Справа № 2-145/2009 рік.      

Р І Ш Е Н Н Я

                   І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И                

         04 березня 2009 року                                     Бориславський міський суд

                                                                              Львівської    області

         в складі головуючого-судді:                         Посисень Л.М.,

         при секретарі:                                                 Олійник О.В.,

         з участю адвоката:                                      ОСОБА_2,              

         розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бориславі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Бориславський завод радіоелектронної апаратури», третя особа ОСОБА_3, про поновлення на роботі та стягнення заробітку за вимушений прогул.

                                                  В  С  Т  А  Н  О  В  И  В :

         Позивачка, остаточно уточнивши позовні вимоги, просить поновити її у відповідача на роботі на посаді слюсаря складальника радіоапаратури і приладів складального цеху та стягнути з відповідача в її користь середній заробіток за вимушений прогул з 05.09.2008 р. по 03.03.2009 року за 129 робочих днів  в розмірі 1785 грн.

         Представник відповідача  позову не визнала.

         Третя особа ОСОБА_3 вважає, що позов позивачки є безпідставний і до задоволення не підлягає.

         Позивачка, допитана як свідок, пояснила, що вона з 18.07.1989 року була прийнята на роботу до відповідача ученицею маляра.

         01.12.1989 року була переведена в складальний цех на посаду слюсаря складальника радіоапаратури, спочатку ученицею, а 16.05.1990 р. їй було присвоєно перший розряд, 01.07.2006 року був присвоєний 2й розряд, 02.07.2007 року був присвоєний 3й розряд слюсаря-складальника радіоапаратури та приладів.

         Вона пропрацювала до 04.08.2008 року і була звільнена з роботи з посади слюсаря складальника радіоапаратури з 05.08.2008 року у зв”язку зі скороченням чисельності на підставі п.1 ст.40 КЗпП України.

         Звільнення вважає незаконним з таких підстав:

         20.05.2008 року її попередили про наступне звільнення з роботи, вона з цим не погодилась. Тому адміністрація знала, що вона не згідна бути звільненою з роботи і мала час та можливість перевести її на іншу роботу. Однак, іншої роботи їй не було запропоновано зовсім.

         На двох засіданнях профкому, останнє засідання відбулось 04.08.2008 року, їй також іншої роботи не пропонували, дали згоду на звільнення.

         Її заперечень проти звільнення, а саме, що вона стільки часу пропрацювала на заводі, має чотирьох неповнолітніх дітей, чоловік обмежено працездатний внаслідок трудової травми, в даний час не працює, адміністрація та профком не взяли до уваги. Що потрібно звільнити саме її, вони мотивували тим, що залишають на роботі більш кваліфікованого працівника, який має 4-й розряд. Її зауважень щодо того, що роботу вона виконувала за різними розрядами, в тому числі і за 4 розрядом і її так оплачували, не хотіли слухати.

         Вважає, що її звільнили навмисно, поскільки вона постійно в різних питаннях добивалась справедливості, мала цивільну справу з відповідачем щодо надання квартири. Зверталась в різні інстанції про неправильність оплати праці. Тому відповідач фактично за це звільнив її з роботи.

         Про відсутність підстав для скорочення свідчить те, що в газеті “Нафтовик Борислава” від 20.08.2008 року є оголошення про прийом на роботу працівників на завод, в тому числі і робочих професій.

         Таким чином відповідач не прийняв заходів до її працевлаштування, не дивлячись на те, що вакантні посади були навіть по робітничій сітці. Вакантних посад їй не пропонували, тому вважає, що порушення закону при її звільненні було очевидним.

         Оскільки її звільнено з роботи 05.08.2008 року і при звільненні з роботи вона отримала розрахункові за серпень 2008 року, а з 14.08.2008 року перебуває на обліку в Бориславському центрі зайнятості і їй нараховано виплати - всього 2917 грн. 05 коп., відповідач повинен сплатити їй, беручи до уваги суми, які вона отримала при розрахунку з роботи та від Бориславського центру зайнятості,  починаючи з 05.09.2008 року по 03.03.2009 року за 129 робочих дні, суму - 4702 грн.05 коп. ( 36,45-середньоденний заробіток х 129 робочих дні).

