Справа № 403/11009/12

Провадження №2/200/11/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М  У К Р Ї Н И

(заочне)

    22 квітня 2015 року  Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:   головуючого, судді -       Єлісєєвої Т.Ю.

       при секретарі -                 Кузьминій С.Д.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_4, про визнання права власності на частину домоволодіння та визнання частково недійсним договору дарування,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом, в якому з урахуванням уточнень послався на те, що у 1999 році за проханням свого батька ОСОБА_3 він приїхав з Казахстану до м. Дніпропетровська і став мешкати зі своєю сім’єю у домоволодінні № 52 по вул. Ярославська, де також мешкали його батько і мати. За виручені від продажу кошти за свою квартиру в Казахстані, позивач з дозволу батька у період з 2004 року по 2011 рік здійснив капітальний ремонт вказаного домоволодіння, чим поліпшив його, фактично створивши нову річ, втім батько 21.09.2011 року подарував це домоволодіння своїй дочці – сестрі позивача ОСОБА_2 Оскільки позивач відокремити результат зроблених ним поліпшень не мав змоги, то на підставі ч. 4 ст. 778 ЦК України просив визнати за ним право власності на частку зроблених ним поліпшень, яка встановлена судовою будівельно-технічною експертизою, в розмірі 15,6 % у вищевказаному домоволодінні, а також визнати частково недійсним договір дарування вказаного домоволодіння.

У судовому засіданні позивач і його представник заявлені позовні вимоги підтримали у повному обсязі та наполягали на їх задоволенні.

Відповідачі і третя особа у судове засідання не з’явилися, про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, поважних причин неявки суду не представили. Суд у зв’язку з неявкою відповідачів та неповідомленням про поважність причини такої неявки в судове засідання, ухвалив згідно ч.4 ст.169 ЦПК України слухати справу у відсутності відповідачів, у порядку ст. ст. 224-225 ЦПК України при заочному розгляді справи на підставі наявних у справі доказів.

Вислухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали даної цивільної справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Судом встановлено, що позивач по закінченню інституту позивач був направлений до Казахстану, де працював та проживав до 1999 року.

У 1999 році позивач повернувся до м. Дніпропетровська, де почав проживати разом з батьком ОСОБА_3 та матір’ю у домоволодінні № 52 по вул. Ярославська, яке належало на праві власності ОСОБА_3

Під час проживання разом з батьками, у 2000 році батько позивача ОСОБА_3 запропонував позивачу не покупати окрему оселю, а зробити капітальний ремонт домоволодіння, пообіцявши його розподілити порівну між ним та його сестрою ОСОБА_2

Погодившись на його пропозицію, позивач та його дружина 30.06.2000 року продали власну квартиру у Казахстані, з 2000 року позивач зареєструвався у домоволодінні, а його сім'я (ОСОБА_4 та ОСОБА_5Ю.) у ньому зареєструвалася з 2001 року, де проживали до осені 2014 року.

Згідно розпорядження Бабушкінської районної ради м. Дніпропетровська від 30.10.2001 року № 123/1-р ОСОБА_1, його дружині ОСОБА_4 та його синові ОСОБА_5 була дана згода на постійну прописку до ОСОБА_3 після оформлення громадянства.

Отже власник домоволодіння ОСОБА_3 надав письмову згоду на вселення до себе і постійне проживання свого сина із його сім’єю, які в 2000-2001 роках правомірно до нього вселилися.

Відповідно до положень ст. 65 Житлового Кодексу Української РСР наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Згідно ч. 2 ст. 277 ЦК УРСР (в ред. на 2000 рік) договiр найму жилого примiщення в будинках, що належать громадянам на правi особистої власностi, укладається наймачем з власником будинку. Частиною 1 ст. 811 ЦК України 2004 року передбачено, що договір найму житла укладається у письмовій формі.

Разом з тим недодержання сторонами вимоги щодо письмової форми правочину не має наслідком його недійсність, крім випадків, установлених ч.1 ст.218 цього Кодексу.

Також законом не встановлено недійсність договору найму житла, укладеного в усній формі.

Отже позивач і його родина вселилися у спірне домоволодіння не тимчасово, а постійно, правомірно, на підставі розпорядження райради і за письмовою згодою головного наймача ОСОБА_3 (батька) як члени його сім’ї і набули рівного з іншими членами сім'ї право користування жилим приміщенням, тобто стали його наймачами.

Отже, фактично між сторонами виникли та існували правовідносини найму жилого приміщення.

Так, згідно ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Крім того, згідно наявних в матеріалах справи документів, судом встановлено, що позивач у період з 2004 року по 2011 рік здійснив капітальний ремонт домоволодіння, а саме: збудував новий паркан, відремонтував фасад і цоколь, облаштував і відремонтував ванну кімнату, облаштував та відремонтував всі кімнати будинку, встановив новий дах у будинку, утеплив зовнішню сторону будинку.

21.09.2011 року ОСОБА_3 подарував своїй дочці - рідній сестрі позивача ОСОБА_2 домоволодіння № 52 по вул. Ярославська в м. Дніпропетровську, яка зареєструвала право власності на це домоволодіння. Договір було посвідчено приватним нотаріусом ДМНО ОСОБА_6, реєстровий номер 5-1599.

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 16.01.2014 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5 останніх виселено із вказаного домоволодіння та зобов’язано ВГІРФО Бабушкінського РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області зняти їх з реєстрації. З осені 2014 року вони у домоволодінні не проживають.

Судом встановлено, що відокремити результат капітального ремонту домоволодіння позивач не може.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 06.02.2004 року, вартість домоволодіння № 52 по вул. Ярославська в м. Дніпропетровську складає 26976 грн. Згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 05.07.2011 року, вартість вказаного домоволодіння складає 123 242,00 грн. Отже вартість домоволодіння за період з 2004 по 2011 роки збільшилася на 96 266,00 грн, що становить 78% від загальної вартості домоволодіння на 05.07.2011 року і є значним показником збільшення вартості домоволодіння у його ціні.

Висновком №1799/1800-14 судової будівельно-технічної експертизи від 16.09.2014 року, встановлено, що ринкова вартість домоволодіння станом на вересень 2014 року складає 949 419,06 грн. Вартість проведених робіт (встановлення нового забору, ремонт фасаду, ремонт цоколю, облаштування та ремонт ванної кімнати, облаштування та ремонт всіх кімнат будинку, встановлення нового даху будинку, утеплення зовнішньої сторони будинку) та матеріалів у період з 2004 — 2011 рік у домоволодінні № 52 по вул. Ярославській у м. Дніпропетровську складає 148 016,22 грн.

Вказана сума становить 15,6% від ринкової вартості домоволодіння і є часткою поліпшень, зроблених позивачем у домоволодінні.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За ч. 3 ст. 773 ЦК України, наймач має право змінювати стан речі, переданої йому у найм, лише за згодою наймодавця.

Згідно ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обрати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки батько позивача ОСОБА_3 не заперечував проти поліпшення домоволодіння протягом 2004-2011 років, коли йшов ремонт, в матеріалах справи відсутні які-небудь заяви чи відповіді компетентних органів с приводу безпідставного ведення упродовж 2004 – 2011 років капітального ремонту домоволодіння, тому це фактично свідчить про згоду власника домоволодіння ОСОБА_3 на проведення таких робіт.

Згідно до положень ч. 1,4 ст. 778 ЦК України наймач за згодою наймодавця може поліпшити річ, та якщо в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця, створена нова річ, наймач стає її співвласником. Частка наймача відповідає вартості його витрат на поліпшення речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зокрема судом встановлено, що позивачем фактично створена нова річ у вигляді встановлення нового забору, а також у вигляді встановлення нового даху будинку.

Так, позивачем фактично створена нова річ з новими властивостями, якістю та технічними характеристиками, вартість якої істотно перевищує вартість попередньої речі, а тому позивач є співвласником домоволодіння.

