Справа № 344/3301/14-ц

Провадження № 22-ц/779/908/2015

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Шамотайло О. В.

Суддя-доповідач Меленко О.Є.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Меленко О.Є.

суддів Васильковського В.М., Малєєва А.Ю.

секретаря Яковин М.Я.

з участю представників: ПАТ «ПриватБанк» Рокетської С.В.,

Управління державної міграційної служби в Івано-Франківській області- Цахнюк Н.М.,

служби у справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Дутчак І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_7, Управління державної міграційної служби в Івано-Франківській області, Орган, якому за законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, за апеляційною скаргою представника ПАТ КБ «Приватбанк» - Шуліки А.В. на рішення Івано-Франківського міського суду від 04 березня 2015 року,-

в с т а н о в и л а :

В березні 2014 року ПАТ КБ «Приват Банк» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_7, Управління державної міграційної служби в Івано-Франківській області, Орган, якому за законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб-Орган опіки та піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення.

Свої вимоги обґрунтував тим, що згідно кредитного договору №368К від 03.12.2007 року укладеного між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_7, останній отримав кредит в сумі 117000,00 доларів США, який зобов'язувався повертати разом з відсотками, комісією щомісячно згідно погодженого сторонами графіка.

Для забезпечення виконання зазначеного договору 04.12.2007 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_4 було укладено договір іпотеки. Предметом іпотеки стала квартира АДРЕСА_1

Згідно з умов договору іпотеки у разі невиконання ОСОБА_7, як позичальником зобов'язань, забезпечених іпотекою, іпотекодержатель має право одержати задоволення своїх вимог за рахунок переданого в іпотеку майна.

Зважаючи на заборгованість, що станом на 06.02.2014 року складала 338249, 57 дол. США, (2703878,81 грн.) позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки - квартира АДРЕСА_1 та задовольнити інші, пов'язані з цим вимоги. Крім того, позивач просив виселити ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 із займаної квартири зі зняттям їх з реєстраційного обліку у органі МВС України - Управлінні державної міграційної служби в Івано-Франківській області.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 04 березня 2015 року в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_7, Управління державної міграційної служби в Івано-Франківській області, Орган, якому за законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб-Орган опіки та піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення - відмовлено.

На дане рішення представник ПАТ КБ «Приватбанк» подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з'ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права.

Вважає, що суд безпідставно застосував до спірних правовідносин закон України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей», оскільки такий закон жодним чином не регулює відносини, що склалися між сторонами.

На час ухвалення судового рішення позивачем були виконані усі вимоги передбачені ч.2 ст.40 Закону України «Про іпотеку» та ч.3 ст.109 ЖК України для примусового виселення за рішенням суду мешканців із предмета іпотеки.

Також апелянт зазначає, що судом не враховано, що положення закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не скасовує та не зупиняє дію законів, які встановлюють підстави звернення стягнення, а стосуються тільки стадії примусового виконання судових рішень. Тобто, дія вказаного закону є тимчасовою і не скасовує права іпотекодержателя задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки та не звільняє іпотекодавців від обов'язків, передбачених договорами іпотеки.

З цих підстав, рішення суду першої інстанції, апелянт просив скасувати, та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні представник ПАТ КБ «ПриватБанк» вимоги апеляційної скарги підтримала та просила її задовольнити.

Відповідач ОСОБА_4, що одночасно є законним представником малолітніх ОСОБА_5, ОСОБА_6, будучи належно повідомленою про розгляд справи, в судове засідання не з'явилася.

Представник служби у справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради доводи апеляційної скарги визнала частково, просить про її відхилення лише у частині, що стосується виселення малолітніх ОСОБА_5, ОСОБА_6 з квартири квартира АДРЕСА_1

Представник Управління державної міграційної служби в Івано-Франківській області не заперечує проти задоволення апеляційної скарги, однак покладається при цьому на рішення суду.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи представника ПАТ КБ «ПриватБанк», пояснення представників служби у справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, управління державної міграційної служби в Івано-Франківській області, дослідивши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково, виходячи з наступного.

Згідно із ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом першої інстанції, вірно встановлено, що 03.12.2007 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_7 було укладено кредитну угоду №368К, відповідно до якої останній отримав 117000.00 доларів США і зобов'язувався повертати разом з відсотками, комісією щомісячно згідно погодженого сторонами графіка, з кінцевим терміном повернення коштів до 11.12.2017 року.

Для забезпечення виконання зазначеного договору 04.12.2007 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_4 було укладено іпотечний договір. Предметом іпотечного договору стала квартира АДРЕСА_1

Згідно з умов договору іпотеки у разі невиконання ОСОБА_7, як позичальником зобов'язань, забезпечених іпотекою, іпотекодержатель має право одержати задоволення своїх вимог за рахунок переданого в іпотеку майна.

Судом також вірно встановлено, що свої зобов'язання за кредитною угодою ОСОБА_7 належним чином не виконував, внаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на 06.02.2014 року становила 338249, 57 дол. США , що в гривневому еквіваленті становить 2703878,81 грн., з яких :115628,13 дол. США заборгованість за кредитом; 111270,47 доларів США заборгованості по відсотках; 29423,35 доларів США комісії; 65820,50 дол. США пені; 250,00 грн. штрафу (фіксована частина) та 16107,12 дол. США штрафу (процентна складова), що підтверджується відповідним розрахунком заборгованості.

Зазначених обставин в процесі розгляду справи судом першої інстанції відповідачі не спростовували.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, виходив з того, що позивачем не надано належних доказів направлення відповідачеві вимоги (претензії), про необхідність погашення кредиту. Крім того, вимога позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки, якою забезпечено споживчий кредит в іноземній валюті не може бути задоволена, оскільки на вказані правовідносини розповсюджується дія Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого, як забезпечення кредитів в іноземній валюті», а у квартирі, яка є предметом іпотеки, крім відповідача зареєстровані та проживають малолітні діти, які також мають право користування предметом іпотеки. Будь яких відомостей про наявність дозволу органу опіки та піклування на укладення ОСОБА_4 договору іпотеки , а також те,що спірне майно не є єдиним місцем проживання відповідачів, матеріали справи не містять.

Одна погодитись повністю з таким висновком суду колегія суддів Апеляційного суду Івано-Франківської області не може.

Відповідно до статей 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ч.6 ст.3 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення боржником основного зобов'язання іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату відсотків, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Отже вимоги банку - іпотекодержателя ґрунтуються на законі та умовах договору, що укладений з ОСОБА_4 04.12.2007 року.

Відмовляючи у позові ПАТ КБ «ПриватБанк» про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд першої інстанції не врахував наступного.

Згідно з пунктом 1 статті 1 Закону України від 3 червня 2014 року № 1304-VII «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що воно використовується як місце постійного проживання, загальна площа якого не перевищує 140 м2 для квартири та 250 м2 для житлового будинку.

За змістом статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують юридичну відповідальність особи.

У рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 у справі про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів наголошується на тому, що до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Статтею 3 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» передбачено, що зазначений Закон набирає чинності з дня його опублікування та втрачає чинність з дня набрання чинності законом, який врегульовує питання особливостей погашення основної суми заборгованості, вираженої в іноземній валюті, порядок погашення (урахування) курсової різниці, що виникає в бухгалтерському та (або) податковому обліку кредиторів та позичальників, а також порядок списання пені та штрафів, які нараховуються (були нараховані) на таку основну суму заборгованості.

В цивільному законодавстві мораторій визначається як відстрочення виконання зобов'язання (пункт 2 частини першої статті 263 ЦК України).

Отже, мораторій не звільняє від виконання зобов'язання, а є відстроченням виконання певних обов'язків, відкладення певних дій на визначений чи невизначений період на підставі спеціального акта.

Встановлений Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» мораторій на стягнення нерухомого житлового майна громадян України, наданого як забезпечення зобов'язань за кредитами в іноземній валюті, не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов'язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника).

З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що через неналежне виконання умов ОСОБА_7 кредитного договору утворилась заборгованість, для погашення якої банк згідно наведених вищенаведених норм Закону України «Про іпотеку» та умов договору іпотеки має право звернути стягнення на предмет іпотеки.

Частиною 3 статті 109 Житлового Кодексу України із змінами та доповненнями передбачено, що звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятком, встановленим Законом.

Відповідно до ч.2 ст.40 Закону України «Про іпотеку» після прийняття рішення про звернення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житло протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. У разі невиконання вимоги добровільно примусове виселення жильців з іпотечного житла здійснюється на підставі рішення суду.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні будь - які відомості, про те, що позивачем надсилалась вимога про звільнення житлового приміщення, і така вимога відповідачами була отримана.

Зважаючи на те, що позивачем не було дотримано порядку повідомлення осіб, що проживають у приміщенні, яке є предметом іпотеки, підстав для задоволення позову про виселення із зняттям з реєстраційного обліку колегія суддів не знаходить.

За таких обставин, розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів Апеляційного суду приходить до висновку, що рішення судом першої інстанції постановлене з неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому воно підлягає до скасування з ухваленням нового рішення.

На підставі вищенаведеного та ст.40 Закону України «Про іпотеку», керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника ПАТ КБ «Приватбанк» - Шуліки А.В. задовольнити.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 04 березня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_7, Управління державної міграційної служби в Івано-Франківській області, Орган, якому за законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб-Орган опіки та піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення - задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №368К від 03.12.2007 року укладеного між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_7, яка станом на 06.02.2014 року становила 338249, 57 дол. США , що в гривневому еквіваленті становить 2703878,81 грн., з яких :115628,13 дол. США заборгованість за кредитом; 111270,47 доларів США заборгованості по відсотках; 29423,35 доларів США комісії; 65820,50 дол. США пені; 250,00 грн. штрафу (фіксована частина) та 16107,12 дол. США штрафу (процентна складова) звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_4, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ПАТ КБ «Приватбанк» з укладенням від імені ОСОБА_4 договору купівлі-продажу, в тому числі нотаріального укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем, із встановленням початкової ціни продажу на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності (незалежним експертом) на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

На час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03.06.2014 року, рішення в частині звернення стягнення на майно, обтяжене іпотекою не підлягає виконанню.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 3654 грн. витрат на сплату судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: О.Є. Меленко

Судді: В.М. Васильковський

А.Ю. Малєєв