Справа № 331/2575/15-ц
Провадження 2/331/900/15
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 квітня 2015 року Жовтневий районний суд м. Запоріжжя в складі:
головуючого судді: Жукової О.Є.
при секретарі – Пакуло В.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «БАНК «ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ» про захист прав споживачів,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача, в якому просив стягнути з ПАТ «БАНК «ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ» на його користь 4500,63 доларів США , в відшкодування моральної шкоди 1 гривню.
Позовні вимог позивач обгрунтував тим, що 03 березня 2015 року закінчився строк договору банківського вкладу за договором , укладеним між ним та відповідачем 03.02.2015 року , проте відповідач у встановлений договором строк року кошти не повернув, чим порушив його права.
В судове засідання представник позивача надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, наполягав на задоволенні позову.
Представник відповідача, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи до судового засідання не з»явився, в зв»язку з чим на підставі ст. 169 ЦПК України справу розглянуто у його відсутність на підставі доказів наявних в матеріалах справи.
Разом з тим, до суду надійшли заперечення на позовну заяву, в якій представник відповідача просить позовні вимоги залишити без задоволення , оскільки відповідно до п. 7.4 основних умов залучення банківських вкладів фізичних осіб та обслуговування вкладних рахунків у ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» , банк не несе відповідальність за невиконання своїх зобов»язань у випадку виникнення обставин непереборної сили до яких відносяться вступ у дію актів нормативного характеру Національного банку України. Також представник відповідача зазначив, що до відносин з банківського вкладу положення Закону України «Про захист прав споживачів застосовуватися не можуть.
Суд, дослідивши матеріали справи , приходить до наступних висновків.
З матеріалів справи вбачається , що між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» 03 лютого 2015 року було укладено договір-заява про банківський строковий вклад (депозит) «Класік» на 1 місяць в іноземній валюті на строк до 03 березня 2015 року у сумі 4500,63 доларів США з виплатою 9% річних.
Сума в розмірі 4500,63 доларів США була внесена позивачем на рахунок банку 03 лютого 2015 року, що підтверджується квитанцією наявною в матеріалах справи.
По закінченню строку вкладу кошти позивачу повернуті не були.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.
Відповідно ч. 1, 2 ст. 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.
Також, статтею 1074 ЦК України встановлено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.
Пунктом 1.6 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних операцій з юридичними і фізичними особами затвердженого постановою Правління НБУ №516 від 03.12.03 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України за 1256/8577 від 29.12.03) встановлено банк сплачує вкладнику суму вкладу (депозиту) і нараховані за ним проценти: у національній валюті, якщо грошові кошти надійшли на вкладний (депозитний) рахунок у національній валюті; у валюті вкладу (депозиту), якщо грошові кошти надійшли на вкладний (депозитний) рахунок в іноземній валюті, або на умовах та в порядку, передбачених договором, відповідно до заяви вкладника - в іншій іноземній чи в національній валюті.
Постановою НБУ «Про введення додаткових механізмів для стабілізації грошово-кредитного та валютного ринків України» від 03.03.2015 року №160 запроваджено такі заходи щодо діяльності банків, зокрема уповноважені банки зобов'язані обмежити видачу (отримання) готівкових коштів в іноземній валюті з поточних та депозитних рахунків клієнтів через каси та банкомати в межах до 15000 гривень на добу на одного клієнта в еквіваленті за офіційним курсом Національного банку України.
Відповідно до п.п. 1, 3 Указу Президента України про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади від 03.10.1992 року установлено, що з 1 січня 1993 року нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації. Нормативно-правові акти набувають чинності через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку надання їм чинності.
Крім того, згідно п. 4 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 року №731 державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти будь-якого виду (постанови, накази, інструкції тощо), якщо в них є одна або більше норм, що: а) зачіпають соціально-економічні, політичні, особисті та інші права, свободи й законні інтереси громадян, проголошені й гарантовані Конституцією та законами України, встановлюють новий або змінюють, доповнюють чи скасовують організаційно-правовий механізм їх реалізації; б) мають міжвідомчий характер, тобто є обов'язковими для інших міністерств, органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, а також підприємств, установ і організацій, що не входять до сфери управління органу, який видав нормативно-правовий акт.
Таким чином, постанова Національного банку України від 03.03.2015 № 160 зачіпає права, свободи й законні інтереси громадян, тобто підлягає державній реєстрації, суперечить ст.ст. 1058-1065, 1066-1076 ЦК України, Положенню про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних операцій з юридичними і фізичними особами затвердженого постановою Правління НБУ №516 від 03.12.03 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України за 1256/8577 від 29.12.03), а тому посилання відповідача на її положення є необґрунтованим.
Виходячи із загальних засад пріоритету законів, нормативно-правових актів, які зареєстровані Міністерством юстиції України, над нормативно-правовими актами, які не зареєстровані в Міністерстві юстиції України, то застосуванню підлягають положення параграфу 3 глав 71, 72 ЦК України та Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних операцій з юридичними і фізичними особами затвердженого постановою Правління НБУ №516 від 03.12.03 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України за 1256/8577 від 29.12.03), за якими банк сплачує вкладнику суму вкладу (депозиту) і нараховані за ним проценти у валюті вкладу (депозиту), якщо грошові кошти надійшли на вкладний (депозитний) рахунок в іноземній валюті, а тому позов в частині стягнення суми депозиту в розмірі 4500,63 доларів США підлягає задоволенню.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст. 1058 ЦК України договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором (ст. 633 цього Кодексу).
Відповідно ж до ч.2 ст. 633 ЦК України умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги, а згідно положенням ч.6 вказаної статті умови публічного договору, які суперечать ч.2 цієї статті та правилам, обов"язковим для сторін при укладанні і виконанні публічного договору, є нікчемними, з огляду на що суд не приймає до уваги положення п.7.4 основних умов залучення банківських вкладів фізичних осіб та обслуговування вкладних рахунків у ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» , відповідно до яких банк не несе відповідальність за невиконання своїх зобов»язань у випадку виникнення обставин непереборної сили до яких відносяться вступ у дію актів нормативного характеру Національного банку України.
Вирішуючи позовні вимоги щодо стягнення з відповідача моральної шкоди, суд приходить до наступних висновків.
Позивач звертаючись до суду вважав, що вимоги про відшкодування моральної шкоди підлягають задоволенню з урахуванням положень Закону України «Про захист прав споживача».
Однак, вони є безпідставними, з огляду на наступне.
Відповідальність за спричинену моральну шкоду, згідно із п.5 ч.1 ст.4 Закону України "Про захист прав споживачів"настає , якщо така є наслідком недоліків продукції (дефекту в продукції) відповідно до закону. Тобто недоліки продукції, згідно із визначенням терміну у ст.1 цього Закону, є такі споживчі характеристики продукції, які певною мірою впливають на можливість її використання або споживання, та сфера використання цієї продукції входить до суспільних потреб.
З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що у задоволенні вимог про відшкодування моральної шкоди слід відмовити.
Враховуючи, що станом на 29 квітня 2015 року курс НБУ складає 22,262406 гривень за 1 долар США , з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь держави в розмірі 1001, 94 гривень ( 4500,63 дол. США х22,262406 гривень х 0,01= 1001,94 гривень).
Керуючись ст. 10,11, 209, 212,214,215, 217, 218 ЦПК України, суд ,-
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «БАНК «ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ» про захист прав споживачів- задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «БАНК «ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 4500 ( чотири тисячі п»ятсот) доларів США 63 центи .
В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.
Стягнути Публічного акціонерного товариства «БАНК «ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ» на користь держави судовий збір в сумі 1001 ( одна тисяча одна ) гривня 94 копійки.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.
Заочне рішення суду може бути переглянуто за письмовою заявою відповідача поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.
Суддя:
29.04.2015