УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2015 року м. Львів Справа № 876/3385/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Рибачука А.І.,

суддів - Багрія В.М., Качмара В.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги управління Пенсійного фонду України в Луцькому районі Волинської області та відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Луцьку Волинської області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2014 року у справі № 803/165/14 за позовом управління Пенсійного фонду України в Луцькому районі Волинської області до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Луцьку Волинської області про зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України в Луцькому районі Волинської облаcті (далі - управління) звернулося до суду з адміністративним позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Луцьку Волинської області (далі - Фонд), в якому просило зобов'язати відповідача відшкодувати виплачені суми пенсій за період з січня 2013 року по листопад 2013 року громадянам ОСОБА_1 - в розмірі 1025.53 грн., ОСОБА_2 - в розмірі 554.38 грн., ОСОБА_3 - в розмірі 459.00 грн. та виплачену допомогу на поховання громадянина ОСОБА_4 в розмірі 304.69 грн.

Позовні вимоги обґрунтовувало тим, що в порушення вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (далі - Закону № 1105-ХІV, чинний на момент виникнення спірних правовідносин) відповідач за період з січня 2013 року по листопад 2013 року не прийняв до заліку витрати на виплату і доставку пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та допомоги на поховання в розмірі 2348.60 грн.

Постановою Волинського окружного адміністративного від 12 лютого 2014 року позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь управління 1760.84 грн. витрат на виплату та доставку пенсій, призначених по інвалідності та у зв'язку з втратою годувальника внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою суду, позивач та відповідач оскаржили її в апеляційному порядку.

Позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує посиланням на обставини, викладені в позовній заяві.

Відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову повністю.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує посиланням на те, що позивачу правомірно не відшкодовано витрати на виплату та доставку пенсій по інвалідності громадянам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в розмірі 1314.59 грн., оскільки каліцтво їм заподіяно за межами України, на території колишнього СРСР.

Оскільки особами, які беруть участь у справі, не подано клопотання про розгляд справи за їх участю, суд відповідно до пункту 1 частини 1 статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційні скарги відповідача та позивача слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у період з січня 2013 року по листопад 2013 року позивачем проводилася виплата і доставка пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання громадянам ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та допомоги на поховання ОСОБА_4

Каліцтво ОСОБА_1 заподіяно на підприємстві, розташованому на території колишнього СРСР (РСФСР), що підтверджується копією акта про нещасний випадок форми Н-1 та довідкою МСЕК про встановлення інвалідності.

ОСОБА_2 каліцтво заподіяно на авторемонтному підприємстві, на території колишнього СРСР, що підтверджується копією акта про нещасний випадок форми Н-1 та довідкою МСЕК про встановлення інвалідності.

ОСОБА_3 каліцтво заподіяно під час супроводу учнів 8-их класів на екскурсії, що підтверджується копією акта про нещасний випадок форми Н-1 та довідкою МСЕК про встановлення інвалідності.

ОСОБА_4 каліцтво заподіяно у 1986 році на Луцькому заводі крупнопанельного домобудівництва, де він працював стропником, внаслідок падіння з висоти, що підтверджується копією акта про нещасний випадок форми Н-1 та довідкою МСЕК про встановлення інвалідності.

Управлінням та Фондом з січня 2013 року по листопад 2013 року щомісячно проводились звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, результати яких викладено у відповідних актах. За вказаний період відповідачем не прийнято до заліку витрати на загальну суму 2348.60 грн., з них: 1584.91 грн. витрат на виплату та доставку пенсій ОСОБА_1 та ОСОБА_2, оскільки вказані особи отримали травми за межами України, з яких 1290.28 грн. - основний розмір пенсії, 270.32 грн. - адресна грошова допомога, 24.31 грн. - доставка; 304.69 грн. витрат на виплату допомоги на поховання ОСОБА_4, оскільки смерть потерпілого не пов'язана із страховим випадком державного соціального страхування, з яких 300 грн. - допомога на поховання, 4.69 грн. поштовий збір; 459 грн. витрат на виплату пенсій ОСОБА_3, оскільки нещасний випадок не пов'язаний з виробництвом, з яких 446.25 грн. - основний розмір пенсії, 12.75 грн. - адресна грошова допомога.

Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - Основи) встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Відповідно до статті 4 Основ залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття. Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.

Відповідно до пункту 4 статті 25 Основ за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг і матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань визначено статтею 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», відповідно до якої Фонд зобов'язаний у встановленому законом порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я, в тому числі пенсії по інвалідності від трудового каліцтва або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Згідно з частиною 2 статті 2 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

З огляду на наведене, особи, які отримали каліцтво на території колишнього СРСР, мають право на відшкодування шкоди, за законодавством України.

Статтею 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року передбачено, що пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Відповідно до статті 3 вказаної Угоди всі витрати, пов'язані із здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення.

Відповідно до статті 81 Закону України «Про пенсійне забезпечення» призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Згідно з частиною 4 статті 26 Основ якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.

Аналогічне правило закріплене частиною другою статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Механізм відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, визначено Порядком.

Згідно з пунктом 4 Порядку відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України «Про пенсійне забезпечення», «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та інших нормативно-правових актів, а саме: сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію; допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію; сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.

