ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2015 року Справа № 876/5600/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі :

головуючого судді Святецького В.В.

суддів Гудима Л.Я., Довгополова О.М.,

з участю секретаря судового засідання Прокопенко О.В.,

представника позивача Мучички М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства ,,Тисагаз" до Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

06 грудня 2013 року приватне акціонерне товариство (ПрАТ) ,,Тисагаз" звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області (далі - Ужгородська ОДПІ) за № 000045220 від 27 вересня 2013 року.

Постановою від 08 квітня 2014 року Закарпатський окружний адміністративний суд позов задовольнив в повному обсязі.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Ужгородська ОДПІ подала апеляційну скаргу, оскільки вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, які мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення спору.

В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції не звернув належної уваги на доводи податкового органу щодо відсутності реального характеру господарських операцій підприємства позивача з ТОВ ,,УНІТЕК".

Відповідач також вважає, що господарські операції, які відображені ПрАТ ,,Тисагаз" в досліджених документах, не мають достатньої доказовості, оскільки фактичного здійснення господарських операцій не було, а тому така діяльність була спрямована лише на створення умов для отримання права на формування податкового кредиту.

За таких обставин, податковий орган вважає правомірним податкове повідомлення-рішення, а тому просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання апеляційного суду не з'явився, що у відповідності до приписів ч.4 ст. 196 КАС України не перешкоджає судовому розгляду справи.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив вимоги апеляційної скарги та просить залишити скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга належить до задоволення з таких підстав.

Суд першої інстанції встановив, що на підставі висновків позапланової виїзної документальної перевірки ПрАТ ,,Тисагаз" з питань правомірності нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах із контрагентом ТОВ ,,УНІТЕК" та правомірності відображення сум у складі витрат по операціях із зазначеним контрагентом за період з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року, оформленої актом від 13.09.2013 року за № 383/22-0/22091121, Ужгородська ОДПІ 27 вересня 2013 року прийняла податкове повідомлення-рішення за № 000045220, яким збільшила позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 66906,00 грн., з яких 53525,00 грн. основного платежу та 13381,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Висновки податкового органу базуються на тому, що підприємство позивача на порушення вимог пункту 198.3 статті 198, пункту 201.1 статті 200 Податкового кодексу України допустило завищення податкового кредиту на загальну суму 53525,00 грн., в тому числі: за вересень 2012 року у сумі 31300,00 грн., за жовтень 2012 року у сумі 22225,00 грн..

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи оскаржене податкове повідомлення-рішення, суд першої інстанції виходив з того, що операції з придбання підприємством позивача у ТОВ ,,УНІТЕК" товарів мали реальний характер, а тому позивач правомірно відніс до складу податкового кредиту суми ПДВ по вказаних господарських операціях.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, не відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального і процесуального права та є помилковими.

Так, суд першої інстанції встановив, що між ПрАТ ,,Тисагаз" та ТОВ ,,УНІТЕК" були укладені Договори поставки обладнання за № 017 та за № 018 від 13.09.2012 р. (а.с.58-62).

На підтвердження факту виконання умов вказаних договорів позивач надав: видаткові накладні за № РН0000518 від 26.10.2012 р. на суму ПДВ 21673,67 грн. та № РН0000519 від 26.10.2012 р. на суму ПДВ 30503,20 грн. (а.с.64,65); платіжні доручення за №812 від 13.09.2012 р. на суму 78000,00 грн., №813 від 13.09.2012 р. на суму 109800,00 грн., №940 від 19.10.2012 р. на суму 52042,00 грн., №990 від 31.10.2012 р. на суму 73219,20 грн. (а.с.66-69).

На підставі виданих ТОВ ,,УНІТЕК" податкових накладних за №483 від 13.09.2012р. на суму ПДВ - 18300 грн., № 484 від 13.09.2012р. на суму ПДВ - 13000 грн., №601 від 19.10.2012 р. суму ПДВ - 8673,67 грн., №621 від 26.10.2012 р. на суму ПДВ - 12203,2 грн., №640 від 31.10.2012 р. на суму ПДВ - 1348 грн. (а.с.70-74) ПрАТ ,,Тисагаз" віднесло до складу податкового кредиту ПДВ на загальну суму 53525,00 грн., в тому числі: за вересень 2012 року у сумі 31300,00 грн., за жовтень 2012 року у сумі 22225,00 грн.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу (ПК) України визначено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Статтею 198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності (пункт 198.1).

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6).

Відповідно п. 201.10 ст.201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, право на нарахування податкового кредиту обумовлюється наявністю факту придбання платником податку товарів, робіт, послуг, основних фондів, нематеріальних активів, в ціні яких платником податку-покупцем сплачений (нарахований) податок на додану вартість, та їх використання у власній господарській діяльності.

Статтею 1 Закону України ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

З огляду на викладене апеляційний суд дійшов висновку, що будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Таким чином, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, яка призводить до руху активів (майна, коштів тощо) платників податків у процесі її здійснення.

У разі якщо податковий орган доведе узгодженість дій між платником та його контрагентом, які свідчать про здійснення операцій без наміру створити відповідні цим операціям правові наслідки з метою отримати податкову вигоду, або що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, то право платника на податковий кредит не можна вважати законним.

Також апеляційний суд визнає необхідним зазначити, що за умовами ділового звичаю при виборі контрагента суб'єктами господарювання оцінюються не лише умови угоди та їх комерційна привабливість, але і ділова репутація контрагента, його платоспроможність, а також ризик невиконання зобов'язань та надання гарантій їх виконання, наявність у контрагента необхідних ресурсів (виробничих потужностей, технологічного обладнання, кваліфікованого персоналу) та відповідного досвіду. А відтак додатковій перевірці підлягають і фактори, якими керувався платник при виборі контрагента на відповідному ринку товарів.

Тому наявність у позивача видаткових накладних та податкових накладних, виданих ТОВ ,,УНІТЕК" як виключно єдиної законодавчо визначеної підстави для підтвердження податкового кредиту, чим обґрунтовує свої вимоги позивач, є достатніми, але не вичерпними підставами для віднесення до складу податкового кредиту сум, сплаченого в ціні товару податку на додану вартість.

Так, податковий орган встановив, що договори укладались в м.Івано-Франківську, де і згідно видаткових накладних представник позивача отримував товар. Однак, жодних документів на підтвердження відряджень представників ПрАТ ,,Тисагаз" в м. Івано-Франківськ та підтвердження їх повноважень (видання довіреностей) позивач не надав. У видаткових накладних також відсутні реквізити довіреностей на отримання товарів.

Позивач також не надав до перевірки товарно-транспортні накладні на переміщення обладнання від постачальника ТОВ ,,УНІТЕК" (м. Івано-Франківськ) до покупця (площадка Русько-Комарівського УППГ в Ужгородському районі); акти приймання-передачі обладнання від постачальника до покупця в пункті поставки - площадка Русько-Комарівського УППГ; паспорти та технічні характеристики на обладнання, що суперечить п.4.2 договорів.

Крім того, всупереч умов договору підряду від 13.09.2012 №3-09/12 на установку газового обладнання на Русько-Комарівському родовищі у ПрАТ ,,Тисагаз" відсутній акт передачі будівельного майданчика підряднику ПП ,,Рембудсервіс-Газ", який по документах виконував установку обладнання. На порушення вимог пункту 5.2 Правил безпеки в нафтогазовидобувній промисловості України, які затверджені наказом Держкомітетом України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 06.05.2008 року за № 95 позивач не надав для перевірки дозволи Держгірпромнагляду на проведення робіт підвищеної небезпеки на Русько-Комарівському родовищі та на введення в експлуатація придбаного обладнання від постачальника ТОВ ,,УНІТЕК".

Внаслідок співставлення даних АІС ,,Співставлення податкових зобов'язань податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України" встановлена розбіжність податкових зобов'язань та податкового кредиту по взаємовідносинах ПрАТ ,,Тисагаз" з контрагентом ТОВ ,,УНІТЕК".

Відповідно до акту перевірки державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську від 08.01.2013р. №21/22-3/25068140 операції з купівлі-продажу товарів ТОВ ,,УНІТЕК" не підтверджені стосовно врахування місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчать відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень. Перевіркою встановлена відсутність об'єктів оподаткування при придбанніта продажу товарів на ТОВ ,,УНІТЕК", тобто операції є безтоварними.

Таким чином, згідно висновків вказаного акту перевірки ТОВ ,,УНІТЕК" за період з 01.07.2 по 30.09.2012 в результаті проведення безтоварних (транзитних) операцій з сумнівними суб'єктами господарювання завищило податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 391308,00 грн. та завищило податковий кредит на загальну суму 391308,00 грн..

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 березня 2013 року (справа №809/355/13-а), залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2014 року (справа № 876/5348/13) відмовлено у позові ТОВ ,,УНІТЕК" про визнання протиправними дій ДПІ у м. Івано-Франківську щодо викладених в акті перевірки від 08.01.2013р. №21/22-3/25068140 висновків про безтоварність господарських операцій.

Оцінюючи всі докази у їх сукупності, апеляційний суд погоджується з доводами податкового органу щодо протиправності формування позивачем податкового кредиту по господарських операціях з ТОВ ,,УНІТЕК", оскільки фактичного виконання цих операцій не було.

Апеляційний суд погоджується з доводами позивача про те, що сама по собі несплата контрагентом податкових зобов'язань не створює негативних правових наслідків для позивача. Відсутність товарно-транспортних накладних також не є абсолютним підтвердженням відсутності реального характеру здійснення господарських операцій.

Однак, в сукупності з іншими наведеними вище доказами вказані обставини є належними та допустимими доказами протиправності формування позивачем податкового кредиту по господарських операціях з ТОВ ,,УНІТЕК".

Суд першої інстанції належної правової оцінки наведеним обставинам не дав, а тому дійшов помилкового висновку щодо реального характеру господарських операцій між позивачем та його контрагентом, що призвело до неправильного вирішення спору.

Статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В силу п.3 ч.1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи.

Оскільки висновки суду першої інстанції щодо реального характеру господарських операцій між позивачем та його контрагентом не відповідають фактичним обставинам справи, апеляційний суд визнає правильним апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст. ст.195, 196, п. 3 ч. 1 ст.198, п.3 ч.1 ст. 202 , ст. ст. 205, 207, 254 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області задовольнити, постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2014 року у справі № 807/4320/13-а - скасувати та прийняти нову постанову.

В задоволенні позову Приватного акціонерного товариства ,,Тисагаз" до Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді Л.Я. Гудим

О.М. Довгополов

Постанова в повному обсязі складена 24 квітня 2015 року.