Справа № 2а-78/2007 р.
№ 2а-58/2008 р.
№ 2а-153/2008 р.
№ 2а-19/2009 р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 лютого 2009 року колегія суддів Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області в складі головуючої судді Зоріної Д.О., суддів Сьорі С.І., Кобзій Б.І., при секретарі Скічко Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кременчуці адміністративну справу за позовом фізичної особи ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України Крюківського району міста Кременчука, Пенсійного фонду України про визнання нечинним рішення суб»єкта владних повноважень щодо відмови здійснити перерахунок пенсії з урахуванням підвищення пенсій дітям війни та зобов»зання здійснити перерахунок пенсії,
ВСТАНОВИЛА:
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, згідно якого просила суд винести постанову, якою визнати протиправним рішення Управління Пенсійного фонду України Крюківського району міста Кременчука про відмову здійснити перерахунок пенсії з 9 липня 2007 року з урахуванням підвищення пенсій дітям війни та зобов»язати Управління Пенсійного фонду України Крюківського району міста Кременчука здійснити перерахунок призначеної позивачці пенсії з урахуванням підвищення пенсій дітям війни, яке складає за період з 9 липня 2007 року по 31 липня 2007 року в сумі 3 грн. 75 коп. щодня, за період з 1 серпня 2007 року по 30 вересня 2007 року в сумі 116 грн. 10 коп. щомісяця; з 1 жовтня 2007 року до встановлення нових розмірів прожиткового мінімуму на 2008 рік в сумі 119 грн. 10 коп. щомісяця; допустити негайне виконання постанови суду в частині присудження всієї частини боргу з підвищення розміру пенсій дітям війни за період, починаючи з 9 липня 2007 року.
Свої вимоги позивачка мотивувала тим, що вона належить до соціальної категорії «Дитина війни», у зв»язку з чим згідно статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року за № 6-рп має право на підвищення розміру призначеної пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком. З метою реалізації свого права на підвищення пенсії позивачка звернулася до Управління Пенсійного фонду України Крюківського району міста Кременчука із заявою про здійснення перерахунку пенсії з 9 липня 2007 року з урахуванням підвищення пенсій дітям війни, однак в задоволенні вказаної вище заяви ОСОБА_1 було відмовлено у зв»язку з відсутністю законодавчих норм, які встановлюють величину мінімальної пенсії за віком для обчислення підвищення пенсій дітям війни. На думку позивачки, таке рішення Управління Пенсійного фонду України Крюківського району міста Кременчука є незаконним, у зв»язку з чим вона звернулася до суду за захистом своїх законних прав та інтересів.
В ході судового розгляду справи на адресу суду надійшли доповнення ОСОБА_1 до позовних вимог, згідно яких вона остаточно просила суд винести постанову, якою визнати протиправним рішення Управління Пенсійного фонду України Крюківського району міста Кременчука про відмову у здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 з урахуванням підвищення пенсій дітям війни у 2007 році та щодо виплати зазначеного підвищення у 2008 році в зменшеному розмірі; зобов»язати Управління пенсійного фонду України Крюківського району міста Кременчука здійснити перерахунок призначеної позивачці пенсії з урахуванням підвищення пенсій дітям війни, яке зокрема складає: за період з 1 липня 2007 року по 31 березня 2007 року в сумі 11 грн. щомісяця, за період з 1 квітня 2007 року по 30 вересня 2007 року в сумі 121 грн. 80 коп. щомісяця, за період з 1 жовтня 2007 року по 31 грудня 2007 року в сумі 123 грн. 30 коп. щомісяця, за період з 1 січня 2008 року по 31 березня 2008 року в сумі 141 грн. щомісяця, за період з 1 квітня 2008 року по 30 червня 2008 року в сумі 144 грн. 30 коп. щомісяця, за період з 1 липня 2008 року по 30 вересня 2008 року в сумі 144 грн. 60 коп. щомісяця, з 1 жовтня 2008 року до встановлення нових розмірів прожиткового мінімуму на 2009 рік в сумі 149 грн. 40 коп. щомісяця.
Позивачка ОСОБА_1 була належним чином повідомлена про час та місце слухання справи, однак в судове засідання не з»явилася, надавши суду заяву, в якій позовні вимоги підтримала та просила справу розглядати без її участі.
