УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №296/6942/14-ц Головуючий у 1-й інст. Галасюк Р. А.

Категорія 48 Доповідач Забродський М. І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді: Забродського М.І.

суддів: Снітка С.О., Шевчук А.М.

з участю секретаря

судового засідання Кучерявого О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_2

на заочне рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 22 серпня 2014 року

по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа - виконавчий комітет Житомирської міської ради в якості органу опіки та піклування, про зміну місця проживання дитини, -

в с т а н о в и л а:

У серпні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеним позовом та просив визначити місце проживання сина - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, залишивши його на утриманні та вихованні у позивача.

В обґрунтування позову зазначав, що після розлучення з ОСОБА_2, їх неповнолітній син ОСОБА_4 за рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 19 травня 2010 року залишений на вихованні з матір'ю.

Проте з квітня 2014 року син став проживати з батьком, який відправив його на навчання в Житомирській екологічний ліцей №24, де успішно закінчив 4-й клас.

Позивач фінансово і матеріально забезпечений, проживає разом зі своїми батьками та сином, якому створені всі комфортні умови в психологічно здоровому кліматі, забезпечений одягом, харчуванням, приладдям для навчання, іграшками та бажає проживати з позивачем.

Вважає, що син має проживати разом з ним і жодних перешкод у спілкуванні з відповідачкою він не чинить.

Заочним рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 22 серпня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено.

Змінено місце проживання дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, визначене рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 19 травня 2010 року та визначено місце проживання дитини ОСОБА_4 для подальшого утримання і виховання разом з батьком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 12 січня 2015 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції і закрити провадження у справі.

Посилається на те, що судом першої інстанції були порушені норми процесуального та матеріального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Зокрема, судом першої інстанції не враховано ту обставину, що після розлучення з позивачем їх син ОСОБА_4 до квітня 2014 року проживав разом з матір'ю на підставі рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 19 травня 2010 року та договору від 18 травня 2010 року, відвідував школу та спортивні секції у м. Словянську Донецької області.

Син був повністю забезпечений та ні в чому не відчував потреби.

ОСОБА_2 забезпечена постійною роботою, має власну квартиру, створені належні умови для матеріального забезпечення та духовного розвитку дитини.

Вважає рішення суду першої інстанції постановлене без будь-яких обґрунтувань, без врахування об'єктивних доказів по справі.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах визначених ст. 303 ЦПК України колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Питання визначення місця проживання дитини врегульовано ст.ст.160-161 СК України.

Згідно зі ст.157 СК України виховання дитини вирішується батьками спільно. Мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їх прав по відношенню до дитини (ст.141 СК України).

Частиною 1 ст. 160 СК України визначено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Місце проживання дитини, яка досягла десяти років визначається за згодою батьків та самої дитини.

Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення ( ст. 161 СК України).

За ч.ч. 2, 3 ст.11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з 11 березня 2004 року перебували в зареєстрованому шлюбі.

Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_1, матір'ю якого є ОСОБА_2, а батьком дитини є ОСОБА_3 (а.с. 8).

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 19 травня 2010 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 розірвано. Неповнолітню дитину для подальшого виховання залишено при матері - ОСОБА_2 (а.с. 9).

Позивач ОСОБА_3 зареєстрований в АДРЕСА_1 (а.с. 6 зворот).

Мати дитини зареєстрована АДРЕСА_2.

До квітня 2014 року ОСОБА_4 проживав разом з відповідачем.

Проте з квітня 2014 року він перейшов проживати до батька ОСОБА_3, який відправив його на навчання до Житомирського екологічного ліцею №24.

Відповідно до характеристик з місць проживання сторін вони обоє характеризується виключно з позитивного боку ( а.с.28,52,57).

За висновком Житомирського міського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді Житомирської міської ради №1235 від 22 липня 2014 року син сторін ОСОБА_4 зростає в сім'ї, де встановлені доброзичливі взаємовідносини з усіма членами родини. Міжособистісні стосунки між батьком та дитиною доброзичливі і гармонійні. Батько активно займається повноцінним розвитком дитини та створює для нього максимально комфортні умови проживання. ОСОБА_4 усвідомлено та зважено прийняв рішення щодо спільного проживання з батьком.

Згідно акту обстеження житлово-побутових умов від 21 серпня 2014 року батько ОСОБА_3 створив належні умови для проживання та виховання його малолітнього сина ОСОБА_4 (а.с. 28).

Отже, суд дійшов правильного висновку про те, що саме в інтересах дитини її місце проживання слід змінити та визначити за місцем проживання батька. При цьому суд першої інстанції врахував думку дитини, яка виявила бажання проживати з батьком.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року (ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-СІІ), зокрема у принципі 6, проголошено, що малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.

В силу ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 року) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Встановивши обставини у справі, застосувавши до спірних правовідносин положення СК України та п. 6 Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову щодо зміни визначеного місця проживання дитини, оскільки позивач надав достатніх та переконливих доказів того, що існують виключні обставини, за яких дитина може бути розлучена зі своєю матір'ю.

Доводи апеляційної про те, що рішенням суду визначено місце проживання сина сторін з матір'ю, а відтак оскаржуване рішення підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі є безпідставні.

18 травня 2010 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 уклали між собою договір про проживання дитини та про участь у вихованні того з батьків, хто проживає окремо, який посвідчений державним нотаріусом. Пунктом 1 цього договору визначено місце проживання сина ОСОБА_4 з матір'ю у місці її проживання, а п.16 визначено, що цей договір вступає у законну силу з моменту його нотаріального посвідчення і діє до досягнення сином десятирічного віку, тобто до 01 червня 2014 року(а.с.53). Крім того позивач звернувся з позовом про зміну місця проживання дитини, який зареєстрований в суді першої інстанції 01.08.2014 року, тобто після закінчення дії договору.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і на правильність його рішення не впливають. Підстави для його скасування і ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст.209,303,304,307,308, 313-315 ЦПК України колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Заочне рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 22 серпня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Судді: