романівський районний суд житомирської області

13001, Україна, Житомирська область, смт. Романів, вул. Небесної сотні, 86, тел. (04146) 2-16-50 - канцелярія

Справа № 290/826/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2015 року Романівський районний суд Житомирської області

у складі:

головуючого судді Лесько М.О.

при секретарі Мединській І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в смт. Романові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" до ОСОБА_1 за участю третіх осіб - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та служби у справах дітей Романівської районної державної адміністрації про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

ВСТАНОВИВ:

17.06.2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» звернулось до суду з позовом до відповідача ОСОБА_6 за участю третьої особи - ОСОБА_1 з вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення без надання іншого житла.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 17 грудня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» та Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» було укладено договір відступлення прав вимоги, відповідно до якого Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» відступило Товариству з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» права вимоги по кредитним договорам, укладеним між Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та фізичними особами. Відповідно до даного договору та чинного законодавства покупець набув усі права вимоги по відступленим кредитним договорам, включаючи сплату суми основного боргу, відсотків, комісій, нарахованих штрафних санкцій.

Згідно вищезазначеного договору відбулося відступлення права вимоги за договором про іпотечний кредит № ф-567, який було укладено 14.09.2007 року між Закритим акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та фізичною особою - ОСОБА_1, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи». Таким чином на даний час усі права кредитора за вищевказаним договором належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи».

14.09.2007 року ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_1 уклали договір про іпотечний кредит № ф-567, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит в сумі 400000,00 гривень, а ОСОБА_1 зобов'язався повернути наданий кредит і сплатити проценти за користування в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором.

Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, надавши ОСОБА_1 кредит в сумі 400000,00 гривень. У свою чергу позичальник ОСОБА_1 не виконував належним чином взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, чим грубо порушив істотні умови кредитного договору, в результаті чого станом на 28.02.2013 року має прострочену заборгованість у розмірі 534030,50 грн., що складається із заборгованості: за кредитом - 353239,37 грн.; по відсотках - 180791,13 грн.

З метою забезпечення належного виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором, 14.09.2007 року між ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_6 був укладений договір іпотеки із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя.

Предметом іпотеки є: - житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; - земельна ділянка площею 0,1257 га., кадастровий номер НОМЕР_1, розташована за адресою: АДРЕСА_1, призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку.

Сторони оцінили вищевказаний будинок, як предмет іпотеки, у 532530,00 гривень; земельну ділянку, як предмет іпотеки, у 18731,19 гривень.

Посилаючись на норми статті 47 Конституції України, статей 11, 509, 514, 525, 526 ЦК України, статті 109 Житлового кодексу, статей 3, 12, 33, 40 Закону України «Про іпотеку», позивач ТОВ «Кредитні ініціативи» просить суд звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: житловий будинок, А-1, загальною площею - 116,4 кв.м., житловою площею - 61,00 кв.м.; літня кухня, Б-1, - 64,4 кв.м.; вбиральня, В-1, - 3,0 кв.м.; альтанка, Г-1, - 13,1 кв.м.; лазня, Д-1, - 36,6 кв.м.; теплиця, Е-1, - 16,0 кв.м.; колодязь, №2, що знаходяться по АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,1257 га., кадастровий номер НОМЕР_1, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, яка призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за договором про іпотечний кредит № ф-567 від 14.09.2007 року, яка станом на 28.02.2013 року становить 534030,50 гривень та складається із заборгованості за кредитом - 353239,37 грн. і по відсоткам - 180791,13 грн., шляхом проведення прилюдних торгів, а також виселити без надання іншого житла відповідача зі зняттям з реєстраційного обліку з житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

Ухвалою суду від 31.07.2013 року було залучено до участі у справі третіх осіб - службу у справах дітей Романівської районної державної адміністрації Житомирської області, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5.

Відповідач (іпотекодавець) ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_4.

Ухвалою суду від 23.12.2013 року було зупинено провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.201 ЦПК України - до залучення до участі у справі правонаступника відповідача - ОСОБА_6.

Ухвалою суду від 30.12.2014 року було відновлено провадження у даній справі та ухвалою суду від 06.03.2015 року на підставі статті 37 ЦПК України було залучено до участі у справі правонаступника відповідача - ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 - її сина ОСОБА_1 та змінено його процесуальний статус з третьої особи на відповідача.

Ухвалою суду від 07.04.2015 року залишено без розгляду позов ТОВ «Кредитні ініціативи» в частині позовної вимоги про виселення відповідача без надання йому іншого житла на підставі п.5 ч.1 ст.207 ЦПК України у зв'язку з поданням 07.04.2015 року представником позивача ОСОБА_7 заяви про залишення даної частини позовних вимог без розгляду.

Згідно останньої редакції уточнених позовних вимог, поданих до суду представником позивача ОСОБА_7 07.04.2015 року, ТОВ «Кредитні ініціативи» просить суд звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: житловий будинок, А-1, загальною площею - 116,4 кв.м., житловою площею - 61,00 кв.м.; літня кухня, Б-1, - 64,4 кв.м.; вбиральня, В-1, - 3,0 кв.м.; альтанка, Г-1, - 13,1 кв.м.; лазня, Д-1, - 36,6 кв.м.; теплиця, Е-1, - 16,0 кв.м.; колодязь, №2, що знаходяться по АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,1257 га., кадастровий номер НОМЕР_1, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, яка призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за договором про іпотечний кредит № ф-567 від 14.09.2007 року, яка станом на 28.02.2013 року становить 534030,50 гривень та складається із заборгованості за кредитом - 353239,37 грн. і по відсоткам - 180791,13 грн., шляхом проведення прилюдних торгів.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_7 підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_8 у судовому засіданні 07.04.2015 року заперечував проти задоволення позову з підстав, викладених ним у письмових запереченнях (том 2, а.с. 141 - 146).

Представник третьої особи ОСОБА_2 - ОСОБА_9 у судовому засіданні 06.03.2015 року заперечувала проти задоволення позову з підстав, викладених у письмових запереченнях (том 2, а.с. 96 - 119) та просила суд закрити провадження у справі.

Треті особи ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 подали до суду письмові заперечення проти позову (том 1, а.с. 92 - 99, 110 - 123).

Представник третьої особи - служби у справах дітей Романівської районної державної адміністрації у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову, оскільки звернення стягнення на нерухоме майно, право користування яким належить неповнолітній ОСОБА_10, призведе до порушення житлових прав дитини.

Суд, заслухавши пояснення та заперечення представників сторін, дослідивши матеріали справи, давши оцінку доказам у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 14.09.2007 року між ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_1 був укладений договір про іпотечний кредит № ф-567, відповідно до умов якого банк зобов'язується надати позичальнику грошові кошти (кредит) в розмірі 400000,00 гривень зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 15,5% річних з кінцевим терміном повернення кредиту та процентів не пізніше 13 вересня 2022 року (том 1, а.с. 8 - 13).

14.09.2007 року між ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_6 був укладений договір іпотеки із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, відповідно до умов якого для забезпечення вимог банку за кредитним договором № ф-567 предметом іпотеки є - житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; - земельна ділянка площею 0,1257 га., кадастровий номер НОМЕР_1, розташована за адресою: АДРЕСА_1, призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку (том 1, а.с. 18 - 19).

ІНФОРМАЦІЯ_4 іпотекодавець ОСОБА_6 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від ІНФОРМАЦІЯ_4, виданим відділом реєстрації актів цивільного стану Романівського районного управління юстиції Житомирської області (том 1, а.с. 83).

Порядок прийняття спадщини, яка відкрилася після 1 січня 2004 року, визначений Главою 87 ЦК України.

Згідно з нормою статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов'язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1231 ЦК України).

Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України).

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).

Дії, які свідчать про прийняття спадщини спадкоємцем спадщини, визначені у частинах 3, 4 статті 1268, статті 1269 ЦК України.

Так, згідно з частиною третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Чинне законодавство розмежовує поняття прийняття спадщини (глава 87 ЦК України «Здійснення права на спадкування») та оформлення спадщини (глава 89 ЦК України «Оформлення права на спадщину»).

Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п'ята статті 1268 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів спадкової справи НОМЕР_3 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_6, до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини, про відмову від спадщини, про видачу свідоцтва про право на спадщину жодна особа не зверталась.

Згідно повідомлення завідувача Романівського РС УДМС України в Житомирській області від 21.01.2015 року №36 станом на дату смерті ОСОБА_6 - ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою: АДРЕСА_1 були зареєстровані:

- з 28.09.1999 року - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1,

- з 28.09.1999 року - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2,

- з 20.04.2011 року - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Судом встановлено, що за життя ОСОБА_6 не було складено заповіту. Отже, спадкування - перехід прав та обов'язків померлої ОСОБА_6 здійснюється відповідно до положень глави 86 ЦК України - за законом.

Відповідно до статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Спадкоємець ОСОБА_1, який на час відкриття спадщини постійно проживав із спадкодавцем, є сином померлої ОСОБА_6, а отже, є спадкоємцем першої черги спадкування за законом.

ОСОБА_2 - дружина спадкоємця ОСОБА_1 не належить до жодної черги спадкування за законом, оскільки не являється родичем спадкодавця за походженням, також суду не надано доказів проживання ОСОБА_2 та померлої ОСОБА_6 однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

ОСОБА_3 - внук померлої ОСОБА_6 також не належить до жодної черги спадкування за законом та згідно статті 1266 ЦК України міг мати право на спадкування лише за правом представлення. Враховуючи, що батьки ОСОБА_3 - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 живі як на час відкриття спадщини, так і на даний час, тому ОСОБА_3 не є спадкоємцем ОСОБА_6

Отже, ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем померлої ОСОБА_6, вважається таким, що прийняв спадщину та до нього перейшли усі права і обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок її смерті.

Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Однак, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

Таким чином, спадкові права є майновим об'єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.

Відповідно до частин першої, другої статті 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Частиною третьою статті 23 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що якщо право власності на предмет іпотеки переходить до спадкоємця фізичної особи - іпотекодавця, такий спадкоємець не несе відповідальність перед іпотекодержателем за виконання основного зобов'язання, але в разі його порушення боржником він відповідає за задоволення вимоги іпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки.

Підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки передбачені у статтях 12, 33 Закону України «Про іпотеку». Відповідно до цих норм такими підставами є порушення іпотекодавцем умов іпотечного договору, невиконання або неналежне виконання боржником основного зобов'язання.

Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що хоча отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 ЦК України є правом, а не обов'язком спадкоємця, однак відсутність у спадкоємця свідоцтва про право на спадщину не може бути підставою для відмови у задоволенні вимог кредитора.

Якщо спадкоємець прийняв спадщину стосовно нерухомого майна, але зволікає з виконанням обов'язку, передбаченого статтею 1297 ЦК України, зокрема, з метою ухилення від погашення боргів спадкодавця, кредитор має право звернутися до нього з вимогою про погашення заборгованості спадкодавця.

Згідно статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До кредитних відносин застосовуються положення, що регулюють відносини позики.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

14.09.2007 року між ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», ОСОБА_2 (поручитель) та ОСОБА_1 (позичальник) був укладений договір поруки № ф-568, відповідно до умов якого для забезпечення вимог банку за кредитним договором № ф-567 поручитель ОСОБА_2 взяла на себе зобов'язання по погашенню заборгованості за кредитним договором у випадку невиконання та/або прострочення виконання позичальником ОСОБА_1 зобов'язань за даним кредитним договором (том 1, а.с. 178).

У зв'язку з невиконанням позичальником ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань за кредитним договором № ф-567 від 14.09.2007 року заочним рішенням Романівського районного суду Житомирської області від 22.09.2010 року у цивільній справі № 2-81/2010 було стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» в особі філії «Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Житомирі» 90895,47 грн. простроченої станом на 16.08.2010 року заборгованості за даним кредитним договором (том 2, а.с. 110 - 111).

Крім того, ухвалою Романівського районного суду Житомирської області від 06.09.2011 року у цивільній справі № 2-273/11 було об'єднано в одне провадження дві цивільні справи: №2-273/11 за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та цивільну справу №2-276/11 за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» до ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки (том 2, а.с. 118 - 119).

За результатами розгляду вказаної цивільної справи № 2-273/11 заочним рішенням Романівського районного суду Житомирської області від 13.04.2012 року було повністю задоволено позов та достроково стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» в особі Обласного відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Житомир всю суму заборгованості за кредитним договором № ф-567 від 14.09.2007 року у розмірі 375479,77 грн. (том 2, а.с. 114 - 117).

Як вбачається з матеріалів цивільної справи № 2-273/11, за заявою представника позивача (кредитора - Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк») за довіреністю - ОСОБА_11, який просив залишити позов без розгляду у зв'язку зі смертю ОСОБА_6, ухвалою Романівського районного суду Житомирської області від 13.04.2012 року на підставі п.5 ч.1 статті 207 ЦПК України було залишено без розгляду позов Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» до ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки (том 2, а.с. 85).

Отже, про факт смерті іпотекодавця - ОСОБА_6 кредитору - ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» було відомо 13 квітня 2012 року.

Відповідно до статті 1281 ЦК України спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Згідно зі статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором не встановлено інше. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі.

Разом з тим, положення зазначеної норми застосовуються у випадку дотримання кредитором норм статті 1281 ЦК України щодо строків пред'явлення ним вимог до спадкоємців. Недотримання цих строків, які є присічними (преклюзивними), позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців.

Отже, встановлені статтею 1281 ЦК України строки - це строки у межах яких кредитор, здійснюючи власні активні дії, може реалізувати своє суб'єктивне право.

06 червня 2012 року кредитор - ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» звернулось до відділу Державної виконавчої служби Романівського районного управління юстиції Житомирської області із заявою про прийняття до виконання виконавчого листа Романівського районного суду Житомирської області № 2-273/11, виданого 23.05.2012 року (том 2, а.с. 155 - 156).

Постановою державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Романівського районного управління юстиції Житомирської області ОСОБА_12 від 15.06.2012 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-273/11, виданого Романівським районним судом Житомирської області на стягнення з ОСОБА_1 боргу в розмірі 375479,77 грн. на користь ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (том 2, а.с. 158).

Після подання заяви про залишення без розгляду позову до ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки у цивільній справі № 2-273/11 та протягом строку, встановленого статтею 1281 ЦК України, кредитор спадкодавця не звертався з такими вимогами до спадкоємця, який вважається таким, що прийняв спадщину - ОСОБА_1.

У матеріалах спадкової справи НОМЕР_3 (том 2, а.с. 75 - 76) міститься копія вимоги про обов'язок спадкодавця, поданої ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» до Романівської державної нотаріальної контори Житомирської області на підставі статей 1281, 1282 ЦК України та пункту 189 Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 20/5 від 03.03.2004 року.

Суд відхиляє вказаний документ як письмовий доказ виконання кредитором вимог статті 1281 ЦК України, оскільки дана вимога була помилково подана кредитором спадкодавця нотаріусу на підставі пункту 189 Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 20/5 від 03.03.2004 року, який втратив чинність згідно з наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 року.

Разом з тим, у матеріалах справи відсутні докази пред'явлення такої вимоги кредитором безпосередньо спадкоємцям боржника, як і докази отримання вимоги кредитора спадкоємцями боржника.

Отже, згідно з положеннями ч.4 ст.1281 ЦК України, станом на дату закінчення строку, встановленого ч.2 ст.1281 ЦК України (13.10.2012 року) кредитор - ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» вважається позбавленим права вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки до спадкоємців іпотекодавця.

Разом з тим, 17.12.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» та Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» було укладено договір відступлення прав вимоги, відповідно до якого Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» відступило Товариству з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», зокрема й права вимоги по кредитному договору № ф-567, який було укладено 14.09.2007 року між ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та фізичною особою - ОСОБА_1.

Крім того, 17.12.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» та Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» було укладено договір про передачу прав за договорами забезпечення, відповідно до якого Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» відступило Товариству з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», зокрема й права вимоги по договору іпотеки, який було укладено 14.09.2007 року між ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та фізичною особою - ОСОБА_6.

Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Відповідно до статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредитору документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Відповідно до статті 519 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги.

Отже, за вказаним договором про передачу прав за договорами забезпечення від 17.12.2012 року первісним кредитором було передано для Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» недійсну вимогу, оскільки станом на 13.10.2012 року в силу положень ч.4 ст.1281 ЦК України первісний кредитор - ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» був позбавлений права такої вимоги.

Разом з тим, відповідно до ієрархії нормативно-правових актів в системі законодавства України за критерієм юридичної сили, найвищим актом є Конституція України. Відповідно до ст.8 Конституція України має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії. Зазначене положення означає те, що будь-який інший нормативно-правовий акт має не лише відповідати нормам Конституції, але і не суперечити їй. У пункті 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» від 01.11.1996 року №9 зазначається, що оскільки Конституція України, як зазначено в її ст.8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії.

Зокрема, стаття 61 Конституції України встановлює, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Очевидно, що за своєю правовою природою та правовими підставами стягнення з боржника - ОСОБА_1 та майнового поручителя - ОСОБА_2 суми боргу, процентів та неустойки через рішення суду є заходами застосування юридичної відповідальності за порушення кредитних зобов'язань.

Як встановлено в судовому засіданні, відповідач - ОСОБА_1 та третя особа - майновий поручитель - ОСОБА_2 вже понесли солідарно юридичну відповідальність за невиконання умов кредитного договору № ф-567 від 14.09.2007 року, оскільки рішенням Романівського районного суду Житомирської області від 13.04.2012 року задоволено вимоги банку шляхом солідарного стягнення з відповідачів суми заборгованості, процентів та неустойки за даним кредитним договором.

Таким чином, звернення ТОВ «Кредитні ініціативи» до суду з позовом про стягнення з відповідачів заборгованості за тим самим кредитним договором в даному випадку є не лише несправедливим, але й незаконними, оскільки фактично здійснюється намір притягнення відповідачів до подвійної грошової відповідальності за порушення одного й того ж кредитного зобов'язання.

Вищевказані дії позивача порушують вимоги ст.61 Конституції України про неприпустимість притягнення до відповідальності за одне й те ж саме правопорушення більше одного разу, а також порушують вимоги ч.2 ст.223 ЦК України, відповідно до яких після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав, а також оспорювати в іншому процесі встановлені судом факти і правовідносини.

Рішення фактично підлягає виконанню та при цьому йому притаманна така ознака, як загальнообов'язковість. При цьому, загальнообов'язковість судового рішення, що набрало законної сили, закріплена у ст.14 ЦПК України. Воно є обов'язковим для органів державної влади та місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій та посадових осіб та громадян. Тобто ці органи та особи не можуть змінити, скасувати, винести нове рішення, хоча, можливо, й вважають рішення неправильним. Вони на підставі цього рішення повинні вчинити певні дії з оформлення прав фізичних, юридичних осіб та їх реалізації, оскільки такі права встановлені судом та знайшли своє закріплення у судовому рішенні, яке набрало законної сили, тобто статусу преюдиціального факту.

Крім того, відповідно до розділу 9 договору відступлення прав вимоги від 17.12.2012 року, ТОВ «Кредитні ініціативи» набуває усіх прав як процесуального правонаступника ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» за будь-якими та всіма цивільними, господарськими спорами між Первісним Кредитором (ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк») та Позичальниками, які знаходяться на стадії судового розгляду або виконавчого провадження.

Щодо спорів, які перебувають на стадії виконавчого провадження Новий Кредитор (ТОВ «Кредитні ініціативи») зобов'язаний подати до відповідних судів заяви про заміну Первісного Кредитора його правонаступником. Як вбачається з матеріалів справи, саме ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» 06.06.2012 року зверталось до відділу Державної виконавчої служби Романівського районного управління юстиції Житомирської області із заявою про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом № 2-273/11, виданим Романівським районним судом Житомирської області 23.05.2012 року (том 2, а.с. 155 - 156)

Відповідно до пункту 9.8 договору про відступлення прав вимоги, укладеного 17.12.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» та Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», відповідно до якого «Первісний Кредитор зобов'язаний надати Новому Кредитору довіреність на представництво Первісного Кредитора в судах та органах виконавчої служби з метою здійснення Новим Кредитором процесуальних дій щодо стягнення заборгованості за Кредитними Договорами за формою, погодженою між Первісним Кредитором та Новим Кредитором». Такої довіреності позивачем суду надано не було.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Предметом договору про передачу прав за договорами забезпечення, укладеного 17.12.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» та Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» є вимога, права на яку первісний кредитор за даним договором на день укладення договору вже був позбавлений, тому до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» не могло перейти право неіснуючої вимоги. Отже, право позивача - ТОВ «Кредитні ініціативи» у даній справі не є порушеним, оскільки таке право до позивача не перейшло, вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.

На підставі наведеного вище обґрунтування та керуючись статтями 8, 61 Конституції України, статтями 509, 510, 512, 514, 517, 519, 525, 526, 611, 1046, 1054, 1216, 1218, 1219, 1220, 1231, 1258, 1259, 1268, 1269, 1270, 1281, 1282, 1296, 1297 ЦК України, статтями 12, 23, 33, 35, 38 Закону України «Про іпотеку», статтями 1, 3, 10, 11, 14, 15, 57-64, 88, 212 - 215, 218, 223, 294 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" до ОСОБА_1 за участю третіх осіб - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та служби у справах дітей Романівської районної державної адміністрації про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Житомирської області шляхом подання апеляційної скарги через Романівський районний суд Житомирської області протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: М.О. Лесько