АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 552/3868/14-ц Номер провадження 22-ц/786/1372/15Головуючий у 1-й інстанції Кузіна Ж.В. Доповідач ап. інст. Дряниця Ю. В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2015 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого - судді: Дряниці Ю.В.,

суддів: Карнаух П.М., Чумак О.В.,

при секретарі: Ткаченко Т.І.,

з участю: представника позивача ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Київського районного суду м. Полтави від 21 липня 2014 року по справі за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтави до ОСОБА_3 про виселення із службового жилого приміщення.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача апеляційного суду Полтавської області Дряниці Ю.В., -

в с т а н о в и л а :

23 червня 2014 року позивач звернувся до місцевого суду з позовом до ОСОБА_3 про виселення із службового приміщення.

Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що ОСОБА_3 працював в Полтавській КЕЧ слюсарем теплового господарства з 05 січня 1994 року по 01 жовтня 2002 року. Звільнився з роботи за власним бажанням. Під час трудових відносин, ОСОБА_3 на підставі ордеру від 24.07.1995 року було видано службове житлове приміщення площею 15,1 кв.м., що складається з однієї ізольованої кімнати за адресою АДРЕСА_1. В подальшому адреса була змінена на АДРЕСА_1. Вказана квартира рішення виконавчого комітету Полтавської міської ради № 193 від 14.06.1995 року визнана як службова. В зв'язку з тим, що трудові відносини були припинені 01 жовтня 2002 року, позивач просив виселити відповідача із службового житлового приміщення без надання іншого, так як загальний його трудовий стаж є меншим ніж 10 років - 08 років 08 місяців 26 днів.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Полтави від 21 липня 2014 року позовні вимоги задоволені. Виселено ОСОБА_3 з АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення. Роз'яснено порядок перегляду заочного рішення.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 25 березня 2015 року в задоволенні заяви ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення Київського районного суду м. Полтави від 21 липня 2014 року по цивільній справі за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтави до ОСОБА_3 про виселення із службового жилого приміщення відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення місцевого суду скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що судом рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного та всебічного з'ясування обставин справи. Вказує, що він був позбавлений можливості заявити клопотання про застосування наслідків спливу строків позовної давності відповідно до ст. 267 ЦК України, оскільки розгляд справи було проведено у його відсутність, а він не був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи. Вважає, що позивач пропустив трирічний строк позовної давності, а тому просив його застосувати відповідно до ст. 267 ЦК України.

Перевіривши матеріали справи, з'ясувавши межі апеляційного оскарження, колегія суддів приходить до необхідності задоволення апеляційної скарги та ухвалення нового рішення з підстав, визначених п. 3, 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України - невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення або неправильне застосування норм матеріального права.

У відповідності з ч.3 ст. 10, ч.1ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Частиною 4 статті 60 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно протоколу № 12 засідання виконавчого комітету Полтавської міської ради від 14 червня 1995 року квартиру АДРЕСА_1 військового містечка № 38 (Полтава-4) було визнано службовою. В подальшому будинку була надана нова адреса, а саме - АДРЕСА_1.

Згідно довідки КЕВ м. Полтави № 80 від 27.02.2014 року, ОСОБА_3 працював в Полтсавській КЕЧ слюсарем теплового господарства з 05 січня 1994 року (наказ № 1 від 03.01.1994р.) по 01 жовтня 2002 року (наказ № 77 від 01.10.2002р.). Звільнився за власним бажанням, загальний стаж роботи становить 08 років 08 місяців 26 днів, що не заперечується сторонами.

Відповідно до ордеру № 18 від 24 липня 1995 року ОСОБА_3 надано право на зайняття службового житлового приміщення площею 15,1 кв.м., що складається з однієї ізольованої кімнати за адресою АДРЕСА_1, в якій відповідач зареєстрований з 28 липня 1995 року.

Задовольняючи позовні вимоги місцевий суд виходив з того, що суду не надано доказів, що відповідач на час розгляду справи працює в КЕВ м. Полтави чи він працював на даному підприємстві не менше як 10 років, а також звільнений в зв'язку з ліквідацією підприємства чи скороченням чисельності штату працівників, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Однак, з такими висновками суду колегія суддів в повній мірі погодитись не може, виходячи з наступного.

Розгляд справи було проведено в заочному порядку, що позбавило можливості відповідача належним чином використати і здійснити свої процесуальні права та обов'язки.

Відповідно до ст.124 ЖК України, робітники і службовці, що припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, а також громадяни, які виключені з членів колгоспу або вийшли з колгоспу за власним бання, підлягають виселенюю із службового жилого приміщення з усіма особами, які з ними проживають, без надання іншого жилого приміщення.

Питання щодо виселення із службових приміщень регулюється Положенням «Про порядок та надання службових житлових приміщень і користування ними в Україні», затверджене постановою Ради Міністрів від 4 лютого 1988 р. № 37, де зазначено, що робітників і службовців, що припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, а також громадяни, які виключені з господарських товариств або вийшли з них за власним бажанням, підлягають виселенню зі службового приміщення з усіма особами, які з ними проживають, без надання іншого житлового приміщення, за винятком осіб, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації, що надали їм службове житлове приміщення, не менш як 10 років; осіб, що звільнені з посади, у зв'язку з якою їм було надано житлове приміщення, але не припинили трудових відносин з підприємством, установою, організацією, які надали це приміщення; осіб, звільнених у зв'язку з ліквідацією підприємства, установи, організації або за скороченням чисельності чи штату працівників; пенсіонерів за віком та інших осіб відповідно до житлового законодавства.

Як вбачається із встановлених обставин по справі, відповідач за власним бажанням припинив свої трудові відносини з позивачем з 01 жовтня 2002 року, загальний трудовий стаж у нього є меншим ніж 10 років. Правовідносини щодо виселення із службового приміщення, яке відповідно до норм закону здійснюється на підставі рішення суду, між сторонами виникли з 01 жовтня 2002 року.

Відповідно до п. 6 «Прикінцевих і перехідних положень» ЦК України, вбачається, що правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Право пред'явлення позову про виселення із службового приміщення виникло у позивача з моменту звільнення ОСОБА_3, тобто з 01 жовтня 2002 року та тривало до 01 жовтня 2005 року, а тому колегія суддів вважає, що до виниклих спірних правовідносин повинні застосовуватися правила про позовну давність, визначені ЦК України.

В зв'язку з тим, що при розгляді справи в заочному порядку, відповідач фактично був позбавлена права заявляти будь-які клопотання, в тому числі й щодо подачі заяви про застосування наслідків спливу строку позовної давності. Вказана заява була подана в порядку перегляду заочного рішення, однак в задоволенні заяви про перегляд заочного рішення судом було відмовлено.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги щодо застосування наслідків спливу строку позовної давності підлягають розгляду в суді апеляційної інстанції, що, за обставин викладених вище, не суперечить правовій позиції, висловленій Верховним Судом України в постанові у справі № 6-101цс12 від 21.11.2012 року.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Також колегія суддів звертає увагу на те, що судом першої інстанції не враховано, що при зверненні до суду позивач взагалі не заявляв клопотання про поновлення пропущеного строку позовної давності та не обґрунтовував поважність причин його пропуску.

Викладені в апеляційній скарзі доводи є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За обставин викладених вище, колегія суддів вважає, що рішення місцевого суду підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні заявлених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 303, 309 ч.1 п. 4, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити.

Заочне рішення Київського районного суду м. Полтави від 21 липня 2014 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким відмовити взадоволенні позовних вимог Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтави до ОСОБА_3 про виселення із службового жилого приміщення - в зв'язку з пропуском строку позовної давності для звернення до суду.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: (підпис) Ю.В.Дряниця

Судді: (підпис) П.М.Карнаух

(підпис) О.В.Чумак

Згідно з оригіналом:

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області Ю.В.Дряниця