Справа № 372/4583/14-ц

провадження № 2-54/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2015 року Обухівський районний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Мори О.М.,

при секретарі судового засідання Василенко О.С.,

за участю прокурора Козленко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом за позовом прокурора Обухівського району Київської області в інтересах держави до ОСОБА_1 селищної ради Обухівського району Київської області, ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11,  Реєстраційна служба Обухівського міськрайонного управління юстиції Київської області, про визнання незаконними та скасування рішень, визнання недійсним державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, витребування земельної ділянки та визнання права власності,-

В С Т А Н О В И В:

       Прокурор в інтересах держави звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 селищної ради та ОСОБА_2, в якому просить визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету ОСОБА_1 селищної ради Обухівського району Київської області № 3 від 28.03.2002 року, яким ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надано у приватну власність земельні ділянки площею 0,20 га та 0,15 га для будівництва і обслуговування індивідуального житлового будинку та ведення особистого селянського господарства; визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету ОСОБА_1 селищної ради Обухівського району Київської області № 15/305 від 28.03.2002 року, яким ОСОБА_4 надано у власність земельну ділянку площею 0,15 га для будівництва і обслуговування індивідуального житлового будинку; визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету ОСОБА_1 селищної ради Обухівського району Київської області № 15/304 від 28.03.2002 року, яким ОСОБА_12 надано у власність земельну ділянку площею 0,15 га для будівництва і обслуговування індивідуального житлового будинку; визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету ОСОБА_1 селищної ради Обухівського району Київської області № 123/364 від 29.11.2001 року, яким ОСОБА_5 надано у власність земельну ділянку площею 0,530 га для будівництва і обслуговування індивідуального житлового будинку та ведення особистого селянського господарства; визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету ОСОБА_1 селищної ради Обухівського району Київської області № 123/432 від 29.11.2001 року, яким ОСОБА_6 надано у власність земельну ділянку площею 0,15 га для будівництва і обслуговування індивідуального житлового будинку; визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету ОСОБА_1 селищної ради Обухівського району Київської області № 123/434 від 29.11.2001 року, яким ОСОБА_5 надано у власність земельну ділянку площею 0,2780 га для будівництва і обслуговування індивідуального житлового будинку та ведення особистого селянського господарства; визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету ОСОБА_1 селищної ради Обухівського району Київської області № 123/435 від 29.11.2001 року, яким ОСОБА_8 надано у власність земельну ділянку площею 0,15 га для будівництва і обслуговування індивідуального житлового будинку; визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету ОСОБА_1 селищної ради Обухівського району Київської області № 123/433 від 29.11.2001 року, яким ОСОБА_9 надано у власність земельну ділянку площею 0,2140 га для будівництва і обслуговування індивідуального житлового будинку та ведення особистого селянського господарства; визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету ОСОБА_1 селищної ради Обухівського району Київської області № 123/365 від 29.11.2001 року, яким ОСОБА_10 надано у власність земельну ділянку площею 0,53 га для будівництва і обслуговування індивідуального житлового будинку та ведення особистого селянського господарства; визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету ОСОБА_1 селищної ради Обухівського району Київської області № 123/366 від 29.11.2001 року, яким ОСОБА_11 надано у власність земельну ділянку площею 0,53 га для будівництва і обслуговування індивідуального житлового будинку та ведення особистого селянського господарства; визнати недійсним виданий ОСОБА_2 державний акт на право власності на земельну ділянку серії РЗ № 341887, який зареєстрований в Книзі записів реєстрацій державних актів на право власності за № 7543 від 04.11.2002 року; витребувати на користь територіальної громади смт. Козин в особі ОСОБА_1 селищної ради Обухівського району Київської області з незаконного володіння ОСОБА_2 земельну ділянку загальною площею 3,03 га вартістю 3 202 104 гривень з кадастровими номерами 3223155400:05:005:0057 та 3223155400:05:005:0058, що розташовані за адресою: Київська область, Обухівський район, смт Козин, ТІЗ «Сосновий бір – 5» та визнати за територіальною громадою смт. Козин в особі ОСОБА_1 селищної ради Обухівського району Київської області право власності на неї. Обґрунтовуючи позов прокурор посилається на порушення ОСОБА_1 селищною радою норм земельного законодавства, та порушення вимог ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» при виділенні оспорюванної земельної ділянки, а саме прийняття рішень неуповноваженим органом.

