Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/3744/15-к

провадження № 1-кп/711/224/15

У Х В А Л А

30 квітня 2015 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого: судді – Угорчука В.В.,

суддів: Клочка О.В., Шиповича В.В.,

при секретарі – Буйновській А.П.,

за участі прокурора – Штомпеля М.А., захисника ОСОБА_1, потерпілого ОСОБА_2, представника потерпілого ОСОБА_3,

провівши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси підготовче судове засідання по кримінальному провадженні за звинуваченням ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_3, в скоєнні злочину, відповідальність за який передбачено ч.1 ст. 115 КК України, суд

встановив:

Органом досудового розслідування ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що близько 11 години 30 хвилин 02 лютого 2015 року він під час конфлікту, що виник раптово, із застосуванням двох ножів скоїв умисне вбивство ОСОБА_5, тобто вчинив злочин, передбачений ч.1 ст. 115 КК України.

У відповідності з положеннями ч.1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, тому формулювання обвинувачення в обвинувальному акті є обов’язковим.

Обвинувальний акт як важливий процесуальний документ досудового розслідування оформляє його результати, в ньому підводяться підсумки досудового слідства, обґрунтовуються доказами висновки слідчого, прокурора щодо винуватості підозрюваного і юридичної кваліфікації його діянь, формулюється в остаточному вигляді обвинувачення.

Відповідно до п.5 ч.2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт повинен містити у собі виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинувальний акт вказаним вимогам не відповідає.

Так, в формулюванні обвинувачення ОСОБА_4 (а.п.6 зв.) йдеться про те, що вбивство скоєне ним під час конфлікту, що виник раптово.

Конфлікт, що виник раптово, повинен з чогось виникнути (розпочатись) і підтверджуватись викладеними в обвинувальному акті доказами. Саме мотив допомагає правильному визначенню юридичної кваліфікації вчиненого, ступеня суспільної небезпечності злочину та індивідуалізації покарання.

Там же зазначено, що ОСОБА_4 з метою заподіяння смерті ОСОБА_5, «взявши на кухні два ножі, наніс потерпілому ножові поранення в життєво важливі органи, від отриманих поранень потерпілий помер на місці. Внаслідок умисних дій ОСОБА_4 згідно висновку судово-медичної експертизи… потерпілий отримав наступні тілесні ушкодження: проникаюче поранення грудної клітки зліва з ушкодженням хрящової частини 5-го ребра, пристінкової плеври, навколосерцевої сорочки, серця та аорти; рана правої бічної поверхні шиї з ушкодженням м’язів, судин та нервів шиї відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя; рана долонної поверхні 3-го пальця лівої кисті; синці на правій вушній раковині, зовнішній поверхні правого променево-зап’ясткового суглоба, тильній поверхні правої кисті в ділянці основи 2-го пальця; садна та подряпини на шиї, верхніх кінцівках та животі відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень».

В формулюванні обвинувачення зазначено місце смерті ОСОБА_5, але не вказано час настання його смерті.

З обвинувачення незрозуміло скільки всього ударів було нанесено ОСОБА_5 двома ножами або одним ножем і чи заподіяна рана долонної поверхні 3-го пальця лівої кисті внаслідок дії ножа або іншого предмета, а також не зазначено, внаслідок яких дій обвинуваченого ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження у вигляді синців, саден та подряпин на шиї, вушній раковині, кінцівках, животі та інших частинах тіла, хоча ОСОБА_4 інкриміновано те, що ці тілесні пошкодження виникли внаслідок його умисних дій.

Аналіз викладеного свідчить про те, що в формулюванні обвинувачення не зазначено мотиву й способу скоєння злочину, хоча у відповідності з положеннями п.п.1, 2 ч.1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення, мотив його вчинення.

У всякому разі, не вдаючись до аналізу доказовості фактичних обставин події, суд приходить до висновку про те, що ОСОБА_4 висунуте неконкретне обвинувачення, чим порушено його право на захист та справедливий суд.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено те, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 09 жовтня 2008 року зазначив, що у тексті підпункту «а» п.3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз’ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред’явленого йому обвинувачення (див. рішення від 19 грудня 1989 року у справі «Камасінскі проти Австрії», п.79). Європейський суд з прав людини нагадує, що положення підпункту «а» п.3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред’явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (див. рішення від 25 березня 1999 року у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п. 52).

Суд приходить до висновку про те, що органом досудового розслідування допущені істотні порушення норм кримінального процесуального закону, які порушують гарантовані законом процесуальні права обвинуваченого ОСОБА_4 та перешкоджають суду ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

З огляду на викладене, вислухавши думку прокурора, потерпілого і його представника, обвинуваченого і його захисника, суд приходить до висновку про необхідність зі стадії підготовчого провадження відповідно до п.3 ч.3 ст. 314 КПК України повернути обвинувальний акт щодо ОСОБА_4 прокурору як такий, що не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, для усунення недоліків, які викладені в мотивувальній частині ухвали.

Вирішуючи питання про запобіжний захід обвинуваченому, суд враховує те, що йому обрано такий захід у вигляді тримання під вартою, термін дії якого продовжено до 03 травня 2015 року.

Суд вважає, що і на теперішній час існує ризик передбачений п.1 ч.1 ст. 177 КПК України, тобто обвинувачений може переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Ці висновки суду ґрунтуються на тому, що тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому у випадку визнання його винуватим у скоєнні особливо тяжкого злочину, пов’язаного з позбавленням життя людини, відсутність у нього сім’ї та утриманців, відсутність постійної роботи, отримані дані про часте вживання ним алкогольних напоїв та виїзди за межі міста і області на сезонні роботи, що в сукупності підтверджує існування зазначеного ризику.

У зв’язку із викладеним запобіжний захід у вигляді тримання під вартою необхідно продовжити на два місяців. Продовження тримання під вартою виправдовується наявністю конкретного суспільного інтересу у встановленні винного у скоєнні особливо тяжкого злочину, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (див. рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 у справі «Харченко проти України» п. 79).

Керуючись ст. ст. 314, 331 КПК України, суд, -

у х в а л и в :

Повернути обвинувальний акт за звинуваченням ОСОБА_4 в скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України, прокурору м. Черкаси як такий, що не відповідає вимогам ст. 291 КПК України.

Продовжити дію запобіжного заходу ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою до 30 червня 2015 року включно.

Копію ухвали вручити обвинуваченому і прокурору, направити до Черкаського слідчого ізолятора.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а в разі подання апеляційної скарги – після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, якщо ухвала не буде скасована.

Ухвала в частині повернення обвинувального акта може бути оскаржена до апеляційного суду Черкаської області через Придніпровський районний суд м. Черкаси протягом семи днів з дня її оголошення, а обвинуваченим – з дня отримання її копії.

Головуючий:

ОСОБА_6