ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2015 р. м. Вінниця

Справа № 802/970/15-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Заброцької Людмили Олександрівни, розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України у місті Вінниці до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

Управління Пенсійного фонду України у місті Вінниці звернулось до суду з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( далі - ФОП ОСОБА_1 ) про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за відповідачем рахується заборгованість по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 1414,80 грн. На адресу відповідача було направлено вимогу про сплату боргу, однак, в добровільному порядку відповідач суму заборгованості не сплатила, що стало підставою для звернення до суду.

Оскільки сума стягнення ґрунтується на рішенні позивача, щодо якого завершився встановлений строк оскарження, судом, в порядку ст. 183-2 КАС України, при розгляді даної справи застосовано скорочене провадження.

На виконання вимог ч. 3 ст. 183-2 КАС України копія ухвали про відкриття скороченого провадження в адміністративній справі надіслана відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, який було отримано відповідачем 18.04.2015 року. Одночасно, їй було запропоновано у 10-денний строк з дня одержання ухвали подати заперечення проти позову, але вона їх не подала, хоча і заяви про визнання позову не надала.

З огляду на викладене, суд вважає можливим розглянути дану справу у скороченому провадженні на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані позивачем докази, суд приходить до переконання, що заявлений позов підлягає задоволенню з таких мотивів.

ФОП ОСОБА_1 зареєстрована в управлінні Пенсійного фонду України у місті Вінниці та в 2010 році була платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідач станом на день звернення до суду має заборгованість перед управлінням Пенсійного фонду України по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 1414,80 грн., що підтверджується довідкою №371 від 01.04.2015 року ( а.с. 4 ).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ( далі - Закон ) страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Стаття 11 цього ж Закону визначає осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, зокрема ними є фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Пунктом 5 ст. 14 Закону встановлено, що до кола страхувальників відносяться застраховані особи, визначені п. 3, 4 ст. 11 та ч.1 ст.12 даного Закону.

Стаття 15 вказаного Закону передбачає, що платниками страхових внесків до солідарної системи є застраховані особи, зазначені в статті 14 та частині першій статті 12 цього Закону.

Частиною 1 ст. 19 Закону визначено, що страхові внески до солідарної системи нараховуються для осіб, зазначених у п. 5 ст. 14 цього Закону, - на суми доходу (прибутку), отриманого від відповідної діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб.

Верховною Радою України 08.07.2010 року прийнято Закон України "Про внесення змін до Законів України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який набрав чинності 17.07.2010 року. Даним Законом підпункт 4 пункту 8 розділу 15 "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" викладено у наступній редакції:

"Фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.

Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески ".

Мінімальний страховий внесок визначається як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановлених Законом на день отримання заробітної плати (доходу).

Відповідно до ст. 17 Закону платник страхових внесків зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Згідно з ст. 20 Закону обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5-7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Частина 6 цієї ж статті передбачає, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Відповідно ч. 2 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені ст. 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених ч. 3 ст. 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (недоїмкою).

Згідно ч. 3 ст. 106 Закону територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Протягом десяти днів з дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.

Відповідачу направлялась вимога про сплату боргу № Ф 1869 від 03.03.2015 року в загальній сумі 1414,80 грн., яка отримана останньою 06.05.2015 року, про що свідчить повідомлення про вручення вказаної вимоги ( а.с. 6 ). Однак, протягом 10-ти робочих днів після отримання відповідачем вимоги зазначена сума коштів не була сплачена, в той же час вимога відповідачем не оскаржена.

Таким чином, на момент звернення позивачем до суду, сума заборгованості за 2010 рік, що підлягає стягненню з відповідача на користь УПФ України у місті Вінниці, становить 1414,80 грн.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З урахуванням викладеного, та беручи до уваги відсутність заперечень відповідача щодо предмету спору, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 158, 162, 183-2, 256 КАС України, суд -

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1, інд. код. НОМЕР_1 ) на користь управління Пенсійного фонду України у місті Вінниці (ЄДРПОУ 37979905, р/р 25607323420103, ОПЕРВ ПАТ "Державний ощадбанк" МФО 302076) кошти в сумі 1414,80 грн. (одна тисяча чотириста чотирнадцять гривень 80 коп.).

Постанова підлягає негайному виконанню.

Відповідно до ст.ст. 183-2, 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з моменту отримання копії постанови.

Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

Постанова набирає законної сили в порядку визначеному ст. 254 КАС України

Суддя Заброцька Людмила Олександрівна