       В судовому засіданні прокурор Козленко А.С. позов підтримала в повному обсязі, посилаючись на те, що рішення про надання земельної ділянки у приватну власність повинна була приймати згідно вимог чинного на той час законодавства ОСОБА_1 селищна рада, а не виконком, оскільки делегування відповідних повноважень суперечило чинному на той час законодавству, було порушено інтереси держави в частині дотримання законності в сфері використання землі, про порушення інтересів держави прокурору стало відомо під час здійснення прокурорської перевірки в 2014 році, а тому він звернувся до суду в межах строку позовної давності.

Відповідач ОСОБА_1 селищна рада в судове засідання не з'явилась, про розгляд справи повідомлялась належним чином, заяв, клопотань чи заперечень до суду не надала.

Представник відповідача ОСОБА_13 в судовому засіданні та своїх письмових запереченнях заперечила щодо задоволення позовних вимог та просила суд відмовити в їх задоволенні в зв’язку з пред’явленням позову неналежним позивачем до неналежного відповідача, а також зазначила, що позовні вимоги не ґрунтуються на законодавстві, та суперечать Конституції України, та іншим нормативним актам, а також Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, окрім того представник відповідача також просила суд застосувати сплив позовної давності та також відмовити в задоволенні позовних вимог з цих підстав.

Представник Реєстраційної служби Обухівського міськрайонного управління юстиції Київської області в судове засідання не зявився, направив до суду клопотання про розгляд справи без участі їхнього представника.

Треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Вислухавши прокурора, представника відповідача, перевіривши матеріали справи, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету ОСОБА_1 селищної ради № 3 від 28.03.2002 року було надано у приватну власність земельні ділянки ОСОБА_3 та ОСОБА_2 площею відповідно 0,20 га та 0,15 га, для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку та ведення особистого селянського господарства в смт. Козин, ж/м «Рудики» вул. Солов’яненка.

Рішенням виконавчого комітету ОСОБА_1 селищної ради Обухівського району Київської області № 15/305 від 28.03.2002 року ОСОБА_4 надано у власність земельну ділянку площею 0,15 га для будівництва і обслуговування індивідуального житлового будинку.

Рішенням виконавчого комітету ОСОБА_1 селищної ради Обухівського району Київської області № 15/304 від 28.03.2002 року ОСОБА_12 надано у власність земельну ділянку площею 0,15 га для будівництва і обслуговування індивідуального житлового будинку.

Рішенням виконавчого комітету ОСОБА_1 селищної ради Обухівського району Київської області № 123/364 від 29.11.2001 року ОСОБА_5 надано у власність земельну ділянку площею 0,530 га для будівництва і обслуговування індивідуального житлового будинку та ведення особистого селянського господарства.

Рішенням виконавчого комітету ОСОБА_1 селищної ради Обухівського району Київської області № 123/432 від 29.11.2001 року ОСОБА_6 надано у власність земельну ділянку площею 0,15 га для будівництва і обслуговування індивідуального житлового будинку.

Рішенням виконавчого комітету ОСОБА_1 селищної ради Обухівського району Київської області № 123/434 від 29.11.2001 року ОСОБА_5 надано у власність земельну ділянку площею 0,2780 га для будівництва і обслуговування індивідуального житлового будинку та ведення особистого селянського господарства.

Рішенням виконавчого комітету ОСОБА_1 селищної ради Обухівського району Київської області № 123/435 від 29.11.2001 року ОСОБА_8 надано у власність земельну ділянку площею 0,15 га для будівництва і обслуговування індивідуального житлового будинку.

Рішенням виконавчого комітету ОСОБА_1 селищної ради Обухівського району Київської області № 123/433 від 29.11.2001 року ОСОБА_9 надано у власність земельну ділянку площею 0,2140 га для будівництва і обслуговування індивідуального житлового будинку та ведення особистого селянського господарства.

Набувши у встановленому законом порядку права власності на зазначені земельні ділянки, вищезазначені особи розпорядилися ними, шляхом укладення відповідних договорів купівлі-продажу.

Так, на підставі договорів купівлі-продажу №№ 611, 615, 619, 623 від 07.03.2002 року та №№ 712,716, 720 від 12.03.2002 року ОСОБА_3 придбала у ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 перелічені вище земельні ділянки, що підтверджується договорами купівлі-продажу.

Набувши у встановленому законом порядку права власності на зазначені земельні ділянки ( на підставі вищеперелічених договорів купівлі-продажу та отримання державного акту на право приватної власності на землю) , ОСОБА_3 розпорядилася ними, шляхом укладення відповідного договору дарування земельної ділянки зареєстрованого за № 3378 в реєстрі від 17.10.2002 року, відповідно до якого подарувала перелічені вище земельні ділянки площею 18200 метрів квадратних, розташовані на території ОСОБА_1 селищної ради в смт. Козин, по вулиці Солов’яненка, надані для будівництва і обслуговування індивідуального житлового будинку та ведення особистого селянського господарства ОСОБА_2

Рішенням виконавчого комітету ОСОБА_1 селищної ради Обухівського району Київської області № 123/365 від 29.11.2001 року ОСОБА_10 надано у власність земельну ділянку площею 0,53 га для будівництва і обслуговування індивідуального житлового будинку та ведення особистого селянського господарства.

Рішенням виконавчого комітету ОСОБА_1 селищної ради Обухівського району Київської області № 123/366 від 29.11.2001 року ОСОБА_11 надано у власність земельну ділянку площею 0,53 га для будівництва і обслуговування індивідуального житлового будинку та ведення особистого селянського господарства.

Набувши у встановленому законом порядку права власності на зазначені земельні ділянки, ОСОБА_10 ОСОБА_11 розпорядилися ними, шляхом укладення відповідних договорів купівлі-продажу.

На підставі договорів купівлі-продажу від 12.03.2002 року №№ 704, 708 ОСОБА_2 придбав у ОСОБА_10 ОСОБА_11 перелічені вище земельні ділянки, що підтверджується договорами купівлі-продажу.

На підставі рішення виконавчого комітету ОСОБА_1 селищної ради Обухівського району Київської області № 3 від 28.03.2002 року, договору дарування № 3378 від 17.10.202 року, договорів купівлі-продажу № № 704, 708 від 12.03.2002 року ОСОБА_2 виготовив державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії РЗ № 344587, що зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 7543 від 04.11.2002 року.

В подальшому, всі вищеперераховані земельні ділянки набуті ОСОБА_2 було об'єднано в дві земельні ділянки, яким присвоєно кадастрові номери: 3223155400:05:005:0057 площею 1,65 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд та 3223155400:05:005:0058 площею 1,38 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

При наданні правової оцінки доводам сторін суд приймає до уваги наступне.

Статтею 14 Конституції України передбачено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах законності.

Статтею 24 цього Закону передбачено, що правовий статус місцевого самоврядування в Україні визначається Конституцією України, цим та іншими законами, які не повинні суперечити положенням цього Закону.

Відповідно до вимог ст. 3 ЗК України 1990 року, чинного на момент прийняття оскаржуваних рішень виконавчого комітету ОСОБА_1 селищної ради № 123/364 , № 123/432, № 123/434, № 123/435, № 123/433, № 123/365, № 123/366 від 29.11.2001 року - розпоряджаються землею Ради народних депутатів, які в межах своєї компетенції передають землі у власність або надають у користування та вилучають їх. Повноваження щодо передачі, надання та вилучення земельних ділянок місцеві Ради народних депутатів можуть передавати відповідно органам державної виконавчої влади або виконавчим органам місцевого самоврядування.

Отже, судове рішення Верховного суду України, на яке посилався прокурор, стосувалися рішень виконавчих комітетів рад щодо виділення земельних ділянок, які були прийнятті після втрати чинності ЗК 1990 року, ст. 3 якого надавала право сільській, селищній, міській раді делегувати повноваження щодо виділення земельних ділянок громадянам відповідному виконавчому комітету.

За таких обставин посилання прокурора на правову позицію Верховного суду України у справах  № 6-123ц13 та № 6-15350вов10 є безпідставним, так як зазначена позиція не стосуються оскаржуваних рішень виконавчого комітету ОСОБА_1 селищної ради, оскільки зазначені рішення від 29.11.2001 року приймалось під час дії ЗК України 1990 року, що втратив чинність 01.01.2002 року.

В той же час використовуючи своє право, передбачене ст. 3 ЗК України 1990 року, чинного на момент прийняття рішень від 29.11.2001 року, ОСОБА_1 селищна рада своїм рішенням від 28 квітня 1998 року вирішила передати виконкому ОСОБА_1 селищної ради повноваження по виділенню земельних ділянок та приватизації.Зазначене підтверджується наданим суду протоколом засідання першої сесії ХХІІІ скликання ОСОБА_1 селищної ради від 28 квітня 1998 року.Вказане рішення ради про делегування даних повноважень є чинним і прокурором не оскаржувалось.

За таких обставин суд приходить до висновку, що Виконавчий комітет ОСОБА_1 селищної ради приймаючи рішення № 123/364 , № 123/432, № 123/434, № 123/435, № 123/433, № 123/365, № 123/366 від 29.11.2001 року , діяв на виконання делегованих повноважень ОСОБА_1 селищної ради, відповідно до вимог ст. 3 ЗК України, чинного на момент прийняття рішення, як про делегування зазначених повноважень, так і на момент прийняття рішень про виділення земельних ділянок ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11І, тобто на 29.11.2001 року.

Вимоги позовної заяви про визнання незаконними та скасування рішень Виконавчого комітету ОСОБА_1 селищної ради Обухівського району Київської області № 3, № 15/305, 15/304 від 28.03.2002 року щодо надання ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_12 у власність земельних ділянок, також ґрунтуються виключно на доводах прокурора щодо відсутності у виконавчого комітету ОСОБА_1 селищної ради повноважень, щодо виділення земельних ділянок у власність громадянам.

Відтак, досліджуючи повноваження Виконавчого комітету ОСОБА_1 селищної ради Обухівського району Київської області на надання у власність спірної землі, застосуванню підлягають норми Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" в редакціях, які були чинні відповідно на момент прийняття оспорюваних рішень від 28.03.2002 року.

Як вбачається зі змісту ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (в редакції, чинній у спірний період), повноваження, які стосуються земельних питань врегульовані у відповідних п.п.34, 35 відповідної статі. Зокрема, передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання і до компетенції ради належить, згідно п. 34 вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин та згідно з п. 35 затвердження відповідно до закону ставок земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, що є у власності відповідних територіальних громад.

В той же час, ст. 33 України "Про місцеве самоврядування в Україні" також  визначені повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища, що спростовує твердження позивача про регулювання земельних відносин виключно на пленарних засіданнях ради.

Зокрема, згідно зі ст. 33 України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать:

а) власні (самоврядні) повноваження:

1) підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо встановлення ставки земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, вилучення (викупу), а також надання під забудову та для інших потреб земель, що перебувають у власності територіальних громад; визначення в установленому порядку розмірів відшкодувань підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності за забруднення довкілля та інші екологічні збитки; встановлення платежів за користування комунальними та санітарними мережами відповідних населених пунктів;

2) підготовка і подання на затвердження ради проектів місцевих програм охорони довкілля, участь у підготовці загальнодержавних і регіональних програм охорони довкілля;

3) підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо прийняття рішень про організацію територій і об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та інших територій, що підлягають особливій охороні; внесення пропозицій до відповідних державних органів про оголошення природних та інших об'єктів, що мають екологічну, історичну, культурну або наукову цінність, пам'ятками природи, історії або культури, які охороняються законом;

4) справляння плати за землю;

б) делеговані повноваження:

1)здійснення контролю за дотриманням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів;

2) реєстрація суб'єктів права власності на землю; реєстрація права користування землею і договорів на оренду землі; видача документів, що посвідчують право власності і право користування землею;

3) організація і ведення земельно-кадастрової документації;

4) погодження питань про надання дозволу на спеціальне використання природних ресурсів загальнодержавного значення;

5) вирішення земельних спорів у порядку, встановленому законом;

6) здійснення необхідних заходів щодо ліквідації наслідків екологічних катастроф, стихійного лиха, епідемій, епізоотій, інших надзвичайних ситуацій, інформування про них населення, залучення в установленому законом порядку до цих робіт підприємств, установ та організацій, а також населення;

7) визначення території для складування, зберігання або розміщення виробничих, побутових та інших відходів відповідно до законодавства;

8) підготовка висновків щодо надання або вилучення в установленому законом порядку земельних ділянок, що проводиться органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування;

9) погодження проектів землеустрою;

10) здійснення контролю за виконанням проектів і схем землеустрою, проектів внутрішньогосподарського землеустрою.

До відання виконавчих органів міських (за винятком міст районного значення) рад, крім повноважень, зазначених у пункті "б" частини першої цієї статті, належить координація на відповідній території діяльності місцевих землевпорядних органів, а також спеціально уповноважених державних органів управління з охорони природи.

У відповідності до ст.51 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради є виконавчий комітет ради, який утворюється відповідною радою на строк її повноважень. Після закінчення повноважень ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті ради її виконавчий комітет здійснює свої повноваження до сформування нового складу виконавчого комітету.

Виконавчий комітет ради є підзвітним і підконтрольним раді, що його утворила, а з питань здійснення ним повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольним відповідним органам виконавчої влади.

Крім того, згідно зі ст.52 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради може розглядати і вирішувати питання, віднесені цим Законом до відання виконавчих органів ради.

2. Виконавчий комітет ради:

1) попередньо розглядає проекти місцевих програм соціально-економічного і культурного розвитку, цільових програм з інших питань, місцевого бюджету, проекти рішень з інших питань, що вносяться на розгляд відповідної ради;

2) координує діяльність відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідної територіальної громади, заслуховує звіти про роботу їх керівників;

3) має право змінювати або скасовувати акти підпорядкованих йому відділів, управлінь, інших виконавчих органів ради, а також їх посадових осіб.

3. Сільська, селищна, міська рада може прийняти рішення про розмежування повноважень між її виконавчим комітетом, відділами, управліннями, іншими виконавчими органами ради та сільським, селищним, міським головою в межах повноважень, наданих цим Законом виконавчим органам сільських, селищних, міських рад.

З огляду на норму п.п. 6-9 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради.

У разі незгоди сільського, селищного, міського голови (голови районної у місті ради) з рішенням виконавчого комітету ради він може зупинити дію цього рішення своїм розпорядженням та внести це питання на розгляд відповідної ради.

Рішення виконавчого комітету ради з питань, віднесених до власної компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою.

Враховуючи вищенаведені норми законодавства, яке діяло у період прийняття спірних Рішень виконавчого комітету від 28.03.2002 року, суд зазначає, що у відповідному п.34 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" поняття вирішення питань у сфері регулювання земельних відносин  не конкретизовано і має загальний зміст, в той же час, у відповідній статті 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" детально визначено повноваження виконавчого органу ради у сфері регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища, яким з огляду на ст. 51 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" є виконавчий комітет.

Крім того, ст. 51, 52 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено тісну взаємодію ради та виконавчого органу в ході регулювання земельних відносин та підзвітність рішень виконавчого комітету раді через голову ради, який одночасно є головою і виконавчого комітету ради.

В матеріалах справи як вже було зазначено судом містяться докази прийняття І сесією ХХІІІ скликання ОСОБА_1 селищної ради Обухівського району Київської області користуючись повноваженнями щодо вирішення питань у сфері земельних відносин, рішення від 28.04.1998 року відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" делегувати функції ОСОБА_1 селищної ради по вирішенню земельних питань у виділені та приватизації земельних ділянок виконавчому комітету ОСОБА_1 селищної ради.

З огляду на ст.73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рішення ради є обов'язковими для виконання і відповідне рішення ради  28.04.1998 року не оскаржувалось та не скасовувалось, ані радою, ані іншими зацікавленими особами, таким чином було обов'язковим до виконання і передбачає відповідні правові наслідки щодо наділення виконавчого комітету делегованими повноваженнями на всю каденцію складу виконкому та діяло до формування нового складу виконкому на засіданні сесії ОСОБА_1 селищної ради ХХІУ скликання від 12.04.200 року.

Крім того, згідно зі ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в разі незгоди з застосованою виконавчим комітетом компетенцією щодо надання спірних земельних ділянок у власність наведеним у позові громадянам, мала повноваження щодо скасування таких рішень.

Таким чином у 2001, 2002 роках ОСОБА_1 селищна рада Обухівського району Київської області мала необхідний обсяг повноважень щодо передачі громадянам земельних ділянок у власність, які реалізовувала через виконавчий комітет ОСОБА_1 селищної ради, а отже рішення Виконавчого комітету ОСОБА_1 селищної ради законність яких оспорюється прокурором в межах даної справи були прийняті у відповідності до чинного на момент їх прийняття законодавства та уповноваженим на їх прийняття органом.

За таких обставин позовні  вимоги про визнання  незаконними та           скасування рішень Виконавчого комітету ОСОБА_1 селищної ради Обухівського району Київської області № № 123/364 , № 123/432, № 123/434, № 123/435, № 123/433, № 123/365, № 123/366 від 29.11.2001 року та № №3, 15/305, 15/304 від 28.03.2002 року задоволенню не підлягають.

З доводами представника відповідача, щодо пред’явлення позову неналежним позивачем суд не погоджується виходячи з наступного, відповідно до ч. 2 ст. 45 ЦПК України, з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з позовною заявою (заявою), бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача, а тому прокуратура Обухівського району, Київської області яка звернулась до суду з даним позовом є належним позивачем. Щодо заперечень представника відповідача щодо неналежності відповідача ОСОБА_1 селищної ради, також вони не заслуговують на увагу оскільки відповідно до ч. 2 ст. 11 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Вирішуючи питання про позовну давність суд враховує наступне.

Згідно ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ст.267 ч.4 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Під час розгляду справи судом встановлено, що прокуратурою Обухівського району Київської області у відповідності до постанови №26 про проведення перевірки в порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів було розпочато перевірку щодо додержання вимог земельного законодавства в Управлінні Держземагенства в Обухівському районі та ОСОБА_1 селищній раді 25.04.2014 року, а тому суд вважає, що позивач не міг своєчасно довідатись про обставини, за яких порушено права держави в частині неправомірної передачі відповідачеві, та третім особам спірної земельної ділянки, оскільки не проводив відповідної перевірки, а тому йому стало достовірно про це відомо лише після 25.04.2014 року, і позивач на думку суду звернувся до суду з позовом в межах строку позовної давності. Доводи представника відповідача про те, що позивачеві стало відомо про порушення його прав набагато раніше, суд вважає необґрунтованими.

За таких обставин, позивачем не пропущено строк позовної давності.

Відповідно до ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Частиною 3 статті 388 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Статтею 393 Цивільного кодексу України передбачено, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Вимога прокурора про визнання незаконним Державного акту на право власності на земельну ділянкусерії РЗ № 341887, який зареєстрований в Книзі записів реєстрацій державних актів на право власності за № 7543 від 04.11.2002 року на земельну ділянку з кадастровими номерами 3223155400:05:005:0057 площею 1,65 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд та 3223155400:05:005:0058 площею 1,38 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, виданого на ім'я ОСОБА_2, а також вимоги щодо витребування спірної земельної ділянки у добросовісного набувача ОСОБА_2 обґрунтовуються виключно незаконністю вибуття спірних земельних ділянок у приватну власність при їх первісному наданні у 2001-2002 роках неповноважним органом, тому є похідними від відповідних вимог про визнання недійсними рішень Виконавчого комітету ОСОБА_1 селищної ради Обухівського району Київської області № № 123/364 , № 123/432, № 123/434, № 123/435, № 123/433, № 123/365, № 123/366 від 29.11.2001 року та № №3, 15/305, 15/304 від 28.03.2002, в задоволені яких судом відмовлено, тому відповідні вимоги про визнання незаконним Державного акту на право власності на земельну ділянку серії РЗ № 341887 та витребування на користь територіальної громади смт Козин в особі ОСОБА_1 селищної ради Обухівського району Київської області з незаконного володіння ОСОБА_2 спірної земельної ділянки загальною площею 3,03 га та вартістю 3 202 104, 00 гривень з кадастровими номерами 3223155400:05:005:0057 і 3223155400:05:005:0058 задоволенню не підлягають.Окрім того, заявляючи вимогу про визнання незаконним Державного акту на право власності на земельну ділянкусерії РЗ № 341887 та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, окрім того відповідач ОСОБА_2 набув права власності на частину спірних земельних ділянок на підставі цивільно-правових угод у осіб, право власності яких на відчужувані земельні ділянки ніким не оспорювалось, і їх державні акти недійсними не визнавались.

Відповідно до роз'яснень, викладених в п. 10 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" N 9 від 06.11.2009 року норма частини першої статті 216 ЦК не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.

Всупереч вимогам зазначених статей закону та роз'яснень Пленуму Верховного суду України, прокурор, заявляючи вимоги про витребування земельної ділянки у відповідача ОСОБА_2 не зазначив після якого недійсного правочину останній набув права власності на землю і яким рішенням встановлена недійсність даного правочину.

Оскільки під час розгляду спору судом не встановлено порушень при наданні спірної землі у приватну власність та набуття права власності на таку земельну ділянку відповідачем ОСОБА_2, то і позовна вимога про визнання за територіальною громадою смт Козин в особі ОСОБА_1 селищної ради Обухівського району Київської області права власності на земельну ділянку загальною площею 3,03 га та вартістю 3 202 104, 00 гривень з кадастровими номерами - 3223155400:05:005:0057 і 3223155400:05:005:0058, за адресою: Київська область, Обухівський район, ссмт Козин, ТІЗ «Сосновий бір – 5», безпідставна і задоволенню не підлягає.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги не ґрунтуються на матеріалах справи та чинному законодавстві, а тому у задоволенні позову прокурора слід відмовити за необгрунтованістю та безпідставністю в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 14,19 Конституції України, ст.ст. 10,  60, 79, 88, 179, 213-218 ЦПК України, ст. 3 ЗК України (1990 року), ст.ст. 12, 125, 126, 152, 153, ЗК України, ст.ст. 16, 321,387, 388,  392 ЦК України, ст.ст. 4, , 24, 26, 33, 51, 52, 59, 73 Закону України «Про місцеве самоврядування», суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову прокурора Обухівського району Київської області в інтересах держави до ОСОБА_1 селищної ради Обухівського району Київської області, ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11,  Реєстраційна служба Обухівського міськрайонного управління юстиції Київської області, про визнання незаконними та скасування рішень, визнання недійсним державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, витребування земельної ділянки та визнання права власності відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області через Обухівський районний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення  апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СуддяОСОБА_14