Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний №236/232/14. Головуючий у 1-й інстанції: Ткачов О.М.

Провадження № 22-ц/778/2805/15р. Суддя-доповідач Спас О.В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого Спас О.В.,

суддів: Полякова О.З.,

Бабак А.М.,

при секретарі Бабенко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами Рідкодубівської сільської ради Донецької області, Заступника прокурора Донецької області

на рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 26 лютого 2015 року

у справі за позовом Краснолиманського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Рідкодубівської сільської ради Донецької області до ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_4, про стягнення шкоди заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки,-

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2014 року Краснолиманський міжрайонний прокурор в інтересах держави в особі Рідкодубівської сільської ради Донецької області звернувся до суду з позовом, який уточнив в ході судового розгляду, до ОСОБА_3 про стягнення шкоди заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки.

Ухвалою Краснолиманського міжрайонного суду Донецької області від 13 лютого 2015 року до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача залучено ОСОБА_4

В позові зазначав, що 05.06.2013 Державною інспекцією сільського господарства в Донецькій області при проведенні перевірки дотримання вимог земельного законодавства фізичною особою ОСОБА_3 встановлено факт самовільного зайняття використання ним земельної ділянки площею 77,4705га із земель сільськогосподарського призначення резервного фонду Рідкодубівської сільської ради Краснолиманського району для обробки і засіву сільськогосподарської культури. За результатами виявленого державним інспектором Інспекції сільського господарства в Донецькій області складені наступні документи: Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 5.06.2013, Акт обстеження земельної ділянки від 5.06.2013 №05/06/13, припис №0122 від 05.06.2013, яким зобов'язано ОСОБА_3 усунути порушення вимог земельного законодавства. За фактом використання ОСОБА_3 земельної ділянки без оформлення правовстановлюючих документів порушено справу про адміністративне правопорушення за ст. 53-1 КУпАП України, складено протокол про адміністративне правопорушення №000699 від 05.06.2013. На підставі вищенаведених документів, відповідно до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим

призначенням, зняття грунтового покриття (родючого шару ґрунту) без

спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від

25.07.07. №963, Державною інспекцією сільського господарства проведено розрахунок відшкодування шкоди нанесеної державі від самовільного використання земельної ділянки, розмір якої склав 82575,81грн. В зв'язку з тим, що в діях ОСОБА_3 вибачалися ознаки кримінального правопорушення, 06.06.2013 справа про адміністративне правопорушення відносно останнього була закрита, матеріали направлені до Краснолиманського МВ УМВС України в Донецькій області. Факт самовільного зайняття ОСОБА_3 земельної ділянки Рубцівської сільської ради Краснолиманським MB ГУ МВС України в Донецькій області було внесено в ЄРДР.

Далі у позовній заяві зазначено, що вироком Краснолиманського міського суду Донецької області від 04.09.2013, який набрав чинності 04.10.2013, ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні злочину передбаченого ст. 197-1 ч.1 КК України. Вироком встановлено, що ОСОБА_3, достовірно знаючи, що в нього відсутні правові підстави для фактичного використання земельної ділянки без відповідного дозволу, в порушення ст. 125 ЗК України, в період з 02.05.2013 по 04.05.2013, з мстою отримання прибутків, на земельній ділянці площею 77,4705га розташованій в 2,3км у південно-західному напрямку від магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1" по АДРЕСА_1 Краснолиманського району Донецької області, посіяв насіння соняшнику, таким чином здійснивши самовільне зайняття земельної ділянки, спричинивши своїми діями Рідкодубівській сільській раді Краснолиманського району Донецької області значну матеріальну шкоду на суму 82575 гривень 81 копійку.

Прокурор вказує, що 17.06.2013 Краснодиманська міжрайонна прокуратура в інтересах держави в особі Рідкодубівської сільської ради зверталася з позовом до ОСОБА_3 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки площею 77,4705га із земель сільськогосподарського призначення резервного фонду Рідкодубівської сільської ради Краснолиманського району.Ухвалою Краснолиманського міського суду Донецької області від 05.11.2013 провадження в цивільній справі за вищезазначеним позовом прокурора закрите на підставі ч.3 ст.205 ЦПК України. На теперішній час ОСОБА_3 оформив оренду земельної ділянки у встановленому законом порядку, однак не відшкодував шкоду, спричинену злочином. Шкода, заподіяна фізичною особою ОСОБА_3, внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, підлягає відшкодуванню власнику земельної ділянки - Рідкодубівській сільській раді. Позов про відшкодування шкоди, спричиненої самовільним зайняттям земельної ділянки до ОСОБА_3 в порядку кримінального судочинства не заявлявся.

