ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2015 р. Справа № 876/11523/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.

суддів: Большакової О.О., Судової-Хомюк Н.М.,

за участю секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги ОСОБА_1, гаражного кооперативу "Соколи" та Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції Івано-Франківської області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.11.2014 р. по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Х-АДВАНС" до Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції Івано-Франківської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - гаражний кооператив "Соколи", ОСОБА_1 про визнання недійсним та скасування рішення, зобов'язання до вчинення дій,-

встановив:

08.04.2014 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Х-АДВАНС" (далі - ТзОВ "Х-АДВАНС") звернулось до суду із позовом до відповідача - Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції Івано-Франківської області про визнання недійсним та скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно та здійсненого на його підставі запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно шляхом внесення відповідного запису до нього.

11.04.2014 року Івано-Франківський окружний адміністративний суд ухвалою залучив до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - гаражний кооператив "Соколи" та ОСОБА_1.

ТзОВ "Х-АДВАНС" позовні вимоги мотивує тим, що відповідачем, всупереч вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 року № 703 проведено державну реєстрацію права власності на гараж НОМЕР_2, ряд НОМЕР_3, ділянка НОМЕР_4, за адресою: м.Івано-Франківськ, "Соколи" гаражний кооператив, за громадянином ОСОБА_1 без відповідної на те дозвільної документації, за відсутності декларації інспекції ДАБК про готовність об'єкта до експлуатації, за відсутності речового права заявника на земельну ділянку та витягу з ДЗК про земельну ділянку, крім цього документи подано особою без належних на те повноважень, а сам перелік документів не відповідає затвердженому обов'язковому переліку, необхідному для проведення первинної державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

ТзОВ "Х-АДВАНС" зазначає, що оскільки, гараж НОМЕР_2, розташований на земельній ділянці, що належить позивачу на праві приватної власності відповідно до Державного акту серії НОМЕР_5, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право користування землею, договорів оренди землі за НОМЕР_6 від 25.10.2012 року, то оскаржуване рішення підлягає визнанню недійсним, а державна реєстрація скасуванню шляхом внесення відповідних записів про це до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.11.2014 р. позов задоволено частково. Визнано недійсним та скасовано рішення № 2737313 від 30.05.2013 року державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції в Івано-Франківській області про проведення державної реєстрації прав власності на гараж, що розташований: Івано-Франківська область, м.Івано-Франківськ, "Соколи" гаражний кооператив, гараж НОМЕР_2 за суб'єктом: ОСОБА_1, податковий номер НОМЕР_1, відкриття розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та відкриття реєстраційної справи на об'єкт нерухомого майна. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до переконання, що відповідачем здійснено державну реєстрацію права власності на гараж НОМЕР_2 в порушення вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно" № 703 від 22.06.2011 року, а саме: без належного документу, що посвідчує речове право на земельну ділянку; без документу, що відповідно до вимог законодавства, засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту; без документу, що підтверджує присвоєння адреси об'єкту нерухомого майна. При цьому оскаржуване рішення підлягає до скасування, як таке, що беззаперечно вплинуло на обсяг прав та обов'язків позивача, як власника відповідної земельної ділянки.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на те, що зміст позовних вимог по даній справі суперечить вимогам ст.ст. 2, 6 КАС України та зазначає, що Івано-Франківським окружним адміністративним судом при розгляді справи не досліджувалось питання порушення прав та інтересів позивача ТОВ «Х-Адванс» реєстрацією права власності на нерухоме майно, а саме гараж.

Листом від 15.04.2013 року за №165/06-15-13 "Щодо видачі свідоцтва про право власності на нерухоме майно у зв"язку з набуттям права власності на новозбудовані чи реконструйовані об"єкти нерухомого майна" Державна реєстраційна служба України дає можливість застосування так званої спрощеної процедури реєстрації за наявності двох умов: 1) об"єкт нерухомого майна повинен бути збудований у результаті діяльності відповідного кооперативу, в даному випадку гаражного кооперативу "Соколи"; 2) на певну частину аналогічних об"єктів в тому ж кооперативі до 01.01.2013 року повинно бути оформлене та зареєстроване право власності в порядку, визначеному чинним законодавством України.

Щодо першої умови то ОСОБА_1 зазначає, що гараж за адресою по АДРЕСА_1 ним побудовано у 2006 р. та внесено в пайовий фонд ГК «Соколи», який на той час орендував земельну ділянку. Це підтверджується відповідною довідкою виданою ГК "Соколи", яка міститься в матеріалах справи. Фактично, гараж створено в процесі діяльності гаражного кооперативу. Наявність другої умови підтверджується списком членів кооперативу, які до 01.01.2013 року оформили та зареєстрували право власності на аналогічні гаражі в порядку, визначеному чинним законодавством.

Крім того, апелянт зазначає, що заявлені позивачем у справі вимоги не являються публічно-правовим спором, оскільки позивач зазначив про порушення своїх прав власника земельної ділянки, то даний спір повинен вирішуватися за правилами ЦПК України. Однак, суд першої інстанції не надав цьому уваги, що призвело до винесення завідомо незаконної постанови.

Не погоджуючись з постановою суду від 24.11.2014 року, гаражний кооператив "Соколи" оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Обгрунтовуючи вимоги поданої апеляційної скарги гаражний кооператив "Соколи" зокрема зазначає, що позивачем первинно не доведено факту порушення оскаржуваним рішенням відповідача своїх прав, свобод та законних інтересів. Натомість право користування земельною ділянкою гаражного кооперативу "Соколи" підтверджувалося договором оренди землі на АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для обслуговування гаражів від 16 березня 2006 року, укладеним терміном на один рік, який є правомірним та ніким не скасованим.

Також апелянт вважає помилковим твердження позивача, про те, що гараж повинен був бути обов'язково прийнятий в експлуатацію в установленому законодавством порядку, обґрунтовуючи це тим, що в спірному випадку мала місце державна реєстрація права власності на нерухоме майно, яке член гаражного кооперативу вніс в якості свого пайового внеску при вступі до ГК "Соколи", а жодних доказів, які б підтверджували факт самочинного будівництва спірного гаражу у позивача не має.

Також, не погодившись із судовим рішенням від 24.11.2014 року, Реєстраційна служба Івано-Франківського міського управління юстиції Івано-Франківської області оскаржила його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач вказує, що при реєстрації майна (гаражу) на спірній земельній ділянці, державному реєстратору було надано достатній перелік документів для здійснення державної реєстрації нерухомого майна. Крім того, обґрунтовує правомірність оскаржуваних реєстраційних дій, посилаючись на лист Державної реєстраційної служби України від 15.04.2013 року за №165/06-15-13 "Щодо видачі свідоцтв про право власності на нерухоме майно у зв'язку із набуттям права власності на новозбудовані чи реконструйовані об'єкти нерухомого майна", а також необхідністю врахування, при проведенні реєстраційних дій, законодавства, що діяло на час будівництва об'єкта нерухомого майна.

Апелянт зазначає, що оскільки об'єкт нерухомого майна, збудований до 01.01.2013 року в результаті діяльності гаражного кооперативу, державна реєстрація прав з видачею свідоцтва про право власності на гараж проводилася на підставі заяви члена відповідного кооперативу, до якої додавалася довідка кооперативу про членство в ньому та про повне внесення таким членом пайового внеску. Що стосується зобов'язань в частині забезпечення внесення до Державного реєстру прав відповідного запису про скасування відомостей у останньому, звертав увагу суду, що з цього приводу позивач до відповідача не звертався.

В судове засідання сторони не з'явились, хоча були повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи у суді, а тому суд вважає за можливе розглянути справу без їх участі та відповідно до вимог ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що у задоволенні апеляційних скарг апелянтів слід відмовити, з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що відповідності до інформаційної довідки № 10597512 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо об'єкта нерухомого майна від 10.10.2013 року, 29.05.2013 року державним реєстратором Соловій В.В. проведено державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна: гараж; адреса: Івано-Франківська область, м.Івано-Франківськ, "Соколи" гаражний кооператив, гараж НОМЕР_7, ряд НОМЕР_3, ділянка НОМЕР_4, форма власності: приватна, розмір частки: 1, власник: ОСОБА_1 (реєстраційний номер НОМЕР_8).

Суд першої інстанції дослідив, що реєстраційні дії проводилися на підставі наступних документів: заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 3907 від 29.05.2013 року, реєстраційний № 1345345; квитанцій про оплату державного мита від 22.05.2013 року; копій паспорта та картки платника податків ОСОБА_1; витягу з угоди про надання послуг адвокатом від 12.04.2013 року; копій паспорта та картки платника податків представника ОСОБА_3; довідки № 53/01-04 від 12.04.2013 року гаражного кооперативу "Соколи" про право власності на гараж НОМЕР_2, ряд НОМЕР_3, ділянка НОМЕР_4; витягу із протоколу № 7 від 31.03.2013 року про затвердження списку членів/асоційованих членів гаражного кооперативу "Соколи"; договору оренди землі від 16.03.2006 року; технічного паспорту від 17.04.2013 року на гараж НОМЕР_2, ряд НОМЕР_3, ділянка НОМЕР_4, ГК "Соколи" по АДРЕСА_1.

30.05.2013 року, за результатами розгляду заяви та доданих документів відповідачем прийнято рішення № 2737313 про державну реєстрацію права власності форма власності: приватна, розмір частки: 1 на гараж, що розташований: Івано-Франківська область, м.Івано-Франківськ, "Соколи" гаражний кооператив, гараж НОМЕР_2 за суб'єктом: ОСОБА_1, податковий номер НОМЕР_1, на підставі якого видано Свідоцтво про право власності на нерухоме майно № 4188562 від 30.05.2013 року та витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 4188919 від 30.05.2013 року.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, правові, економічні та організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації, визначені Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" №1952-ІV від 01.07.2004 року ( із змінами та доповненнями, далі - Закон № 1952). Також, при розгляді та вирішенні даної адміністративної справи до спірних правовідносин застосовується „Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядок надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно", затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 703 від 22.06.2011 року ( чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок ).

В силу пункту 1 частини 2 статті 9 Закону № 1952, державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону.

Так, судами першої та апеляційної інстанції на підставі поданих до суду документів встановлено, що до дати реєстрації права власності на гараж НОМЕР_2, якою є 29.05.2013 року, жодних реєстраційний дій щодо оформлення права власності на гараж НОМЕР_2, ряд НОМЕР_3, ділянка НОМЕР_4 не проводилося. А тому, суд першої інстанції вірно виходив з того, що гараж НОМЕР_2 підлягав первинній державній реєстрації і на вказані правовідносини поширювалися вимоги пункту 46 Порядку.

Зокрема, пунктом 46 Порядку передбачено, що для проведення державної реєстрації прав з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно у зв'язку з набуттям права власності на новозбудовані чи реконструйовані об'єкти нерухомого майна заявник, крім документів, що зазначені у пунктах 28, 29 і 31 цього Порядку, подає органові державної реєстрації прав :

документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку (крім випадків реконструкції квартири, житлового або нежитлового приміщення);

витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (у разі, коли в документі, що посвідчує речове право на земельну ділянку, відсутні відомості про її кадастровий номер);

документ, що зазначений у пункті 27 цього Порядку та підтверджує право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці (у разі проведення державної реєстрації прав з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно у зв'язку з набуттям права власності на реконструйований об'єкт нерухомого майна);

документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта;

документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси.

Таким чином, колегія суддів зазначає про відсутність при проведенні оскаржуваної реєстрації документу, що посвідчує речове право заявника на земельну ділянку і витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (у разі, коли в документі, що посвідчує речове право на земельну ділянку, відсутні відомості про її кадастровий номер).

Поданий відповідачу договір оренди землі від 16.03.2006 року не містить відомостей про кадастровий номер земельної ділянки та що є суттєвим, укладений строком на 1 (один) рік, а відтак на момент вчинення реєстрації права власності на гараж НОМЕР_2, ряд НОМЕР_3, ділянка НОМЕР_4 - втратив чинність.

Також, судом першої інстанції вірно встановлено, що договір оренди землі від 16.03.2006 року не передбачав права забудови а ні для гаражного кооперативу "Соколи", а ні для його членів. Згідно п.1.2 договору цільовим призначенням земельної ділянки було обслуговування гаражів, і використання земельної ділянки виключно згідно її цільового призначення було одним з основних зобов'язань орендаря (п.2.5.1), а згідно п.2.5.2 договору, орендар також зобов'язувався додержуватися вимог законодавства та місцевих правил забудови населених пунктів.

Крім того, колегія суддів бере до уваги, що відсутність на момент вчинення відповідачем спірних реєстраційних дій, будь-яких документів, які б могли підтвердити наявність у третіх осіб речового права на земельну ділянку додатково підтверджується постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24.10.2013 року в справі № 909/538/13, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 31.03.2014 року, згідно з якою гаражному кооперативу "Соколи" відмовлено в укладенні додаткової угоди оренди земельної ділянки по АДРЕСА_1, а також рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 27.09.2013 року в справі № 909/837/13, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.02.2014 року та постановою Вищого господарського суду України від 29.04.2014 року, яким відмовлено в задоволенні позову гаражного кооперативу "Соколи" про визнання за гаражним кооперативом "Соколи" права на користування земельною ділянкою площею 6,2207 га для колективного гаражного будівництва, що знаходиться по АДРЕСА_1.

В силу приписів пункту 4 Порядку, у разі коли законодавством встановлено вимогу щодо прийняття в експлуатацію об'єкта нерухомого майна, державна реєстрація права власності на нього проводиться після прийняття такого об'єкта в експлуатацію в установленому законодавством порядку. Аналогічна умова державної реєстрації міститься в абзаці 2 статті 5 Закону № 1952.

З врахуванням наведених правових норм щодо обов'язковості прийняття в експлуатацію об'єкта нерухомого майна як передумови державної реєстрації права власності на нього, абзацом 5 пункту 46 того ж Порядку, визначено, що для проведення державної реєстрації прав з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно у зв'язку з набуттям права власності на новозбудовані чи реконструйовані об'єкти нерухомого майна заявник, разом з іншими документами, подає органові державної реєстрації прав документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта.

Аналогічна передумова державної реєстрації прав на нерухоме майно містилась і в законодавстві, яке діяло до прийняття вище згаданих нормативно-правових актів.

Так, пунктом 1.6 Тимчасового Положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року № 7/5, прямо була визначена загальна вимога, згідно якої реєстрації підлягали права власності виключно на об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та, які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку.

Відповідно до статті 32 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" № 3038-VI від 17.02.2011 року (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) усі об'єкти будівництва поділяються на І, II, III, IV і V категорії складності. Категорія складності об'єкта будівництва визначається відповідно до державних будівельних норм та стандартів на підставі класу наслідків (відповідальності) такого об'єкта будівництва.

Згідно частини 1 статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до І - III категорій складності, та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації. Форма декларації про готовність об'єкта до експлуатації, порядок її подання і реєстрації визначаються Кабінетом Міністрів України. Частиною 2 цієї статті Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до IV і V категорій складності, здійснюється на підставі акта готовності об'єкта до експлуатації шляхом видачі органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Колегія суддів вважає безпідставним твердження гаражного кооперативу "Соколи" про будівництво гаражу ще в 2006 році, оскільки обов'язковість прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів до моменту державної реєстрації речових прав на них була визначена і раніше діючими нормативно-правовими актами.

Одним з основних таких документів був Закон України "Про планування і забудову територій" від 20.04.2000 року ( із змінами і доповненнями ) згідно якого прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта посвідчувалося: з 29.09.2004р., по 01.01.2009р. - Актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, затверджений органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, що утворив цю комісію, та зареєстрованим в інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, яка видала дозвіл на виконання будівельних робіт; з 01.01.2009р., до 30.04.2011р., - виданим Держархбудінспекцією та її територіальними органами Сертифікатом відповідності.

Всі вищезазначені документи, якими посвідчувався факт прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, як і всі правовстановлюючі документи, що посвідчують речове право на земельну ділянку - підлягають окремій обов'язковій державній реєстрації і набувають чинності лише після проведення такої.

Проте, судами першої та апеляційної інстанцій було встановлено, що при проведенні державної реєстрації відповідачу не подавалися документи, які б підтверджували факт введення гаражу НОМЕР_2 в експлуатацію. Суду не надано вказаних документів, чи будь-яких інших підтверджуючих документів про введення об'єкту в експлуатацію, в тому числі й згідно із законодавством, що діяло у 2006 році.

Згідно із Довідкою про право власності на гараж № 53/01-04 від 12.04.2013 року, яка видана гаражним кооперативом "Соколи", гараж НОМЕР_2, ряд НОМЕР_3, ділянка НОМЕР_4 належить ОСОБА_1 на праві власності та збудований в 2006 року. Водночас, згідно з Витягом із протоколу № 7 від 31.03.2013 року про затвердження списку членів/асоційованих членів гаражного кооперативу "Соколи" - ОСОБА_1вступив до кооперативу лише 31.03.2013 року. Як наслідок, на момент будівництва гаражу НОМЕР_2 третя особа - ОСОБА_1, не був учасником даного кооперативу.

Відповідно до інформації з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що зазначена на офіційному сайті Державного підприємства "Інформаційно-ресурсний центр", станом на момент розгляду даної адміністративної справи чисельність членів ГК "Соколи" з моменту створення останнього залишалася не змінною - 55 чоловік, розмір внеску до статутного (пайового) фонду - 0.00 грн.

Згідно з частиною 1 статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" № 755-IV від 15.05.2003 року ( із змінами та доповненнями ), якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Частиною 3 цієї ж статті Закону передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

З огляду на вищезазначене, твердження третьої особи - ГК "Соколи" про прийняття нових його членів чи в 2006 році, чи в 2013-му році не підтверджуються відомостями, які містяться в Єдиному Державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а відтак не можуть вважатися достовірними.

Як наслідок, колегія суддів поділяє висновок суду першої інстанції, що у зв'язку із відсутністю будь-яких документів, які б підтверджували введення в експлуатацію гаража НОМЕР_2, ряд НОМЕР_3, ділянка НОМЕР_4, відповідачем порушено вимоги пунктів 4 та 46 Порядку, у спосіб здійснення державної реєстрації прав на гараж НОМЕР_2, який не введений в експлуатацію у визначеному законом порядку.

Що стосується доводів відповідача, які ґрунтуються на рекомендаціях, викладених в листі Державної реєстраційної служби України від 15.04.2013 року за №165/06-15-13 "Щодо видачі свідоцтва про право власності на нерухоме майно у зв'язку з набуттям права власності на новозбудовані чи реконструйовані об'єкти нерухомого майна" слід зазначити наступне.

Згідно з вказаним листом, Державна реєстраційна служба України не звільняє заявника від обов'язку подати весь перелік документів визначених пунктами 46 та 48 Порядку, в тому числі, документ що посвідчує речове право на земельну ділянку, документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту, документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси тощо.

За змістом абзацу 2 та 3 пункту 1 листа, виключення з цього правила може мати місце тільки у разі, коли об'єкти нерухомого майна, збудовані в результаті діяльності житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу, за умови, що на певну частину таких об'єктів до 01.01.2013 року оформлено та зареєстровано право власності. Лише в цьому випадку державна реєстрація могла б бути проведена на підставі вказаних відповідачем документів.

Таким чином, вказаним листом Державна реєстраційна служба України дає можливість застосування так званої "спрощеної процедури" за наявності двох умов: 1) об'єкт нерухомого майна повинен бути збудований у результаті діяльності відповідного кооперативу, в даному випадку - гаражного кооперативу "Соколи"; 2) на певну частину аналогічних об'єктів в тому ж кооперативі до 01.01.2013 року повинно бути оформлене та зареєстроване право власності в порядку, визначеному чинним законодавством.

В контексті вищенаведеного, належних доказів, що спірний гараж НОМЕР_2 як об'єкт нерухомого майна збудований в результаті діяльності гаражного кооперативу "Соколи" в 2006 році чи в інший час, суду першої та апеляційної інстанцій не представлено, що свідчить про відсутність першої передумови для застосування вищевизначеної процедури. Що стосується другої умови для можливості застосування "спрощеної процедури" реєстрації, то судом встановлено, що перші реєстраційні дії щодо реєстрації гаражів за адресою: гаражний кооператив "Соколи", м. Івано-Франківськ датовані 21.05.2013 року.

Судом першої інстанції також вірно зазначено, що вищевказаний лист не має ознак нормативно-правового акту, а носить рекомендаційний характер та не може застосовуватися всупереч вимог Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 703 від 22.06.2011 року.

Тому, з огляду на вищевказані правові норми та встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи, які підтверджені належними доказами, колегія суддів поділяє висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем здійснено державну реєстрацію права власності на гараж НОМЕР_2 в порушення вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно" № 703 від 22.06.2011 року, а саме: без належного документу, що посвідчує речове право на земельну ділянку; без документу, що відповідно до вимог законодавства, засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту; без документу, що підтверджує присвоєння адреси об'єкту нерухомого майна. При цьому оскаржуване рішення вплинуло на права та обов'язків ТзОВ "Х-АДВАНС", як власника відповідної земельної ділянки.

Як наслідок, позов в частині визнання недійсним та скасування рішення за № 2737313 від 30.05.2013 року про проведення державної реєстрації прав власності, є підставним та обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення.

Однак, позовна вимога ТзОВ "Х-АДВАНС" про зобов'язання Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції Івано-Франківської області забезпечити внесення до Державного реєстру прав на нерухоме майно відповідного запису про скасування державної реєстрації речових прав на гараж, що розташований за адресою: Івано-Франківська область, м.Івано-Франківськ, "Соколи" гаражний кооператив, гараж НОМЕР_2 за суб'єктом: ОСОБА_1, - не підлягає до задоволення, враховуючи наступне.

Так, відповідно до вимог пункту 2.6 розділу ІІ наказу Міністерства юстиції України "Про затвердження Порядку прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно" № 3502/5 від 12.12.2011 року, для внесення записів про скасування державної реєстрації прав, скасування записів Державного реєстру прав заявник подає рішення суду про скасування рішення державного реєстратора, що набрало законної сили, та копії документів, визначених у пункті 2.3 цього розділу.

Тому, в даному випадку суд першої інстанції вірно виходив з того, що вказана вимога заявлена передчасно, так як обов'язковою умовою для прийняття реєстратором рішення про внесення до Державного реєстру прав на нерухоме майно запису про скасування державної реєстрації, є наявність судового рішення про скасування рішення державного реєстратора, що набрало законної сили та звернення особи із таким рішенням. Оскільки, на час розгляду даної справи рішення суду, яке б надавало підстав ТзОВ "Х-АДВАНС" на звернення із відповідною вимогою до відповідача, - відсутнє, то суд приходить до висновку, що в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до частини першої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

ухвалив:

Апеляційні скарги ОСОБА_1, гаражного кооперативу "Соколи" та Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції Івано-Франківської області залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.11.2014 р. по справі № 809/1076/14 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя І.В. Глушко

Судді О.О. Большакова

Н.М. Судова-Хомюк