233 № 233/1984/15-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2015 року м. Костянтинівка

11:00 год.

Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Котормуса Т.І.;

за участі секретаря судового засідання Кругової Ю.С.;

позивача ОСОБА_1;

представника відповідача ОСОБА_2;

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Костянтинівського міськрайонного управління юстиції про визнання протиправними дій, скасування постанови про повернення виконавчого документа,

ВСТАНОВИВ:

20 квітня 2015 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ВДВС Костянтинівського МУЮ в якій позивач просить суд визнати дії державного виконавця управління державної виконавчої служби Костянтинівського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_2 неправомірними та визнати протиправною і скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 01.04.2015р. державного виконавця управління державної виконавчої служби Костянтинівського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_2

Свої вимоги обґрунтовує тим, що Постановою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 18.07.2014р. зобов’язано Управління Пенсійного фонду України у м. Костянтинівці та Костянтинівському районі Донецької області провести перерахунок та виплату з 01.01.2014р. йому державної пенсії на підставі ст. 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Однак, постановою головного державного виконавця управління державної виконавчої служби Костянтинівського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_2 від 01.04.2015р. виконавчий лист виданий 11.12.2014р. повернуто на підставі п. 9 ч. 1 ст. 47 та ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження". Вважає, що такі дії державного виконавця порушують його права як стягувача, оскільки державний виконавець мав встановити, що безпосередньо у законі встановлена заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника у виконавчому провадженні і у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які може бути звернено стягнення, а також що в законі наявна заборона щодо проведення інших виконавчих дій стосовно цього боржника, що виключає можливість виконання виконавчого провадження.

У судовому засіданні позивач свої вимоги підтримав, дав пояснення аналогічним тим, які викладені в позовній заяві. Просив позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник відповідача - Відділу державної виконавчої служби Костянтинівського міськрайонного управління юстиції в судове засідання з’явився, заперечив проти позову та вказав, що вимоги є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Заслухавши думку учасників судового процесу, дослідивши матеріали адміністративної справи у їх сукупності та взаємозв’язку, оглянувши матеріали виконавчого провадження, суд встановив наступні обставини справи та відповідні до них правовідносини.

На підставі постанови Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 18.07.2014р. залишеної без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2014р. позивачу видано виконавчий лист від 11.12.2014р. № 233/3945/14-а про зобов’язання Управління Пенсійного фонду України у м. Костянтинівці та Костянтинівському районі Донецької області провести перерахунок та виплатити з 01.01.2014 року ОСОБА_1, який народився 04 травня 1958 року у с. Привольне Біловодського району Луганської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, інваліду ІІ групи 1-ї категорії, державну пенсію на підставі ст.54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в обсязі не нижче від 8-ми розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, на підставі ст.50 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в обсязі 75% розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за відрахуванням фактично отриманих ним сум.

Постановою головного державного виконавця Сергієнко Д.Є. від 21.01.2015р. відкрито виконавче провадження №46155425 за виконавчим листом №233/3945 від 18.07.2014р.

Постановою головного державного виконавця Сергієнко Д.Є. від 01.04.2015р. по виконавчому провадженні №46155425 виконавчий лист №233/3945 від 18.07.2014р. повернуто стягувачу на підставі п. 9 ч. 1 ст. 47 та ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження".

Судом встановлено, що між сторонами виник публічно-правовий спір з приводу правомірності вчинення дій державним виконавцем в рамках виконавчого провадження, а тому застосуванню підлягає Закон України "Про виконавче провадження".

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Як на наявність встановленої законом заборони, державний виконавець при винесенні оскаржуваної постанови, зіслався на Постанову Кабінету Міністрів України №440 від 03.09.2014р." Про затвердження Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою".

Вказана постанова прийнята з метою реалізації пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", відповідно до якого виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб'єкти, які видані або ухвалені до набрання чинності цим Законом, подаються до органу державної виконавчої служби протягом шести місяців з дня набрання чинності цим пунктом. Якщо рішення суду про стягнення коштів або виконавчі документи за цими рішеннями, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб'єкти, не було подано в строк, встановлений цим пунктом, це не є підставою для відмови у виконанні даного судового рішення.

Системний аналіз п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження", пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", положень Постанови Кабінету Міністрів України №440 від 03.09.2014р." Про затвердження Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою" свідчить, що вказані норми регулюють порядок виконання виконавчих документів про стягнення коштів з державного органу; державного підприємства, установи, організації; юридичної особи, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства. Тобто, вказані норми регулюють порядок виконання виконавчих документів майнового характеру.

