник позивача подала довідку (вих.№177 від 17.03.2015р.) згідно якої заборгованість відповідача перед позивачем станом на 17.03.2015р. становить 340510,00 рублів. Також, представник подала клопотання (вх.№3432/15 від 17.03.2015р.) про долучення до матеріалів справи наступних документів: оригіналу виписки з банківського рахунка про сплату відповідачем 2000,00 рублів (RUВ); копію статуту позивача. Подані документи судом долучено до матеріалів справи.
Представник позивача в судовому засіданні повідомила, що 12.03.2015р. відповідачем сплачено 2000,00 рублів, на підтвердження чого до справи подано оригінал виписки з банківського рахунка. Представник позовні вимоги підтримала з урахуванням здійсненої відповідачем оплати, просить стягнути з відповідача на користь позивача 340510,00 рублів. Крім того, представник подала клопотання (вх.№02-44/262/15 від 17.03.2015р.) про відкладення розгляду справи та продовження строку вирішення спору у відповідності до ч.3 ст.69 ГПК України у зв'язку з необхідністю надання додаткових доказів, в тому числі, правовстановлюючих документів відповідача.
В судове засідання 17.03.2015р. відповідач свого представника не направив, про причини неявки в суд не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом своєчасно та належним чином, про направлення ухвали суду від 19.02.2015р. про відкладення розгляду справи на 17.03.2015р. свідчить реєстр Ф103 на відправку рекомендованої кореспонденції господарського суду Житомирської області та список №593 згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів за 20.02.2015р.
Зважаючи на неявку представника відповідача та клопотання представника позивача, для надання відповідачу можливості реалізувати принцип змагальності, забезпечення участі в судовому засіданні, з метою повного, всебічного, об'єктивного розгляду справи, враховуючи також необхідність подання додаткових доказів, ухвалою господарського суду Житомирської області від 17.03.2015р. продовжено строк розгляду справи відповідно до ч.3 ст.69 ГПК України за клопотанням позивача, розгляд справи відкладено на 07.04.2015р.
В судове засідання 07.04.2015р. позивач повноважного представника не направив, вимог ухвали суду не виконав. 07.04.2015р. через діловодну службу суду від позивача надійшло клопотання за вих.№251 від 07.04.2015р. (вх.№4335) про відкладення розгляду справи, в якому, зокрема, зазначено, що 07.04.2015р. представник ТДВ "Коростенський щебзавод" буде знаходитися у терміновому відрядженні у м.Києві. Враховуючи, що вирішення даної справи безпосередньо стосується законних прав та інтересів ТДВ "Коростенський щебзавод", а також необхідності надання доказів по справі, які стосуються відповідача і є суттєвими, позивач просить суд врахувати необхідність відкладення розгляду справи.
Відповідач свого представника в судове засідання 07.04.2015р. не направив, вимог ухвали суду не виконав, про причини неявки в суд не повідомив. Водночас, про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлявся судом своєчасно та належним чином, про направлення ухвали суду від 17.03.2015р. про відкладення розгляду справи №906/79/15 на 07.04.2015р. свідчить реєстр Ф103 на відправку рекомендованої кореспонденції господарського суду Житомирської області та список №975 згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів за 19.03.2015р.
Враховуючи наведене, з огляду на неявку в судове засідання повноважних представників сторін, розглянувши клопотання позивача про відкладення розгляду справи, для надання сторонам можливості реалізувати принцип змагальності, забезпечення участі в судовому засіданні, з метою повного, всебічного, об'єктивного розгляду справи та необхідністю подання додаткових доказів, ухвалою від 07.04.2015 р. суд відклав розгляд справи на 28.04.2015р.
Представник позивача позовні вимоги підтримала, з урахуванням здійсненої відповідачем оплати в розмірі 2000,00 рублів, просить стягнути з відповідача на користь позивача 340510,00 рублів. Представник позивача на виконання вимог ухвали суду подала до справи довідку про заборгованість відповідача за вих.№235 від 28.04.2015р. та інформаційну виписку з ЄДРЮО стосовно відповідача станом на 07.04.2015р.
Відповідач свого представника в засідання суду не направив, про причини неявки в суд не повідомив. При цьому, про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлявся судом своєчасно та належним чином; про направлення ухвали суду від 07.04.2015р. про відкладення розгляду справи №906/79/15 на 28.04.2015р. свідчить реєстр Ф103 на відправку рекомендованої кореспонденції господарського суду Житомирської області та список №1330 згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів за 08.04.2015р.
Крім того, письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності представника відповідача в судових засіданнях до суду не надходило.