Таким чином, витрати, понесені органами Пенсійного фонду України у зв'язку з виплатою та доставкою пенсій по інвалідності від трудового каліцтва (у тому числі й пенсій особам, які стали інвалідами від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР), пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, підлягають відшкодуванню за рахунок Фонду як належного страховика від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що громадяни ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які отримали каліцтво на території колишнього СРСР, мають право на відшкодування шкоди, за законодавством України.

Таким чином, позивачем було правомірно включено в таблиці розбіжностей до актів звірки витрати, пов'язані з виплатою пенсій ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та витрати на їх доставку, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Разом з тим, перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків, передбачений статтею 21 Закону № 1105-ХІV, зазначеною вище.

Кабінет Міністрів України постановою від 26 березня 2008 року № 265 «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян» (далі - Постанова № 265) установив, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною та щомісячної доплати до пенсії у зв'язку з втратою годувальника членам сімей шахтарів, смерть яких настала внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання) не досягає в осіб, яким призначено пенсію у зв'язку з втратою годувальника, на одного непрацездатного члена сім'ї 100 відсотків, на двох 120 відсотків, на трьох і більше 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога до пенсії у сумі, що не вистачає до зазначених розмірів. У разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягає прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначеного прожиткового мінімуму.

Аналіз наведеної норми дає підстави вважати, що адресна допомога як окремий вид соціальної допомоги не входить до складу розміру пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Пунктом 4 постанови № 265 встановлено, що виплата щомісячної державної адресної допомоги здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога.

Вирішуючи питання про те, чи здійснюються ці виплати за рахунок коштів Фонду, необхідно враховувати, що страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.

Одним із основних принципів страхування від нещасного випадку є цільове використання коштів. Відповідно до статті 46 Закону № 1105-XIV кошти на здійснення страхування від нещасного випадку не формуються за рахунок Державного бюджету України, не включаються до його складу та використовуються виключно за їх прямим призначенням.

Зважаючи на особливості фінансування страхування від нещасного випадку, виключно цільове використання цих коштів та враховуючи те, що адресна допомога як окремий вид соціальної допомоги не входить до складу розміру пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, суд апеляційної інстанції вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що Фонд не може нести витрати на виплату державної адресної допомоги.

Також суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що Фонд зобов'язаний відшкодовувати виплачені іншими страховиками суми допомоги на поховання лише тих осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, тобто за умови наявності причинного зв'язку їх смерті з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Оскільки управління не надало Фонду належного доказу (висновку МСЕК) для підтвердження причинного зв'язку смерті ОСОБА_4 із одержаним трудовим каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, то суд правомірно відмовив позивачу в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Також вірним є висновок суду першої інстанції про безпідставність відмови відповідача щодо відшкодування витрат на виплату і доставку пенсії громадянці ОСОБА_3 в сумі 446.25 грн., з огляду на наступне.

Відповідно до статті 35 Закону № 1105-XIV для розгляду справ про страхові виплати до Фонду соціального страхування від нещасних випадків подаються акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання за встановленими формами та (або) висновок МСЕК про ступінь втрати професійної працездатності застрахованого чи копія свідоцтва про його смерть; документи про необхідність подання додаткових видів допомоги.

Фонд соціального страхування від нещасних випадків приймає рішення про виплати у разі втрати годувальника за умови подання таких документів, які видаються відповідними організаціями в триденний строк з моменту звернення заявника: 1) копії свідоцтва органу державної реєстрації актів цивільного стану про смерть потерпілого; 2) довідки житлово-експлуатаційної організації, а за її відсутності - довідки виконавчого органу ради чи інших документів про склад сім'ї померлого, в тому числі про тих, хто перебував на його утриманні, або копії відповідного рішення суду; 3) довідки житлово-експлуатаційної організації, а за її відсутності - виконавчого органу ради про батьків або іншого члена сім'ї померлого, який не працює та доглядає дітей, братів, сестер чи онуків померлого, які не досягли 8-річного віку; 4) довідки навчального закладу про те, що член сім'ї потерпілого віком від 18 до 23 років, який має право на відшкодування шкоди, навчається за денною формою навчання; 5) довідки навчального закладу інтернатного типу про те, що член сім'ї потерпілого, який має право на відшкодування шкоди, перебуває на утриманні цього закладу. Факт перебування на утриманні потерпілого у разі відсутності відповідних документів і неможливості їх відновлення встановлюється в судовому порядку.

Аналіз вищевказаних норм дає підстави для висновку, що посилання відповідача як на підставу для відмови у відшкодуванні виплачених сум пенсії на відсутність у нього особової справи громадянки ОСОБА_3 є необґрунтованим, оскільки виплата пенсії проводиться управлінням, а Фондом здійснюється лише відшкодування управлінню таких витрат.

Що ж до посилання відповідача на непов'язаність нещасного випадку ОСОБА_3 з виробництвом, то таке є також безпідставним, оскільки спростовується актами форми Н-5 від 11 червня 2013 року та Н-1 від 11 червня 2013 року.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційних скарг висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, що відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційних скарг без задоволення, а постанови суду - без змін.

Керуючись статтями 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги управління Пенсійного фонду України в Луцькому районі Волинської області та відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Луцьку Волинської області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2014 року у справі № 803/165/14 - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: А.І. Рибачук

Судді В.М. Багрій

В.Я. Качмар