Cправа №690/181/15-ц

2-о/690/13 /15

Справа №690/432/14-ц

Провадження №2/690/1/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2015 року. Ватутінський міський суд Черкаської області

в складі: головуючого Муляра В.С.

при секретарі Вельган А.І.

з участю представників ОСОБА_1

ОСОБА_2

ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Ватутіне справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про визнання права власності на майно, -

в с т а н о в и в:

позивачка ОСОБА_4, її представник ОСОБА_1 та представник позивачки ОСОБА_5 – ОСОБА_3 в судовому засіданні частково змінили позовні вимоги та просять суд визнати за ними право власності на 75,56% будинковолодіння, розташованого за адресою: м. Ватутіне Черкаської області провулок Річний, 5, що становить 3/4 частини всього будинковолодіння, всього по 3/8 частини, що в грошовому виразі становить по 45063 грн. 75 коп. кожному з позивачів; визнати за ОСОБА_6 право власності на 24,44% будинковолодіння, розташованого за адресою: м. Ватутіне Черкаської області провулок Річний, 5, що становить 1/4 (2/8) частини всього будинковолодіння, що в грошовому виразі становить 30042 грн. 50 коп. та стягнути з відповідачки понесені ними судові витрати по оплаті судового збору в сумі 1464 грн. 98 коп. та витрати на правову допомогу в сумі, посилаючись на те, що відповідачка ОСОБА_6 є власником вищевказаного будинковолодіння, де проживала разом із своїм сином ОСОБА_7 та його сім’єю, дружиною ОСОБА_5 та дочкою ОСОБА_4. ОСОБА_7 проживав в будинку з моменту його забудови, тобто з 1972 року та по день його смерті – 04.08.2014 року. Його дружина переїхала до нього у 1985 році після укладення шлюбу, а донька народилася у спірному будинку та мешкала там до 2012 року. За час спільного проживання сімєю ОСОБА_7 за власні кошти проведено суттєві поліпшення будинковолодіння, що значно покращило умови проживання та експлуатації житла. Відповідачка участі в поліпшенні житла не приймала, так як на час проведення ремонтно-будівельних робіт вже перебувала в похилому віці та мала перелом ноги, що не давало їй можливості на матеріально, ні фізично поліпшувати житло. ОСОБА_6 має мінімальний розмір пенсії та на час виконання ремонтно-будівельних робіт по будинку потребувала стороннього догляду, який їй надавав син зі своєю родиною. Всі доходи відповідача йшли виключно на її лікування. ОСОБА_6 фактично подарувала вказаний будинок синові ОСОБА_7, усвідомлюючи, що саме він будував будинок та все життя його утримував, поліпшуючи його разом із свою дружиною. Після смерті сина відповідачка різко змінила свою думку та в судовому засіданні через представника відмовилася від факту дарування будинковолодіння сину. Враховуючи те, що будинковолодіння оформлено на відповідача, позивачі змушені зменшити розмір позовних вимог та предендувати на частину будинковолодіння, яке внаслідок суттєвих поліпшень, проведених за рахунок позивачів, значно збільшилося в ціні. Дані обставини і змусили позивачів звернутися із вказаним позовом до суду .

Представник відповідачки позовні вимоги позивачів не визнає повністю та просить в позові відмовити та стягнути з позивачів на її користь понесені нею судові витрати по оплаті правової допомоги в сумі 3000 грн. 00 коп., посилаючись на те, що ОСОБА_5 звернулася до суду, як дружина ОСОБА_7, вважаючи, що спірний будинок знаходиться у спільній сумісній власності у неї та її чоловіка. Однак таке твердження не відповідає дійсності, так як нове будинковолодіння за адресою: м. Ватутіне Черкаської області по провулку Річний, 5 було зведено у 1972 році. Шлюб між позивачкою та ОСОБА_7 було зареєстровано 28.08.1985 року, таким чином будинок не є їх спільним сумісним майном подружжя. Позивачка ОСОБА_4 є спадкоємицею ОСОБА_7, однак нею не надано суду жодних доказів того, що вказане будинковолодіння входить до складу спадщини, яка залишилася після смерті її батька. Ні ОСОБА_4, ні ОСОБА_5 власниками будинковолодіння за адресою: м. Ватутіне Черкаської області по провулку Річний, 5 не являються, а тому права на звернення з такою вимогою не мають. Їх особисте немайнове або майнове право чи інтерес порушено не було, а тому і підстави для звернення до суду у них відсутні. Позивачі по справі стверджують, що відповідачка, після досягнення повноліття її сином, нібито усно подарувала йому своє будинковолодіння. Однак таке твердження не відповідає дійсності, так як договір дарування нерухомої речі укладається в письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню. Доказів тому, що позивачами було проведено поліпшення помешкання суду не надано, замовником по актах виконаних робіт є відповідачка. У зв’язку з низьким рівнем прибутків свого сина та його сім’ї та відсутність у них свого власного житла вона дійсно дозволяла їм проживати разом з нею, користуватися належним їй будинком, жодної плати з них не брала. Свідоцтво на право особистої власності на жилий будинок за адресою: м. Ватутіне Черкаської області по провулку Річний, 5 від 03.12.1982 року належить ОСОБА_8 Позивачі по справі не довели того факту, що вони як спадкоємці мають право до вищевказаного майна.