У справі що розглядається, виконавчий документ (виконавчий лист №233/3945) носить зобов’язальний (немайновий) характер, а тому норми закону щодо виконання виконавчих документів майнового характеру застосовуватись не можуть, а застосуванню підлягають норми щодо виконання виконавчих документів немайнового характеру.

Так, порядок виконання виконавчих документів зобов’язального характеру регламентований статтею 75 Закону України "Про виконавче провадження", а наслідки невиконання такого рішення (виконавчого документа) ст. 89 цього Закону. Ці норми є спеціальними для виконання виконавчих документів зобов’язального (немайнового) характеру, а тому саме вони підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Одночасно суд відзначає, що боржником у спірних правовідносинах дійсно є державний орган – Управління Пенсійного фонду України у м. Костянтинівці та Костянтинівському районі Донецької області, однак дана обставина не дає права державному виконавцю повертати виконавчий документ на підставі п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження", так як відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" виконання рішень суду про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Таким чином, рішення суду про зобов’язання державного органу вчинити певні дії, повинно здійснюватись в порядку визначеному ст. 75 та ст. 89 Закону України "Про виконавче провадження", а повернення такого виконавчого документа з підстав визначених п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" не може визнаватись законним.

Крім того суд відзначає, що відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" у разі якщо рішення суду, зазначені в частині першій цієї статті, не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов'язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.

Відтак, у випадку, якщо державним виконавцем вчинено всі виконавчі дії, які є необхідними для виконання виконавчого документа зобов’язального характеру, щодо боржника державного органу, то він повинен звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення, а не повертати виконавчий документ стягувачу, як безпідставно вчинив відповідач.

Також суд відзначає, що при огляді матеріалів виконавчого провадження №46155425 встановлено, та не заперечується державним виконавцем, що між відкриттям виконавчого провадження (21.01.2015р.) та поверненням виконавчого документа стягувачу (01.04.2015р.) державним виконавцем не вчинено жодних дій для виконання судового рішення.

Як роз’яснено у п. 18 Постанови Пленум Вищого адміністративного суду "Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби" №3 від 13.12.2010р. виконавці мають право повертати виконавчі документи щодо виконання рішень адміністративних судів про стягнення з пенсійних органів та суб'єктів владних повноважень відповідних виплат пенсії, соціальної допомоги тощо у разі здійснення державним виконавцем усіх можливих дій, спрямованих на виконання рішення.

За таких обставин є обґрунтованими доводи позивача щодо порушення його прав як стягувача, в результаті винесення державним виконавцем спірної постанови про повернення виконавчого документа.

Разом з тим, аналізуючи позовні вимоги позивача та повноваження адміністративного суду, які визначені у ст. 162 КАС України, суд приходить до висновку, що позовна вимога про визнання неправомірними дій державного виконавця є не конкретизованою, так як позивач не визначає які саме дії державного виконавця слід визнати неправомірними. А з огляду на те, що вимога про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця повністю відновлює порушене право позивача, то суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову, а саме в частині визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця.

Одночасно суд відзначає, що позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 01.04.2015р., в той час, як 01.04.2015р. державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. Враховуючи що для повного захисту інтересів позивача та задоволення його адміністративного позову є необхідним вихід за межі позовних вимог, то суд застосовує принцип диспозитивності, який передбачений у ч. 2 ст. 11 КАС України та приймає рішення про визнання протиправною і скасування постанови державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу від 01.04.2015р. ВП №46155425.

На підставі п. 9 ч. 1 ст. 47, ст. 75, 89 Закону України "Про виконавче провадження", Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", Постанови Кабінету Міністрів України №440 від 03.09.2014р." Про затвердження Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою" керуючись ст. ст. 2, 6, 8, 9-11, 69-71, 159-163, 167, 181 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Костянтинівського міськрайонного управління юстиції про визнання протиправними дій, скасування постанови про повернення виконавчого документа – задовольнити частково.

Визнати протиправною і скасувати постанову головного державного виконавця Сергієнко Д.Є. Відділу державної виконавчої служби Костянтинівського міськрайонного управління юстиції від 01 квітня 2015 року №46155425 про повернення виконавчого документа стягувачеві.

В задоволенні решти вимог – відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

Суддя