22-ц/775/302/2015(м)

263/10514/14-ц

Категорія 27

Головуючий в 1 інстанції Степанова С.В.

У Х В А Л А

Іменем України

28 квітня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого судді Гаврилової Г.Л.

суддів - Баркової Л.Л., Сороки Г.П.

при секретарі - Бєльченко Б.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 03 лютого 2015 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2014 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за договором позики грошей. В заяві вказав, що 21.05.2013 року між ним та ОСОБА_2 був укладений безпроцентний договір позики, згідно якого остання отримала в позику грошові кошти в сумі 249607 грн. 60 коп., строком повернення до 21.05.2014 року. Згідно умов вказаного договору, позику позивач повинна була повертати на картковий рахунок ОСОБА_1 частинами, починаючи з червня 2013 року, кожного місяця до 29 числа включно в сумі не менше 6153 грн. щомісячно. З метою забезпечення виконання договору позики 21.05.2013 року між ним та ОСОБА_2 був укладений договір іпотеки, предметом якого стала квартира АДРЕСА_1, яка належить відповідачці на праві приватної власності. Відповідачка повернула суму боргу в розмірі 91230 грн. за період з 01.07.2013 року по 13.08.2014 року, але у подальшому умови договору позики перестала виконувати належним чином, у зв'язку з чим станом на 10.11.2014 року сума боргу склала 181 108 грн. 48 коп., з яких заборгованість за договором позики - 158377 грн. 60 коп., неустойка (пеня) - 6879 грн. 80 коп., інфляційні - 13380 грн. 88 коп., 3% річних - 2471 грн. Позивач просив звернути стягнення на квартиру, яка знаходиться в іпотеці, в рахунок погашення заборгованості за договором позики.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 03 лютого 2015 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено частково. В рахунок погашення заборгованості за договором позики від 21 травня 2013 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 посвідченого приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Бедненко С.В. за реєстровим № 1798, станом на 10 листопада 2014 року в розмірі 174 229,48 грн., яка складається з заборгованості за сумою позики грошей в розмірі 158377,60 грн., суми з урахуванням індексу інфляції в розмірі 13380,88 грн., трьох відсотків річних у розмірі 2471 грн., звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 21 травня 2013 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 посвідченого приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Бедненко С.В. за реєстровим № 1800, а саме на квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 62,6 кв.м., житловою - 43,0 кв.м., яка належить ОСОБА_3 на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Пахниць Н.В. 21.02.2013 року за реєстром № 491 та зареєстрованого в Державному реєстрі прав на нерухоме майно 21.02.2013 року за НОМЕР_1, шляхом надання ОСОБА_1. права на продаж предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу будь-якій особі-покупцеві від імені ОСОБА_2 на власний розсуд, на підставі іпотечного договору від 21 травня 2013 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 посвідченого приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Бедненко за реєстровим № 1800, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження ОСОБА_2 з отриманням Витягу з Державного реєстру прав власності та надання ОСОБА_1 всіх повноважень для здійснення продажу, з ціною продажу предмета іпотеки, встановленою за згодою між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 або на підставі оцінки майна, проведеної суб'єктом оціночної діяльності, але не нижчою ніж ціною, встановленою за договором іпотеки в розмірі 250000 грн. або за звичайні ціни на цей вид майна.

У зв'язку з чим, ОСОБА_1 має право звернутися до Реєстраційної служби України для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки від 21 травня 2013 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 посвідченого приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Бедненко С.В. за реєстровим № 1800, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1742,30 грн.

Додатковим рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 03 лютого 2015 року у задоволені іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 В обґрунтування апеляції зазначає, що суд не надав правової оцінки факту порушення прав та інтересів неповнолітніх дітей ОСОБА_2, які на час укладення договору іпотеки від 21.05.2013 року постійно проживали разом з нею у квартирі, що стала предметом договору іпотеки, а орган опіки та піклування не надавав дозвіл на укладення такого договору, отже договір іпотеки є нікчемним. Суд не врахував співмірність суми збитків та вартості предмету іпотеки, та умови договору, згідно яких вона мала виплачувати позивачу щомісячно суму у розмірі 6153 гривень, що вона і робила.

ОСОБА_2, належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи до суду не з'явилась, клопотань до апеляційного суду не надавала, що у відповідності до ч.2 ст. 305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справі за її відсутність. ( а.с.292-293,294-295)

Заслухавши суддю - доповідача,представника позивачки ОСОБА_2- ОСОБА_6, який діє за довіреністю та який просив задовольнити апеляційну скаргу, заперечення позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_7, дослідивши матеріали справи в межах апеляційного оскарження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Згідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що що 21.05.2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений безпроцентний договір позики грошей, посвідчений приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Бедненко С.В. за реєстровим № 1798, згідно якого остання отримала у власність грошові кошти в сумі 249607 грн.60 коп., строком повернення суми до 21.05.2014 року. Згідно п. 4 вказаного договору сторони передбачили, що позика повертається частинами, починаючи з червня 2013 року, кожного місяця до 29 числа включно, у сумі не менше як 6153 грн. на один календарний місяць та сплачується на картковий рахунок позикодавця, або готівкою, що підтверджуватиметься відповідною розпискою позикодавця. (а.с.8).

Відповідачка умови повернення позики належним чином виконувати перестала, станом на 19.08.2014 року повернула позивачу суму боргу в розмірі 91230 грн., що підтверджується випискою за карточним рахунком позивача та не заперечується сторонами . (а.с. 97)Отже, залишок неповерненої суми боргу станом на 10.11.2014 року складає 158277гривень 60 коп. (249607 грн.60 коп- 91230 грн)

Враховуючи вимоги ст. 625 ЦК України та прострочений період з дати закінчення договору, суд вірно визначив суму інфляційних з 21.05.2014 року по 10 листопада 2014року розмірі 13380 грн. 88 коп та 3% річних у розмірі 2471 грн. та обґрунтовано дійшов висновку, що відповідачка порушила умови кредитного договору та має заборгованість перед позичальником у загальній сумі 174 229,48 грн.

Пунктом 10 договору позики передбачено, що сторони домовилися, що виконання зобов'язання за цим договором забезпечується іпотекою трьохкімнатної квартири, житловою площею 43 кв.м., загальною площею 62,6 кв.м., яка знаходиться в АДРЕСА_1 , яка є приватною власністю позичальника на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Пахниць Н.В. 21.02.2013 року за реєстром № 491, право власності зареєстровано в Державному реєстрі прав на нерухоме майно 21.02.2013 року за НОМЕР_1.

21.05.2013 року між сторонами укладений відповідний договір іпотеки. ( а.с. 10-11)

Згідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Судом встановлено, що сторони домовились , що у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем (боржником) основного зобов'язання (договору позики) іпотеко держатель задовольняє свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки буде здійснюватися на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно із застереженням про задоволення вимог іпотеко держателя на розсуд іпотеко держателя. (п. 4.1. договору іпотеки)

В договорі іпотеки міститься застереження про задоволення вимог іпотеко держателя, та одним із способів звернення стягнення на предмет іпотеки є надання права іпотеко держателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі в рахунок виконання основного зобов'язання боржником (іпотекодавцем) у порядку, встановленому ст. 38 Закону України «Про іпотеку», а саме: іпотекодавець та іпотеко держатель цим встановили, що в разі невиконання боржником (іпотекодавцем) основного зобов'язання (договору іпотеки), іпотеко держатель для задоволення своїх вимог за цим зобов'язанням має право продати предмет іпотеки будь-якій особі (особам) - покупцеві (покупцям) на власний розсуд згідно з умовами ст. 38 Закону України «Про іпотеку» , а саме цей договір іпотеки є правовою підставою для посвідчення такого договору (договорів)купівлі-продажу нотаріусом.

Згідно до ч. 1, 2 ст. 35 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Судом встановлено, що приватним нотаріусом Бедненко С.В. 30.09.2014 року на адресу ОСОБА_2 була надіслана заява ОСОБА_1 про необхідність сплати заборгованості та попередження звернення стягнення на предмет іпотеки (а.с.113-115).

Отже, враховуючи, що позивачем дотримана процедура попередження боржника про належне виконання боргового зобов'язання та умов договору, який був узгоджений між сторонами, судова колегія погоджується з висновками суду про задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Доводи апеляції, що укладений договір є нікчемним, оскільки порушує права її малолітніх дітей, які проживають в даній квартирі, спростовуються встановленими обставинами справи та дослідженими судом доказами.

Так, відповідачка посилається на те, що на час укладення договору іпотеки від 21.05.2013 року з нею постійно проживали в квартирі АДРЕСА_1 її діти ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2. Як на докази даної обставини посилається на медичні картки дітей, медичні довідки Центру первинної медико-санітарної допомоги № 2 ,в яких вказане місце проживання дітей за зазначеною адресою та пояснення свідка ОСОБА_10, яка є її матір'ю.

Частини 1, 3 та 5 ст. 203 ЦК України визначають, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.3 ст.17 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.

Відповідно до ч.3 ст.18 зазначеного Закону органи опіки та піклування зобов'язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла, а діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

Згідно з ч.2 ст.12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей" держава охороняє і захищає права та інтереси дітей при вчиненні правочинів щодо нерухомого майна та визнає неприпустимим зменшення або обмеження прав і охоронюваних законом інтересів дітей при вчиненні будь-яких правочинів стосовно жилих приміщень.

Для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, потрібна попередня згода органів опіки та піклування.

Згідно матеріалів справи відповідачка ОСОБА_2 має двох дітей - ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2.

Згідно паспортних даних ОСОБА_2 та свідоцтв про народження ОСОБА_8, 2003 року народження та ОСОБА_9, 2006 року народження , відповідачка з 31.07.1999 року одружена з ОСОБА_11 , який є батьком її дітей( а.с. 13,14,15). Даних про розлучення подружжя матеріали справи не містять та на дані обставини не посилається відповідачка.

Як пояснив Апеляційному суд представник відповідачки ОСОБА_2 - діти ОСОБА_2 ніде не зареєстровані з моменту народження.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_2 є власницею, крім іпотечної квартири АДРЕСА_1 та земельної ділянки за даною адресою; власницею 51/100 нежитлової будівлі АДРЕСА_2.( а.с. 76-77)

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 44 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», з оглядом на права дитини при укладенні іпотечного договору, зазначив, що суди повинні з'ясовувати, чи мала дитина право власності на предмет іпотеки чи право користування предметом іпотеки на момент укладення договору іпотеки. Будь-які дії, вчинені без згоди іпотекодаржателя після укладення договору іпотеки (наприклад, реєстрація неповнолітньої дитини в житловому будинку, народження дитини після укладення договору іпотеки) не є підставою для визнання такого договору недійсним із підстави невиконання вимог закону про отримання згоди органу опіки та піклування.

Зі справи вбачається, що квартира АДРЕСА_1, яка була передана в іпотеку позивачу згідно договору іпотеки від 21.05.2013 року, належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі нотаріально посвідченого договору дарування від 21.02.2013 року .

При укладенні договору іпотеки ОСОБА_2 надала довідку ТОІ « Житло-22» від 18.05.2013 року, згідно якої в квартирі АДРЕСА_1 станом на 18.05.2013 року мешкає та зареєстровані ОСОБА_2 , як володілець майна та її мати ОСОБА_10 ( а.с. 71)

Згідно п. 3.7 договору іпотеки іпотекодавець ОСОБА_2 засвідчує ,що на момент укладання цього договору, предмет іпотеки за цим договором правами третіх осіб (в тому числі правом власності або користування неповнолітніх та малолітніх, відповідно до ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», за умовами оренди, найму, чи іншими), як у межах так і за межами України, не обтяжений. ( а.с. 64 оборот)

Отже, на момент укладення договору іпотеки ОСОБА_2 письмово засвідчувала про відсутність прав на користування жилим приміщенням, яке є предметом іпотеки, за її неповнолітніми дітьми.

Згідно нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_2 та її матері ОСОБА_10, останні стверджували, що у разі звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 та яка є предметом договору іпотеки нерухомого майна , що укладається ОСОБА_2 з ОСОБА_1 , зобов'язуються фактично звільнити зазначену квартиру та знятись з реєстраційного обліку за даною адресою ( а.с. 72) При цьому дана заява не містить будь-яких застережень щодо наявності немайнових( житлових ) прав дітей ОСОБА_2 на цю квартиру.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги про порушення прав малолітніх дітей відповідачки спростовуються нотаріально завіреними письмовими доказами у справі.

Доводи апеляції, що суд не врахував співмірність суми збитків та вартості предмету іпотеки також не спростовують висновків суду.

Так, апелянт стверджує, що вартість іпотечної квартири згідно оцінки становить 500000 гривень,тоді, як сума, яка підлягає стягненню, в три рази менша за вартість предмета іпотеки.

Разом з цим, вартість предмету іпотеки становить 250000 гривень. ( а.с. 64) Доказів іншого розміру вартості іпотечного майна матеріали справи не містять. Крім того, суд в резолютивній частині рішення ухвалив визнати ціну продажу предмета іпотеки таку, яка буде встановлена за згодою між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , або на підставі оцінки майна, проведеною суб'єктом оціночної діяльності , але не нижчою ніж встановленою договором іпотеки у розмірі 250000 гривень, або за звичайні ціни на цей вид майна.

Отже, вартість продажу іпотечної квартири буде по перше узгоджена з відповідачкою, або на підставі оцінки майна чи за звичайні ціни на цей вид майна, що і визначить реальну ціну квартири.

Не заслуговують на увагу і додаткові пояснення відповідачки щодо дії розпорядження КМУ від 30 жовтня 2014 року № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція» , згідно якого м. Маріуполь входить до переліку територій, де проводилась антитерористична операція та відповідно до ст. 9 Закону України « Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 року № 1669-У11 протягом терміну дії цього Закону щодо нерухомого майна, що розташовано на території проведення антитерористичної операції, зупиняється дія статті 38 Закону України « Про іпотеку» ( у частині реалізації права іпотеко держателя на продаж предмета іпотеки), оскільки дана норма закону діє у порядку виконання судового рішення та не впливає на право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки.

Інші доводи не спростовують висновків суду.

За таких обставин, переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги , судова колегія погоджується з висновками суду щодо часткового задоволення позову, а доводи апеляційної скарги про порушення норм матеріального права є безпідставними.

Порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, та є безумовною підставою для скасування рішення у справі не встановлено.

Керуючись ст.ст. 303,307,308 ЦПК України,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 03 лютого 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання чинності безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді