Справа № 461/4038/14 Головуючий у 1 інстанції: Волоско І.Р.

Провадження № 22-ц/783/5260/14 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 О. М.

Категорія:69

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 грудня 2014 року м. Львів

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі: головуючого судді: Ванівського О.М.,

суддів: Богонюка М.Я., Шашкіної С.А.,

при секретарі: Жукровській Х.І.,

за участю: апелянта ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3,

представника ОСОБА_4 – ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові в залі суду цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_6 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 20 травня 2014 року, -

в с т а н о в и л а:

Рішенням рішення Галицького районного суду м. Львова від 20 травня 2014 року заяву ОСОБА_4 про встановлення факту, що має юридичне значення – задоволено.

Встановлено факт проживання однією сім`єю ОСОБА_4 із ОСОБА_7, який помер 04.02.2014 року, на протязі із 2009 року по день смерті ОСОБА_8.

Дане рішення суду оскаржив ОСОБА_2 та ОСОБА_6.

В апеляційній скарзі апелянт ОСОБА_2 зазначає, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права. Вказує на те, що суд задовольняючи заяву ОСОБА_4 про встановлення факту спільного проживання не врахував того, що є ще інші спадкоємці. Апелянт вважає, що він є єдиним родичем та законним спадкоємцем померлого ОСОБА_7 та у встановлений законом строк прийняв спадщину. Крім того, 06 серпня 2014 року він звернувся до Галицького районного суду м. Львова з позовом про встановлення факту, визнання права на спадщину. Таким чином, розгляд Галицьким районним судом м. Львова заяви ОСОБА_4 в порядку окремого провадження та прийняття рішення при наявності спору, порушує його права як спадкоємця. Враховуючи вищевикладене, просить суд скасувати рішення суду та залишити заяву ОСОБА_4 без розгляду, роз’яснивши їй право на звернення до суду з позовом на загальних підставах.

В апеляційній скарзі апелянт ОСОБА_6 покликається на те, що він є єдиним родичем померлого ОСОБА_7, а відтак після його смерті, за відсутністю інших спадкоємців, він, як спадкоємець 5 черги, має право успадкувати його майно, де б воно не знаходилось і з чого б воно не складалось. Крім того, покликається на те, що про смерть ОСОБА_7 йому стало відомо 04 лютого 2014 року від брата дружини померлого – ОСОБА_2, оскільки тоді він повернувся з закордону. Крім того, судом першої інстанції не було витребувано та оглянуто спадкові справи, а відтак не з’ясовано, чи є інші спадкоємці. Таким чином, вважає, що судом порушено його права як спадкоємця, та просить суд скасувати рішення суду першої інстанції.

В судове засідання апелянт ОСОБА_6, позивач ОСОБА_4, заінтересована особа Приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_9 не з’явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку (а.с. 177; 180-182), що дає апеляційному суду право, у відповідності до вимог ч.2 ст.305 Цивільного процесуального кодексу(далі-ЦПК) України, розглянути справу у їх відсутності. На переконання колегії суддів, матеріалів справи достатньо для розгляду справи по суті.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3 на підтримання доводів своєї апеляційної скарги, представника заявника ОСОБА_4 – ОСОБА_5 на заперечення апеляційний скарг ОСОБА_2 та ОСОБА_6, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційне провадження у справі підлягає закриттю з огляду на наступне.

Згідно ст.1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Задовольняючи заяву ОСОБА_4 про встановлення факту сумісного проживання однією сім'єю, суд першої інстанції виходив із того, що заявник проживала однією сім'єю з ОСОБА_7 в період з 2009р. по 2014р., вступила в управління спадковим майном (квартира №5 у м. Львові по вул. Городоцька,14), і встановлення вказаного факту необхідно для оформлення спадщини.

Згідно з положеннями статей 55, 124 Конституції Українита статті 3 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення"роз'яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.

Згідно зі ст. 1264 ЦК Україниу четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 СК Українисім'ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки.

Як роз'яснено у пункті 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року"Про практику розгляду судами спав про спадкування" при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга) спадкоємців за законом, судам необхідно враховувати правила частини другої ст. 3 СК України, про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим кодексом.

До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 292 ЦПК Українисторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції.

Цим правом, яке гарантоване ст. 129 Конституції Українита ст. 13 ЦПК України, скористалися ОСОБА_2 та ОСОБА_6, які участі у справі не брали, та звернулися з апеляційними скаргами на рішення Галицького районного суду м. Львова від 20.05.2014 р..

Зокрема, апелянт ОСОБА_2 в апеляційній скарзі посилався на те, що він є спадкоємцем четвертої черги після смерті ОСОБА_7, який перебував на його утримання на протязі останніх п’яти років, а ухвалене судом рішення про встановлення факту спільного проживання позбавляє його права на спадкування за законом, як спадкоємця четвертої черги, оскаржуваним рішенням вирішено питання про його права та обов’язки, однак він до участі у справі залучений не був.

Апелянт ОСОБА_6, в апеляційній скарзі посилався на те, що він є спадкоємцем п’ятої черги після смерті ОСОБА_7, який був його троюрідним братом, а ухвалене судом рішення про встановлення факту спільного проживання позбавляє його права на спадкування за законом, як спадкоємця п’ятої черги, оскаржуваним рішенням вирішено питання про його права та обов’язки, однак він до участі у справі залучений не був.

Разом з тим, апелянти стверджуючи про наявність родинних відносин зі спадкодавцем ОСОБА_7, не надали суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів, такі твердження апелянтів є голослівними.

Окрім наведеного, ОСОБА_2, який зареєстрований за постійним місцем проживанням за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1, вважає, що прийняв спадщину за покійним ОСОБА_7, оскільки звернувся із заявою про прийняття спадщини до нотаріуса 04.08.2014 року до Першої Львівської державної нотаріальної контори.(а.с. 101).

Проте, з таким твердженням, колегія суддів не може погодитися.

Згідно ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1220 ЦК України, часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Як вбачається з Свідоцтва про смерть ОСОБА_10 І-СГ №348692 виданого 10 лютого 2014 року (а.с.161), ОСОБА_7 помер 04 січня 2014 року. Отже, строк для прийняття спадщини за ним закінчився 04 липня 2014 року.

Частиною 1 ст. 1272 ЦК України встановлено, що якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи, визначених ч. 2, 3 ст. 1272 ЦК України, письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину або рішення суду, яким-би ОСОБА_2 встановився додатковий строк на прийняття спадщини, ОСОБА_2 вважається таким, що не прийняв спадщину за ОСОБА_11 ОСОБА_6 теж подавав заяву на прийняття спадщини до Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_12 13.10.2014 року (а.с. 142), однак рішення суду яким-би було встановлено додатковий строк для прийняття спадщини відсутнє, а відтак останній вважається таким, що не прийняв спадщину за ОСОБА_11.

За таких обставин, колегія суддів вважає недоведеним порушення судом першої інстанції прав та законних інтересів апелянтів при ухваленні оскаржуваного рішення.

Згідно з роз’ясненнями п.8 постанови Верховного Суду України від 24.10.2008 р. №12 "Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку" при поданні апеляційної скарги особою, яка не має передбаченого статтею 292 ЦПК Україниправа на апеляційне оскарження, у тому числі особою, яка не брала участі у справі, про права та обов’язки якої суд першої інстанції питання не вирішував, подання скарги на ухвалу суду, що не підлягає апеляційному оскарженню, суддя - доповідач відповідно до цієї норми та частини третьої статті 297 ЦПК Українипостановляє ухвалу про відмову у прийнятті апеляційної скарги. Якщо зазначені обставини будуть встановлені після прийняття апеляційної скарги до розгляду, апеляційний суд постановляє ухвалу про закриття апеляційного провадження у справі за такою скаргою.

Враховуючи вищенаведене колегія суддів приходить до висновку, що апеляційне провадження за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_6 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 20 травня 2014 року підлягає закриттю.

Керуючись ст.ст.297,303,304, 315,317,319 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційне провадження за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_6 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 20 травня 2014 року – закрити.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення. Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: О.М.Ванівський

Судді: М.Я.Богонюк

ОСОБА_13