Справа №2-36

2009р.

РІШЕННЯ

ІМ'ЯМ     УКРАЇНИ

15 січня 2009р.        Алчевський міський суд Луганської області в складі: головуючого судді Карасьової Н.П.

при секретарі Зуєвої О.Л.

з участю адвоката Кокоріна С.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Алчевську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про продовження строку позовної давності, визнання договору купівлі-продажу частково недійсним, визнання права власності -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду спочатку з позовом до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу недійсним стосовно покупця, визнання дійсним покупцем іншої особи та визнання права власності на будинок, посилаючись на те, що у березні 1999р., коли почалися військові дії в Дагестані, вона з чоловіком переїхали на постійне місце мешкання до сестри у місто Алчевськ. Спочатку вони жили в квартирі сестри по АДРЕСА_1, а потім 17.12.1999р. купили АДРЕСА_2. Оскільки вона була громадянкою РФ, вона не мала змоги оформити будинок на себе, тому будинок був записаний на її племінника ОСОБА_2, відповідача по справі. У листопаді 2000р. помер її чоловік ОСОБА_3 і вона з сестрою, матір'ю відповідача, перешли проживати до вказаного будинку.ІНФОРМАЦІЯ_1сестра померла, а вона залишилась проживати у спірному будинку. Вона просила визнати договір купівлі-продажу АДРЕСА_2, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_4 17.12.1999р. за р.№НОМЕР_1, недійсним в частині покупця, тому що цей будинок вона купила за свої гроші, які привезла з Дагестану, визнати її покупцем за договором та визнати за нею право власності на цей будинок.

Позивачка неодноразово змінювала свої позовні вимоги. У судовому засіданні вона доповнила та уточнила свої позовні вимоги: просила продовжити строк позовної давності для звернення з позовом до суду, оскільки вона пропустила його з поважних причин. А саме, по-перше, на час укладення договору купівлі-продажу спірного будинку взаємовідносини з відповідачем ОСОБА_2 були хороші і вона ніколи не думала, що він відмовиться переписати будинок на нею; по-друге, після отримання громадянства України у неї не було часу для переоформлення договору, оскільки спочатку вона наглядала за своїм чоловіком, а потім за сестрою, матір'ю відповідача ОСОБА_2; по-третє у зв'язку з похилим віком та неграмотністю вона не знала про існування строків позовної давності. Крім того, позивачка просить визнати договір купівлі-продажу, укладений між ОСОБА_3, як продавцем, та ОСОБА_2, як покупцем, АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_4 17.12.1999р. за р.№НОМЕР_1, частково недійсним в частині покупця, тому що саме вона з чоловіком купили цей за будинок за свої гроші, які отримали від продажу свого будинку у м.Кизляр РФ; визнати її покупцем будинку; визнати за нею право власності на цей будинок; визнати частково недійсним в частині покупця і договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0, 0557га по АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_3, як продавцем, та ОСОБА_2, як покупцем, посвідчений приватним

нотаріусом ОСОБА_4 17.12.1999р. за р.№1765, визнати її покупцем та визнати за нею право власності на цю ділянку.

Відповідач ОСОБА_2, його представник, та його дружина ОСОБА_3, третя особа по справі, у судовому засіданні пояснили, що позивачка пропустила строки позовної давності для звернення з позовом до суду про визнання недійсними договорів купівлі-продажу будинку та земельної ділянки по АДРЕСА_1, тому що договори були укладені 17.12.1999р., а позивачка звернулася з позовом до суду 23.01.2007р., тобто через сім років після укладення договору. Спірний будинок та ділянку придбали вони за суму, еквівалентну 3500 доларів США. Вони працювали, мали достатню заробітну плату. Крім того, продали свій автомобіль. Відповідач займався ремонтом машин і за це отримував гроші. Позивачка, тітка ОСОБА_2, дійсно приїхала з чоловіком з Дагестану. Там вони продали будинок за 27 443, 00рос.руб., про що свідчить договір купівлі-продажу, копію якого ОСОБА_1 надала до справи. На той час гроші, які позивачка отримала від продажу свого будинку, становили 1000 доларів США, тому вона не мала змоги купити спірний будинок. Позивачка разом з матір'ю ОСОБА_2 дійсно проживала у спірному будинку, де проживає і зараз, користується майном матері відповідача та їх майном. Вони проти цього не заперечували. Вони вважають, що підстав для визнання договорів купівлі-продажу недійсним не має і просять у задоволенні позову відмовити.

Відповідачка ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилася, надіславши заяву з проханням розглянути справу за її відсутності, позов не визнає і просить у задоволенні позову відмовити. У своєму поясненні на ас.89, 186-187 відповідачка пояснила, що у грудні 1999р. вона дійсно продала АДРЕСА_1 за 3000-3500 доларів США ОСОБА_2, гроші їй віддавав він, вона не знає, хто фактично купував будинок. Позивачка ОСОБА_1 хотіла купити будинок, але у неї щось не склалося з документами. Вона не порушила прав позивачки. Договір купівлі-продажу укладений відповідно до чинного законодавства і не має підстав для визнання його недійсним. Крім того, вона вважає, що позивачка звернулася до суду з порушенням строку позовної давності і на має підстав для поновлення цього строку, тому просить у задоволенні позову відмовити.

3-я особа приватний нотаріус ОСОБА_4 надала суду письмові пояснення по справі, в яких пояснила, що вона не може оглянути оригінали договорів купівлі-продажу АДРЕСА_2, оскільки станом на 17.07.2006р. вони передані на державне зберігання до Луганського обласного державного нотаріального округу. Оглянувши надані їй ксерокопії договорів, вона може пояснити, що договори посвідчені у відповідності до вимог законодавства того часу, підписані сторонами, дієздатність яких було встановлено, належність майна покупцеві також було встановлено. Крім того, в договорі указана його ціна, отримання грошей продавець підтвердив. Перевірка належності грошей покупцеві законодавством не передбачена. На час укладення договору іноземні громадяни дійсно не могли покупати земельну ділянку. Але ствердження позивачки, що вона не мала змоги оформити договір і тому, що необхідно було заплатити велику суму мита не відповідає дійсності, оскільки належність до іноземного громадянства на суму мита на той час не впливала.

Суд, вислухавши пояснення сторін, свідків дослідивши матеріали справи, вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно ст.267 ч.ч.4, 5 ЦК України від 16.01.2003р. сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові; якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Оскільки на момент вчинення правочину діяв ЦК України від 18.07.1963р., то згідно ст.4 Перехідних положень до ЦК України від 16.01.2003р. до цих правовідносин застосовуються положення ЦК України від 18.07.1963р.

За ст.224 ЦК України від 18.07.1963р. за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та виплатити за майно означену грошову суму.

У судовому засіданні з пояснення сторін було встановлено, що у березні 1999р. позивачка ОСОБА_1 разом з чоловіком ОСОБА_3 переїхала з Дагестану, де почалися військові дії, в місто Алчевськ Луганської області, де стала проживати у своїй сестри, матері відповідача по справі ОСОБА_2, по АДРЕСА_1.

Факт продажу будинку позивачкою у м.Кизляр дійсно підтверджується копією договору на ас. 15.

17.12.1999р. між відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були укладені договори купівлі продажу АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0, 0557га по АДРЕСА_2, які були посвідчені приватним нотаріусом ОСОБА_4 за р.№№НОМЕР_1, 1765 (ас.27-28).

Вказані договори відповідають вимогам діючого на той час законодавства. Відповідачка ОСОБА_3 підтвердила факт, що у нотаріуса вона була з відповідачем ОСОБА_2, договори купівлі-продажу укладала з ним, гроші отримала від нього, тобто відповідно до ст.224 ЦК України від 18.07.1963р., який діяв на час укладення договорів, договори відбулися. Підстав для визнання договорів недійсними, що передбачені ст.ст.48-58 вказаного вище ЦК України, судом не встановлено.

Договори були укладені відповідачами у грудні 1999р. З позовом про визнання їх недійсними позивачка ОСОБА_1 звернулася 23.01.2007р., тобто через сім років. Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюються тривалістю у три роки. Суд згідно ч.5 ст.267 ЦК України може визнати поважними причини пропущення строку позовної давності.

Позивачка посилається на те, що строк позовної давності був пропущений нею з таких причин: що на час укладення договору між нею і відповідачем, який є її племінником, були гарні стосунки і вона не думала, що він відмовиться переписати спірний будинок на нею; після отримання громадянства вона не мала часу на оформлення договору, оскільки наглядала спочатку за своїм чоловіком, а потім за сестрою; крім того, у зв'язку з похилим віком та неграмотністю вона не знала про існування строків давності.

Суд не може визнати вказані причини поважними, тому що через сім років позивачка знайшла час та дізналася про існування строків позовної давності. Крім того, вказані причини, на яких наполягає позивачка, не найшли свого підтвердження у судовому засіданні. Крім пояснення свідків з боку позивачки, які є її сусідами та родичами, вони не підтверджуються ніякими документами.

Крім того, судом було з'ясовано, що у травні 2000р. позивачка з чоловіком ОСОБА_3, який помер 07.11.2000р. (ac.11), були зареєстровані за адресою, де знаходиться спірний АДРЕСА_2 (ас.36-37). 09.10.2003р. позивачка знялася з реєстраційного обліку та виїхали до РФ. Повернулася на Україну вона майже через рік 10.09.2004р., оформила ВНЖ 21.12.2003р. та зареєструвалася за адресою: АДРЕСА_1. Навіть на час розгляду справи у суді вона є іноземною громадянкою. Цей факт підтверджується довідкою Алчевського MBУМВС України в Луганській області на ас.214.

Той факт, що відповідачка проживає у буд.82 по вул.  Волгоградській в м.Алчевську, користується будинком і спірною земельною ділянкою, що підтвердили у судовому засіданні свідки з її боку, сплачує за вивіз побутового сміття, комунальні послуги не підтверджує факт володіння спірним будинком та земельною ділянкою і не дає підстав для визнання спірних договорів купівлі-продажу недійсними. Відповідач ОСОБА_2. не заперечує проти її проживання у спірному будинку, оскільки позивачка є його рідною тіткою.

На підставі викладеного суд вважає, що сплив позовної давності на час звернення позивачки з позовом до суду і відсутність поважних причин до поновлення строку позовної давності є підставами для відмови у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, ст.4 Перехідних положень до ЦК України від 16.01.2003р, ст.267 цього ЦК, ст.ст.48-58, 224 ЦК України від 18.07.1963р., суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про продовження строку позовної давності, визнання договору купівлі-продажу частково недійсним, визнання права власності відмовити за пропуском строку позовної давності.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження та може бути оскаржено в апеляційному суді Луганської області через Алчевський міський суд протягом десяти днів з дня його проголошення.