Справа № 278/2610/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2015 року

м. Житомир

Житомирський районний суд Житомирської області

у складі головуючої - Баренко С.Г.,

за участю секретаря судового засідання Лабенської Л.І., позивача, представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та відшкодування завданих збитків та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1, Житомирської райдержадміністрації, про визнання незаконним розпаювання земель реформованої агрофірми «Сінгури», визнання частково недійсним та скасування розпорядження РДА, визнання незаконною передачу земельної ділянки позивачу, визнання недійсним та скасування державного акту, третя особа Управління Держземагенства у Житомирському районі,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_4 та інших, як до спадкоємців ОСОБА_5, в якому просить усунути перешкоди у користуванні належною їй земельною ділянкою, на території Сінгурівської сільської ради Житомирського району, шляхом зобов’язання відповідачів знести огорожу, вказуючи, що договір оренди водного фонду та прибережної смуги з останніми не укладався. Самовільним зайняттям 2,6 га її земельної ділянки, відповідачі спричинили позивачу збитків на суму 3397 грн.

Відповідач ОСОБА_4, з посиланням на ст.ст.44,82,88 ВК. України, 59,61 ЗК України, звернулася із зустрічним позовом та зазначила, що до неї, як до спадкоємця попереднього орендаря водного фонду перейшло право оренди земельної ділянки для рибогосподарських потреб та сінокосіння загальною площею 17.8613 га, з яких 9,9713 га – під водою, 7,890 га прибережної захисної смуги. Вказаний договір укладений на виконання розпорядження РДА, його належним чином зареєстровано у державному реєстрі 24.01.2008 за № 040820900002, був розроблений та затверджений водогосподарський паспорт ставка. На даний час договір не розірвано. ОСОБА_1 помилково передано у приватну власність частину прибережної захисної смуги спірного водного фонду в басейну р. Гуйва. Просить визнати незаконним розпаювання земель реформованої агрофірми «Сінгури», визнати частково недійсним та скасування розпорядження РДА, визнати незаконною передачу земельної ділянки позивачу скасувати розпорядження РДА та визнати недійсним державний акт про право власності на земельну ділянку ОСОБА_1

Кожен з позивачів підтримав свої вимоги та заперечував проти задоволення зустрічних вимог.

ОСОБА_1 та її представник наполягали, що вона на законних підставах отримала у власність земельну ділянку, а от відповідачами право на користування прибережною захисною смугою належним чином не оформлено. Просили закрити провадження у справі, оскільки в частині вимог про визнання недійсними розпорядження та державного акту судом вже прийнято рішення.

ОСОБА_4 та її представник, з посиланням на ст.ст. 59, 60, 88 ВК України, стверджували, що будь-яка частина прибережної захисної смуги не може передаватися у приватну власність, надали відповідну судову практику ВСУ. Послалися на висновок експертизи, з якого вбачається накладання частини ділянки ОСОБА_1 на землі водного фонду площею 1,9869 га. У зв’язку з протиправністю надання останній земельної ділянки, її вимоги про усунення перешкод та стягнення шкоди не визнає. Аналогічну позицію зайняли ОСОБА_3 та ОСОБА_2

Представник РДА просив справу розглядати без його участі. У вирішенні спору поклався на розсуд суду. З аналогічним проханням звернувся представник Держземагенства.

Дослідженим матеріалам справи відповідають цивільні правовідносини. Суд розглядає справу у межах заявлених вимог, на підставі змагальності та диспозитивності, на підставі перевірених доказів.

Розпорядженням РДА № 470 від 30.09.2004 у власність ОСОБА_1 передано дві земельні ділянки на території Сінгурівської сільської ради Житомирського району для ведення особистого селянського господарства площею 3,7950 га та 0,9912 га.Останьою виготовлено державний акт серії ЯБ №233172 від 15.02.2005 (а.с.4).

За іншим розпорядженнями РДА від 27.12.2005 № 834, ОСОБА_5, правонаступниками якого є відповідачі за первісним позовом, було надано в оренду земельну ділянку водного фонду площею 7.89 га під прибережну захисну смугу для сінокосіння навколо ставку, якого також було надано в оренду спадкодавцю для рибогосподарських потреб на території Сінгурівської сільської ради та була розроблена технічна документація, 24.01.2008 між РДА та спадкодавцем ОСОБА_5 було укладено договір оренди земельної ділянки площею 17.8613 га, до складу якої входить став №1 (під водою) площею 5.0781 га, став №2 (під водою) площею 4.7714 га, гребля – 0.1218 га та прибережна захисна смуга площею 7.89 га. За умовами цього договору на орендаря покладений обов'язок утримувати прибережну захисну смугу у належному стані та передбачено перехід права оренди до спадкоємців (п.п.31,40). ( т.1 а.с.34-88). Спадкодавцем був розроблений водогосподарський паспорт, з якого вбачається, що ставок знаходиться на р. ОСОБА_6, лівому притоці р. Коднянка, басейну р. Гуйва (а.с. 144-220). Таким чином спірна водойма не є замкненою. Наведене розпорядження РДА, договір оренди є чинними та сторонами у справі не оспорюються.

Згідно зі ст.ст. 19, 20 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі: землі сільськогосподарського призначення й землі водного фонду. Віднесення їх до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно їх повноважень.

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання, відповідно до статті 21 ЗК України, недійсними рішень про надання земель, угод щодо земельних ділянок, відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною, тощо.

За положеннями ч.1,2 ст.3 ВК України(у редакції, яка була чинною на час виникнення правовідносин) усі води (водні об'єкти) на території України становлять її водний фонд. До водного фонду України належать: поверхневі води: природні водойми (озера), водотоки (річки, струмки), штучні водойми (водосховища, ставки) і канали; інші водні об'єкти; підземні води та джерела; внутрішні морські води та територіальне море.

Відповідно до ч.1ст. 58 ЗК України та ст. 4 ВК України до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами; землі зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Для створення сприятливого режиму водних об'єктів уздовж морів, навколо озер, водосховищ та інших водойм встановлюються водоохоронні зони, розміри яких визначаються за проектами землеустрою (ч.2 ст.58 ЗК України). А за положеннями ст. 60 ЗК України та ст. 88 ВК України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги, які встановлюються по обидва береги річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів; для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів; для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів. Розмір та межі прибережної захисної смуги в межах населених пунктів - з урахуванням містобудівної документації (частина 3 статті 60 ЗК України).

Таким чином, землі зайняті поверхневими водами: природними водоймами (озера), водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки), каналами і іншими водними об'єктами та землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на яких знаходиться водний фонд України та на який розповсюджується окремий порядок надання та використання.

Отже, прибережна захисна смуга - це частина водоохоронної зони визначеної законодавством ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено особливий режим.

Так, згідно зі ст.61 ЗК України, ст.89 ВК України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. Зокрема, у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: розорювання земель (крім підготовки грунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; зберігання та застосування пестицидів і добрив; влаштування літніх таборів для худоби; будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів тощо. Об'єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим. Непридатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 83 ЗК України та ч. 4 ст. 84 ЗК України землі водного фонду, які перебувають у державній або комунальній власності взагалі не можуть передаватися у приватну власність, крім випадків передбачених законодавством.

Надаючи системний аналіз наведених правових норм у подібних правовідносинах (постанова ВСУ від 21.05.2014 у справі № 6-14 цс 14, яка є обов»зковою ) судова палата вказала, що при наданні земельної ділянки навіть за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити із нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених статтею 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до постанови КМУ від 08.05. 1996 року № 486 «Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них». Тобто сама по собі відсутність землевпорядної документації не змінює правовий режим захисної смуги, а відтак надання у приватну власність земельних ділянок, які знаходяться у прибережній захисній смузі суперечить нормам статей 59,83, 84 ЗК України.

Поряд з цим за висновком комісійної земельно-технічної експертизи №239/14, підтвердженими в суді експертами ОСОБА_6 та ОСОБА_7, земельна ділянка площею 4,7862 га, що передана ОСОБА_1 у приватну власність накладається на прибережну захисну смугу земельної ділянки водного фонду Сінгурівської сільської ради, переданої в оренду спадкодавцю ОСОБА_5 Площа накладання з урахуванням водного об’єкта складає 1,9869 га, що відображено графічно (т.2 а.с. 8-29).

Таким чином вимоги за зустрічним позовом є ґрунтовними щодо неправомірності рішення РДА від 30.09.2004 за № 470 в частині передачі ОСОБА_1 у приватну власність земель водного фонду. Відповідно до ч.1 ст. 125, ч.1 ст. 126 ЗК України право власності останньої на спірну земельну ділянку виникло з моменту отримання нею державного акта та його державної реєстрації. Таким чином існує нерозривний зв’язок між виникненням права власності на земельну ділянку та обов’язковим одержанням її власником державного акта, який посвідчував його право власності, то суд дійшов висновку про визнання недійсним і державного акта, виданого ОСОБА_1 оскільки будь-які виправлення в ньому не допускаються (Інструкція про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі наказ Держкомзему України від 04.05.99 № 43, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 04.06.99 за № 354/3647).

Правомірність видачі державного акта безпосередньо залежить від законності рішення органу, на підставі якого такий акт видано(постанови ВСУ від 18.09.2013 (справа № 6-12цс13) та від 23.10.2013 (справа № 6-93цс13).

Незаконність передачі у власність ОСОБА_1 земель водного фонду не породжує у останньої право на відшкодування збитків відповідачами.

Разом з цим, у додатку №2 до висновку експертів зазначено, що частина ділянки розміром 0,0089 га, яку зайняв спадкодавець і продовжують займати відповідачі, не знаходиться на прибережній захисній смузі.Таким чином, права позивача порушені відповідачами саме щодо цієї площі, а тому первісний позов підлягає частковому задоволенню в частині усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою в межах площі 0,0089 га та стягнення майнових збитків у відповідному розмірі. Розмір збитків, які понесла ОСОБА_1 становить 22 грн. 08 коп.( 2844.13/1,1462*0,0089).

Твердження представника позивача, що судом вже розглянуто саме такий зустрічний позов, не відповідає дійсності, оскільки зустрічний позов заявлено іншою особою, за інших підстав.

Згідно з ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, до яких, в контексті ст.79 ЦПК України, зокрема належать судовий збір та витрати на проведення експертизи. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись: ст. ст. 21, 59, 60-62, 84 ЗК України, ст. 83, 87-89 ВК України ст.ст. 15,16, 328, 391, 1166 ЦК України, ст. ст. 3, 11, 57, 60, 61, 88, 130, 197, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та відшкодування завданих збитків задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 у солідарному порядку на користь ОСОБА_1 22 грн. 08 коп. збитків, заподіяних зайняттям частини земельної ділянки позивача, що не накладається на прибережну захисну смугу (площа зайнятої ділянки 0,0089 га) та зобов’язати відповідачів знести самовільно встановлений паркан поза межами прибережної захисної смуги (на ділянці площею 0,0089 га).

В решті вимог відмовити за недоведеністю.

Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 по 38 грн. 23 коп. судового збору та по 2 грн. 95 коп. витрат на проведення експертизи пропорційно частці задоволених вимог

Зустрічний позов задовольнити частково.

Визнати незаконним розпаювання земель реформованої агрофірми «Сінгури» на території Сінгурівської сільської ради Житомисркього району в частині розпаювання земель, які належать до водного фонду, а саме прибережної захисної смуги та водного об’єкта площею 1,9869 га.

Визнати незаконним розпорядження Житомирської районної державної адміністрації, від 30.09.2004 №470 в частині надання у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 1,9869 га. на території Сінгурівської сільської ради.

Визнати незаконною передачу у приватну власність ОСОБА_1 частин земельної ділянки прибережної захисної смуги площею 1,9869 га на території Снгурівської сільської ради Житомирського району.

Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 4.7862 га серії ЯБ №233172 від 15.02.2005.

В решті вимог відмовити за недоведеністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 458 грн. 79 коп. судового збору та 5166 грн. 00 коп. витрат на проведення експертизи.

Рішення суду вступає в законну силу після закінчення строку на апеляційне оскарження.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Житомирської області протягом 10 днів після проголошення рішення через Житомирський районний суд.

Суддя: С.Г. Баренко