АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/4557/15 Справа № 180/3514/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Хомченко С. І. Доповідач - Міхеєва В.Ю.

Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2015 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого Міхеєвої В.Ю.

суддів Красвітної Т.П., Ремеза В.А.

за участю секретаря Видюкової Ю.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Державного підприємства «Придніпровська залізниця»

на ухвалу Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 19 лютого 2015 року по справі

за скаргою Державного підприємства «Придніпровська залізниця», заінтересовані особи: Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Межрігіонального Головного управління міністерства доходів, ОСОБА_2 на дії державного виконавця Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Біловола В.О.,-

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2014 року Державне підприємство «Придніпровська залізниця» (далі - ДП «Придніпровська залізниця») звернулося до суду зі скаргою на дії старшого державного виконавця Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Біловола В.О. (далі - старший державний виконавець), скасування постанови про стягнення з боржника виконавчого збору, зобов'язання вчинити дії.

Свої вимоги мотивує тим, що 12 серпня 2014 року старшим державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2/180/502/2014, виданого Марганецьким міським судом Дніпропетровської області про стягнення з ДП «Придніпровська залізниця» на користь ОСОБА_2 моральної шкоди у розмірі 100000 грн. та надано строк у добровільному порядку виконати постанову до 18 серпня 2014 року. Підприємство у добровільному порядку у встановлений строк виконало виконавчий документ, перерахувавши на користь ОСОБА_2 83243,60 грн. моральної шкоди та як податковий агент, перерахувало до бюджету податок із суми моральної шкоди у розмірі 16756,40 грн.

Проте, старшим державним виконавцем 06 листопада 2014 року було винесено постанову про стягнення виконавчого збору, згідно якої з підприємства стягнуто виконавчий збір у розмірі 1675,64 грн.

Заявник вважає, що державним виконавцем при винесенні постанови про стягнення з боржника виконавчого збору були допущені порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження», а тому така постанова підлягає скасуванню, так як державним виконавцем виконавче провадження повинно було закінчено з фактичним виконанням виконавчого листа.

Просить суд визнати протиправним дії старшого державного виконавця Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Біловол В.О. та скасувати постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у виконавчому провадженні 44366056; визнати неправомірною бездіяльність старшого державного виконавця Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Біловол В.О. щодо не вчинення належних дій по закінченню ВП 44366056; зобов'язати старшого державного виконавця Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Біловол В.О. вчинити дії щодо закінчення виконавчого провадження № 44366056.

Ухвалою Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 19 лютого 2015 року у задоволенні скарги відмовлено.

В апеляційній скарзі ДП «Придніпровська залізниця», посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ухвалу Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 19 лютого 2015 року та винести нову ухвалу, якою скаргу задовольнити в повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 12 серпня 2014 року старшим державним виконавцем Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Біловолом В.О. на виконання рішення суду відкрито виконавче провадження по виконавчому листу № 2/180/502/2014 від 21 липня 2014 року про стягнення солідарно з Державного підприємства «Придніпровська залізниця», ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди 100 000 грн. та надано строк для добровільного виконання до 18 серпня 2014 року.

На виконання рішення суду, та у встановлений державним виконавцем строк, ДП «Придніпровська залізниця» здійснило оплату боргу у розмірі 83243,60 грн. моральної шкоди, яка була оподаткована на загальних підставах відповідно до вимог ст.ст.167, 168 Податкового кодексу України.

Згідно з платіжними дорученнями №2516,2515 від 18 серпня 2014 року ДП «Придніпровська залізниця» перерахувало на розрахунковий рахунок ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 83241,60 грн. та, як податковий агент, перерахувало на рахунок Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області податок у розмірі 16 756,40 грн. відповідно до положень п.п.168.1.1 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України.

ДП «Придніпровська залізниця» 18 серпня 2014 року за вих. №НЮв-4/794 надало до Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції документальне підтвердження фактичного виконання рішення суду, а саме: платіжні доручення №2516,2515 від 18 серпня 2014 року. На супровідному листі залізниці є відмітка реєстрації вхідної кореспонденції органу державної виконавчої служби про прийняття його 18 серпня 2014 року.

У зв'язку з невиконанням виконавчого листа в повному обсязі, у добровільному порядку, 06 листопада 2014 року старший державний виконавець Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Біловол В.О. виніс постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 1675,64 грн.

Відповідно до ст.. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Ст. 386 ЦПК України визначено, що суб'єктом оскарження є державний виконавець або інша посадова особа ДВС, рішення, дія чи бездіяльність якої оскаржуються.

Згідно ст. 7 Закону України «Про виконавче провадження» учасниками виконавчого провадження є, зокрема, державний виконавець, сторони.

Ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.

В п.п.7,11,13,17,20 Постанови №6 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» роз'яснено наступне:

Відповідно до ст.ст.28, 41, 89 Закону України «Про виконавче провадження» при визначених умовах у разі невиконання боржником рішення самостійно державний виконавець виносить постанови про стягнення виконавчого збору, про накладення штрафу та про стягнення витрат, пов'язаних із організацією та проведенням виконавчих дій.

За змістом пункту 7 частини другої статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є окремими виконавчими документами. У зв'язку із цим справи щодо оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях стосовно примусового виконання судового рішення у цивільній справі, належать до компетенції адміністративних судів.

У разі відсутності спеціальної норми щодо вирішення певних питань, що виникають при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби, при розгляді таких скарг мають застосовуватися положення ЦПК, якими врегульовано аналогічні питання, а саме: стаття 122 ЦПК - про відкриття провадження у справі; статті 26, 27, 45 ЦПК - щодо кола осіб, які беруть участь у справі, їхніх прав та обов'язків; статті 74-77 ЦПК - про судові виклики та повідомлення; глави 4 розділу III ЦПК - про судовий розгляд.

Відповідно до положень 26 ЦПК України сторона виконавчого провадження, яка звернулася до суду зі скаргою, бере участь в її розгляді як заявник, а інші учасники цього провадження, прав і обов'язків яких безпосередньо стосується розгляд і вирішення цієї скарги, - як заінтересовані особи. Справи за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи посадової особи державної виконавчої служби розглядаються судом за загальними правилами ЦПК з особливостями, встановленими статтею 386 ЦПК, за участю державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, рішення, дії або бездіяльність якої оскаржуються. До участі у справі як заінтересована особа залучається інша сторона виконавчого провадження, оскільки судовим рішенням може бути вирішено питання про її права чи інтереси.

Боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку (ч.2 ст.82 Закону України «Про виконавче провадження»).

Суди розглядають справи за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби в передбаченому розділом VII ЦПК порядку.

Як видно із змісту скарги, ДП «Придніпровська залізниця» оскаржує дії та бездіяльність старшого державного виконавця, що вчинені останнім після надходження повідомлення ДП «Придніпровська залізниця» з відповідними платіжними дорученнями про виконання в добровільному порядку рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 30 квітня 2014 року згідно виконавчого листа №2/180/502/2014 від 21 липня 2014 року та дії щодо винесення старшим державним виконавцем постанови від 06 листопада 2014 року стосовно стягнення виконавчого збору у розмірі 1675,64 грн.

Відмовляючи у задоволенні скарги, суд виходив з того, що боржником ДП «Придніпровська залізниця» рішення суду у встановлені строки для добровільного його виконання в повному обсязі не виконано, на розрахунковий рахунок ОСОБА_2 перераховано грошові кошти лише у розмірі 83243,60 грн. замість 100000 грн., а тому державний виконавець вчиняв оскаржувані дії у межах повноважень, передбачених Законом України «Про виконавче провадження». При цьому суд також зазначив, що моральна шкода, яка стягнута на користь ОСОБА_2 за положеннями Податкового Кодексу України оподаткуванню не підлягає.

Однак, такі висновки зроблено судом без належного з'ясування дійсних обставин справи, прав та обов'язків сторін та з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Так, при розгляді скарги ДП «Придніпровська залізниця» суд не взяв до уваги наступне.

Ч. 1 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» у разі ненадання боржником у строки, встановлені ч.2 ст. 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Як видно із справи, боржник ДП «Придніпровська залізниця» у визначений державним виконавцем строк виконало рішення суду та надало державному виконавцю документальне підтвердження, а саме платіжні доручення №2516,2515 від 18 серпня 2014 року про повне виконання рішення, та в листі № НЮв-4/794 від 18 серпня 2014 року повідомило останнього про самостійне виконання вимог щодо виконавчого листа №2/180/502/2014 від 21 липня 2014 року та зазначило про перерахування коштів на користь ОСОБА_2 та податку на користь держави (а.с.121,123).

Однак, при розгляді скарги відносно бездіяльності старшого державного виконавця Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Біловола В.О. щодо не вчинення належних дій по закінченню виконавчого провадження на підставі фактичного виконання рішення за виконавчим листом №2/180/502/2014 від 21 липня 2014 року, суд не взяв до уваги зазначені обставини та прийшов до помилкового висновку про наявність у державного виконавця підстав, передбачених частиною першою статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», розпочинати відносно ДП «Придніпровська залізниця» примусове виконання рішення суду.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Статтею 67 Конституції України передбачено обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Оподаткування доходів, отриманих фізичними особами, регулюється розділом ІV Податкового Кодексу України (далі - ПК України), яким визначено доходи, що включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу (ст.164 ПК України), та доходи, що не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу (ст. 165 ПК України).

