Справа № 331/2490/15-ц
Провадження 2/331/870/15
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 квітня 2015 року Жовтневий районний суд м. Запоріжжя в складі:
головуючого судді: Жукової О.Є.
при секретарі – Пакуло В.С.
за участю позивача: ОСОБА_1
представника позивача: ОСОБА_2
представника відповідача: ОСОБА_3
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про захист прав споживачів ,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача, в якому просив стягнути з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на його користь 370 167,03 гривень .
Позовні вимог позивач обгрунтував тим, що 17.03.2015 року вона звернулася до відповідача із заявою про дострокове повернення коштів у сумі 325 000 гривень , розміщених на вкладному рахунку у банку, проте відповідач у встановлений договором строк 01.04.2015 року кошти не повернув, чим порушив її права , внаслідок чого є підстави для стягнення зазначених коштів з банку з урахуванням пені в сумі 9 750 гривень, невиплачених процентів – 5417,03 гривень, а також просив стягнути з відповідача 30 000 гривень в відшкодування моральної шкоди.
В судовому засіданні позивачка та її представник позов підтримали.
Представник відповідача позов не визнав, посилаючись на те, що позивач не звертався до відповідача 17.03.2015 року для повернення суми вкладу, крім того, відповідно до п. 7.4 основних умов залучення банківських вкладів фізичних осіб та обслуговування вкладних рахунків у ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» , банк не несе відповідальність за невиконання своїх зобов»язань у випадку виникнення обставин непереборної сили до яких відносяться вступ у дію актів нормативного характеру Національного банку України. Також представник відповідача зазначив, що до відносин з банківського вкладу положення Закону України «Про захист прав споживачів застосовуватися не можуть. Просив у задоволенні позову відмовити.
Суд вислухавши пояснення сторін, свідка ОСОБА_4, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.
Частинами 2, 4 ст. 1060 ЦК України встановлено обов'язок банку видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Якщо вкладник не вимагає повернення суми строкового вкладу зі спливом строку, встановленого договором банківського вкладу, або повернення суми вкладу, внесеного на інших умовах повернення, після настання визначених договором обставин договір вважається продовженим на умовах вкладу на вимогу, якщо інше не встановлено договором.
З матеріалів справи вбачається , що між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» 06 січня 2015 року було укладено договір-заява про банківський строковий вклад (депозит) «ОСОБА_4 гроші» на строк з 06 січня 2015 року по 06 квітня 2015 року у сумі 325 000 гривень з виплатою 25% річних.
Сума в розмірі 325000 гривень була внесена позивачкою ОСОБА_1 на рахунок банку 06 січня 2015 року, що підтверджується меморіальним ордером 11353352 та квитанцією № 14 від 06 січня 2015 року.
Пунктом 5 зазначеного договору встановлено, що вкладник має право вимагати дострокового повернення суми Вкладу протягом строку визначеного в п.1 договору , у порядку та на умовах , викладених у п. 5.3 Основних умов . При цьому Банк здійснює перерахунок нарахованих процентів за фактичний термін розміщення вкладу за ставкою із розрахунку 1% річних відповідно до положень п. 5.3 Основних умов. У випадку, якщо протягом терміну розміщення вкладу вкладнику здійснювалася виплата процентів, вкладник уповноважує банк утримати зайво нараховані та виплачені вкладнику проценти із суми вкладу.
Згідно п. 5.3 основних умов залучення банківських вкладів фізичних осіб та обслуговування вкладних рахунків у ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» у випадку дострокового розірвання Договору за ініціативою Вкладника , Вкладник для повернення вкладу зобов»язаний повідомити про це Банк не менш ніж за 10 банківських днів до передбачуваної дати розірвання договору шляхом надання до Банку відповідної заяви у 2-х примірниках. При достроковому розірванні Договору за ініціативою вкладника протягом строку розміщення вкладу , визначеного Договором –Заявою , Банк здійснює перерахунок нарахованих процентів за фактичний термін розміщення вкладу з дня, наступного за днем надходження вкладу у Банк, до дня який передує його поверненню вкладнику або списанню з Вкладного рахунку Вкладника, за процентною ставкою, визначеною Договором-заявою.
З матеріалів справи вбачається, що 17 березня 2015 року позивачка надала Банку заяву про дострокове розірвання з 01 квітня 2015 року договору –заяви про банківський строковий вклад ( депозит) «ОСОБА_4 гроші» з 01 квітня , що встановлено копією заяви з вхідним номером банку № 804 від 17 березня 2015 року .
Відповідно до пояснень свідка ОСОБА_4 , ОСОБА_1 разом з нею прибула 01 квітня 2015 року до відділення банку з вимогою про повернення коштів, проте, їй відмовилися видавати гроші.
Зазначені обставини підтверджуються також вимогою, наданою до Банку представником позивача 02 квітня 2015 року, а також випискою по особовим рахункам позивача станом на 02.04.2015 року , згідно з якими на рахунку ОСОБА_1 наявні кошти в сумі 325000 гривень та відсотки у розмірі 5 417,03 гривень.
Тобто, надані докази та встановлені правовідносини, дають суду дійти висновку, що позивачка виконала умови договору та надала у строк визначений договором до Банку заяву про дострокове повернення суми депозиту, однак депозит їй не було повернуто, сума відсотків не була перерахована банком , чим порушені її права.
Беручи до уваги, що представник відповідача на вимогу суду не надав доказів про нараховані та сплачені відсотки позивачу з 06 січня 2015 року , позивачка пояснила, що відсотків за договором їй сплачено не було , суд вважає, що з відповідача підлягає стягненню згідно п.5 Договору сума депозиту 325 000 гривень та проценти за фактичний термін розміщення вкладу з дня, наступного за днем надходження вкладу у Банк, до дня який передує його поверненню вкладнику, тобто з 07 січня 2015 року по 31 березня 2015 року , виходячи з 1% річних , що складає 747,95 гривень ( 325000 гривень х 0,01 / 365 днів х 84 дні = 747,95 гривень) .
При цьому посилання представника відповідача на Постанову НБУ № 160 від 03.03.2015 року «Про введення додаткових механізмів для стабілізації грошово-кредитного та валютних ринків України» , суд вважає безпідставним виходячи з наступного.
Відповідно до п.п. 1, 3 Указу Президента України про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади від 03.10.1992 року установлено, що з 1 січня 1993 року нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації. Нормативно-правові акти набувають чинності через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку надання їм чинності.
Крім того, згідно п. 4 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 року №731 державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти будь-якого виду (постанови, накази, інструкції тощо), якщо в них є одна або більше норм, що: а) зачіпають соціально-економічні, політичні, особисті та інші права, свободи й законні інтереси громадян, проголошені й гарантовані Конституцією та законами України, встановлюють новий або змінюють, доповнюють чи скасовують організаційно-правовий механізм їх реалізації; б) мають міжвідомчий характер, тобто є обов'язковими для інших міністерств, органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, а також підприємств, установ і організацій, що не входять до сфери управління органу, який видав нормативно-правовий акт.
Оскільки Постанова НБУ № 160 від 03.03.2015 року зачіпає права, свободи й законні інтереси громадян, тобто підлягає державній реєстрації, крім того, її положення суперечать ст.ст. 1058-1065, 1066-1076 ЦК України, Положенню про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних операцій з юридичними і фізичними особами затвердженого постановою Правління НБУ №516 від 03.12.03 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України за 1256/8577 від 29.12.03), а тому посилання відповідача на її положення є необґрунтованим.
Виходячи із загальних засад пріоритету законів, нормативно-правових актів, які зареєстровані Міністерством юстиції України, над нормативно-правовими актами, які не зареєстровані в Міністерстві юстиції України, то застосуванню підлягають положення параграфу 3 глав 71, 72 ЦК України та Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних операцій з юридичними і фізичними особами затвердженого постановою Правління НБУ №516 від 03.12.03 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України за 1256/8577 від 29.12.03) , за якими банк сплачує вкладнику суму вкладу (депозиту) і нараховані за ним проценти у валюті вкладу (депозиту), якщо грошові кошти надійшли на вкладний (депозитний) рахунок в іноземній валюті.
Вирішуючи позовні вимоги щодо стягнення пені , суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
За змістом спеціальних правових норм, якими врегульовані правовідносини банківського вкладу (глави 71 та 72 ЦК) відсутня заборона щодо забезпечення належного виконання зобов'язання неустойкою.
Виходячи з положень п.22 ст.1 Закону „Про захист прав споживачів" до відносин, що регулюються цим законом належать, в тому числі, відносини, які виникають при укладанні і виконанні договору банківського вкладу.
Частиною 5 ст.10 Закону "Про захист прав споживачів" передбачено, що у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.
Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов'язання, не звільняє його від виконання зобов'язання в натурі.
Таким чином, якщо розмір неустойки сторонами не було визначено в договорі банківського вкладу, то до спірних правовідносин повинні застосовуватись загальні норми, а саме ч.5 ст.10 Закону "Про захист прав споживачів".
Як видно з п.7.1. основних умов залучення банківських вкладів фізичних осіб та обслуговування вкладних рахунків у ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» , сторони домовились, що у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язань за цим договором вони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством. Розмір неустойки за цим правочином сторони не узгоджували.
З огляду на вищевикладене , суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені за один день прострочення з 01.04.2015 року по 02.04.2015 року у розмірі 9750 гривень ( 325 000 гривень х 3% х 1 день : 100 = 9750 гривень ) слід задовольнити, оскільки судом встановлено, що відповідач не повернув достроково суму вкладу позивачу відповідно до умов договору.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст. 1058 ЦК України договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором (ст. 633 цього Кодексу).
Відповідно ж до ч.2 ст. 633 ЦК України умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги, а згідно положенням ч.6 вказаної статті умови публічного договору, які суперечать ч.2 цієї статті та правилам, обов"язковим для сторін при укладанні і виконанні публічного договору, є нікчемними, з огляду на що суд не приймає до уваги положення п.7.4 основних умов залучення банківських вкладів фізичних осіб та обслуговування вкладних рахунків у ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» , відповідно до яких банк не несе відповідальність за невиконання своїх зобов»язань у випадку виникнення обставин непереборної сили до яких відносяться вступ у дію актів нормативного характеру Національного банку України.
Вирішуючи позовні вимоги щодо стягнення з відповідача моральної шкоди, суд приходить до наступних висновків.
Позивач звертаючись до суду вважав, що вимоги про відшкодування моральної шкоди підлягають задоволенню з урахуванням положень Закону України «Про захист прав споживача».
Однак, вони є безпідставними, з огляду на наступне.
Відповідальність за спричинену моральну шкоду, згідно із п.5 ч.1 ст.4 Закону України "Про захист прав споживачів"настає , якщо така є наслідком недоліків продукції (дефекту в продукції) відповідно до закону. Тобто недоліки продукції, згідно із визначенням терміну у ст.1 цього Закону, є такі споживчі характеристики продукції, які певною мірою впливають на можливість її використання або споживання, та сфера використання цієї продукції входить до суспільних потреб.
З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що у задоволенні вимог про відшкодування моральної шкоди слід відмовити.
Керуючись ст. 10,11, 209, 212,214,215, 217, 218 ЦПК України, суд ,-
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «БАНК «ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ» про захист прав споживачів- задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «БАНК «ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ» на користь ОСОБА_1 заборгованість за вкладом в розмірі 325 000 (триста двадцять п»ять тисяч) 00 копійок, невиплачені проценти в розмірі 747 ( сімсот сорок сім ) гривень 95 копійок, пеню в сумі 9 750 ( дев»ять тисяч сімсот п»ятдесят) гривень.
В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.
Стягнути Публічного акціонерного товариства «БАНК «ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ» на користь держави судовий збір в сумі 3354 ( три тисячі триста п»ятдесят чотири ) гривні 97 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя:
29.04.2015
- Номер: 22-ц/778/3906/15
- Опис: про захист прав споживачів
- Тип справи: на цивільну справу за апеляційною скаргою (а)
- Номер справи: 331/2490/15-ц
- Суд: Апеляційний суд Запорізької області
- Суддя: Жукова О. Є.
- Результати справи: позов (заяву, скаргу) задоволено частково; Ухвалено нове рішення по суті позовних вимог у зв'язку із:
- Етап діла: Розглянуто
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 20.05.2015
- Дата етапу: 01.07.2015