Справа 635/10020/14-ц

Провадження 2/635/367/2015

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2015 року Харківський районний суд Харківської області у складі:

Головуючий суддя Бобко Т.В.,

секретар судового засідання – Щербак Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Покотилівка Харківського району Харківської області цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» в особі Харківської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк», ОСОБА_1 про визнання договору поруки припиненим,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач за первісним позовом звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути солідарно з відповідачів на користь ПАТ акціонерний банк «Укргазбанк» в особі Харківської обласної дирекції АБ «Укргазбанк» заборгованість по процентам за користування кредитом за кредитним договором №193 від 30 серпня 2007 року за період часу з 28 листопада 2008 року по 16 жовтня 2014 року у розмірі 5981 доларів США 80 центів, пеню за несвоєчасне погашення основної суми кредиту та процентів за кредитом у розмірі 121035,12 гривень, а також судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 30 серпня 2007 року між ВАТ АБ «Укргазбанк» (правонаступником якого є ПАТ АБ «Укргазбанк») в особі заступника директора Харківської філії АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №193, за умовами якого банк надає позичальнику кредит у сумі 5000 доларів США на строк по 28 серпня 2008 року зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 22% річних, а позичальник, у свою чергу, зобов’язується здійснювати повернення кредиту щомісячно з 1 по 10 число кожного місяця, починаючи з вересня 2007 року по липень 2008 року у розмірі не менш ? частини від суми отриманого кредиту, що становить 417 доларів США, а з 29 серпня 2008 року в сумі 413 доларів США. Свої зобов’язання за вищезазначеним кредитним договором банк виконав, відкривши позичальнику позичковий рахунок №22020614114.840 та надавши готівкою з каси банку суму кредиту. В забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором, 30 серпня 2007 року між банком та ОСОБА_2 укладений договір поруки №1. В порушення умов кредитного договору, позичальник свої зобов’язання не виконав, у зв’язку з чим заочним рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 14 квітня 2009 року з відповідачів стягнуто солідарно на користь банку суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 32411,30 гривень та пеню у розмірі 7918,49 гривень станом на 27 листопада 2008 року. Рішенням Верховного суду України від 29 вересня 2010 року зазначене заочне рішення змінене, з відповідачів солідарно стягнуто суму заборгованості за вищевказаним кредитним договором у розмірі 4209 доларів США 26 центів, у решті судове рішення залишене без змін. Однак, до теперішнього часу заборгованість за кредитом відповідачами не погашена, відповідач ОСОБА_1 до теперішнього часу користується кредитними коштами, а тому проценти продовжують нараховуватися. Таким чином, за період з 28 листопада 2008 року по 16 жовтня 2014 року відповідачам нараховані відсотки за користування кредитними коштами у розмірі 5981,80 доларів США, а також пеня за несвоєчасне погашення кредиту у розмірі 53114,37 гривень та пеня за несвоєчасне погашення процентів за кредитом у розмірі 67920,75 гривень. 20 жовтня 2014 року банк звернувся до відповідачів із претензією, однак сума заборгованості до теперішнього часу не погашена, у зв’язку з чим позивач змушений звертатися до суду.

Відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою до Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк», ОСОБА_1, яку в подальшому уточнив та в остаточній редакції просив визнати договір поруки №1 від 30 серпня 2007 року, укладений між ПАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_2, ОСОБА_1 таким, що припинив свою дію з 30 травня 2008 року.

В обґрунтування своїх зустрічних вимог посилався на те, що з метою забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором №193 від 30 серпня 2008 року, між ВАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_2 укладений договір поруки №1 від 30 серпня 2007 року. Вважає, що зобов’язання за цим договором припинені, оскільки, банк в умовах договору поруки визначив термін виконання зобов’язання за договором поруки не пізніше 2 днів з дня направлення вимоги поручителю, а така вимога була направлена позивачу за первісним позовом ОСОБА_2 27 листопада 2007 року, то право пред’явлення позовної вимоги у банку до поручителя щодо повернення кредиту виникло 30 листопада 2007 року та діяло протягом наступних шести місяців, тобто до 30 травня 2008 року, а тому із вказаного числа дія договору поруки припинилася.

Представник позивача ОСОБА_3, який діє на підставі довіреності, у судовому засіданні позовні вимоги за первісним позовом підтримав у повному обсязі, пояснив про обставини, викладені вище, зустрічний позов вважає необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, та просив застосувати до зазначених вимог строк позовної давності, який за думкою представника відповідача ОСОБА_2 становить 30 травня 2008 року.

Представник відповідача за первісним позовом ОСОБА_2 – ОСОБА_4, який діє на підставі довіреності, у судовому засіданні зустрічні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, пояснивши про обставини, викладені вище, проти задоволення первісних позовних вимог заперечував, зазначивши, що підстав для застосування строку позовної давності до зустрічного позову немає, оскільки вимоги щодо припинення поруки виникли у зв’язку з подачею позову банком.

Суд, вислухавши представників сторін, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, вважає первісний позов таким, що підлягає частковому задоволенню, зустрічний позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

30 серпня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством акціонерним банком «Укргазбанк» в особі заступника директора Харківської філії ВАТ АБ «Укргазбанк» ОСОБА_5 і ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №193, за умовами якого банк надає останньому кредит на задоволення споживчих потреб позичальника у розмірі 5000 доларів США строком до 29 серпня 2008 року або по день визначений в п. 3.3.11 зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 22% річних, а останній зобов’язується здійснювати повернення кредиту , сплату процентів за його використання та всіх комісійних платежів, визначених п. 2.1 кредитного договору, а також пені та здійснювати повернення кредиту щомісяця у розмірі 417 доларів США, а з 29 серпня 2008 року у розмірі 413 доларів США.

В забезпечення виконання зобов’язань за зазначеним договором 30 серпня 2007 року, між Відкритим акціонерним товариством акціонерним банком «Укргазбанк» в особі заступника директора Харківської філії ВАТ АБ «Укргазбанк» ОСОБА_5, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладений договір поруки №1, відповідно до умов якого, ОСОБА_2 поручився перед кредитором за виконання ОСОБА_6 зобов’язань за кредитним договором №193 від 30 серпня 2007 року, а також зобов’язався нести солідарну відповідальність з позичальником перед кредитором за порушення виконання зобов’язань з кредитного договору.

Заочним рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 14 квітня 2009 року, позов Відкритого акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» в особі Харківської філії Відкритого акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. З ОСОБА_2, ОСОБА_1 солідарно стягнуто на користь ВАТ АК «Укргазбанк» в особі Харківської філії ВАТ АК «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором №193 від 30 серпня 2007 року у розмірі 32411,30 гривень, пеню у сумі 7918,49 гривень, судовий збір у розмірі 368,65 гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 гривень. З ОСОБА_2, ОСОБА_1 солідарно стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 34,64 гривень. Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 07 липня 2009 року рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 14 квітня 2009 року залишено без змін. Рішенням колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 29 вересня 2010 року заочне рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 14 квітня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 07 липня 2009 року в частині солідарного стягнення з ОСОБА_2, ОСОБА_1 на користь ВАТ АК «Укргазбанк» в особі Харківської філії ВАТ АК «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 32411,30 гривень змінене, стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ АК «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 4209 доларів США 26 центів, у решті – судове рішення залишено без змін. Рішення колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 29 вересня 2010 року набрало законної сили.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, судовими рішеннями встановлено виникнення зобов’язань між сторонами за кредитним договором №193 від 30 серпня 2007 року та договором поруки №1 від 30 серпня 2007 року та наявність заборгованості відповідачів за вищевказаними договорами.

Разом з тим, не зважаючи на відкриття виконавчих проваджень на підставі вищевказаних рішень суду про солідарне стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ВАТ АБ «Укргазбанк» суми боргу у розмірі 4209,26 доларів США, пені у розмірі 7918,49 гривень, судового збору у розмірі 368,65 гривень та судового збору у розмірі 64,64 гривень (ВП №34539263 та ВП №30672231), в матеріалах справи відсутні відомості щодо виконання рішень суду в цій частині. Таким чином, відповідач ОСОБА_1 до теперішнього часу продовжує користуватися кредитними коштами, отриманими за кредитним договором №193 від 30 серпня 2007 року, зобов’язання за кредитним договором не виконав.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Ст. 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до вимог ст.ст. 1048, 1054 ЦКУ в разі відсутності іншої домовленості сторін проценти за користування кредитними коштами сплачуються щомісячно до дня повернення кредиту.

Проценти, визначені статтями 536, 1048, 1056-1, 1061 ЦК, є платою за користування чужими грошовими коштами, яка, за відсутності іншої домовленості сторін, сплачується боржником за весь період користування грошовими коштами, у тому числі після настання терміну їх повернення.

Як вбачається з умов кредитного договору, зокрема п. 1.1 договору, боржник зобов’язався сплачувати проценти за користування кредитом, виходячи із 22% річних. Разом з тим, відповідно до п. 3.1.9 зазначеного договору, на залишок простроченої заборгованості за кредитом банк зобов’язався нараховувати проценти, виходячи із процентної ставки, зазначеної у п. 1.1 збільшеної на п’ять процентів, починаючи з дня виникнення простроченої заборгованості.

Враховуючи наявність простроченої заборгованості за спірним кредитним договором, а також, виходячи з наданого позивачем розрахунку заборгованості по процентах за користування кредитними коштами (розрахованого відповідно до п. 3.1.9 кредитного договору, виходячи з 27% річних), сума процентів за користування кредитними коштами за період з 28 листопада 2008 року по 16 жовтня 2014 року складає 5981,80 доларів США.

Згідно зі ст.. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно п. 3.3.4 кредитного договору, у разі виникнення простроченої заборгованості за кредитом позичальник зобов’язується сплачувати пеню у розмірі 0,1 % від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за вищевказаним кредитним договором, здійсненого позивачем, відповідачам станом на 16 жовтня 2014 року була також нарахована пеня за несвоєчасне повернення кредиту у сумі 53114,37 гривень та пеня за несвоєчасну сплату процентів у розмірі 67920,75 гривень, а всього 121035,12 гривень.

Суду не надано беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав звільнення відповідача ОСОБА_1 від відповідальності за порушення зобов'язання, відповідно до ст.. 617 ЦК України.

Таким чином, загальна сума заборгованості за кредитним договором №193 від 30 серпня 2007 року, яка підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Укргазбанк» в особі Харківської обласної дирекції ПАТ АБ «Укргазбанк» (яке є правонаступником Відкритого акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк», що підтверджується статутом Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк», затвердженим Загальними зборами акціонерів АБ «Укргазбанк» від 21 січня 2010 року, Протокол №1), складає 5981,80 доларів США – проценти за користування кредитними коштами та 121035,12 гривень – нарахована пеня.

При цьому, суд стягує з відповідача ОСОБА_1 нараховану суму процентів за користування кредитними коштами в іноземній валюті, виходячи з наступного.

Згідно правової позиції, викладеної у Постанові Верховного Суду України від 24 вересня 2014 року у справі за №6-145цс14, грошове зобов’язання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом. У силу положень статей 192, 533 ЦК України та статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 “Про систему валютного регулювання і валютного контролю ” вирішуючи спір про стягнення боргу за кредитним договором в іноземній валюті, суд повинен установити наявність в банку ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями, а встановивши вказані обставини,– стягнути грошову суму в іноземній валюті. Якщо в зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті в гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Вищевказаним рішенням колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 29 вересня 2010 року встановлено, що ПАТ АБ «Укргазбанк» має необхідні ліцензії та дозволи на здійснення валютних операцій відповідно до вимог Закону України «Про банки та банківську діяльність» та Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю».

Виходячи з того, що виконання договірних зобов’язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству, суд має право стягнути й проценти за користування кредитом в іноземній валюті, оскільки такий процент не є фінансовою санкцією, а є платою за користування кредитом.

Щодо стягнення вищевказаної заборгованості за кредитним договором з поручителя ОСОБА_2, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог п.п.1.1, 1.2, 1.3 договору поруки №1 від 30 серпня 2007 року, поручитель поручився перед кредитором за виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором №193 від 30 серпня 2007 року, зобов’язався нести солідарну з позичальником відповідальність перед кредитором за порушення виконання зобов’язань за зазначеним кредитним договором, а також відповідати за повернення заборгованості за кредитним договором в тому ж об’ємі, що і позичальник – за сплату кредиту, процентів за користування кредитом, неустойку за невиконання або неналежне виконання зобов’язань у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Разом з тим, ст. 559 ЦК України визначені випадки, коли порука припиняється.

За змістом ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Отже, порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (статті 251, 252 ЦК України).

Як вбачається зі змісту п.п. 1.1 та 6.4 вищевказаного кредитного договору, сам кредит надавався ОСОБА_1 строком до 29 серпня 2008 року, строк дії договору кредиту по 28 серпня 2009 року (такий строк має бути більший ніж на рік за строк, на який видано кредит). При цьому закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання тих зобов’язань, що лишились невиконаними з будь-яких причин.

Як вбачається з матеріалів справи, банк звернувся до суду з позовом до відповідачів щодо стягнення заборгованості за кредитним договором №193 від 30 серпня 2007 року до закінчення строку дії цього кредитного договору, тобто до 29 серпня 2009 року, тим самим банк відповідно до положень ст. 1050 ЦК Українискористався правом на повернення кредиту достроково, чим змінив дату виконання основного зобов’язання.

П.п. 5.1, 5.2 договору поруки №1 від 30 серпня 2007 року встановлені строки дії договору поруки, відповідно до вищевказаних пунктів договору договір діє до припинення забезпеченого ним зобов’язання позичальника за кредитним договором. Порука також припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання зобов’язання позичальника за кредитним договором не пред’явить вимогу до поручителя. Якщо строк виконання зобов’язання не зазначений або визначений моментом вимоги, то відповідальність поручителя перед кредитором припиняється після закінчення одного року з дня укладення договору поруки.

Таким чином, умови договору поруки про його дію до повного припинення зобов'язань боржника не свідчать про те, що цим договором установлено строк припинення поруки в розумінні ст. 251 ЦК України, тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми ч.4 ст.559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя (перше речення п.5.2 договору), а також п.5.2 договору поруки (друге речення) щодо припинення дії поруки після закінчення одного року з дня укладення договору поруки.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, висловленої в постанові від 17 вересня 2014 року у справі 6-53цс14, регулюючи правовідносини з припинення поруки у зв'язку із закінченням строку її чинності частина четверта статті 559 ЦК України передбачає три випадки визначення строку дії поруки: протягом строку, встановленого договором поруки (перше речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, якщо кредитор не пред'явить вимоги до поручителя (друге речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов'язання не встановлено або встановлено моментом пред'явлення вимоги), якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя (третє речення частини четвертої статті 559 ЦК України).

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову), кредитор вчиняти не може.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов'язань застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення "пред'явлення вимоги" до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Зазначене положення при цьому не виключає можливість пред'явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Отже, виходячи з положень другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України слід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов'язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).

Таким чином, закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов'язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.

Позивач скористався своїм правом щодо солідарного стягнення суми заборгованості за кредитним договором з боржника та поручителя, пред’явивши позов до суду у 2009 році та, як вже було зазначено вище, рішенням суду такий позов був задоволений.

Однак, як вбачається зі змісту рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 14 квітня 2009 року (в частині, що залишена ухвалою колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного суду України від 29 вересня 2010 року без змін), заборгованість за кредитним договором №193 від 30 серпня 2007 року, яка була стягнута солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_7, була розрахована банком станом на 27 листопада 2008 року. З наступною вимогою у вигляді письмової претензії, направленої на адресу відповідачів, позивач звернувся лише 20 жовтня 2014 року (№3768, №3769), тобто після спливу всіх строків, встановлених як ч. 4 ст. 559 ЦК України, так і умовами договору поруки №1 від 30 серпня 2007 року, зокрема п.п. 5.2.

Враховуючи викладене, суд вважає станом на момент пред’явлення даного позову до суду припиненою та відмовляє у задоволенні вимог ПАТ АБ «Укргазбанк» про стягнення суми заборгованості за кредитним договором №193 від 30 серпня 2007 року з поручителя ОСОБА_2 з цих підстав.

Щодо зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ПАТ АБ «Укргазбанк», ОСОБА_1 про визнання поруки припиненою суд зазначає наступне.

Згідно зі ст.ст. 3, 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Способи захисту цивільних прав та інтересів судом визначені у ст. 16 ЦК України, зокрема одним із таких способів може бути припинення правовідношення.

Зі змісту ч. 3 ст. 16 ЦК України вбачається, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Припинення зобов’язання поруки означає такий стан сторін правовідношення, при якому в силу передбачених законом обставин суб’єктивне право і кореспондуючий йому обов’язок перестають існувати.

Термін «порука», застосований законодавцем у ст. 559 ЦК України, використовується в розумінні зобов’язальних правовідносин поруки, з припиненням яких втрачає чинність договір поруки.

Виходячи з викладеного, звернення до суду з позовом про визнання договору поруки припиненим не є необхідним, проте такі вимоги підлягають розгляду судом у разі наявності відповідного спору.

Таким чином, суд задовольняє зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк», ОСОБА_1 про визнання договору поруки припиненим частково, в частині визнання поруки такою, що припинена з підстав, викладених вище в частині обґрунтування відмови в задоволенні первісного позову про стягнення заборгованості з поручителя ОСОБА_2

Разом з тим, враховуючи наявність рішення суду, яке набрало законної сили про стягнення заборгованості в тому числі з поручителя ОСОБА_2 за вищевказаним кредитним договором, розрахованої станом на 27 листопада 2008 року, а також наявність положення п. 5.2 договору поруки в частині строку її дії, якщо строк виконання не зазначений або визначений моментом вимоги (порука припиняється після закінчення одного року з дня укладення договору), суд не погоджується з доводами представника позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 – ОСОБА_4 щодо припинення поруки 30 травня 2008 року та відмовляє у задоволенні зустрічного позову в цій частині.

Відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України в зв'язку з наявністю заяви позивача за первісним позовом суд розглядає питання про застосування позовної давності до зустрічних вимог.

Статтями 256, 257 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 261 України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Суд погоджується з доводами представника позивача за зустрічним позовом А.В. – ОСОБА_4 про те, що про порушення свого права ОСОБА_2 він дізнався з моменту пред’явлення банком вимог щодо стягнення заборгованості за кредитним договором.

Таким чином, суд не застосовує позовну давність за заявою позивача за первісним позовом до зустрічних позовних вимог, оскільки відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом 27 лютого 2015 року, письмова ж вимога ПАТ АБ «Укргазбанк» направлена на адресу останнього 20 жовтня 2014 року, а датою звернення банку до суду із позовом щодо стягнення такої заборгованості є 11 листопада 2014 року. Враховуючи викладене, підстав вважати наявність порушення прав ОСОБА_2 до пред’явлення вимог банком про стягнення заборгованості у суду немає.

Згідно платіжного доручення №6714-938 від 28 жовтня 2014 року позивачем за первісним позовом при пред'явленні позову до суду були понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 1485,12 гривень.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Питання про розподіл понесених позивачем судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст.88 ЦПК України, а саме у зв'язку з відмовою в задоволенні позову в частині стягнення суми боргу за кредитним договором з ОСОБА_2, позивачу суд присуджує з відповідача ОСОБА_1 понесені ним і документально підтверджені судові витрати у повному обсязі у загальній сумі 1485,12 гривень.

Разом з тим, як роз’яснено в ст. 11 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», порядок сплати судового збору за подання позовів, ціна яких визначається в іноземній валюті, у випадках та на умовах, встановлених законом (частина третя статті 533 ЦК), передбачено в абзаці 2 частини першої статті 6 Закону № 3674-VI. У цьому випадку ціна позову визначається як в іноземній валюті, так і в національній валюті України відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову. Виходячи саме з такої ціни позову (в національній валюті), визначається розмір судового збору, що підлягає сплаті. Однак якщо день подання позову не співпадає з днем сплати судового збору (збір сплачено раніше), то останній визначається з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України саме на день сплати, а не на день подання позову.

Враховуючи ту обставину, що позивачем був сплачений судовий збір за подання зазначеного позову 28 жовтня 2014 року, що підтверджується платіжним дорученням №6714-938 від 28 жовтня 2014 року, суд визначає розмір судового збору з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України, саме станом на 28 жовтня 2014 року (100 доларів США – 1295,09 гривень).

Таким чином, загальна сума судового збору за результатами вирішення спору з урахуванням положень статті 88 ЦПК України становить 1984,99 гривень та, оскільки позивачем при пред’явленні позову до суду сплачений судовий збір у розмірі 1485,12 гривень, несплачена сума судового збору у розмірі 499,87 гривень стягується безпосередньо з відповідача у дохід Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 4, 11, 57, 59, 60, 61, 79, 88, 197, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» в особі Харківської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» в особі Харківської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» (Україна, 61145, м. Харків, вул.. Космічна, буд.20 на розрахунковий рахунок № НОМЕР_2 у Регіональному управлінні НБУ у Київській області МФО 320478 код ЄДРПОУ 23697280) заборгованість за кредитним договором №193 від 30 серпня 2007 року у сумі 5981 (п’ять тисяч дев’ятсот вісімдесят один) доларів США 80 (вісімдесят) центів та пеню за несвоєчасне погашення кредиту та процентів за зазначеним кредитним договором у сумі 121035 (сто двадцять одна тисяча тридцять п’ять) гривень 12 (дванадцять) копійок.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» в особі Харківської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» (Україна, 61145, м. Харків, вул.. Космічна, буд.20 на розрахунковий рахунок № НОМЕР_2 у Регіональному управлінні НБУ у Київській області МФО 320478 код ЄДРПОУ 23697280) судовий збір у сумі 1485 (одна тисяча чотириста вісімдесят п’ять) гривень 12 (дванадцять) копійок.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в дохід держави (розрахунковий рахунок № 31214206700429 ККДБ 22030001 код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37999633, отримувач коштів Управління Державної казначейської служби України у Харківському районі Харківській області, призначення платежу - судовий збір, банк отримувача ГУДКУ у Харківській області, код банку отримувача (МФО) 851011, МФО банку отримувача 851011) судовий збір у сумі 499 (чотириста дев’яносто дев’ять) гривень 87 (вісімдесят сім) копійок.

У задоволенні іншої частини позовних вимог Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» в особі Харківської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором – відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк», ОСОБА_1 про визнання договору поруки припиненим – задовольнити частково.

Визнати поруку за договором поруки №1 від 30 серпня 2007 року, укладеним між Відкритим акціонерним товариством акціонерний банк «Укргазбанк» та ОСОБА_8 на забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором №193 від 30 від 30 серпня 2007 року такою, що припинена.

В задоволенні іншої частини зустрічного позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк», ОСОБА_1 про визнання договору поруки припиненим – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги. Особами, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення може бути подана апеляційна скарга протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя