Справа №2-62

2009р.

РІШЕННЯ

ІМ'ЯМ    УКРАЇНИ

27 січня 2009р.      Алчевський міський суд Луганської області в складі: головуючого судді Карасьової Н.П.

при секретарі Зуєвої О.Л., Шуліка М.І.

з участю прокурора Горового О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Алчевську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Алчевського MBУМВС України в Луганській області, Управління ДАІ УМВС України в Луганській області про стягнення немайнової шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідачів Алчевського MBУМВС України в Луганській області та Управління ДАІ УМВС України в Луганській області про стягнення немайнової шкоди, посилаючись на те, що вироком Алчевського міського суду від 28.05.2008р. її сина ОСОБА_2 була засуджено за ст.286ч.2 КК України, на момент скоєння злочину син керував автомобілем ВАЗ 2107, д/н НОМЕР_1, який належить їй на праві приватної власності. Вказаний автомобіль був визнаний органом досудового слідства речовим доказом і був поставлений на штраф майданчик. Вказаним вище вироком було вказано повернути автомобіль ОСОБА_1 як власниці. Вирок суду набрав чинності 19.06.2008р., але автомобіль їй було повернуто тільки 22.08.2009р. після її чисельних звернень до міліції, ДАЇ та прокуратури. Вона вважає, що діями відповідачів їй була завдана немайнова (моральна) шкода, яку вона оцінює у 2000, 00грн., і просить стягнути з відповідачів у солідарному порядку. Крім того, вона просить стягнути судові витрати у сумі 16, 00грн.

У судовому засіданні позивачка підтримала свої позовні вимоги і пояснила, що діями відповідачів їй була завдана моральна шкода, яка полягає у тому, що їй прийшлося займатися поверненням автомобіля. Вона нервувала, хвилювалася, вважаючи, що вирок суду, який набув чинності, має виконуватися негайно посадовими особами. Вона працює, і до відповідачів їй прийшлося звертатися у робочий час, а потім брати роботу додому, що спричиняло їй незручності, вона марно витрачала свій час. У зв'язку з тим, що вона не могла забрати свій автомобіль своєчасно, порушилися її плани та наміри щодо ремонту та продажу автомобілю, порушився її звичайний спосіб життєдіяльності.

Представники відповідачів та 3-ї особи - Міністерства юстиції України позов не визнали, посилаючись на те, що позивачка не надала доказів, що несвоєчасне повернення автомобілю завдало їй моральні страждання. Вони просили у задоволенні позову відмовити.

Представник 3-ї особи - Головне управління державного казначейства України в Луганській області у судове засідання не з'явився, надіславши заяву, в якій просив справу розглянути за його відсутності, позов не визнає, оскільки діями представників казначейства ніякої моральної шкоди позивачці не було завдано.

Суд, вислухавши пояснення сторін, свідків, думку прокурора, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.23, 1167ч.1 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях; душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої та членів її сім'ї, у зв'язку із

знищенням або пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності, а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно з п.п.3, 5 Пленуму ВСУ №4 від 31.03.1995р. із подальшими змінами «Про судову практику в справах про відшкодування морально (немайнової) шкоди» моральна шкода може полягати: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних стражданнях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності, прав, наданих споживачам, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, у порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків; при розгляді справ про стягнення моральної шкоди суд повинен з'ясовувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру.

У судовому засіданні з пояснення сторін, свідків, матеріалів кримінальної справи №1-317/08, що була досліджена у судовому засіданні, було встановлено, що син позивачки ОСОБА_2. 18.08.2007р., керуючи автомобілем ВАЗ 2107 д/н НОМЕР_1, який належить на праві приватної власності позивачці по справі, скоїв ДТП. З місця ДТП зник, залишивши вказаний вище автомобіль, у зв'язку з чим працівником ДАІ ОСОБА_3 за направленням слідчого ОСОБА_4. автомобіль був поставлений на штраф майданчик затриманих транспортних засобів.

Цей факт у судовому засіданні підтвердив свідок ОСОБА_5., який є власником стоянки, що знаходиться по АДРЕСА_1, і де знаходився автомобіль позивачки ОСОБА_1

Вироком Алчевського міського суду від 28.05.2008р. син позивачки був визнаний винним у порушенні правил дорожнього руху, що призвели до заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілому. У цьому вироку вказано, автомобіль, який належить позивачці, як речовий доказ підлягає поверненню власнику - ОСОБА_1 (ас.6-7), але судом не вказано, хто повинен повернути автомобіль.

Факт належності автомобілю позивачці підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (ас.8).

Відповідно до п.16.1.24 ч.7 Інструкції з діловодства в місцевому загальному суді, якщо за судовим рішенням необхідно повернути речові докази, що перебувають поза межами суду, копія судового рішення разом із супровідним листом надсилаються для виконання відповідному органу (ас.64, 66). У п.77 Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, якщо речовий доказ, який підлягає видачі власнику, перебуває на зберіганні в органах внутрішніх справ ... суд у 3-ий термін надсилає в ці органи копію вироку, у супровідному листі вказується дата набрання вироком законної сили та пропонується повідомити суд про виконання (ас.73, 77звор.ас.).

У судовому засіданні з пояснення позивачки та з матеріалів кримінальної справи №1-317/08, що була досліджена у судовому засіданні, встановлено, що супровідний лист суду разом з вироком отримала позивачка та додала до своєї заяви Алчевському MBУМВС. Представник відповідача Алчевського MBУМВС заперечував проти отримання супровідного листа суду і його заперечення підтверджується отриманням копії вироку по справі №1-317 (ас.114). Доказів, що позивачка дійсно надала Алчевському MBУМВС супровідний лист суду, в матеріалах справи не має.

Позивачка неодноразово зверталася до Алчевського MBУМВС та ДАІ із заявами про повернення належного їй автомобілю (ас.9-16), отримувала відповіді на свої звернення (ас.20-22). ОСОБА_1 зверталася до прокуратури м.Алчевська (ас.17-19). Прокуратурою було винесено припису про усунення порушень закону і 22.08.2008р. автомобіль було повернуто позивачці (ас.23, 24). Представник Алчевського MB УМВС у

судовому засіданні пояснив, що автомобіль позивачці було повернуто тоді, коли для цього з'явилися правові підстави - припис прокуратури м.Алчевську.

З пояснення слідчого Алчевського MBУМВС ОСОБА_4., який вів досудове слідство відносно сина позивачки за ст.286ч.2 КК України, та власника стоянки ОСОБА_5, де знаходився автомобіль, убачається, що позивачка приходила на стоянку кілька разів, але відказувалася підписувати акт про передачу їй автомобілю, тому автомобіль їй не повертався.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 наполягала, що власник стоянки вимагав оплатити час знаходження її автомобілю на стоянці і тому не повертав їй автомобіль. Суду були надані Постанова KM№795 від 04.06.2007р. та Наказ міністерства внутрішніх справ, Міністерства фінансів і економіки України від 05.10.2007р. №369/1105/336 (ас.79, 80, 88, 91), якими підтверджується, що зберігання транспортного засобу на спеціальних майданчиках оплачується. Оскільки свідок ОСОБА_5. не надав суду договору, що його стоянка може використовуватися, як штрафна, таких договорів не має і у відповідачів, то суд не може визначити, правомірні були вимоги свідка про оплату стоянки. Фактично позивачка не оплатила час зберігання автомобілю на стоянці свідка, що складає більше року.

Таким чином, на підставі викладеного, суд не може визначити вину відповідачів у неповерненні автомобілю позивачці.

Позивачка ОСОБА_1 мотивує спричинення їй моральної шкоди такими обставинами:

·        хвилювання та нервування у зв'язку з тим, що правоохоронні органи не виконували вирок суду, що набрав чинності у частині повернення їй автомобілю;

·        звернення до відповідачів у робочий час, а потім необхідність брати роботу додому;

·        порушення її планів щодо ремонту та продажу автомобілю.

У судовому засіданні позивачка не надала доказів спричинення їй моральної шкоди на підставі вказаних обставин. Таким чином, суд не мав змоги встановити факт заподіяння позивачці моральних страждань, а тому позовні вимоги суд вважає необгрунтованими.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, ст.ст.23, 1167 ЦК України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Алчевського MBУМВС України в Луганській області, Управління ДАІ УМВС України в Луганській області про стягнення немайнової шкоди відмовити за необґрунтованістю позовних вимог.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження та може бути оскаржено в апеляційному суді Луганської області через Алчевський міський суд протягом десяти днів з дня його проголошення.