Справа № 464/5498/13 Головуючий у 1 інстанції: Бойко О.М.

Провадження № 22-ц/783/4675/14 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.

Категорія:6

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2014 року м. Львів

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі: головуючого судді: Ванівського О.М.,

суддів: Богонюка М.Я., Шашкіної С.А.,

при секретарі: Цар М.М.,

за участю: представника Сихівської районної адміністрації ЛМР -

представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4,

відповідача(позивача за зустрічним позовом) - ОСОБА_5 та його представника -ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові в залі суду цивільну справу за апеляційними скаргами Сихівської районної адміністрації та представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 23 травня 2014 року -

в с т а н о в и л а:

В червні 2013р. Сихівська районна адміністрація Львівської міської ради звернулась до суду із позовом, у якому просила зобов'язати відповідачів демонтувати самовільно збудовані об'єкти - сарай, прибудову та надбудову до квартири АДРЕСА_1. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що влаштування такої прибудови і надбудови проводилось без документів на землекористування, погодженої проектної документації, розпорядчого документа виконавчого органу та дозволу на виконання будівельних робіт, у зв'язку із чим міжвідомчою комісією Сихівської районної адміністрації зроблено висновок про неможливість їх експлуатації та необхідність демонтажу. Вказаний висновок затверджений розпорядженням голови адміністрації та зобов'язано відповідачів здійснити демонтаж самочинно збудованих об'єктів, однак, таке розпорядження у визначений строк відповідачами не виконано, тому просить зобов'язати відповідачів здійснити такий демонтаж.

Відповідачі ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, звернулись до суду із зустрічним позовом, збільшивши вимоги якого просили скасувати розпорядження Сихівської районної адміністрації "Про демонтаж самочинно збудованих об'єктів", визнати за ними право власності на реконструйовану квартиру та добудований гараж і сарай, визнавши за кожним із них ними право власності на частку в розмірі 30909/100000 реконструйованої квартири АДРЕСА_1, залишивши за ОСОБА_3 право власності на частку в розмірі 7273/100000 вказаної квартири. В обґрунтування зустрічного позову покликалися на те, що вказана квартира належить їм на праві спільної власності, вказана квартира являла собою окремий однокімнатний, одноповерховий будинок, загальною площею 38,2 кв.м., житловою 18,2 кв.м. Проживаючи у вказаній квартирі виникла необхідність у покращенні їх житлових умов оскільки, у ній проживало троє дорослих осіб: батько та двоє дорослих доньок, в подальшому одна з доньок одружилась та має сина ОСОБА_9, який також проживає у спірній квартирі. Для покращення житлово-побутових умов ними було здійснено надбудову другого поверху квартири, в результаті чого загальна площа квартири збільшилась до 131,3 кв.м., а житлова до 64,1кв.м. Вказана добудова здійснена з дотримання вимог державних будівельних норм, не порушує прав та інтересів інших осіб та проведена виключно з метою покращення житлових умов. Вважають, що вказані обставини безпідставно не були прийняті до уваги міжвідомчою комісією та нею формально зроблено висновок про неможливість експлуатації вказаних об'єктів, тому просять визнати за ними право власності на них. Крім того, враховуючи те, що ОСОБА_3 не приймала жодної участі у будівництві та реконструкції квартири її частка у ній не збільшилась, а тому просять визнати за ними право власності на частки, виходячи із того, що такі збільшились за рахунок добудови та надбудови, а частка ОСОБА_3 залишилась незмінною.

Третя особа ОСОБА_3 звернулась до суду із самостійним позовом, у якому просила зобов'язати відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8 демонтувати надбудову та прибудову до квартири АДРЕСА_1 та привести її у відповідність до попереднього стану, відповідно до якого така квартира складалась із однієї кімнати, загальною площею 38,2 кв.м. В обґрунтування заявленого позову покликається на те, що разом із відповідачами є співвласником квартири АДРЕСА_1. У 2009р. шлюб між нею та відповідачем ОСОБА_5 було розірвано, після чого, у зв'язку із створенням їй перешкод у проживанні у вказаній квартирі була змушена її залишити. Відповідачі без її на це згоди та без згоди органу місцевого самоврядування самовільно здійснили надбудову та прибудову до належної їй квартири. Враховуючи те, що таке будівництво здійснено без її згоди, а вона як співвласник майна має право на усунення перешкод у здійсненні нею права власності просить зобов'язати відповідачів привести квартиру до стану, що передував самочинній добудові.

Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 23 травня 2014 року у позові Сихівської районної адміністрації ЛМР до ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_3 про демонтаж самочинно збудованих об'єктів - відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8 до Сихівської районної адміністрації ЛМР про скасування розпорядження, визнання права власності - задоволено частково.

Скасовано розпорядження Сихівської районної адміністрації ЛМР №167 від 11.04.2013 «Про демонтаж самочинно збудованих об'єктів»

В решті вимог зустрічного позову відмовлено.

В позові ОСОБА_3 про демонтаж самочинно збудованих об'єктів та приведення квартири у попередній стан - відмовлено.

Рішення суду оскаржили - позивач Сихівська районна адміністрація та представник третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_3 - ОСОБА_4.

В апеляційній скарзі Сихівська районна адміністрація зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, не обґрунтованим та постановленим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Покликається на те, що відповідачами не було подано до суду доказів звернення у міжвідомчу комісію районної адміністрації для узаконення самочинного будівництва. Розпорядження Сихівської районної адміністрації ЛМР №167 від 11.04.2013 року «Про демонтаж самочинно збудованих об'єктів на АДРЕСА_1» було вручено відповідачам і їм надавався термін до 01.06.2013 року демонтувати самочинно збудовані об'єкти, однак відповідачами не було вжито жодних заходів щодо узаконення самочинного будівництва. Враховуючи вищевикладене просить суд скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову Сихівської районної адміністрації ЛМР та в цій частині ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 зазначає, що рішення суду першої інстанції вважає незаконним, оскільки висновки суду не відповідають обставинами справи. Судом не застосовано норми матеріального права, зокрема ч.2 ст.369, ст.391 ЦК України, які підлягали застосуванню до спірних правовідносин. Враховуючи вищенаведене просить суд скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позов ОСОБА_3 задовольнити.

В судове засідання відповідачі ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_3 та представник ТзОВ ЖЕП «Стимул-Сихів» не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку (т.2 а.с. 15-22), що дає апеляційному суду право, у відповідності до вимог ч.2 ст.305 Цивільного процесуального кодексу (далі-ЦПК) України, розглянути справу у їх відсутності. На переконання колегії суддів, матеріалів справи достатньо для розгляду справи по суті.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Сихівської районної адміністрації ЛМР підлягає до задоволення частково, а апеляційна скарга представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 підлягає до задоволення повністю з наступних підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Проте, зазначеним вимогам рішення суду не відповідає.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, виходив із того, що позивач та третя особа з самостійними вимогами не обґрунтували яким чином самочинне будівництво, порушує суспільні інтереси, чи їх власні права та інтереси, оскільки вказаною добудовою та надбудовою покращені житлові умови всіх співвласників квартири, частка третьої особи ОСОБА_3 у спільній власності внаслідок добудови та надбудови не зменшилась, права власності вона внаслідок цього не позбавлена і вправі користуватись належною їй власністю.

Крім того, позивачем не здійснено жодних дій у межах його повноважень визначених законом з приводу добровільної перебудови відповідачами самочинного будівництва, чим позбавлено відповідачів можливості узаконення самочинного будівництва. З огляду на зазначені обставини, зважаючи на те, що знесення самочинної прибудови та надбудови є крайньою мірою, яка може призвести до пошкодження конструктивних елементів квартири в цілому, то суд прийшов до висновку, що вимоги зустрічного позову, підлягають до задоволення лише в частині скасування розпорядження про демонтаж самочинного будівництва, оскільки таке прийнято без фактичного з'ясування технічної можливості експлуатації самочинного будівництва та можливості демонтажу без пошкодження квартири, а виходячи лише із відсутності проектно-технічної документації на будівництво.

У відповідності до ст.1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваним прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно положень ст.ст.10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Матеріалами справи та судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_7., ОСОБА_8., ОСОБА_5 та ОСОБА_3, останні перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано 09.09.2009р.(т.1 а.с.46,57) Вказана квартира складалась із однієї кімнати, пл.18,2 кв.м., кухні, пл..7,2 кв.м., двох коридорів, пл.7,2 кв.м . та 5,6 кв.м., загальною площею 38,2 кв.м. та знаходиться за адресою АДРЕСА_1(т.1 а.с.58).

Після розірвання шлюбу у 2009р. відповідачами ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8 здійснено самочинне будівництво сараю та добудову і надбудову до вказаної квартири, в результаті чого та на даний час складається із однієї кімнати, пл.18,2 кв.м., кухні, пл..7,2 кв.м., двох коридорів, пл.3,8 кв.м. та 5,6 кв.м., ванної кімнати, пл.3,1 кв.м. на першому поверсі та трьох житлових кімнат, пл. 12,9, 12,5, 20,5 кв.м., кухні, пл.8,3 кв.м., вбиральні, пл..5,9 кв.м., коридору, пл..12,5 кв.м. на другому поверсі. Після проведених добудови та надбудови загальна площа квартири становить 131,3 кв.м., житлова 64,1 кв.м..(т.1 а.с.52)

В даній квартирі зареєстровано 5 осіб, а фактично проживає відповідач ОСОБА_5, а також відповідачі ОСОБА_7 та ОСОБА_8 з сім'ями, в т.ч. малолітній син відповідачки ОСОБА_9., ІНФОРМАЦІЯ_1..(т.1 а.с.11)

Обставини щодо здійснення самочинної добудови та надбудови саме відповідачами ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8 визнано у судовому засіданні сторонами та стверджується показаннями свідків.

Згідно ст.61 ЦПК України обставини визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Розпорядженням Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради №167 від 11.04.2013р. затверджено висновок міжвідомчої комісії про демонтаж самовільно здійсненої прибудови та надбудови і зобов'язано відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_3 демонтувати самочинне будівництво до 01.06.2013р.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил

Згідно постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ України від 30 березня 2012 року № 6 "Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)" у справах, пов'язаних із самочинним будівництвом майна, суди мають враховувати, що за загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює таке будівництво, не набуває права власності на нього (ч. 2 ст. 376 ЦК України). Право на будівництво нерухомого майна (забудову) мають власники земельних ділянок (ст. 90 ЗК України), землекористувачі (ст. 95 ЗК України), особи, які набули права користування чужою земельною ділянкою (суперфіцій) за договором із власником земельної ділянки (ст. 102-1 ЗК України) або з інших передбачених законом підстав.

При цьому судова колегія враховує, що згідно вимог ст. 360-7 ЦПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судами норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень та для судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

У своїй постанові від 4 грудня 2013 року, справа № 6-130 цс13, яка, у відповідності до ст.360-7 ЦПК України, є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України, Верховний Суд України зазначив, що у розумінні ч. 1 ст. 376 ЦК України самочинним будівництвом є не тільки новостворений об'єкт, а і об'єкт нерухомості, який виник в результаті реконструкції, капітального ремонту, перебудови, надбудови уже існуючого об'єкта, здійснених без одержаного дозволу місцевих органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, розробленої та затвердженої в установленому порядку проектної документації, дозволу на виконання будівельних робіт, наданого органами архітектурно-будівельного контролю, оскільки в результаті таких дій об'єкт втрачає тотожність з тим, на який власником (власниками) отримано право власності.

Поняття реконструкції об'єкта нерухомості міститься в пункті 3 Державних будівельних норм В.3.2-2-2009 Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку і будівництва України від 22 липня 2009 року № 295, відповідно до якого реконструкція - це така перебудова будинку, наслідком якої є зміна кількості приміщень, їх площі, геометричних розмірів та функціонального призначення, заміна окремих конструкцій.

Таким чином, норма частини першої статті 376 ЦК України підлягає застосуванню й до випадків самочинної реконструкції об'єкта нерухомості, у результаті якої об'єкт набуває нових якісних характеристик (зміна конфігурації, площі та кількості приміщень, втручання в несучі конструкції, улаштування дверних прорізів у капітальних стінах тощо; розділ 3.4 Методичних рекомендацій № 146).

Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, а відповідно до ст.212 ЦПК України жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи №2865 від 15.11.2013р. сарай, добудова та надбудова до квартири АДРЕСА_1 відповідає державним будівельним нормам, санітарно - гігієнічним та протипожежним нормам, а саме в частині: п.п. 2.9, 2.10, 2.14, 2.16, 2.21-2.28, 2.30, 2.31, 3.2, 3.4, 4.11, 5.13, 5.31, 5.37 ДНБ В.2.2-15-2005 "Житлові будинки. Основні положення", п.5.9 ДНБ В.1.1-7-2002 "Пожежна безпека об'єктів будівництва вище", п.п.3,26, 3,24, 3,25* додаток 3.1 ДНБ 360-92** "Містобудування, планування і забудова міських і сільських поселень".

Невідповідність реконструкції житлового будинку полягає у відсутності погодженої у встановленому порядку проектної документації (ДБН А.2.2-3-2004 "Склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва" (затвердженим наказом Держбуду України від 20 січня 2004 р. №8) та дозволу на початок проведення ремонтно-будівельних робіт (п.1.1 "Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт). Самочинно збудовані сарай, надбудова та прибудова відповідають державним будівельним та протипожежним нормам, а саме в частині: п.п.3.26, 3,24, 3,25* додаток 3,1, 3,25*, п.2*, додаток 3,1 ДНБ 360-92** "Містобудування, планування і забудова міських і сільських поселень " та не порушуються державно будівельні норми по відношенню до сусідських будівельні споруди. Демонтувати добудову та надбудову до квартири до квартири АДРЕСА_1 без пошкодження конструкції (квартири) будинку технічно неможливо.

Відмовляючи в задоволенні первісного позову, суд першої інстанції, з урахуванням висновку судової будівельно-технічної експертизи, виходив з того, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Частина 6 ст. 147 ЦПК України передбачає, що висновок експерта для суду не є обов'язковим і оцінюється судом за правилами, встановленими статтею 212 нього Кодексу.

Враховуючи ту обставину, що відповідачами ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8 спірні об'єкти побудовано на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети, у власність чи користування їм не надавалася, будівництво об'єктів здійснено на прибудинковій території буд. АДРЕСА_1, який є багатоквартирним і мешканці інших квартир позбавлені можливості користуватися самочинно зайнятою відповідачами територією, а відтак висновок суду, що самочинне будівництво не порушує права інших осіб та суспільні інтереси, є таким, що не відповідає дійсним обставинам справи.

З огляду на вищенаведене проведення реконструкції квартири АДРЕСА_1 без відповідних погоджень у встановленому законом порядку є самочинним будівництвом.

Оскільки, судом встановлено, що саме відповідачами ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8 було проведено самочинне будівництво, а відтак відсутні підстави для покладення обов'язку по демонтажу самочинно збудованих об'єктів на ОСОБА_3.

Щодо позовних вимог третьої особи із самостійними вимогами ОСОБА_3, то такі є підставними з огляду на наступне.

Стаття 391 ЦК України передбачає, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Матеріалами справи та судом встановлено, що самочинне будівництво здійснено відповідачами без згоди співвласника - третьої особи по справі ОСОБА_3, що суперечить ч.2 ст. 369 ЦК України, відповідно до якої розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється, за згодою всіх співвласників.

Таким чином, висновок суду про те, що не порушуються права третьої особи ОСОБА_3 внаслідок проведення відповідачами самочинного будівництва є необґрунтованим, оскільки сам факт розпорядження спільним майном без згоди співвласника є порушенням прав цього співвласника.

Щодо позовних вимог відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про скасування розпорядження Сихівської районної адміністрації "Про демонтаж самочинно збудованих об'єктів" та визнання за ними право власності на реконструйовану квартиру, то такі задоволенню не підлягають із врахуванням наступного.

Судом встановлено, що відповідачами ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8 здійснено самочинне будівництво, та таке порушує права інших осіб, в тому числі ОСОБА_3.

Відповідно до ч.2 ст.331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" (ст.39) та нормами Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 р. № 461, передбачено прийняття в експлуатацію завершених будівництвом об'єктів.

Зважаючи на зазначені обставини та враховуючи те, що об'єкти самочинного будівництва у встановленому порядку не прийняті в експлуатацію, суд не вправі визнавати право власності на таке, та визначати частки співвласників у такому.

Крім того, питання узаконення самочинного будівництва врегульовані Положенням про порядок врегулювання питань самочинного будівництва у м.Львові», яке затверджено Рішенням виконавчого комітету ЛМР від 09.09.2011р. №835.

Із врахуванням наведеного, відсутні підстави для скасування розпорядження Сихівської районної адміністрації №167 від 11.04.2013р. "Про демонтаж самочинно збудованих об'єктів на АДРЕСА_1"

Відповідно до п.2 ч.1 ст.307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Згідно ч.1 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин справи, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Відповідно до ч.2 ст.314 ЦПК України апеляційний суд ухвалює рішення у випадках скасування судового рішення і ухвалення нового або зміни рішення.

Керуючись ст. 303, п.2 ч.1 ст. 307, ст. ст. 309, 313, ч.2 ст. 314, ст.ст. 316, 317 ЦПК України, колегія суддів-

вирішила:

Апеляційну скаргу Сихівської районної адміністрації ЛМР - задоволити частково, а апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 - задовольнити повністю.

Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 23 травня 2014 року - скасувати та ухвалити нове, яким позов Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_3 про демонтаж самочинно збудованих об'єктів - задовольнити частково.

Зобов`язати ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8 демонтувати самочинно збудовані об'єкти до квартири АДРЕСА_1 - добудову до квартири (літ. Б-1), житлову надбудову (літ. Б-1) та сарай (літ. Е).

В задоволенні позовної вимоги про зобов'язання ОСОБА_3 демонтувати самочинно збудовані об'єкти до квартири АДРЕСА_1 - відмовити.

Позов третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_3 про демонтаж самочинно збудованих об'єктів та приведення квартири у попередній стан - задовольнити.

Зобов`язати ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8 демонтувати житлову надбудову ( літ. Б-1) та прибудову (літ. Б-1) до квартири АДРЕСА_1 та привести її до технічного стану, що передував проведенню надбудови та прибудови, і відповідає Свідоцтву про право власності № Г - 00126 від 14.02.2002 року, виданому Відкритим акціонерним товариством «Львівське заводоуправління будівельних матеріалів», та технічному паспорту на квартиру, складеному 23.08.2010 року Обласним комунальним підприємством Львівської обласної Ради «бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», відповідно до яких вказана квартира складається з однієї кімнати площею 18,2 кв.м., кухні 7,2 кв.м., коридорів 7,2 та 5,6 кв.м., а загальна площа квартири становить 38,2 кв.м..

В зустрічному позові ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8 до Сихівської районної адміністрації про скасування розпорядження та визнання права власності - відмовити.

Рішення Апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене до суду касаційної інстанції - Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справа шляхом подання касаційної скарги протягом 20 днів з дня набрання законної сили рішення Апеляційного суду.

Головуючий: О.М.Ванівський

Судді: М.Я.Богонюк

С.А.Шашкіна