АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
У Х ВА Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 квітня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
Головуючого: Юденко Т.М.
суддів: Кияшка О.А., Мороза І.М.
секретаря: Сологуб В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду м. Києва кримінальне провадження № 12014100015058 щодо
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженця м. Києва, який зареєстрований в АДРЕСА_1, проживає в
АДРЕСА_2, раніше не судимого,
по обвинуваченню за ч.2 ст. 286 КК України,
за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні Ткачука Г.В. та захисника ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 12 лютого 2015 року,
за участю:
прокурора Ковальчука О.С.
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
В С Т А Н О В И Л А:
Яким ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України та йому призначено покарання у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.
На підставі ст. ст. 75, 76 КК України, звільнено від відбування основного покарання з випробуванням та покладенням на нього певних обов'язків з іспитовим строком на 1 рік.
Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що він 04 листопада 2014 року близько 01 год. 11 хв., керуючи технічно справним автомобілем «Шкода Фабія» д.н.з. НОМЕР_1, рухаючись зі швидкістю приблизно 60-70 км/год, ближче до правого краю проїзної частини вул. Труханівської, що знаходиться на Труханівському острові, з боку Московського мосту в напрямку Подільсько-Воскресенського мосту в м. Києві, допустив порушення вимог п.п.2.3 (б), 12.1 та 12.3 ПДР України, не врахував дорожню обстановку, а
______________________
Справа № 11-кп/796/726/2015
Головуючий у І-й інстанції: Федюк О.О.
Доповідач: Юденко Т.М.
саме заокруглення проїзної частини ліворуч, не впорався та втратив контроль над керованим автомобілем, після чого виїхав у зелену зону, де здійснив наїзд на перешкоду (дерево), внаслідок чого пасажиру його автомобіля ОСОБА_6 були спричинені тяжкі тілесні ушкодження за критерієм небезпеки для життя.
В апеляційних скаргах:
- прокурор у кримінальному провадженні, не оспорюючи фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення та кваліфікацію дій ОСОБА_1, посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, просить вирок суду скасувати в частині призначеного покарання та ухвалити новий, яким призначити ОСОБА_1 покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки та на підставі ст. ст. 75, 76 КК України звільнити його від основного покарання з випробуванням та покладенням на нього певних обов'язків з іспитовим строком на 3 роки
Вказує, що судом при призначенні покарання не в повній мірі враховано те, що злочин вчинений ОСОБА_1 відноситься до тяжких злочинів, що в результаті даного правопорушення потерпілій завдано шкоду здоров'ю, у зв'язку з чим вона втратила на деякий час працездатність та вимушена була проходити лікування.
Крім того, звертає увагу суду на те, що даний злочин хоча і характеризується із суб'єктивної сторони відсутністю прямого умислу, однак наявний причинно-наслідковий зв'язок між негативними наслідками та діянням негативно характеризує особу обвинуваченого за її психічним ставленням до факту порушених ним ПДР, які і призвели до негативних наслідків у виді отримання потерпілою тяжких тілесних ушкоджень;
- захисник ОСОБА_3, не оспорюючи фактичні обставини вчинення
кримінального правопорушення та кваліфікацію дій ОСОБА_1, просить вирок суду змінити, виключивши додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, призначення якого суд першої інстанції не мотивував, а крім того, не у повній мірі врахував особу обвинуваченого, який працює і раніше злочинів не вчиняв, за місцем роботи характеризується позитивно, наявність обставин, які пом'якшують покарання - щире каяття та визнання вини, відшкодування матеріальних збитків і моральної шкоди, погашення витрат на лікування потерпілої, особисте зобов'язання ОСОБА_1 надавати потерпілій допомогу в майбутньому, примирення з потерпілою, відсутність претензій майнового та морального характеру з її боку, бажання та дії обвинуваченого, спрямовані на сприяння розкриттю та розслідуванню злочину, а також відсутність обставин, які обтяжують покарання.
В запереченнях на апеляційну скаргу прокурора потерпіла у зв'язку з примиренням з ОСОБА_1 та відсутністю до нього будь-яких претензій, просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги прокурору.
В судовому засіданні апеляційної інстанції прокурор підтримав апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні, захисник підтримав свою апеляційну скаргу.
Заслухавши доповідь судді, сторін кримінального провадження, провівши судові дебати та вислухавши останнє слово обвинуваченого ОСОБА_1, вивчивши матеріали кримінального провадження, перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційних скарг без задоволення з наступних підстав.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у пред'явленому йому обвинуваченні, а саме у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, за обставин викладених у вироку, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та підтверджуються наявними у ньому доказами, які досліджені у суді в порядку, визначеному ч.3 ст. 349 КПК України, і ніким з учасників судового провадження не оспорювалися раніше і не оспорюються тепер, а тому апеляційним судом у відповідності до ч.1 ст. 404 КПК України, не перевіряються.
За встановлених судом першої інстанції обставин, кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 286 КК України є правильною.
Покарання ОСОБА_1 призначено судом першої інстанції у відповідності до ст. 65 КК України.
Так, призначаючи ОСОБА_1 покарання, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який працює, раніше злочинів не вчиняв, за місцем роботи характеризується позитивно, наявність обставин, які пом'якшують покарання - щире каяття та добровільне відшкодування завданого збитку потерпілій, а також відсутність обставин, які обтяжують покарання.
Отже, суд першої інстанції обґрунтовано призначив ОСОБА_1 основне покарання з випробуванням, з чим колегія суддів погоджується і підстав для призначення більш тяжкого покарання з доводів наведених в апеляційній скарзі прокурора не вбачає.
Також, враховуючи обставини вчиненого кримінального правопорушення, його тяжкість та наслідки у виді отримання потерпілою тяжких тілесних ушкоджень, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині призначення ОСОБА_1 додаткового покарання у виді позбавлення права керування усіма видами транспортних засобів, і доводи апеляційної скарги захисника цього висновку суду не спростовують.
Крім того, усі доводи апеляційної скарги захисника щодо необхідності виключення додаткового покарання ОСОБА_1 враховані судом.
При перевірці кримінального провадження, істотних порушень кримінального процесуального закону, які б могли стати підставою для скасування чи зміни вироку суду першої інстанції, не встановлено, а тому колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційних скарг без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404, 407, 418 КПК України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А:
Апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні Ткачука Г.В. та захисника ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 12 лютого 2015 року щодо ОСОБА_1 - без змін.
Касаційна скарга може бути подана до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Судді: _____________ ______________ _____________
Юденко Т.М. КияшкоО.А. Мороз І.М.