Так, згідно з абзацом «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2. ст.164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю.

Таким чином, доходи, визначені у цій нормі ПК України, підлягають включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку та оподаткуванню на загальних підставах за ставкою, визначеною пунктом 167.1 ст. 167 ПК України.

Згідно із пунктом 171.2 ст.171 ПК України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів з джерелом їх походження з України є податковий агент.

Податковим агентом щодо податку на доходи фізичних осіб згідно з підпунктом 14.1.180 пункту 14.1 ст. 14 ПК України є юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Пунктом 18.1. ст.18 Податкового Кодексу України визначено, що податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються(виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.

За положеннями підпункту 168.1.1. п.168.1 ст.168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст.167 цього Кодексу.

Таким чином, за змістом вказаних норм Податкового Кодексу України, Державне Підприємство «Придніпровська залізниця», яке у визначений державним виконавцем строк для добровільного виконання виконавчого документу, самостійно виплатило на рахунок ОСОБА_2 моральну шкоду, присуджену за рішенням суду, виступило по відношенню до неї податковим агентом та виконало обов'язок по утриманню та перерахуванню податку з доходу, отриманого нею у вигляді моральної шкоди на підставі рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 30 квітня 2014 року.

Суд не взяв до уваги, що абзац «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2. ст.164 ПК України, на які він послався в ухвалі, та ст.165 ПК України, в якій наведено перелік доходів, які не включаються до розрахунку загального місячного(річного) оподатковуваного доходу, не містять положень про звільнення від оподаткування платника податків ОСОБА_2 при встановлених обставинах, а стосуються платників податку, яким безпосередньо заподіяна матеріальна шкода, а також шкода життю та здоров'ю.

Отже, сума відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_2 на підставі рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 06 лютого 2014 року є доходом фізичної особи та підлягає оподаткуванню на загальних підставах за ставками, визначеними п.167.1 ст.167 ПК України, а відтак, висновок суду про те, що визначений судовим рішенням розмір моральної шкоди на користь ОСОБА_2 не оподатковується, протирічить вказаним нормам Податкового Кодексу України.

Визнавши дії старшого державного виконавця Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Біловола В.О. такими, що вчинені в частині винесення 06 листопада 2014 року постанови про стягнення виконавчого збору у розмірі 1675,64 грн. в межах повноважень, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», суд не взяв до уваги, що такі дії за твердженнями ДП «Придніпровська залізниця» вчинені державним виконавцем після фактичного виконання рішення суду, та не врахував, що справи щодо оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, прийнятих у виконавчих провадженнях стосовно примусового виконання судового рішення у цивільній справі, належать до компетенції адміністративних судів.

Крім того, як видно із справи, ДП «Придніпровська залізниця» звернулось до суду із скаргою на дії старшого державного виконавця Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Біловола В.О. в порядку розділу VII ЦПК України стосовно дій, вчинених останнім під час виконання рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 30 квітня 2014 року (а.с.116-118).

Відповідно до зазначених положень ЦПК України та Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року справа за такою скаргою повинна розглядатись в окремій справі від справи, по якій ухвалено рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 30 квітня 2014 року.

Таким чином, розглядаючи скаргу ДП «Придніпровська залізниця», суд не врахував положення діючого законодавства щодо порядку розгляду справ за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби та в порушення вказаних положень розглянув скаргу у справі, по якій ухвалено судове рішення.

При цьому, з урахуванням змісту скарги ДП «Придніпровська залізниця», суд не обговорив питання щодо розмежування юрисдикції оскарження рішень, дій та бездіяльності державного виконавця та не з'ясував, які із зазначених в скарзі дії (бездіяльність, постанови) підлягають розгляду за правилами ЦПК України, а які з них належать до компетенції адміністративних судів, недостатньо з'ясував дійсні обставини справи, не перевірив чи є за наведених у скарзі обставин невиконання ДП «Придніпровська залізниця» рішення у визначений державним виконавцем строк та наявність підстав для примусового виконання рішення суду, в той час як з'ясування зазначених обставин має значення для вирішення справи.

Отже, наведені обставини свідчать, що при розгляді скарги ДП «Придніпровська залізниця» суд порушив порядок, встановлений для його вирішення, а тому ухвала суду на підставі п.3 ч.1 ст.312 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею зазначеного питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

З наведених мотивів апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Придніпровська залізниця» задовольнити частково.

Ухвалу Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 19 лютого 2014 року скасувати, передати питання щодо скарги Державного підприємства «Придніпровська залізниця» на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді