Справа № 2-256/09

РІШЕННЯ

ІМ'ЯМУКРАЇНИ

9 січня   2009 р. Алчевський міський суд Луганської області в складі:

головуючого судді:                Ковальова В.М.

при секретарі:                         Голобородько І.І., Горячевой В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Алчевську справу за позовом

ОСОБА_1 до   ОСОБА_2,   ОСОБА_3

ОСОБА_3   ОСОБА_4, ОСОБА_5 про

визнання права користування жилим приміщенням, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1. 15.12.2008 p. звернулась до суду із позовом, в обґрунтування якого посилається, що вона у 2003 р. уклала шлюб з ОСОБА_3. від якого вона народила дітей: донькуОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 р. народження і синаОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 р. народження. Вона з дітьми зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1. В 2005 р. вона з дітьми на прохання чоловіка та згодою інших членів сім'ї стала проживати за адресою: АДРЕСА_2 , наймачем якої є ОСОБА_2., де зареєстровані крім чоловіка та наймача, ОСОБА_4. і ОСОБА_5. Вона, як і її діти набули право користування квартирою, тому просить визнати за ними право користування жилим приміщенням.

У судовому засіданні позивачка підтримала свої вимоги, уточнила дату вселення в квартиру наймача ОСОБА_2 - 15.12.2006 р.

Відповідачі ОСОБА_2., ОСОБА_4., ОСОБА_4., ОСОБА_5. позов не визнали і суду пояснили наступне.

ОСОБА_2. в 2005 р. поїхала до сестри, яка проживає на території Російської Федерації і повернулася в липні 2006 p.. але її в квартиру не впустили ОСОБА_1. і її чоловік, якому вона залишила ключ.

Позивачка з дочкою ОСОБА_6 і чоловіком на його прохання 15.12.2006 р. стали постійно проживати в спірній квартирі без угоди інших зареєстрованих осіб.

Тому вважають, що позивачка з дітьми не має права користування квартирою.

Представник КП «АЖЕО» ОСОБА_8 не підтримав вимоги позивачки.

Представник відділу у справах дітей ОСОБА_9. позов підтримав відносно дітей.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, представників 3-х осіб, свідків суд вважає позовні вимоги задовольнити частково.

Згідно до ст. 65 ЖК України наймач вправі у встановленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом із ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно. Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщення, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщення.

Відповідно до змісту цієї статті, за особою, яка проживає у наймача жилого приміщення, як член його сім'ї,   не може бути визнано право користування цим жилим

приміщенням , якщо вона зберігає право користування жилою площею в іншому жилому приміщенні.

Пленум Верховного суду України в п.9 постанови від 12.04.1985 року № 2 з наступними змінами «Про деякі питання , що виникли в практиці застосування судами ЖК України» роз'яснив, що вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб , які вселились до наймача суд повинен з»ясувати, чи додержано встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода не це всіх членів сім»ї наймача, чи прописані вони в даному жилому приміщенні, чи було воно постійним місцем їх проживання і протягом якого саме часу, чи вели вони з наймачем спільне господарство, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім»ї, що з ним проживають, певний порядок користування жилім приміщенням.

Відсутність письмової угоди членів сім»ї наймача на вселення сама по собі не свідчить про те, що особи, які вселились, не набули права на користування жилим приміщенням, якщо за обставини справи безспірно встановлено, що вони висловлювали таку згоду.

Докази, які сторони надали суду, свідчать що позивачка не набула право користування жилою площею в спірній квартирі з огляду на наступне.

Наймачем однокімнатної АДРЕСА_2 є ОСОБА_2.

В цій квартирі, крім неї, зареєстровані її діти: ОСОБА_4., ОСОБА_4. і онука ОСОБА_5.

До 2005 р. в квартирі фактично проживала наймач.

В 2005 р. ОСОБА_2. поїхала до сестри на територію Російської Федерації, а ключи від дверей квартири залишила своїм дітям для нагляду за квартирою.

В цьому році ОСОБА_4. разом з позивачкою і дитиною ОСОБА_6 стали робити ремонт в квартирі без згоди наймача, яку по приїзду в липні 2006 р. не впустили в квартиру, а 15.12.2006 р. ОСОБА_1. вселилась в квартиру остаточно.

В серпні 2007 р. позивачка народила сина ОСОБА_7, який також став проживати з батьками.

Позивачка з дітьми зареєстрована вгуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 і знаходиться в міськвиконкому на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов.

Зміст довідки з гуртожитку про те, що за позивачкою не зберіглось право користування кімнатою, суд вважає таким, який не відповідає дійсності, оскільки вона не надала доказів, які б стверджували про законність її виселення або визнання її такою, що втратила право користування кімнатою відповідно до глави 4 ЖК України.

Позивачка за користування житлових послуг в спірній квартирі не сплачує.

За рішенням суду, такі послуги з квітня 2008 р. стягуються з ОСОБА_2

Із пояснень свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11 вбачається, що позивачку з дитиною в грудні 2006 р. запросив проживати в спірну квартиру її чоловік.

Згідно до пояснень свідків ОСОБА_12., ОСОБА_13., наймач квартири не надавав права позивачки з дітьми проживати в її квартирі, на час її відсутності, по приїзду яку не впустили в квартиру.

Згідно до ч.4 ст. 29 УК України місцем проживання фізичної особи , яка не досягла 10 років є місце проживання її батьків, або одного з них, з ким вона проживає.

Член сім'ї наймача ОСОБА_4., який має право користування спірною квартирою дав згоду спочатку на проживання ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 р. народження, а потім ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 р. народження на проживання в неї.

Батьки дітей знаходяться в шлюбі, добровільно визначили місце їх проживання в спірній квартирі.

Іншого сторони не надали, тому вони мають право на проживання в АДРЕСА_2 і єю користуватися до тих пір, поки батьки не визначаються з ким з них будуть проживати діти.

Відповідачі не ставлять вимоги про виселення позивачки і її дітей з спірної квартири.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, ст. ст. 64, 65 ЖК України, ст.. 29 ч. 4 ЦК України суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_6, ОСОБА_7 право користування АДРЕСА_2.

В інших позовних вимогах відмовити у зв'язку з їх не обґрунтованістю.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом 10 днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.