Відповідно до ст. 331 ЦК України, право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Згідно з ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Суб'єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.

Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Крім того, рішенням Бабушкінського районного суду від 07.06.2012 року встановлено, що позивач зареєстрований та мешкає разом із своєю родиною починаючи з 2000 року у домоволодінні № 52 по вул. Ярославська в м. Дніпропетровську, а також те, що протягом всього часу позивач самостійно виконував поточні ремонтні роботи та поліпшував домоволодіння.

Тому вказані обставини відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України є преюдиційно встановленими і не підлягають доказуванню.

Таким чином суд приходить до висновку, що у позивача виникло право власності на частку у розмірі 15,6 % у домоволодінні № 52 по вул. Ярославська в м. Дніпропетровську, що складає 39/250 частин у спірному домоволодінні, яка є поліпшенням у зв'язку із фактичним створенням нової речі, яке оспорюється відповідачем, але останнім упродовж 2004 – 2011 років під час проведення ремонтних робіт не оспорювалось і не перешкоджалося, будь-яких звернень до компетентних органів відповідачем ОСОБА_3 не здійснювалось.

Що стосується вимоги позивача про визнання частково недійсним договору дарування спірного домоволодіння, то суд зазначає наступне.

Згідно ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

За ч. 1 ст. 718 ЦК України дарунком можуть бути рухомі речі, в тому числі гроші та цінні папери, а також нерухомі речі.

Отже дарувальник має право дарувати лише ту річ, яка належить йому на праві власності.

Як встановлено судом, права позивача порушені, так як під час проживання у спірному домоволодінні він, за згодою власника, здійснив його поліпшення, яке не може відокремити, а власник домоволодіння подарував його своїй дочці – сестрі позивача, то позивач має право на частку в спірному домоволодінні, отже договір дарування від 21.09.2011 року суд визнає частково недійсним.

Підставою недійсності правочину, згідно ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5-6 ст. 203 ЦК України, які передбачають, що зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків що обумовлені ним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його недійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Окрім того, слід звернути увагу на норми міжнародного законодавства, які регулюють дану сферу правовідносин. Правова позиція Європейського суду з прав людини, відповідно до п. 1 ст. 8 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод, яка гарантує кожній особі окрім інших прав, право на повагу до її житла. Воно охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла.

Це покладає на Україну в особі її державних органів зобов’язання «вживати розумних і адекватних заходів для захисту прав» (рішення у справі Powell and Rayner v. the U.K. від 21.02.1990 р.). Такий загальний захист поширюється як на власника квартири (рішення у справі Gillow v. the U.K. від 24.11.1986 р.), так і на наймача (рішення у справі Larkos v. Cyprus від 18.02.1999 р.).

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат на підставі ст. 88 ЦПК України, суд вважає за необхідне в порядку розподілу судових витрат стягнути всі понесені позивачем судові витрати, які складають 1723 грн. 76 коп.

На підставі викладеного, керуючись ч. 1-3, 5-6 ст. 203, 205, 215, 328, 356, 773, 778 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60, 212, 213, 215, 224-226 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_4, про визнання права власності на частину домоволодіння та визнання частково недійсним договору дарування – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 39/250 частин у домоволодінні №52 по вул.Ярославській в м. Дніпропетровську.

Визнати договір дарування домоволодіння №52 по вул. Ярославській в м. Дніпропетровську від 21.09.2011 року, посвідченого приватним нотаріусом ДИНО ОСОБА_6, реєстровий номер 5-1599, в частині 39/250 частин у вказаному домоволодінні - недійсним.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 861 грн. 88 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 861 грн. 88 коп.

Відповідачем рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня отримання його копії, шляхом подачі заяви про його скасування до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська.

Позивачем рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Дніпропетровської області через Бабушкінський районний суд міста Дніпропетровська.

 Суддя                                         Т.Ю. Єлісєєва