ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2015 року м. ПолтаваСправа № 816/1101/15-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гіглави О.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Дубовик О.І.,

представника позивача - Губарькової Н.Л.,

представника відповідача - Хорішка А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Залізничні шляхи" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області, третя особа: Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит", про визнання нечинними та скасування податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу,-

В С Т А Н О В И В:

03 квітня 2015 року Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Залізничні шляхи" (далі - позивач, ПрАТ "СК "Залізничні шляхи") звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області, (далі - відповідач, ДПІ у м. Полтаві), третя особа: Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" (далі - третя особа, ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит"), про визнання нечинними (протиправними) та скасування податкової вимоги №915-25 від 24.02.2015 та рішення про опис майна у податкову заставу №4673/10/16-01-25-01-18 від 20.03.2015.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що на виконання вимог податкового законодавства ПрАТ "СК "Залізничні шляхи" своєчасно та у повному обсязі перераховано до бюджету податок на прибуток страхових організацій, однак з вини банківської установи зарахування зазначеного податку до бюджету не відбулося.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у письмових запереченнях (а.с. 80-84).

Представник третьої особи не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 06.02.2015 ПрАТ "СК "Залізничні шляхи" подано до ДПІ у м.Полтаві податкову декларацію з податку на доходи (прибуток) страховика за 2014 рік, у якій самостійно нараховано до сплати суму податку на прибуток у розмірі 1386932,00 грн (а.с. 63-64).

ПрАТ "СК "Залізничні шляхи" подано 17.02.2015 до Полтавського РУ ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" платіжне доручення від 17.02.2015 № 120 на суму 1386932,00 грн з визначеним призначенням платежу "податок на прибуток страхових організацій за 4 квартал 2014 року". Вказане платіжне доручення банківська установа прийняла до виконання, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням з відміткою банку від 17.02.2015 (а.с. 61).

Листом від 17.02.2015 №21 ПрАТ "СК "Залізничні шляхи" повідомило контролюючий орган про перерахування податку на прибуток страхових організацій згідно платіжного доручення від 17.02.2015 № 120 на суму 1386932,00 грн (а.с. 14).

24.02.2015 ДПІ у м. Полтаві винесена податкова вимога № 915-25 за узгодженими грошовими зобов'язаннями з податку на прибуток страхових організацій на суму 1381404,57грн (сума податкового боргу з податку на прибуток страхових організацій станом на момент формування податкової вимоги зменшилась за рахунок наявної у позивача переплати з даного виду податку на 5527,43 грн) /а.с. 10/.

20.03.2015 ДПІ у м. Полтаві прийнято рішення № 4673/10/16-01-25-01-18 про опис майна позивача, що перебуває у його власності (господарському віданні або оперативному управлінні), у податкову заставу (а.с. 24).

Позивач не погодився з податковою вимогою від 24.02.2015 № 915-25 та рішенням про опис майна у податкову заставу від 20.03.2015 №4673/10/16-01-25-01-18, у зв'язку з чим оскаржив їх до суду.

Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог, суд дійшов до наступних висновків.

Згідно з пунктом 46.1 статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг визначено як суму узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно з пунктом 59.1 статті 59 Кодексу, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 89.1 статті 89 Податкового кодексу України право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку.

Разом з тим, відповідно пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Із матеріалів справи судом встановлено, що платіжне доручення від 17.02.2015 № 120 про перерахування до Державного бюджету податкових зобов'язань з податку на прибуток страхових організацій на суму 1386932,00 грн ПрАТ "СК "Залізничні шляхи" подано до банківської установи на повну суму зобов'язання в межах граничного строку сплати та прийняте до виконання банківською установою в день його подання.

Так, згідно статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" від 05.04.2001 № 2346-ІІІ (далі - Закон №2346-ІІІ) переказ грошей - це рух певної суми грошей з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому в готівковій формі.

Відповідно до пункту 8.1 статті 8 Закону №2346-ІІІ банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Пунктом 22.4 статті 22 зазначеного Закону передбачено, що ініціювання переказу є завершеним для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника. При цьому, банк має забезпечити фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання. Що ж до проведення самого переказу грошей, то це є обов'язковою функцією, яку виконує платіжна система (пункт 1.29 статті 1 даного Закону).

Отже, виконання платником податкового обов'язку по перерахуванню в бюджет суми податкового зобов'язання та його сплати, пов'язане саме з моментом подання в банк платіжного доручення на перерахування відповідних сум податкових зобов'язань, а ініціювання переказу вважається остаточно завершеним і за подальший переказ сум податкового зобов'язання відповідальність несе банк.

Позивачем надано суду завірені банком копії виписок по рахунках ПрАТ "СК "Залізничні шляхи", відкритих у Полтавському РУ ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", зокрема, за період з 17.02.2015 по 28.04.2015 (а.с. 153-169).

Проаналізувавши дані вказаних виписок, суд встановив, що на момент подачі до банківської установи платіжного доручення від 17.02.2015 № 120 про перерахування до Державного бюджету податкових зобов'язань з податку на прибуток страхових організацій на суму 1386932,00 грн, залишок коштів на рахунках позивача був у достатній сумі для погашення вказаних зобов'язань (6816862,29 грн /а.с. 161/), однак перерахування зазначених коштів до бюджету у вказаний період не відбувалось, що свідчить про невиконання банківською установою переказу грошових коштів за платіжним дорученням від 17.02.2015 № 120.

Крім того, згідно банківської виписки за 28.04.2015 станом на 28.04.2015 на рахунку ПрАТ "СК "Залізничні шляхи" містяться кошти у достатній сумі (1388705,64 грн) для переказу грошових коштів за платіжним дорученням від 17.02.2015 № 120 (а.с. 169).

Таким чином, подання до установи банку платіжного доручення на перерахування грошового зобов'язання здійснено позивачем у встановлений податковим законодавством строк, а відтак обов'язок позивача щодо сплати такого грошового зобов'язання у вказаній сумі припинився.

Відповідно до пункту 129.6 статті 129 Податкового кодексу України, за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Таким чином, враховуючи, що визначальним у змісті даної норми є те, з чиєї вини відбулося невнесення чи неповне внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду, суд приходить до висновку, що у разі несвоєчасного надходження до державного бюджету грошових коштів не з вини платника податку, останній звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів.

Неперерахування коштів до бюджету відбулось не з вини позивача, а з вини банку, тому відповідальність за це має нести банк, оскільки позивач здійснив передбачені законодавством дії по сплаті сум податку на прибуток до бюджету.

У письмових поясненнях третя особа посилається на те, що ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" знаходиться під впливом об'єктивно обумовлених негативних макроекономічних факторів, які призвели до повернення без виконання платіжного доручення від 17.02.2015 №120 (а.с. 149-150).

Разом з тим, доказів щодо повернення без виконання платіжного доручення від 17.02.2015 № 120 та повідомлення про таке повернення позивача ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" суду не надано. Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що лист про повернення без виконання платіжного доручення від 17.02.2015 № 120 від ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" до ПрАТ "СК "Залізничні шляхи" не надходив.

Враховуючи, що неперерахування до бюджету податку на прибуток не є наслідком винних дій платника податку, у суду відсутні правові підстави для висновку про законність оскаржених податкової вимоги та рішення про опис майна ПрАТ "СК "Залізничні шляхи" у податкову заставу.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах від 12.03.2015 К/800/65943/13, від 15.12.2014 К/800/45490/14.

Таким чином, позовні вимоги ПрАТ "СК "Залізничні шляхи" обґрунтовані, а тому підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Залізничні шляхи" задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкову вимогу ДПІ у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 24.02.2015 №915-25 та рішення про опис майна у податкову заставу від 20.03.2015 №4673/10/16-01-25-01-18.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Залізничні шляхи" (ідентифікаційний код 22523595) судові витрати в сумі 560,28 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 05 травня 2015 року.

Суддя О.В. Гіглава