Справа № 2018/2-385/11

н/п 2/640/63/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2015 року Київський районний суд м. Харкова у складі

головуючого судді – Ніколаєнко І.В.,

при секретарі –   Газіній О.С., Блохіні А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи Відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб у Київському районі м. Харкова, Харківська міська рада, Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Харківській області, про зняття з реєстраційного обліку, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить усунути перешкоди в користуванні квартирою № 12 в житловому будинку № 23 по вул. Артема в м. Харкові; зняти з реєстраційного обліку в квартирі АДРЕСА_1 ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4; покласти судові витрати на відповідачів.

Надалі позовні вимоги було уточнено, ОСОБА_1 просив усунути йому перешкоди в користуванні ним квартирою № 12 в будинку готельного типу № 23 по вул. Артема в м. Харкові; виселити з квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6; зобов’язати Відділення у справах громадянства, імміграції, та реєстрації фізичних осіб у Київському районі м. Харкова зняти з реєстраційного обліку в квартирі АДРЕСА_2 ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6 та покласти на них судові витрати.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідно до Договору міни від 15.10.2008 року, укладеного між ним та ОСОБА_2, він набув право власності на квартиру № 12 в будинку готельного типу № 23 по вул. Артема в м. Харкові. 17.08.2009 року ним було здійснено державну реєстрацію права власності на вказаний об’єкт нерухомості в КП «ХМ БТІ». Позивач зазначає, що хоча квартира належить йому на праві власності, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_6 продовжують проживати у вказаній квартирі, будучи у ній зареєстрованими. Вказане порушує його право на користування та розпорядження його майном. Також позивач вказує, що жодних письмових чи усних домовленостей чи правочинів він із відповідачами не укладав, згоди на продовження їх проживання або реєстрації у вищевказаній квартирі він не надавав.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити та підтвердив обставини, викладені у заяві.

Відповідачі та їх представник у судовому засіданні позовні вимоги не визнали, просили в задоволенні позову відмовити посилаючись на те, що ОСОБА_1 заволодів квартирою № 12 по вул. Артема, 23 в м. Харкові шахрайським шляхом, договір міни від 15.10.2008 року є фіктивним, а його вимоги є безпідставними. Крім того, представник позивачів зазначила, що є вирок Дзержинського районного суду м. Харкова, відповідно до якого усе майно позивача ОСОБА_1 підлягає конфіскації на користь держави, а також органами державної виконавчої служби проводяться виконавчі дії з приводу конфіскації майна позивача, в тому числі квартири АДРЕСА_3, а тому право власності ОСОБА_1 на спірну квартиру припинено, в зв’язку з її конфіскацією. Також представник позивача вказує, що дана квартира передана на відповідне зберігання ОСОБА_2

Представник третьої особи – Київського РВ у м. Харкові ГУДМС України в Харківській області у судове засідання не з’явився, про час та місце слухання справи повідомлявся, надав заяву про розгляд справи без його участі.

Представник третьої особи - Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Харківській області в судове засідання не з’явився, надавши заяву про розгляд справи без його участі.

Представник третьої особи – Харківської міської ради у судове засідання не з’явився, про час та місце слухання справи повідомлявся.

Суд, вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

15.10.2008 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір міни, відповідно до якого йому належить квартира № 12 в будинку готельного типу № 23 по вул. Артема в м. Харкові, які належали ОСОБА_2 на підставі Договору купівлі-продажу квартири від 12.02.2003 року, що також підтверджується Витягом про реєстраціє права власності на нерухоме майно № 23599316.

Згідно довідки № 1308 від 16.09.2008 року виданої Харківської філії дільниці № 12 КП «Жилкомсервіс», за адресою: АДРЕСА_4 зареєстровані ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_6, що також підтверджується листом Київського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області за № 61/1755/сг від 28.04.2011 року.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 звертався до суду із цивільним позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_1, приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_7, про визнання права власності на частину квартири, визнання договору міни недійсним, який ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 08.12.2011 року залишено без розгляду за заявою ОСОБА_3

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 26.07.2012 року було відмовлено в задоволенні вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_7 про визнання правочину недійсним, яке ухвалою апеляційного суду Харківської області від 26.11.2012 року залишено без змін.

Таким чином, договір міни, на підставі якого позивач набув право власності, на даний час є чинним.

Ст. 11 ЦПК України передбачає розгляд цивільних справ не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, викладені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Ст. 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні крім випадків, встановлених законом.

Згідно ст. 155 ЖК України, власник квартири чи її частки не може бути позбавлений права користування своїм житловим приміщенням, крім випадків, передбачених законодавством.

Ч. 1 ст. 383 ЦК України встановлено, що власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

Доводи представника відповідача про те, що відповідно до Витягу про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна, виданого 13.01.2011 року, на квартиру АДРЕСА_5 згідно постанови Слідчого управління ГУМВС України в Харківській області від 24.11.2010 року накладено арешт, у зв’язку з чим вказана квартира не належить позивачу, не можуть бути прийняті судом, оскільки спірна квартира, відповідно Витягу про реєстраціє права власності на нерухоме майно № 23599316 належить ОСОБА_1, даних про зміну власника квартири матеріали справи не містять.

Оскільки змінився власник квартири, а відповідачі не є членами сім’ї позивача, із припиненням права власності особи ,втрачається й право користування жилим приміщенням у членів його сім’ї.

Ст. 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Враховуючи все вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідачами по справі порушено право позивача користуватися та розпоряджатися майном, що належить йому на праві власності.

Таким чином, виходячи із наведених правових норм, якщо права власника порушені, власник майна має право вимагати усунути перешкоди у здійсненні ним права користування та розпорядження його майном, тому суд вважає, що позивач правомірно вимагає усунення будь-яких порушень його права, в даному випадку перешкод у користуванні квартирою № 12 в будинку готельного типу № 23 по вул. Артема в м. Харкові, в зв'язку з відсутністю прав відповідачів на користування даним приміщенням, що приводить до поновлення порушених прав власника житла способом, що не суперечить вимогам чинного законодавства та не може бути поновлено в інший спосіб.

Визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням є підставою для зняття її з реєстрації.

У зв'язку з вищевикладеним, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України суд стягує судові витрати з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 5, 6, 10, 11, 60, 88, 208, 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 358, 361, 376, 386, 391, 1167 ЦК України, ст. 152 ЖК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи Відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб у Київському районі м. Харкова, Харківська міська рада, Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Харківській області – задовольнити в повному обсязі.

Усунути перешкоди ОСОБА_1 в користуванні належною йому на праві власності квартирою № 12 в будинку № 23 по вулиці Артема у м. Харкові шляхом виселення ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 з квартири АДРЕСА_6.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті держмита у сумі 8 /вісім/ грн. 50 коп. та витрат по сплаті інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у розмірі 37 /тридцять сім/ грн.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Харківської області протягом 10 днів з дня проголошення, або в той же строк з дня отримання копії повного тексту рішення.

Суддя -   Ніколаєнко І.В.