Слід зазначити, що 17.04.2015 р. на адресу суду повернулась неврученою ухвала суду по справі від 19.02.2015р., надіслана на зареєстровану адресу місцезнаходження юридичної особи відповідача, з відміткою щодо повернення (мовою оригіналу) "За невостребованием".
Разом з тим, як зазначено у пункті 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. Там же зазначено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Відповідно до абз.1 п.3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
За таких обставин, враховуючи, що відповідач своїм правом прийняти участь в судовому засіданні не скористався, а явка сторін в судове засідання не визнавалась обов'язковою; також, запобігаючи невиправданому затягуванню розгляду спору по справі, яка вже тривалий час розглядається, як з урахуванням об'єктивних та поважних причин, так і з огляду на невиконання відповідачем вимог ухвал суду та для забезпечення реалізації відповідачем своїх процесуальних прав по справі, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 28.04.2015р. без участі представника відповідача, за наявними матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті.
Стосовно тривалості розгляду даної справи, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006р. №3477-ІУ суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду як джерело права.
У відповідності до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р., ратифікованої Україною 17.07.1997р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно п.31 Рішення Європейського суду з прав людини від 1 лютого 2007 року у справі "Макаренко проти України" суд нагадує, що "розумний" строк проваджень має визначатись відповідно до обставин справи та наступних критеріїв: складність справи, поведінка заявника і компетентних органів та інтерес, який мав заявник у цьому спорі.
Відповідно до п.27 Рішення Європейського суду з прав людини від 8 квітня 2010 року у справі "Гутка проти України" суд також частково погодився з твердженням Уряду України про те, що сторони сприяли тривалості оскаржуваного провадження. Вірним є те, що, хоча стороні в цивільній справі не можна ставити за вину використання доступних за національним законодавством засобів для захисту своїх інтересів, вона має враховувати те, що такі дії неминуче призводять до затягування відповідного провадження (згідно ухвали у справі "Малицька-Васовська проти Польщі" від 5 квітня 2001 року, №41413/98).
Зважаючи на викладене, маючи на меті забезпечити розгляд справи за результатом дослідження усіх доказів по справі в їх сукупності та вжити передбачених законом засобів для встановлення належності і допустимості доказів по справі, неодноразово для надання можливості сторонам подати відповідні докази в наступне слухання справи, призначене на іншу дату, суд дійшов висновку, що розумним для розгляду даної справи є саме строк, що мав забезпечити як реалізацію процесуальних прав сторін по справі, так і повний, всебічний, об'єктивний розгляд справи та правильне вирішення господарського спору.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд
ВСТАНОВИВ:
30 січня 2014 року між Товариством з додатковою відповідальністю "Коростенський щебзавод" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий Дім "Дарина" (Російська Федерація, м.Москва) як покупцем укладено договір №30-01/14р (а.с.13-16), за яким постачальник продав, а покупець придбав на умовах, обумовлених в даному договорі, гранітну продукцію (далі - гранпродукція) в узгодженій в п.1.1. договору кількості та асортименті; загальна вартість гранпродукції склала 85800000,00 рублів Російської Федерації. Відповідно до п.1.2. даного договору, об'єми продажу, по фракціям і періодам, заявленим в пункті 1.1. за згодою сторін можуть змінюватись, при дотриманні умови, що сума поставок не перевищить суму договору, вказану в пункті 1.1.
Відповідно до п.2.1. договору, поставка гранпродукції здійснюється в Російську Федерацію, до російсько-українського кордону, на умовах DAF ст.Зерново Південно-західної залізниці (334601) експорт - ст.Суземка Московської залізниці (код 204408) експорт, в строк не більше 5 днів від дати зарахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника та при наявності власного рухомого складу, наданого покупцем згідно п.2.2. Згідно з п.2.2. договору, відвантаження гранпродукції здійснюється у власні вагони, надані покупцем і очищені від попередніх вантажів рівними партіями на протязі календарного місяця.
У відповідності до п.3.1. договору, ціна продукції, що поставляється, включає в себе товарну вартість продукції і супутні послуги. До складу супутніх послуг входять послуги постачальника по відвантаженню продукції, подачі-прибиранню вагонів, зважуванню, оформленню документів, митному оформленню, послуги торгово-промислової палати, послуги гемологічного центру та ін. При наявності попередньої оплати, ціна на гранпродукцію не підлягає зміні на суму попередньої оплати.
Відповідно до п.3.3. договору, розрахунки по договору здійснюються в рублях (RUB).
Пунктом 4.1. договору передбачено, що покупець проводить 100% попередню оплату за кожну партію продукції, що відвантажується, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.
Підставою для взаєморозрахунків при виконанні даного договору є рахунки-фактури, направлені постачальником (п.3.4. договору).
В подальшому, сторонами підписано доповнення №1 від 08.05.2014 р., №2 від 14.05.2014 р. та №3 від 18.10.2014 р. до договору №30-01/14 від 30.01.2014 р., які є невід'ємними частинами даного договору (а.с.17-19).
Слід зазначити також, що відповідно до п.7.5. договору передбачено, що у випадку недосягнення двосторонньої згоди шляхом перемовин, сторона, яка отримала збитки, звертається до господарського суду за місцем знаходження постачальника. Правом, що регулює даний договір і будь-які правовідносини, пов'язані з ним, є матеріальне та процесуальне право України. Позовна заява готується українською мовою. Судовий розгляд проводитиметься в господарському суді за місцем знаходження постачальника українською мовою.
Розглядаючи питання законності та обґрунтованості заявлених у справі позовних вимог суд враховує вищевикладені умови договору, а також, наступне.
У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини.
Згідно ст.175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ч.1, ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами пункту 1 статті 692 вказаного кодексу, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до ст.538 Цивільного кодексу України, при зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією з сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.
У відповідності до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Аналогічні норми містяться в ст.193 Господарського кодексу України.
Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
З матеріалів справи вбачається, що у відповідності до умов договору №30-01/14р від 30.01.2014р. позивач виконав свої зобов'язання у повному обсязі, поставивши в жовтні 2014 року відповідачу гранітну продукцію (гранітний щебінь) на загальну суму 342510,00 рублів, отримання якої відповідачем 18.10.2014р., підтверджується наявними у справі копіями залізничної накладної №32141517, №ВМД101030002/2014/018022 та рахунку №976 від 18.10.2014р., на загальну суму 342510,00 рублів, оригінали яких оглянуто судом в засіданні 17.03.2015 р. (а.с.20, 21).
Як уже зазначалось, за умовою пункту 4.1. договору, відповідач мав здійснити 100% попередню оплату відвантажуваної партії товару, в т.ч. відповідно до виставленого рахунку №976 від 18.10.2014р., проте, оскільки, попередня оплата здійснена відповідачем не була, відповідно до вимог ст.692 Цивільного кодексу України, відповідач мав здійснити оплату товару після його прийняття.
Проте, в свою чергу, відповідач свої зобов'язання щодо оплати отриманої продукції належним чином відповідно до умов договору не виконав. Щодо сплати заборгованості в сумі 342510,00 грн. рублів (що еквівалентно 83459,41 грн.) позивач звернувся з позовом до суду. Станом на 28.04.2015р., відповідно до довідки за №235 від 28.04.2015р. (а.с.78) заборгованість відповідача перед позивачем становить 340510,00 рублів.
Так, в судовому засіданні 17.03.2015р. представником позивача подано виписку з банківського рахунку за 12.03.2015р. (а.с.42,43), з якої вбачається, що після звернення до суду з позовом по справі та порушення провадження у справі відповідачем було перераховано на рахунок Товариства з додатковою відповідальністю "Коростенський щебзавод" 2000,00 рублів по договору №30-01/14р від 30.01.2014 р. Представник позивача підтвердив факт перерахування 12.03.2015р. відповідачем позивачу коштів в сумі 2000,00 рублів.
За таких обставин, у справі, що розглядається, відсутній предмет спору в частині стягнення 2000,00 рублів основного боргу за договором №30-01/14р від 30.01.2014 р.
У відповідності до п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського кодексу україни, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Враховуючи викладене, провадження у даній справі в частині стягнення 2000,00 рублів підлягає припиненню відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.
Що ж до позовних вимог в частині стягнення 340510,00 рублів заборгованості, то вони є підтверженими поданими до справи належними доказами, повністю законними та обгрунтованими, а тому підлягають задоволенню господарським судом.
Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Водночас, доказів погашення існуючої суми заборгованості відповідачем суду до справи не надано.
Таким чином, аналіз наведених норм права та встановлених обставин справи свідчить про обґрунтованість заявлених позивачем вимог щодо стягнення з відповідача 340510,00 рублів заборгованості; позов підлягає задоволенню.
У відповідності до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.49, п.1-1 ч.1 ст.80, ст.ст.82-85 ГПК України, господарський суд,-
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім "Дарина" (127238, Російська Федерація, м.Москва, пр.Нижнелихоборский 3-й, 1, ОГРН 1127746658258, ИНН 7713753112) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Коростенський щебзавод" (11502, Україна, Житомирська обл., м.Коростень, вул.Каштанова,3, ідентифікаційний код 01374567):
- 340510,00 рублів заборгованості,
- 1827,00 грн. витрат по сплаті судового збору.
3. Припинити провадження у справі в частині стягнення 2000,00 рублів.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено: 05.05.15
Суддя Ляхевич А.А.
віддрук.прим.:
1 - до справи
2,3 - сторонам (реком.)