Справа № 2-58/09

                                                                                                                                                                                                         

                                                                                     

                                                           З А О ЧН Е  Р І Ш Е Н Н Я

                                                          І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

25 лютого 2009 року                 Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі: головуючого – судді Паламарчука М.С., при секретарі Спіціній О.П., розглянувши в відкритому судовому засіданні  цивільну справу за позовом ОСОБА_1   до закритого акціонерного товариства «Енерговугілля» (далі ЗАТ) про поновлення на роботі і стягнення заробітної плати, співвідповідачем по якій притягнуто Олександрійську теплоелектроцентраль № 3,

         в с т а н о в и в :

    Позивач прохає поновити її на роботі електромонтером ТЕЦ-3 Олександрійської філії ЗАТ, стягнути з відповідача на її користь заробітну плату за час вимушеного прогулу до дати поновлення на роботі. Своє прохання мотивує тим, що з 03.11.2006 р. вона працювала на зазначеній посаді. Наказом № 74-к від 11.06.2008 р. її було звільнено  на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України в зв’язку із скороченням чисельності (або штату) працівників, не зважаючи на обґрунтовану відмову профспілкового комітету на її звільнення. Від відповідача не надійшло жодних зауважень щодо обґрунтування відмови, вона не була оскаржена ніяким чином.

    В судовому засіданні позивач підтримала свої вимоги. Пояснила, що в теперішній час вона перебуває на обліку в центрі зайнятості та отримує допомогу. Звільнення своє вважає незаконним, оскільки їй не виплатили всю заборгованість по зарплаті, вона має двох неповнолітніх дітей віком 7 і 16 років, навчається заочно на останньому курсі вищого навчального закладу на платній основі. З електромонтерів, яких залишили на підприємстві, лише одна жінка має однакову з нею кваліфікацію. Інші електромонтери мають вищу кваліфікацію. Жінка, яку залишили, сама виховує дитину.

    Представник відповідачів в судове засідання не з’явився, про причини неявки не повідомили.

    З наданих раніше заперечень вбачається, що відповідачі позов не визнали.  Вважають, що звільнення проведено вірно, оскільки згідно з ч. 3 ст. 64 Господарського кодексу України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис. ЗАТ  знаходиться  в важкому фінансово-економічному стані, постійно залучає кредитні кошти з метою виплати заробітної плати працівникам Олександрійської філії, підприємства  якої не працюють вже більше півроку, відповідно на підприємствах змінилися умови та організація праці. Основною продукцією філії є буро-вугільні брикети, які не включені в баланс попиту України, не користуються попитом, тому відповідач має постійну нестачу обігових коштів. Відповідно до п. 2 наказу Олександрійської філії  ЗАТ від 15.02.2008 р. № 11 директору ТЕЦ-3 ОСОБА_2  наказано в строк до 22 лютого 2008 р. здійснити заходи щодо перегляду штатного розкладу та планової розстановки робітників з метою приведення чисельності працівників до необхідної кількості для збереження орендованого майна на період вирішення питання подальшого функціонування структурного підрозділу. З наказом були ознайомлені і представники профкому ТЕЦ-3.

    25 лютого 2008 р. ОСОБА_2  надав на затвердження директору Олександрійської філії ЗАТ штатний розклад та планову розстановку робітників в розрізі служб, цехів та дільниць ТЕЦ-3 в кількості 70 одиниць. Узгодивши та затвердивши в установленому порядку новий штатний розклад, останній було введено в дію з 09 червня 2008 р.

    Відповідно до ч. 2 ст. 49-4 КЗпП України з 6 березня 2008 р. керівники структурних підрозділів почали проводити консультації з профспілковими комітетами з питання звільнення працівників в зв’язку зі скороченням штату. Вчасно, відповідно до вимог КЗпПУ, керівниками були подані подання на кожного звільненого працівника до профкомів відповідних структурних підрозділів. Представники профкому ТЕЦ-3 у витягу із протоколу від 09.04.2008 р. не зазначили де взяти кошти на оплату праці всім працівникам в повному обсязі та яким чином надати роботу тим посадам, які на даний час не у виробництві.

    У разі, якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборчого органу профспілкової організації. Відмова профспілки в наданні згоди на звільнення є необґрунтованою, а тому керівник ТЕЦ-3 мав право видавати наказ про звільнення позивача.

    По суті правило ч. 3 ст. 43 КЗпПУ відповідає спеціальній нормі ст. 235 названого кодексу, яка надає суду право поновити працівника на роботі тільки у разі звільнення його без законної підстави. Порушення порядку звільнення  саме по собі  ст. 235 КЗпПУ взагалі не визнається підставою для звільнення. В разі ненадання згоди профспілковими організаціями на звільнення  працівників зауваження або оскарження роботодавцем щодо обґрунтування відмови чинним законодавством не передбачене.

    Статтею 49-2 КЗпПУ передбачено порядок вивільнення працівників. Позивач персонально була попереджена про звільнення 18.03.2008 р., про що свідчить складений акт про відмову від ознайомлення у відомості про звільнення працівників підприємства з 09.06.2008 р. від 18.03.2008 р. № 32.

    Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного:

    18.03.2008 р. позивач була попереджена про можливе звільнення з 9 червня 2008 р. в зв’язку зі скороченням чисельності працівників підприємства (п. 1 ст. 40 КЗпПУ) на підставі наказу № 32 від 17 березня 2008 р., від підпису відмовилася.

    Згідно з випискою з протоколу № 4 від 09.04.2008 р.  засідання профкому ТЕЦ-3 профспілка не дала згоди на звільнення позивача. Свою відмову обґрунтувала тим, що :

Причина розірвання трудового договору, зазначена адміністрацією  (важке фінансово-економічне становище Олександрійської філії ЗАТ), не може бути підставою  для звільнення позивача, так як основним завданням передачі ТЕЦ-3 в оренду передбачалося за рахунок залучення додаткових недержавних коштів вирішення фінансово-економічних і соціальних проблем підприємства. Протягом всього періоду оренди адміністрація постійно порушувала законодавство про працю: зарплата виплачувалася несвоєчасно і не в повному обсязі, в результаті чого позивач має заборгованість по зарплаті. За весь період невиплати зарплати не перераховані внески  в Пенсійний фонд, а значить і не зарахувався трудовий стаж. Адміністрація не планує перепрофілювання підприємства,  скорочуючи весь штат електромонтерів, підприємство не зможе працювати за основною діяльністю – виробляти теплову та електричну енергію, тобто під цим приховується ліквідація підприємства.

Адміністрація ЗАТ  ігнорує рішення робочої групи при Олександрійській міській раді від 09.01.2008 р., рекомендації народного депутата України, Голови ЦК ПРВП Турманова В.І. про призупинення масового скорочення працівників до вирішення питання по буровугільному комплексу м. Олександрія.

Плануючи масове скорочення чисельності, адміністрація не розробила план соціального захисту працівників, які вивільняються, а позивач має 2 неповнолітніх дітей, навчається на заочному відділенні в ВУЗі. Залишившись без роботи позивач і її сім’я опиняться в важкому фінансовому становищі.

Наказом № 74-к від 11.06.2008 р. позивача було звільнено з посади електромонтера 3 розряду по ремонту і обслуговуванню електрообладнання в котельному, турбінному цехах  з  11.06.2008 р. в зв’язку з скороченням штату працівників, п. 1 ст. 40 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги в розмірі середнього місячного заробітку.

Наданими відповідачем наказами та актами обстеження підтверджується фактичне скорочення штату працівників, припинення ТЕЦ-3 роботи та випуску продукції.

Суд вважає, що відмова профспілкового комітету не мотивована виробничими потребами відповідачів, не містить конкретних пропозицій щодо соціального захисту позивача.

Згідно з плановою розстановкою робітників по ТЕЦ-3 з 09.06.2008р. на підприємстві було залишено лише одну посаду електромонтера по ремонту і обслуговуванню обладнання котельного і турбінного цехів. Відповідно до ст. 42  КЗпП України позивач, як особа що має 2 неповнолітніх дітей, навчається без відриву від виробництва у вищому навчальному  закладі, мала перевагу в залишенні на роботі.  Разом з тим, з її пояснень вбачається, що таку ж перевагу мала і жінка, яку залишили на цій посаді. За рівних умов право вибору кого залишити працювати належить керівництву підприємства.    

Таким чином, суд приходить до висновку, що звільнення позивача відбулося у відповідності до норм КЗпП України. Тому в задоволенні позову необхідно відмовити.

Оскільки позивач була звільнена від сплати судових витрат, то їх необхідно віднести на рахунок держави.

Керуючись статтями 40 ч. 1 п. 1,  42, 43, 49-2, 235 КЗпП України, 213-215, 226 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Відмовити в задоволенні позову.

Судові витрати віднести на рахунок держави.

    Рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

    Рішення може бути оскаржене позивачем до апеляційного суду Кіровоградської обл. через Олександрійський міськрайонний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення  апеляційної скарги або шляхом подання в той же строк заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.

                    Суддя: