Справа № 278/4775/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2015 року

Житомирський районний суд Житомирської області

у складі: головуючої – судді Баренко С.Г.,

за участю секретаря судового засідання – Лабенської Л.І., сторін, їх представників,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання квартири, гаража та автомобіля спільною сумісною власністю подружжя, визнання права власності на ? частину квартири та компенсацію половини вартості автомобіля та гаража і зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права спільної сумісної власності на майнові права на житлову площу у м.Києві, третя особа ТОВ «Еверест-буд-Інжиніринг»-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом проти ОСОБА_2 та просить визнати спільною сумісною власністю подружжя квартиру АДРЕСА_1, гараж в кооперативі «Сосновий бір» Житомирського району, автомобіль ЗАЗ “Sens”, визнати за нею право власності на половину спірної квартири та стягнути з відповідача половину вартості решти майна. Вимоги, з посиланням на ст.60,61,71 СК України, мотивовані тим, що вказане майно було набуто подружжям за час шлюбу, сумісного проживання та ведення спільного господарства, зареєстровано за відповідачем, добровільно поділити його не можуть.

У зустрічному позові ОСОБА_2 просить визнати спільною власністю подружжя у рівних частках майнові права на об’єкт інвестування - квартиру в новобудові у м. Києві. Договір укладено з дружиною.

Кожний з позивачів підтримав свої вимоги та визнав частково – зустрічні. Так, ОСОБА_1 стверджувала, що сторони припинили спільне проживання та ведення сумісного бюджету з червня 2014 року, коли позивач дізналася, що ОСОБА_3 віддав їх автомобіль своєї коханці. Майнові права на об’єкт інвестування квартиру в м. Києві, купувалися для їх дочки у тому числі за кошти подаровані останній двоюрідною сестрою ОСОБА_4, яка проживає у Великобританії, а саме в розмірі 60200 грн., а тому вважає, що ці гроші не є майном подружжя і не підлягають розподілу. ОСОБА_1М та його представник визнали, що квартира № 19 є спільним майном, проте автомобіль було продано за згодою ОСОБА_1, а гроші витрачені на потреби сім’ї. Гараж придбаний ОСОБА_2 до шлюбу, право власності на нього не зареєстровано, а тому він не підлягає розподілу. Не заперечував, що гроші надійшли від ОСОБА_4, але повернуті останній

Дослідженим матеріалам справи відповідають сімейні правовідносини. Суд розглядає позов у межах заявлених вимог на засадах змагальності та диспозитивності і на підставі належних та допустимих доказів. Кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 ЦПК.

Сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 07.06.1997 (а.с.8). 26.10.2001 подружжя за договором купівлі-продажу придбало квартиру АДРЕСА_1 та області (а.с. 9). Зазначене нерухоме майно було у встановленому порядку зареєстроване на ім’я відповідача, що підтверджується відповідним реєстраційним посвідченням (а.с. 10).

Відповідно до ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час

шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно із ч. 1 ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

За роз’ясненнями, викладеними у п. 22-24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" (далі – Постанова) поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими ст.ст. 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України. Вирішуючи спори між подружжям про майно, судам необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час й його придбання. Майно, яке належало одному з подружжя, може бути віднесено до спільної сумісної власності або визнано такою власністю судом з тих підстав,що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох.

Якщо котрийсь із подружжя зробив вкладення у придбання спільного майна за рахунок майна, яке належало йому до одруження або було одержане ним під час шлюбу в дар, у порядку спадкування, надбане за кошти, що належали йому до шлюбу або іншого роздільного майна, то ці вкладення (в тому числі вартість майна до визнання його спільною сумісною власністю на підставі ст. 25 КпШС України) мають враховуватися при визначенні часток подружжя у спільній сумісній власності (ст. 28 КпШС України)

Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема квартиру, допускається лише за його згодою (ч.4 ст. 71 СК України).

Зважаючи на те, що ОСОБА_2 визнає позов дружини в частині спільної власності квартири, він підлягає до задоволення. Автомобіль ZAZ SENS кузов Y6DTF698KD0325547 був придбаний 11.07.2013 за договором №214135-Y02144 (а.с. 14-16), під час спільного проживання сторін у шлюбі та ведення одного бюджету. Ці обставини сторони також визнали, а тому ідеальні частки сторін є рівними. Автомобіль є неподільною річчю.

Доводи ОСОБА_1, що у квітні 2014 року, автомобіля не було в їх гаражі, та без її згоди чоловік спочатку передав його у користування своєї коханці, а потім також поза її волею остання стала власником автомобіля, відповідачем не спростовані. На даний час спірний автомобіль ZAZ SENS кузов Y6DTF698KD0325547 зареєстрований за ОСОБА_5 (а.с. 23). Твердження представника ОСОБА_2, що невідомо чи є це той самий автомобіль подружжя, та що його було продано за згодою позивача є суперечливими, не підтверджені належними та допустимими доказами (як от: письмова згода дружини, договір купівлі - продажу тощо) і не відповідають фактичним обставинам справи. А тому суд, дійшов висновку, що ОСОБА_2 здійснив відчуження автомобіля на користь ОСОБА_5 на власний розсуд і не в інтересах сім’ї.

Відповідно до п.п.22,30 роз’яснень, що містяться у наведеній Постанові, у випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділу. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості, на час розгляду справи. Враховуючи, що відповідач самостійно розпорядився автомобілем, вартість якого на час розгляду справи за даними представника позивача, складає 188240 грн. (а.с.120), суд дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_2 половину його вартості.

На думку суду, доводи ОСОБА_1, щодо придбання гаражу подружжям не спростовані. За свідченнями ОСОБА_6, ОСОБА_7 гараж був придбаний подружжям підчас вагітності ОСОБА_1, що вони добре запам’ятали. Свідок ОСОБА_8 пояснив, що коли він служив в одній частині із ОСОБА_1, він продав останньому належний йому гараж в кооперативі «Сосновий бір» в смт. Озерне. На той час ОСОБА_1М був одружений. Згідно із довідкою правління кооперативу «Сосновий бір», відповідач є власником гаража №705 з 1997 року, членські внески сплачувала і ОСОБА_1М.(а.с. 98, 119). Шлюб між сторонами було зареєстровано також у 1997 році. Копія розписки ОСОБА_8 про отримання грошових коштів від ОСОБА_2 за гараж 17.09.1996 (а.с.83) не узгоджується із його показаннями в суді. За чинної на той час ст.224 ЦК України, договір купівлі – продажу гаражу не потребував реєстрації і обов’язкової письмової форми його укладання( ст.45 ЦК). А тому суд вважає, що право власності на гараж набуто подружжям на підставі, що не заборонено законом (ст.328 ЦК України) та визнає його сумісною власністю подружжя, в рівних частках.

09.08.2012 ОСОБА_1 уклала з ТОВ «Еверест-буд-Інжиніринг» договір №356/ЕМ, за умовами якого придбала майнові права на об’єкт інвестування - житлову площу у другій секції будівництва житлового комплексу Флагман (м.Київ) розміром 30,4 кв.м. (а.с. 78). За умовами договору вартість майнових прав складає 217621 грн., які були одразу сплачені у повному обсязі, що підтверджується відповідною копією квитанції (а.с. 77).

З банківської виписки ОСОБА_1 вбачається, що на її рахунок 06.08.2012 надійшло 7525 доларів США, які були отримані саме 09.08.2012, тобто в день внесення коштів на об’єкт інвестування (а.с. 76). За твердженнями позивача, ці кошти переказала її племінниця ОСОБА_4 для дочки сторін ОСОБА_9. ОСОБА_2 визнав факт надходження коштів від ОСОБА_4 та їх використання на придбання майнових прав, однак наполягав, що у подальшому гроші були повернуті останній. Враховуючи, що жодних належних та допустимих доказів повернення грошей (як то підтверджень грошових переказів, розписок тощо) відповідач не надав, суд вважає за можливе зменшити розмір частки у майнових правах, що є спільним майном подружжя на суму 7525 доларів США, що на той час були еквівалентні 60200 грн., оскільки ці кошти не належали сторонам, як подружжю. Тобто, позов ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати пропорційно частці задоволених вимог.

Керуючись: ст. ст.16, 316, 318, 368, 392, 1029, 1030 ЦК України, ст. ст. 60, 65, 70, 71 СК України, ст. ст. 10, 11, 57, 60, 61, 88, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати квартиру АДРЕСА_1 та області, гараж № 705 у кооперативі «Сосновий бір» в смт. Озерне, Житомирського району, а також автомобіль НОМЕР_1 спільним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 в смут. Озерне, Житомирського району та 1/2 частину гаража №705 у кооперативі «Сосновий бір» в смт. Озерне, Житомирського району.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 вартість 1/2 частини автомобіля ZAZ SENS в сумі 94120 грн.

В решті вимог відмовити за недоведеністю.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 986 грн. 60 коп. судового збору.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати спільним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 72/100 частини майнових прав вартістю 157421 грн. на об’єкт інвестування - житлову площу у другій секції будівництва житлового комплексу Флагман (м.Київ) розміром 30,4 кв.м. згідно з договором №356/ЕМ купівлі-продажу майнових прав від 09.08.2012, укладеного з ТОВ «Еверест-буд-Інжиніринг».

В решті зустрічного позову відмовити за недоведеністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 787 грн. 10 коп. судового збору.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Житомирської області протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Суддя: С.Г. Баренко