Посилаючись на викладені обставини, просив суд стягнути з ОСОБА_3 на користь місцевого бюджету Рідкодубівської сільської ради Краснолиманського району шкоду, заподіяну внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, в розмірі 82575,81 грн.

Рішенням Краснолиманського міського суду Донецької області від 26 лютого 2015 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду Рідкодубівська сільська рада Донецької області, Заступник прокурора Донецької області подали апеляційні скарги, в яких посилаючись на незаконність рішення, порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просять рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Заперечення на апеляційні скарги подані відповідачем ОСОБА_3, який наводить доводи на спростування апеляційної скарги, просить відмовити у задоволенні апеляційних скарг та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення прокурора Свинаренка Р.В., відповідача ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_5, третю особу ОСОБА_4, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

На підставі п.п.2,3 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, або змінити рішення.

Відповідно ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Згідно ч. 2 ст. 314 ЦПК України апеляційний суд ухвалює рішення у випадках скасування судового рішення і ухвалення нового або зміни рішення.

Судом встановлені та не оспорюються сторонами наступні обставини.

Вироком Краснолиманського міського суду Донецької області від 04.09.2013, який набрав чинності 04.10.2013, ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні злочину передбаченого ст. 197-1 ч.1 КК України. Вироком встановлено, що ОСОБА_3, достовірно знаючи, що в нього відсутні правові підстави для фактичного використання земельної ділянки без відповідного дозволу, в порушення ст. 125 ЗК України, в період з 02.05.2013 по 04.05.2013, з мстою отримання прибутків на земельній ділянці площею 77,4705га розташованій в 2,3км у південно-західному напрямку від магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1" по АДРЕСА_1 Краснолиманського району Донецької області, посіяв насіння соняшнику, таким чином здійснивши самовільне зайняття земельної ділянки, спричинивши своїми діями Рідкодубівській сільській раді Краснолиманського району Донецької області значну матеріальну шкоду на суму 82575 гривень 81 копійку.

З матеріалів справи вбачається, що розглядаючи справу, суд першої інстанції не додержав вимог ст. 213 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості рішення суду. Процесуальний закон визнає, що рішення є законним, якщо суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Не відповідає оскаржуване рішення і вимогам ст. ст. 214, 215 ЦПК України, оскільки в ньому не вирішене питання щодо наявності обставин, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин і яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не зазнав збитків при використанні відповідачем земельної ділянки, а навпаки це принесло позивачу прибуток.

Суд у рішенні зазначив, що вирок суду відносно ОСОБА_3 не врахував, що дружина відповідача до встановлених вироком подій та після них орендувала вказану земельну ділянку та сплатила орендну плату за період 01.03.2013р. по 16.02.2014р.

Суд у рішенні вказав, що відсутня вина відповідача в спричиненні шкоди позивачу, оскільки шкоду не було спричинено взагалі.

З вказаними висновками не погоджується колегія суддів апеляційного суду з наступних підстав.

Частиною 1 та 2 статті 22 ЦК Українивизначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до частин 1 та 2 статті 1166 ЦК Українимайнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність одночасно усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; вини.

Із роз'яснень, викладених у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27 березня 1992 року № 6вбачається, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Статтею 156 ЗК України Власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок: д) неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

У п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" від 16 квітня 2004 року № 7роз'яснено, що вирішуючи спори про відшкодування власникам землі й землекористувачам шкоди, заподіяної самовільним зайняттям або забрудненням земельних ділянок та іншими порушеннями земельного законодавства, суди мають виходити з того, що відповідно до статті 156 ЗК, статті 1166 ЦК така шкода відшкодовується у повному обсязі.

Розмір шкоди, заподіяної пошкодженням посівів і насаджень при прокладенні шляхів, трубопроводів та проведенні розвідувальних, бурових, будівельних робіт, псуванням і забрудненням сільськогосподарських та інших земель, іншими порушеннями земельного законодавства, визначається з урахуванням витрат на відновлення родючості землі, а також доходів, які власник землі або землекористувач міг би одержати при використанні земельної ділянки і які він не одержав за час до приведення землі у стан, придатний для її використання за цільовим призначенням, або до повернення самовільно зайнятої ділянки.

Зокрема, при пошкодженні посівів, самовільному зайнятті ріллі або сінокосінні на користь землекористувача (власника) стягується вартість неодержаних сільськогосподарської продукції чи сіна, обчислена за ринковими цінами, з урахуванням середньої врожайності певної культури в господарстві, за винятком витрат виробництва, пов'язаних зі збиранням урожаю, а також витрат на відновлення якості земель відповідно до їхнього призначення. Якщо замість пошкоджених посівів землекористувач провів у тому ж сезоні повторний посів культур, відшкодуванню підлягають витрати на пересівання (вартість насіння, обробітку землі тощо).

Рішення суду першої інстанції постановлене без урахування п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення у цивільній справі" від 18 грудня 2009 року№ 14 де роз'яснено, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина четверта статті 60 ЦПК України).

Всупереч наведеному рішення суду про відсутність вини відповідача, відсутність факту спричинення шкоди позивачу та одержання ним прибутку з дій відповідача має характер припущень. Такий висновок суперечить обставинам справи, обставинам, які встановлені вироком суду, наявним у справі доказам, які не оцінив суд першої інстанції та не навів мотивів, з яких не взяв їх до уваги.

Рішення суду не відповідає роз'ясненням п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18 грудня 2009р. "Про судове рішення у цивільній справі" де сказано, відповідно до частини четвертої статті 61 ЦПК при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, що набрав законної сили, або постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, цей вирок або постанова обов'язкові для суду лише з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи позов, який випливає з кримінальної справи чи зі справи про адміністративне правопорушення, суд не вправі обговорювати вину відповідача, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування. Інші прийняті в рамках кримінальної справи чи справи про адміністративне правопорушення постанови оцінюються судом згідно з положеннями статті 212 ЦПК. На підтвердження висновку суду щодо розміру відшкодування збитків у рішенні, крім посилання на вирок у кримінальній справі чи постанову у справі про адміністративне правопорушення, необхідно також зазначати докази, подані сторонами при розгляді цивільної справи (наприклад, врахування матеріального становища відповідача або вини потерпілого).

У даній справі, крім вказаного вироку суду, розмір шкоди підтверджується наявними у справі письмовими доказами. Зокрема, це розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, зроблений державним інспектором сільського господарства у Донецькій області, з якого вбачається, що ОСОБА_3 заподіяв шкоду у розмірі 82575,81грн. (а.с.15).

Розрахунок складений відповідно Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007р. №963, що зазначено у клопотанні Державної інспекції сільського господарства в Донецькій області (а.с.14).

З розрахунку видно, що при визначенні розміру шкоди враховано площу самовільно зайнятої земельної ділянки, середньорічний дохід від використання земель, коефіцієнт індексації нормативно-грошової оцінки земель, що відповідає п.д) ч.1 ст. 156 ЗК України.

Цей розрахунок 05.06.2013р. отримав ОСОБА_3, що підтверджено його підписом.

Вина відповідача встановлена вказаним вироком суду.

Встановлений розмір матеріальної шкоди, спричиненої злочином, відповідач не спростував, доказів на спростування розміру шкоди ОСОБА_3 суду не надав.

Таким чином, є обґрунтованим, таким, що відповідає вищевказаним нормам матеріального права, та доведеним позов прокурора про стягнення з відповідача на користь Рідкодубівської сільської ради Краснолиманського району Донецької області 82575,81грн.

Доводи апеляційних скарг знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

За наслідками розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції апеляційний суд вбачає, що суд першої інстанції не врахував, що обставини на підтвердження позову доведені належним чином, а заперечення відповідача не ґрунтуються на законі. Висновки суду не відповідають обставинам справи та зроблені з порушенням вищевказаних норм процесуального і матеріального права, а тому наявні підстави для задоволення апеляційних скарг та ухвалення нового рішення про задоволення позову.

Відповідно до ч.3 ст. 88 ЦПК України суд присуджує з відповідача в дохід держави судовий збір у розмірі 825,75грн.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційні скарги Рідкодубівської сільської ради Донецької області, Заступника прокурора Донецької області задовольнити.

Рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 26 лютого 2015 року у цій справі скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1, на користь Рідкодубівської сільської ради Краснолиманського району Донецької області 82575,81грн. (вісімдесят дві тисячі п'ятсот сімдесят п'ять гривень 81 копійку) на відшкодування шкоди та 825,75грн. (вісімсот двадцять п'ять гривень 75 копійок) судового збору на користь держави.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:

Судді: