Справа № 183/2148/15>

Провадження № 2-н/183/251/15

У Х В А Л А

про відмову у прийнятті заяви

29 квітня 2015 року суддя Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області Майна Г. Є., розглянувши матеріали заяви Публічного акціонерного товариства по газопостачанню і газифікації "Дніпропетровськгаз" про видачу судового наказу щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожитий природній газ,-

ВСТАНОВИВ:

08 квітня 2015 року до суду надійшла заява Публічного акціонерного товариства по газопостачанню і газифікації "Дніпропетровськгаз" про видачу судового наказу щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожитий природній газ.

Як вбачається з заяви про видачу судового наказу, адреса боржника вказана: Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Орлівщина, вул. Осипенко, буд. 3.

Згідно наданої відповіді адресно-довідкового підрозділу ГУДМС, УДМС України у Дніпропетровській області від 15 квітня 2015 року на запит суду про місце проживання (перебування) фізичної особи-боржника, у відповідності до вимог ч. 6 ст. 100 ЦПК України, встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, була зареєстрована за вищевказаною адресою, знята з реєстрації 13 травня 2014 року в зв'язку зі смертю (померла, а/з 28 від 08 травня 2014 року).

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 100 ЦПК України суддя відмовляє у прийнятті заяви про видачу судового наказу, у разі якщо із заяви і поданих документів вбачається спір про право.

Як роз'яснено у п. 9, 11 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 грудня 2011 року № 14 "Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження", наявність спору про право, яке є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб'єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб'єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Враховуючи, що розділом II ЦПК процедура розгляду заяв у наказному провадженні полягає у видачі судового наказу, не може бути застосовано наступні процесуальні інститути: призначення справи до судового розгляду; забезпечення доказів; призначення експертизи; передача справи до іншого суду за підсудністю; заміна неналежної сторони; зупинення провадження; закриття провадження у справі; залишення заяви без розгляду.

Враховуючи, що заміна неналежної сторони у наказному провадженні не передбачена, розгляд цієї заяви в порядку наказного провадження є неможливим.

Таким чином, з урахуванням зазначеного і вище викладеного вбачається, що наявні обставини, що перешкоджають видачі судового наказу про стягнення заборгованості з зазначеного у заяві боржника, тобто є спір про право, а тому вважаю за необхідне відмовити заявнику у прийнятті заяви про видачу судового наказу та рекомендувати звернутися до суду з вказаними вимогами в порядку позовного провадження.

Також, слід зазначити, що згідно ч. 2 ст. 101 ЦПК України відмова у прийнятті заяви унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 100, 101, 210 ЦПК України,-

У Х В А Л И В:

Публічному акціонерному товариству по газопостачанню і газифікації "Дніпропетровськгаз" відмовити у прийнятті заяви про видачу судового наказу щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожитий природній газ.

Роз’яснити заявнику його право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подання через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області апеляційної скарги заявником протягом п’яти днів, починаючи з наступного за днем вручення її копії.

Суддя Г.Є. Майна