           За мінусом суми, яку їй виплачено в центрі зайнятості, це становить 1785 грн.

     Позов просить задоволити.

Представник відповідача пояснила, що позивачка працювала у відповідача з 18 липня 1989 року, спочатку учнем маляра цеху покриття і тари, пізніше учнем слюсаря складальника радіоапаратури і приладів. 16.05.1990 року позивачці присвоєно 1й розряд слюсаря складальника радіоапаратури і приладів. 01 липня 2006 року присвоєно 2 розряд слюсаря-складальника радіоапаратури і приладів складального цеху. 02 липня 2007 року присвоєно 3 розряд слюсаря - складальника радіоапаратури і приладів складального цеху.

Листом від 18 квітня 2008 року № 64/269 про наступне вивільнення працівників доведено до відома профспілковий комітет ВАТ “Бориславський завод РЕМА”, причини вивільнення зменшення об”ємів реалізації продукції, зменшення об”ємів виробництва (за 4 місяці об”єми виробництва знизилися на 85, 8% в порівнянні до відповідного періоду 2007 року), невизначеність із Законом України “Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти”.

Наказом відповідача від 15 травня 2008 року № 156-к “Про зміни до штатного розкладу”скорочено чисельність працівників складального цеху, а саме 1 одиницю слюсаря-складальника радіоелектронної апаратури та приладів 3 розряду.

20 травня 2008 року позивачка попереджена про скорочення даної посади з 22 липня 2008 року. На дату попередження позивачки про скорочення інша робота на підприємстві їй не пропонувалася в зв»язку з тим, що вакантних посад не було.

Згідно ст.49-2 Кодексу законів про працю України працівник повинен бути попереджений про наступне вивільнення не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках зміни в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв»язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, працівник за своїм розсудом звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.

Державна служба зайнятості пропонує працівникові роботу в тій же чи іншій місцевості за його професією, спеціальністю, кваліфікацією, а при її відсутності - здійснює підбір іншої роботи з урахуванням індивідуальних побажань і суспільних потреб. При необхідності працівника може бути направлено, за його згодою, на навчання новій професії (спеціальності) з наступним наданням йому роботи.

20 травня 2008 року згідно Звіту про заплановане вивільнення працівників станом на 20 травня 2008 року про наступне вивільнення позивачки з 22 липня 2008 року доведено до відома Бориславський міський центр зайнятості.

19 червня 2008 року за № 50/364 головою правління подано подання на розгляд профспілкового комітету про дачу згоди на звільнення позивачки згідно  ст.40 п.1 Кодексу законів про працю України.

23 червня 2008 року (протокол № 22) профком ВАТ «Бориславський завод РЕМА» дав згоду адміністрації на звільнення позивачки за ст.40 п.1 Кодексу законів про працю України за скороченням чисельності. На засіданні профкому була присутня позивачка, при розгляді подання голови правління була розглянута заява та документи, які подала позивачка в обґрунтування заперечення свого звільнення з роботи.

З 25 червня 2008 року по 20 липня 2008 року включно позивачка перебувала у щорічній відпустці за період роботи 2007-2008 року.

З 14 липня 2008 року по 26 липня 2008 року позивачка не працювала, перебувала на листку непрацездатності.

В зв»язку з тим, що відповідно до ст.43 ч.8 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган має право розірвати трудовий договір не пізніш як через місяць з дня одержання згоди виборного органу первинної профспілкової організації, 30 липня 2008 року головою правління повторно подано подання на розгляд профспілкового комітету про дачу згоди на звільнення позивачки згідно ст.40 п.1 Кодексу законів про працю України.

04 серпня 2008 року (протокол № 23) профком ВАТ «Бориславський завод РЕМА» дав згоду адміністрації на звільнення позивачки за ст.40 п.1 КЗпП України за скороченням чисельності. На засіданні профкому була присутня позивачка, при розгляді подання голови правління була розглянута заява та документи, які подала позивачка в обґрунтування заперечення свого звільнення з роботи.

Наказом від 04.08.2008 року № 238к «Про припинення трудового договору» позивачка звільнена з роботи з 05.08.2008 року у зв»язку зі скороченням чисельності працівників за п.1 ст.40 КЗпП України. При звільненні позивачка отримала повний розрахунок, в тому числі і вихідну допомогу, трудову книжку отримала 05.08.2008 року.

В складальному цеху було дві одиниці слюсаря-складальника радіоелектронної апаратури та приладів:

Позивачка - 3 розряд

ОСОБА_4 - 4 розряд, присвоєно 3 жовтня 2007 року.

Згідно ст.42 ч.1 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв»язку із змінами в організації виробництва і праці, переважне право на залишенні на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Перевага на залишенні на роботі надається при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації.

Право власника чи уповноваженого ним органу визначати штат і чисельність працівників нормативно закріплена в ст.64 Господарського кодексу України.

Проте, незалежно від того, чи закріплено таке право законодавчо чи ні, право визначати штат і чисельність працівників належить лише власнику чи уповноваженому ним органу. Згідно статуту підприємства таким уповноваженим органом є голова правління. І голова правління має право, на свій розсуд, вносити зміни до штатного розкладу, чисельність одних посад зменшити, здійснити звільнення працівників, одночасно прийнявши рішення про прийняття на роботу працівників іншого фаху і кваліфікації, чисельність інших посад.

Згідно з Правовими позиціями, висловленими судовою колегією в цивільних справах Верховного Суду України в зв»язку з аналізом причин перегляду судових рішень у цивільних справах від 01.12.1997 року при вирішенні питання про те, чи мав змогу роботодавець виконати вимоги ст. 49-2 КЗпП України про надання роботи працівникові, який вивільняється в зв»язку зі змінами в організації виробництва і праці, суд виходить з того, що за змістом цієї норми працівнику має бути запропонована наявна робота за відповідною професією чи спеціальністю і лише при відсутності такої роботи - інша наявна робота.

Що ж стосується вимог працівника про надання йому наявної роботи вищого рівня, ніж він виконував, то це питання має вирішуватися роботодавцем відповідно до загальних положень про комплектування кадрів і просування по службі.

Оскільки законодавством межі кола працівників, серед яких визначаються ті, що користуються перевагами на залишенні їх на роботі, не визначені, Пленум Верховного Суду України постановою від 6.11.1992 року № 9 зі змінами і доповненнями «Про практику розгляду судами трудових спорів» встановив, що «При здійсненні вивільнення власник чи уповноважений ним орган має право у межах споріднених професій і посад провести перестановку (перегрупування) працівників і перевести більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, за його згодою, на іншу посаду, звільнивши з неї менш кваліфікованого працівника. Якщо це правило не було використане, суд не вправі обговорювати питання доцільності такої перестановки, «перегрупування».

За заявою позивачки перевірку законності звільнення з роботи проводила Територіальна державна інспекція праці у Львівській області. Актом перевірки №13-02-005/1154 від 05 серпня 2008 року порушень ст.ст.49-2; 43; 42; 44; 47; 48; 83; 116; п.1 ст.40 КЗпП України при звільненні позивачки не виявлено.

В позові просить відмовити.

Третя особа ОСОБА_3, допитаний як свідок, пояснив, що позивачка з 19.07.1989 року перебувала в трудових відносинах з відповідачем.

Позивачка працювала до 04.08.2008 року слюсарем складальником радіоапаратури та приладів третього розряду. Третій розряд позивачці був  присвоєний  02.07.2007 року. 04.08.2008 року позивачка звільнена з роботи з посади слюсаря складальника радіоапаратури з 05.08.2008 року у зв”язку зі скороченням чисельності на підставі п.1 ст.40 КЗпП України. Її звільнення з роботи є законним. На роботі залишено слюсаря-складальника 4-го розряду ОСОБА_4. Вакантних посад, які б можна було запропонувати позивачці, у відповідача не було і таких не має на сьогоднішній день.

Позов позивачки вважає безпідставним.

Іншими доказами, дослідженими судом, зокрема:

Наказом відповідача від 15 травня 2008 року № 156-к “Про зміни до штатного розкладу”стверджено, що відповідачем скорочено чисельність працівників складального цеху, а саме 1 одиницю слюсаря-складальника радіоелектронної апаратури та приладів 3 розряду.

Попередженням відповідача від 20 травня 2008 року стверджено, що позивачка попереджена про її скорочення з роботи  з 22 липня 2008 року. Інша робота на підприємстві їй не пропонувалася в зв»язку з тим, що вакантних посад не було.

Звітом про заплановане вивільнення працівників станом на 20 травня 2008 року стверджено, що про наступне вивільнення позивачки з 22 липня 2008 року відповідачем доведено до відома Бориславський міський центр зайнятості.

Поданнями відповідача від 19 червня 2008 року та від 30 липня 2008 року стверджено, що головою правління 19.06.2008 року і повторно 30.07.2008 року, у зв»язку з перебуванням позивачки на листку непрацездатності, подавались подання на розгляд профспілкового комітету про дачу згоди на звільнення позивачки згідно ст.40 п.1 Кодексу законів про працю України.

Протоколами № 22 профкому ВАТ «Бориславський завод РЕМА» від 23 червня 2008 року  та № 23 від 04.08.2008 року стверджено, що профком ВАТ «Бориславський завод РЕМА» дав згоду адміністрації на звільнення позивачки з роботи за п.1 ст.40 КЗпП України /скорочення чисельності./

          Світлокопією трудової книжки позивачки, світлокопією наказу №238-к від 04.08.2008 року відповідача стверджено, що позивачка працювала у відповідача з 18.07.1989 року, спочатку  ученицею маляра. 01.12.1989 року переведена в складальний цех на посаду слюсаря складальника радіоапаратури ученицею, 16.05.1990 р. їй присвоєно перший розряд, 01.07.2006 року  присвоєний другий розряд, 02.07.2007 року  присвоєний 3й розряд. 04.08.2008 року позивачка звільнена з роботи з посади слюсаря складальника радіоапаратури з 05.08.2008 року у зв”язку зі скороченням чисельності на підставі п.1 ст.40 КЗпП України.

         Штатними розписами відповідача стверджено, що на роботі в складальному цеху відповідачем залишено слюсаря складальника радіоапаратури 4-го розряду ОСОБА_4.

         Довідками відповідача про прийняття та звільнення з роботи стверджено, що вакантних посад, які можна було б запропонувати позивачці з 20.05.2008 року по 05.08.2008 року у відповідача не було.

         Відповіддю № 02-3304/05 від 08.08.2008 року Територіальної державної інспекції праці у Львівській області позивачці стверджено, що відповідачем дотримано вимоги ст.ст. 49-2, 43, 42, 44, 47, 48, 83, 116 КЗпП України при звільненні позивачки з роботи за п.1 ст.40 КЗпП України.

         С У Д О М   В С Т А Н О В Л Е Н О,  що позивачка з 18.07.1989 року перебувала у трудових відносинах з відповідачем. З 01.12.1989 року працювала  в складальному цеху на посаді слюсаря складальника радіоапаратури ученицею. 16.05.1990 р. їй присвоєно перший розряд слюсаря складальника радіоапаратури та приладів. 01.07.2006 року  присвоєний другий розряд, 02.07.2007 року присвоєний третій розряд.

         15 травня 2008 року відповідач своїм наказом № 156-к “Про зміни до штатного розкладу” скоротив чисельність працівників складального цеху, а саме 1 одиницю слюсаря-складальника радіоелектронної апаратури та приладів 3 розряду.

 20 травня 2008 року позивачка відповідно до ст.49-2 КЗпП України попереджена про її звільнення з роботи з 22 липня 2008 року за п.1 ст.40 КЗпП України та повідомлена, що вакантних посад на період скорочення немає.

Про наступне вивільнення позивачки з 22 липня 2008 року відповідачем доведено до відома Бориславський міський центр зайнятості.

19 червня 2008 року та повторно, 30 липня 2008 року,  у зв»язку з перебуванням позивачки на листку непрацездатності, відповідачем подавались подання на розгляд профспілкового комітету про дачу згоди на звільнення позивачки з роботи згідно ст.40 п.1 Кодексу законів про працю України у зв”язку із скороченням чисельності працівників ВАТ “БЗ РЕМА” на підставі наказу № 156 від 15 травня 2008 року  та неможливістю переведення на іншу роботу, яка переважного права на залишенні на роботі не має.

Профком ВАТ «Бориславський завод РЕМА» 23.06.2008 року та 04.08.2008 року дав згоду адміністрації на звільнення позивачки за ст.40 п.1 Кодексу законів про працю України за скороченням чисельності.

          Наказом відповідача від 04.08.2008 року № 238к «Про припинення трудового договору» позивачка звільнена з роботи з 05.08.2008 року у зв»язку зі скороченням чисельності працівників за п.1 ст.40 КЗпП України. При звільненні позивачка отримала повний розрахунок, в тому числі і вихідну допомогу. Трудову книжку позивачка отримала 05.08.2008 року.

         На роботі в складальному цеху відповідачем залишено слюсаря складальника радіоапаратури 4-го розряду ОСОБА_4.

         Судом встановлено, що позивачка звільнена з роботи відповідачем з дотриманням вимог КЗпП України.

         При встановлених в судовому засіданні обставинах, позов позивачки до задоволення не підлягає.

         Доводи позивачки про те, що вона 20.05.2008 року, будучи попередженою про наступне звільнення з роботи, з цим не погодилась, тому адміністрація знала, що вона не згідна бути звільненою з роботи і мала час та можливість перевести її на іншу роботу, однак, іншої роботи їй не було запропоновано зовсім; що на двох засіданнях профкому, останнє засідання відбулось 04.08.2008 року їй також іншої роботи не пропонували, дали згоду на звільнення; що її заперечень проти звільнення, а саме, що вона стільки часу пропрацювала на заводі, має чотирьох неповнолітніх дітей, чоловік обмежено працездатний внаслідок трудової травми, в даний час не працює, адміністрація та профком не взяли до уваги;  що потрібно звільнити саме її, вони мотивували тим, що залишають на роботі більш кваліфікованого працівника, який має 4-й розряд; що її зауважень щодо того, що роботу вона виконувала за різними розрядами, в тому числі і за 4 розрядом і її так оплачували, не хотіли слухати, її доводи, що її звільнили навмисно, поскільки вона постійно в різних питаннях добивалась справедливості, мала цивільну справу з відповідачем щодо надання квартири, зверталась в різні інстанції про неправильність оплати праці, тому відповідач фактично за це звільнив її з роботи; що про відсутність підстав для скорочення свідчить те, що в газеті “Нафтовик Борислава” від 20.08.2008 року є оголошення про прийом на роботу працівників на завод, в тому числі і робочих професій, а відповідач не прийняв заходів до її працевлаштування, не дивлячись на те, що вакантні посади були навіть по робітничій сітці, що вакантних посад їй не пропонували, тому вважає, що порушення закону при її звільненні було очевидним, суд не бере до уваги, як докази, щоб задоволити позов позивачки, оскільки її доводи заперечуються її ж поясненнями, як свідка,  поясненнями третьої особи, як свідка, та вищенаведеними письмовими доказами.

         Правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються п.1 ч.1. ч.2 ст.40 ;  ч.1, п. 1, 2, 3 ч.2 ст.42; ст.49-2;  ст.232; ст.236 КЗпП України,

         З врахуванням наведеного та

                            Керуючись          ст.ст.10, 60, 212, 209 ч.3 ЦПК України,

                                               п.1 ч.1. ч.2 ст.40;  ч.1, п. 1, 2, 3 ч.2 ст.42; ст.49-2;  ст.232; ст.236 КЗпП України,

                                                        суд,-

                                                   В  И  Р  І  Ш  И  В:

         В позові  ОСОБА_1 до  Відкритого акціонерного товариства «Бориславський завод радіоелектронної апаратури», третя особа ОСОБА_3, про поновлення на роботі та стягнення заробітку за вимушений прогул відмовити.

         Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не було  скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

    Заява про апеляційне оскарження рішення  суду може бути подана апеляційному суду Львівської області через Бориславський міський суд Львівської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

         Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана апеляційному суду Львівської області через Бориславський міський суд Львівської області протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

         СУДДЯ: