У Х В А Л А
Справа № 186/642/15-а
"30" квітня 2015 р. м.Першотравенськ
Суддя Першотравенського міського суду Дніпропетровської області Демиденко С.М., ознайомившись із позовною заявою ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в м.Першотравенську Дніпропетровської області про визнання протиправними дій УПФУ в м.Першотравенську в перерахуванні стягнутих коштів у вигляді аліментів та зобов’язання здійснити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
До Першотравенського міського суду Дніпропетровської області 28 квітня 2015 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в м.Першотравенську Дніпропетровської області про визнання протиправними дій УПФУ в м.Першотравенську в перерахуванні стягнутих коштів у вигляді аліментів та зобов’язання здійснити певні дії.
Так, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 107 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст. 106 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 106 КАС України, до позовної заяви додається також документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.
Згідно з пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру справляється судовий збір у розмірі 0,06 розміру мінімальної заробітної плати.
Відповідно до норм Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік", з 01 січня 2015 року установлено мінімальну заробітну плату у розмірі 1218,00 грн.
Однак, у ході ознайомлення із позовною заявою та приєднаними до неї документами судом виявлено, що до позовної заяви не додано документ про сплату судового збору.
Стосовно посилань позивача на п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" суд зазначає наступне.
Як зазначено у постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 23 січня 2015 року № 2 "Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір", вивчення судової практики показало, що мають місце випадки, коли позивачі, звертаючись до суду з вимогами про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, звертають увагу суду на те, що вони звільнені від сплати судового збору відповідно до п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про судовий збір".
Такі випадки є свідченням неправильного розуміння предмета регулювання цього положення.
Зокрема, ст. 56 ОСОБА_2 України визначає право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Таке право також закріплено у ст.ст. 1167, 1173-1175 Цивільного кодексу України. Вказаними статтями встановлено обов'язок держави, Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування відшкодувати шкоду, завдану фізичній або юридичній особі: незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень (ст.ст. 1167, 1173); незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень (ст. 1174); у результаті прийняття органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування нормативно-правового акта, що був визнаний незаконним і скасований (ст. 1175).
ОСОБА_2 України та Цивільного кодексу України є нормами прямої дії, оскільки будь-яка юридична чи фізична особа має право на їх підставі звернутися до суду з позовом про відшкодування такої шкоди (матеріальної чи моральної).
Так, п. 4 ч. 4 ст. 105 КАС України передбачено, що адміністративний позов може містити вимогу про стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю.
Застосовуючи положення п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" адміністративні суди звертають увагу на те, що це законодавче положення поширюється лише на вимогу, яка визначена п. 4 ч. 4 ст. 105 КАС України.
Відповідно до ч. 2 ст. 21 КАС України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Зміст цієї норми вказує на те, що вимозі про відшкодування шкоди передує вимога про встановлення порушення прав, свобод та інтересів позивача. За такого правового врегулювання вимога про відшкодування шкоди не є об'єктом, за який справляється судовий збір. Водночас за вимогу, яка їй передує, такий платіж сплачується.
Як приклад такого правозастосування можна навести ухвалу Вищого адміністративного суду України від 09 квітня 2014 року (38184501), у якій суд зазначив, що положення п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" не поширюється на позов з вимогами про визнання дій протиправними, скасування постанови про закінчення виконавчого провадження та поновлення виконавчого провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 108 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст. 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.
Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих обставин суд прийшов до висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без руху із встановленням позивачу строку для усунення виявлених недоліків шляхом надання до суду оригіналу документу про сплату судового збору у належному розмірі.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 106, 107, 108, 160, 165 КАС України, суд -
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в м.Першотравенську Дніпропетровської області про визнання протиправними дій УПФУ в м.Першотравенську в перерахуванні стягнутих коштів у вигляді аліментів та зобов’язання здійснити певні дії - залишити без руху для усунення недоліків, а саме:
- надати суду документ про сплату судового збору на суму 73,08 грн. або докази звільнення від його сплати.
Копію ухвали направити (вручити) позивачу (його уповноваженому представнику) та надати йому для усунення виявлених недоліків триденний строк із дня одержання копії ухвали, роз'яснивши, що позовна заява повертається позивачу, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на ухвалу подається до апеляційного суду Дніпропетровської області через Першотравенський міський суд протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали з подачею її копії до апеляційної інстанції. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадку та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії ухвали суду безпосередньо в суді, то п'ятиденний строк на апеляційне оскарження ухвали суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії ухвали суду.
Суддя: С. М. Демиденко