Заслухавши позивачку, представників позивачів, представника відповідачки, покази свідків, а також вивчивши матеріали справи суд вважає за необхідне в позові відмовити, виходячи із слідуючого:

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок від 03.12.1982 року (а.с.13) ОСОБА_8 належить будинок в м. Ватутіне Черкаської області по провулку Річному, 5.

Як встановлено в судовому засіданні 13.03.1957 року ОСОБА_8 перебуваючи в шлюбі з ОСОБА_9 купила будинковолодіння за адресою: м. Ватутіне Черкаської області по провулку Річний, 5, що стверджується копією договору купівлі-продажу (а.с.73), в якому проживала із своїм чоловіком ОСОБА_9 та двома дітьми. І оскільки помешкання будинку стало непридатним для життя, вона з чоловіком вірішила побудувати нове будинковолодіння. Для цього їй була виділена земельна ділянка, що стверджується договором від 04.12.1966 року (а.с.65-68), на якій вони розпочали будівництво, яке фактично закінчили до 1972 року, що стверджується технічним паспортом на жилий будинок по провулку Річному, 5 в м. Ватутіне Черкаської області (а.с.16-20) і з якого вбачається (а.с.20), що основні споруди були побудовані до 1972 року. У 1984 році відповідачкою було побудовано гараж.

В цьому ж 1972 році відповідачка ОСОБА_6 із своєю сім’єю сином ОСОБА_10 та дочкою ОСОБА_11 вселилися та почали проживати у даному будинковолодінні. Після чого син одружився та у 1984 розвівся з першою дружиною та виїхав проживати в Забайкалля, звідки повернувся в кінці 1985 року. Проживаючи в даному будинковолодінні відповідачкою до 1986 року було побудовано сарай, вбиральню та огорожу №2, а в 2006 році огорожу № 3, ворота № 4 та колодязь. При цьому син ОСОБА_12 допомагав своїй матері в будівництві та благоустрої її будинковолодіння.

Дане будинковолодіння було здано в експлуатацію 19.05.1982 року, що стверджується актом прийому в експлуатацію (а.с.70-72) та 03.12.1982 року ОСОБА_8 було видано свідоцтво про право особистої власності на житловий будинок в м. Ватутіне Черкаської області по провулку Річному, 5 (а.с.13).

В 2006 році відповідачкою ОСОБА_6 була проведена газифікація вищевказаного будинковолодіння, що стверджується відповідною документацією: робочим проектом газопостачання житлового будинку № 5 по провулку Річному в м. Ватутіне (а.с.27-30); технічними умовами на проектування (а.с.31-32); актом виконаних робіт (а.с.33); пам’яткою по безпеці експлуатації димових та вентиляційних каналіфв (а.с.26); договором на проектування газопостачання (а.с.24); довідкою про пуск газу в жилий будинок (а.с.25); талонами купівлі обладнання для газифікації будинковолодіння (а.с.23, 34,35). А також проведено водопостачання та водовідведення даного будинковолодіння.

Обгрунтовуючи свої позовні вимоги позивачі стверджують, що спірне будинковолодіння в 1972 році було побудоване ОСОБА_7, де він проживав по день своєї смерті 04.08.2014 року. А починаючи з 1985 року після вступу ОСОБА_7 в шлюб із ОСОБА_13 вони разом за спільні кошти провели суттєві невід’ємні поліпшення будинковолодіння, що значно покращили умови проживання та експлуатації житла, тобто будинковолодіння набуло суттєвих поліпшень, що дає їм право на визнання за ними права власності за кожним по 3/8 частині, а саме проведено газопостачання, облаштовано водопостачання та водовідведення, встановили нові вікна, двері, перестелили підлогу, купили нові меблі та проведено благоустрій двору.

Одначе ці ствердження позивачів не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи.

Як встановлено вище, відповідачка по справі ОСОБА_6 разом із своїм покійним чоловіком ОСОБА_9 в 1966 році розпочала будівництво будинку № 5 по провулку Річному в м. Ватутіне Черкаської області, яке вона фактично закінчила до 1972 року і з цього часу почала з сім’єю, в тому числі і з сином ОСОБА_10 проживати в даному будинковолодінні, що в судовому засіданні підтвердили свідки ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20 та стверджується вищевказаними матеріалами справи.

Як вбачається з військового квитка ОСОБА_7 (а.с.77) 02.06.1970 року він був демобілізований із лав ОСОБА_21 і звичайно не мав коштів, ні будівельних матеріалів на будівництво будинку.

Як вбачається з показів свідків ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, які були сусідами сім’ї ОСОБА_7 – будинковолодіння будували батьки ОСОБА_7 – мати відповідачка по справі та її чоловік, починаючи з 1965 року по 1972 рік, що також стверджується технічним паспортом на жилий будинок по провулку Річному, 5 в м. Ватутіне Черкаської області (а.с.16-20). ОСОБА_7, в силу можливості надавав при цьому посильну йому фізичну допомогу в будівництві будинку.

Також в судовому засіданні спростовується і ствердження позивачів в частині виконання ОСОБА_7 та його дружиною ОСОБА_5 робіт по невід’ємному поліпшенню умов проживання в будинковолодінні № 5 по провулку Річному в м. Ватутіне Черкаської області – газофікації, водопідведення та водовідведення, заміна вікон, дверей, перестилки підлоги та благоустрою двору. Позивачами та їх представником не надано будь-яких доказів по виконанню зазначених робіт.

Як вбачається із матеріалів справи при проведенні газофікації, водовідведення та водопідведення, вся документація оформлена на відповідачку по справі ОСОБА_6, на всіх квитанціях і талонах на придбання необхідного обладнання та будматеріалів вказане прізвище відповідачки. Ні позивачі, ні допитані в судовому засіданні свідки не вказали які ж конкретно роботи виконували ОСОБА_7 та ОСОБА_5. Хто із них розраховувався за виконану ту чи іншу роботу.

Із показів свідків вбачається, що дійсно ОСОБА_7 та його дружина надавали допомогу своїй матері при будівництві будинку та проведенні благоустрою.

Виходячи із наведеного вбачається, що ОСОБА_7 та його дружина проживали в будинку своєї матері, так як не мали свого житла і при цьому жодної плати із них вона не брала і під час виконання тої чи іншої роботи вони фізично помагали матері в її виконанні.

Надання сином та його дружиною допомоги матері в будівництві будинку та благоустрою будинковолодіння не надає йому та членам його сім’ї права власності на будинковолодіння матері. Як встановлено в судовому засіданні між відповідачкою та її сином ОСОБА_7 не укладався договір на сумісне будівництво будинку та в послідуючому сумісне володіння ним.

Ствердження позивачів в частині дарування відповідачкою вказаного будинковолодіння своєму синові ОСОБА_7 також не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду справи, так як позивачі не надали суду таких доказів.

Будучи тяжко хворим ОСОБА_7, маючи намір забезпечити свою сім’ю житлом, намагався вирішити питання з матір’ю -відповідачкою по справі про передачу будинковолодіння в його власність. А коли мати відмовила йому в цьому, то він і звернувся з даним позовом до суду, маючи намір відсудити будинковолодіння у своєї матері, одначе 04.08.2014 року помер, що стверджується копією свідоцтва про смерть (а.с.55). І як правонаступник по справі була залучена його дочка ОСОБА_4, однак нею не надано суду жодних доказів того, що вказане будинковолодіння входить до складу спадщини, яка залишилася після смерті її батька.

ОСОБА_5 звернулася до суду, як дружина ОСОБА_7, вважаючи, що спірний будинок знаходиться у спільній сумісній власності у неї та її чоловіка. Однак таке твердження не відповідає дійсності, так як нове будинковолодіння за адресою: м. Ватутіне Черкаської області по провулку Річний, 5 було зведено до 1972 року. Шлюб між позивачкою ОСОБА_5 та ОСОБА_7 було зареєстровано 28.08.1985 року, таким чином будинок не може бути їх спільним сумісним майном подружжя.

Враховуючи всі обставини справи, суд вважає за необхідне в позові ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про визнання права власності на майно відмовити, а також стягнути з позивачів на користь відповідачки понесені нею судові витрати по оплаті правової допомоги в сумі 3000 грн. 00 коп..

На підставі викладеного, ст.ст. 719, 219, 392, 778, 392, 1218, 60 ЦК України та керуючись ст.ст. 10, 60, 84, 88, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

в позові ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про визнання права власності на майно – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 в солідарному порядку понесені нею судові витрати по оплаті правової допомоги в сумі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп..

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Черкаської області, через Ватутінський міський суд Черкаської області протягом десяти днів після його проголошення.

Головуючий В.С. Муляр