У х в а л а

і м е н е м у к р а ї н и

8 квітня 2015 рокум. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Олійник А.С., Кузнєцова В.О., Наумчука М.І.,

провівши попередній розгляд цивільної справи за позовом ОСОБА_4 до Служби автомобільних доріг у Вінницькій області Державного агентства автомобільних доріг України, дочірнього підприємства «Вінницький облавтодор» відкритого акціонерного товариства Державної акціонерної компанії «Автомобільні дороги України», треті особи: інспектор відділу ДАІ Крижопільського РВ УМВС України у Вінницькій області Бойко Олег Васильович, ОСОБА_6, про відшкодування майнової та моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 29 жовтня 2014 року, ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 22 грудня 2014 року,

в с т а н о в и л а:

У травні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до Служби автомобільних доріг у Вінницькій області Державного агентства автомобільних доріг України, дочірнього підприємства «Вінницький облавтодор» відкритого акціонерного товариства Державної акціонерної компанії «Автомобільні дороги України» (далі - ДП «Вінницький облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України») про відшкодування майнової шкоди внаслідок ремонту автомобіля із заміною деталей, а також моральної шкоди у розмірі 20 000 грн через нервовий зрив.

Позов обґрунтовано тим, що 31 серпня 2013 року о 00 год. 33 хв. він керував автомобілем MERCEDES BENZ, державний номерний знак НОМЕР_1, на 33-му кілометрі автомобільної траси Крижопіль - Ямпіль Вінницької області та потрапив у дорожньо-транспортну пригоду (далі - ДТП) з попаданням колеса автомобіля у велику яму на дорозі.

31 серпня 2013 року старшим державним інспектором відділу ДАІ Крижопільського РВ УМВС України у Вінницькій області Бойко О.В. складено протокол про адміністративне правопорушення серії AA2 № 257766, відповідно до якого начальник філії Крижопільського райавтодору ОСОБА_6 вчинив порушення правил, норм і стандартів при утриманні автомобільних доріг і вулиць (ч. 4 ст. 140 КУпАП).

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 29 жовтня 2014 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 22 грудня 2014 року, в позові відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати судові рішення у справі, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Статтею 332 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції дійшов висновку, що надані позивачем письмові докази: копія накладної № 311 від 13 вересня 2013 року на загальну суму 38 198 грн 00 коп., акт виконаних робіт ремонту автомобіля від 13 вересня 2013 року на загальну суму 39 808 грн 00 коп. не є належними та допустимими доказами, а також відсутні докази, які підтверджують причинно-наслідковий зв'язок між шкодою і ДТП, учасником якої був автомобіль позивача.

Апеляційний суд погодився із такими висновками суду першої інстанції та залишив ухвалене ним рішення без змін.

Згідно із ч. 3 ст. 14, ч. 1 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху мають права на безпечні умови дорожнього руху, на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху. Водій має право на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху.

Згідно із положеннями статей Закону України «Про дорожній рух» та ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, а також така шкода відшкодовується у випадку невідповідності станy автомобільних доріг вимогам безпеки руху.

Відповідно до положень ст. 1166 ЦК України підставою для відшкодування особою майнової шкоди є склад цивільного правопорушення, а саме: а) протиправна поведінка; б) шкода; в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою; г) вина особи, яка завдавала шкоди.

Підставою звільнення особи від відповідальності в деліктних правовідносинах є відсутність будь-якої складової цивільного правопорушення.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодження речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа, могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно із ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. ст. 58, 59 ЦПК України надані позивачем письмові докази є належними і допустимими, але вони не підтверджують причинний зв'язок між ДТП та виконаними роботами щодо відновлення автомобіля в тому обсязі, що викликані саме зазначеною ДТП.

Висновок суду першої інстанції про те, що надані позивачем письмові докази не є належними і допустимими не впливає на законність і обґрунтованість ухвалених судових рішень, оскільки позивач не довів причинний зв'язок між шкодою і ДТП.

Згідно із ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Висновки судів відповідають нормам матеріального права та встановленим обставинам справи.

З огляду на викладене, касаційна скарга підлягає відхиленню, а ухвалені у справі судові рішення - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 332, 335, 336 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 29 жовтня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 22 грудня 2014 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Колегія суддів: А.С. Олійник

В.О. Кузнєцов

М.І. Наумчук