Представник відповідача Управління Пенсійного фонду України Крюківського району міста Кременчука в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував посилаючись на наступне. По-перше, вимоги позивача щодо здійснення перерахунку пенсії починаючи з 1 липня 2007 року суперечать вимогам чинного законодавства, оскільки рішення Конституційного Суду України, на яке посилається позивачка при обґрунтуванні своїх позовних вимог, набрало чинності 9 липня 2007 року та не має зворотньої сили, отже нарахування пенсії позивачці в період з 1 липня 2007 року по 8 липня 2007 року проводилося у відповідності до діючих на той час норм законодавства. По-друге, визначення мінімальної пенсії за віком наведено лише в статті 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» та застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно із зазначеним законом, отже законодавством не визначено розрахункову величину (розмір мінімальної пенсії за віком) для розрахунку підвищень до пенсії громадян, які віднесено до категорії діти війни, тому відповідач не мав змоги нарахувати позивачу надбавку у відповідності до вимог статті 6 Закону України «Про загальнообов»язкове пенсійне страхування». По-третє, з 1 січня 2008 року позивачу призначено та виплачено надбавку у розмірі 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а саме: з 1 січня 2008 року - 47 грн., з 1 квітня 2008 року - 48 грн. 10 коп., з 1 липня 2008 року - 48 грн. 20 коп., , з 1 жовтня 2008 року - 49 грн. 80 коп. Окрім того, на обґрунтування своїх заперечень відповідач зауважив, що оскільки грошові кошти на виплату надбавки дітям війни передбачені Законом України «Про державний бюджет», то належним відповідачем в даному спорі являється Державне казначейство України.
6 травня 2008 року ухвалою Крюківського районного суду міста Кременчука до участі в справі в якості співвідповідача було залучено Пенсійний фонд України.
Представник співвідповідача Пенсійного фонду України в судове засідання не з»явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча був належним чином увідомлений про час та місце слухання справи.
Частиною 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі неприбуття відповідача - суб»єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглядати справу у відсутності представника співвідповідача Пенсійного фонду України на підставі наявних в справі матеріалів про права та взаємовідносини сторін.
Вислухавши представника позивача, представника відповідача, ретельно вивчивши та проаналізувавши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Позивачка ОСОБА_1 відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», має статус «Дитина війни», що підтверджується наявним в матеріалах справи посвідченням НОМЕР_1.
Як достовірно встановлено в судовому засіданні, 8 серпня 2007 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до Управління Пенсійного фонду України із заявою про здійснення виплати надбавки до пенсії згідно статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Як вбачається з листа начальника управління Пенсійного фонду України Крюківського району міста Кременчука за вихідним номером 67/Г-04 від 28 серпня 2007 року та наявних в матеріалах справи заперечень представника відповідача у виплаті надбавки позивачці було відмовлено у зв»язку з невизначеністю розрахункової величини для розрахунку підвищень до пенсії категорії громадян , які мають статус дітей війни.
Відповідно до положень статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» зупинено.
Вимогами частини 2 статті 3 закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативними-правовими актами.
Згідно статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
9 липня 2007 року Конституційним Судом України винесено рішення за номером 6-рп/2007, яким положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» визнано такими, що не відповідають Конституції України.
Частиною 2 статті 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Щодо розрахункової величини мінімальної пенсії за віком, з якої необхідно рахувати підвищення до пенсії дітям війни в розмірі 30 %, суд виходить з наступного.
Згідно частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Положеннями частини 3 статті 28 зазначеного Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною 1 цієї статті застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Оскільки Закон України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком та зважаючи на позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої держава не має права посилатись на відсутність певного нормативного акту, що визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов»язання взяті державою, навіть якщо такі зобов»язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії, при врегулюванні спірних правовідносин, на думку суду, застосуванню підлягає саме частина 1 статті 28 Закону України, а доводи відповідача щодо відсутності механізму реалізації статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не можуть бути підставою для невиконання вимог зазначеного закону.
Таким чином, в період з 9 липня 2007 року, тобто з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення за номером 6-рп/2007, і по 31 грудня 2007 року відповідач Управління Пенсійного фонду України Крюківського району міста Кременчука повинен був нараховувати та виплачувати позивачу ОСОБА_1 надбавку до пенсії, передбачену статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з мінімального розміру пенсії за віком, передбаченого частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування».
Разом з тим, на думку суду, до 9 липня 2007 року, відповідач здійснюючи позивачці доплати, передбачені статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 1 січня 2008 року, з урахуванням положень Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» діяв у відповідності до діючої норми вказаних законів, а тому вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення доплати до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком у період з 1 липня 2007 року по 8 липня 2007 року задоволенню не підлягають.
Стосовно вимог позивачки щодо зобов»язання відповідача здійснити перерахунок призначеної йому пенсії з урахуванням підвищення пенсій дітям війни за 2008 рік, суд приходить до висновку про їх часткове задоволення з наступних підстав.
Відповідно до пункту 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено в такій редакції: дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.
22 травня 2008 року Конституційним Судом України в справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України окремих положень статті 65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів» і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України положень 67 розділу 1, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» було винесено рішення за номером 10-рп/2008, яким визнано таким, що не відповідає конституції України положення пункту 41 розділу 2 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв»язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов»язковим для виконання на всій території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Аналізуючи зазначені вище норми чинного законодавства, суд приходить до висновку, що починаючи з 22 травня 2008 року відповідач повинен був діяти у відповідності з приписами статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, яка діяла до 1 січня 2008 року, а саме нараховувати та здійснювати доплати до пенсії позивача у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Разом з тим, суд констатує, що до 22 травня 2008 року, відповідач здійснюючи позивачці доплати, передбачені статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 1 січня 2008 року, з урахуванням пункту 41 розділу 2 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» діяв у відповідності до діючої норми вказаних законів, а тому вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення доплати до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком у період з 1 січня 2008 року по 21 травня 2008 року задоволенню не підлягають.
Таким чином, суд вважає за необхідне зобов»язати Управління Пенсійного фонду України Крюківського району міста Кременчука здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням пенсії на 30 % з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» за 2008 рік з 22 травня 2008 року з урахуванням проведених виплат та провести відповідні виплати.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач Управління Пенсійного фонду України Крюківського району міста Кременчука обґрунтовував свої заперечення також і тим, що в даному спорі належним відповідачем є Державне казначейство України, однак суд визнає їх такими, що не заслуговують на увагу та відхиляє з наступних підстав.
Відповідно до частини 2 статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України.
Згідно абзацу 1 пункту 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого указом Президента України від 1 березня 2002 року за номером 121/2001 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади.
Відповідно до вказаного вище Положення на Пенсійний фонд України покладено обов»язок щодо призначення пенсії, підготовки документів для її виплати та забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.
Пунктом 1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року за номером 8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в Автономній республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням забезпечення призначення та виплати пенсій.
Згідно вимог Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсій приймається районним управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.
Оскільки Управління Пенсійного фонду України Крюківського району міста Кременчука є територіальним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання позивачки ОСОБА_1, суд вважає, що саме Управління Пенсійного фонду України Крюківського району міста Кременчука є належним відповідачем в даній справі.
Стосовно вимог ОСОБА_1 щодо зобов»язання відповідача здійснити перерахунок призначеної позивачці пенсії у визначених останнім грошових сумах та щодо негайного виконання постанови суду про стягнення з відповідача визначеної позивачкою суми, суд вважає їх такими, що не підлягають задоволенню, оскільки, як встановлено судом, доплати до пенсії позивачки не були нараховані, а суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії замість органу, якому законом надано такі повноваження.
Окрім того, на думку суду, позивачкою ОСОБА_1 фактично оскаржено не дії, а бездіяльність відповідача Управління Пенсійного фонду України Крюківського району міста Кременчука, у зв»язку з чим та маючи на меті забезпечити повний захист прав позивача, суд приходить до висновку про необхідність на підставі частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України Крюківського щодо невиконання починаючи з 9 липня 2007 року приписів Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яка призвела до порушення прав позивачки ОСОБА_1 на своєчасне нарахування та отримання доплати до пенсії.
Керуючись статтями 64, 124, 152 Конституції України, статтями 3, 6 Закону України «про соціальний захист дітей війни», Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», статтями 6-14, 71, 159-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
ПОСТАНОВИЛА:
Позовні вимоги фізичної особи ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України Крюківського району міста Кременчука про визнання нечинним рішення суб»єкта владних повноважень щодо відмови здійснити перерахунок пенсії з урахуванням підвищення пенсій дітям війни та зобов»зання здійснити перерахунок пенсії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України Крюківського району міста Кременчука.
Зобов»язати Управління Пенсійного фонду України Крюківського району міста Кременчука здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її розміру на 30 % мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за 2007 рік з 9 липня 2007 року 31 грудня 2007 року та за 2008 рік з 22 травня 2008 року.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Крюківський районний суд міста Кременчука Полтавської області шляхом подачі заяви по апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі, і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуюча: Д.О. Зоріна
Судді : С.І. Сьоря
Б.І. Кобзій