ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.04.2015Справа №910/26957/14

За позовом приватного підприємства «АКС»

до 1) Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській

області

2) Фонду державного майна України

3) приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство»

4) Міністерство інфраструктури України

5) Ізмаїльської міської ради Одеської області

про надання можливості приватизувати об'єкт оренди та визнання неправомірними дій та бездіяльності юридичної особи

Суддя Шкурдова Л.М.

Представники:

від позивача Тізул О.І. (за дов. №2 від 19.06.2014);

Крісан С.І. (директор);

від відповідача 1 Гармашов Б.С. (дов. №11 від 15.01.2015);

від відповідача 2 Федоровський В.Г. (дов. №б/н від 17.09.2014);

від відповідача 3 Корнілевський Є.В. (дов. №Д/ЮС-74 від 02.12.2014);

від відповідача 4 Зінченко І.Ю. (дов. №7491/15/14-14 від 19.12.2014);

від відповідача 5 не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Господарським судом розглядається справа за позовом приватного підприємства «АКС» до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області, Фонду державного майна України, приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство», Міністерства інфраструктури України, Ізмаїльської міської Ради Одеської області про надання можливості та не перешкоджати здійснити приватизацію об'єкта оренди - тенісного корту, загальною площею 1640 кв.м, розташованого за адресою: пр. Суворова, 2, м. Ізмаїл, Одеська область та визнання дій всіх відповідачів, які виражені у залишенні без задоволення звернень позивача про надання підприємству здійснити приватизацію вказаного вище нерухомого майна, тобто дії, які виражені в створенні перешкод позивачу в здійсненні приватизації тенісного кору, неправомірними.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що орендарем за згодою орендодавця на підставі умов договору №451 ДСС оренди нерухомого майна від 27.10.2008 (далі - Договір) за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, а тому на підставі положень ст.18-2 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», позивач отримав право на викуп такого майна, в чому приватному підприємству «АКС» чинять перешкоди відповідачі.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 26.02.2015 порушено провадження у справі №910/26957/14 та призначено її до розгляду на 31.03.2015.

У зв'язку з неявкою позивача та відповідача 5, а також враховуючи заявлене клопотання приватного підприємства «АКС» про відкладення розгляду справи, ухвалою суду від 31.03.2015 відкладено розгляд справи на 22.04.2015.

Фонд державного майна України у відзиві на позовну заяву №10-11-01588 від 30.03.2015 проти задоволення позовних вимог заперечив, з тих підстав, що нерухоме майно - тенісний корт, загальною площею 1640 кв.м, яке розташоване за адресою: м. Ізмаїл, пр. Суворова, 2, увійшло до статутного капіталу приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство», а відтак не є державним майно, а тому приписи Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» на спірний об'єкт не розповсюджуються.

Приватне акціонерне товариство «Українське Дунайське пароплавство» заперечило проти задоволення позовних вимог з огляду на те, що додатковою угодою № 5 від 25.06.2014 до Договору передбачено, що позивач не має права приватизувати орендоване майно, а також тим, що орендоване майно входить до переліку об'єктів, які не підлягають приватизації. Відповідач 3 також зазначив, що поліпшення, зроблені орендарем, не були погоджені з орендодавцем.

Міністерство інфраструктури України також заперечило проти позовних вимог, посилаючись на те, що в Договорі зазначено, що передача майна в оренду не тягне за собою виникнення права власності на це майно, а вартість поліпшень орендованого майна, зроблених орендарем без погодження з орендодавцем, і які неможливо відокремити без заподіяння шкоди майну, компенсації не підлягають.

На призначені судові засідання 31.03.2015, 22.04.2015 представник Ізмаїльської міської ради Одеської області не з'явився, витребуваних судом доказів не надав, хоча про дату та час його проведення повідомлений належним чином, враховуючи наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень 0103030094534 від 06.03.2015 та №0103034015582 від 07.04.2015.

У судовому засіданні 24.04.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

20.11.2001 між відкритим акціонерним товариством «Українське Дунайське пароплавство» (орендодавець) та приватним підприємством «АКС» (орендар) укладено договір, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нерухоме майно (майно), площею 1681 кв.м, розміщене за адресою: пр. Суворова, 2, що знаходиться на балансі відкритого акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство», вартість якого визначена згідно з актом оцінки і становить за експертною оцінкою 11 078 грн.

27.10.2008 між відкритим акціонерним товариством «Українське Дунайське пароплавство» (орендодавець) та приватним підприємством «АКС» (орендар) укладено Договір, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нерухоме майно, тенісний корт, загальною площею 1640 кв.м, розміщене за адресою: м. Ізмаїл, пр. Суворова, 2, що знаходиться на балансі відкритого акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство», вартість якого визначена згідно із звітом про оцінку і становить за незалежною оцінкою 28 894 грн.

Пунктом 1.2 Договору визначено, що майно передається в оренду з метою організації культурно-спортивного комплексу.

Відповідно до п.3.1 Договору розмір орендної плати є договірним і становить без ПДВ за перший місяць оренди 361,18 грн.

У п.10.1 Договору визначено, що останній укладено терміном на 1 рік, що діє з 08.04.2009 по 08.04.2010 включно.

У випадку відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення терміну його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором з обов'язковим погодженням з органом, уповноваженим управляти цим майном (п.10.5 Договору).

За актом приймання-передавання нерухомого майна до Договору від 08.04.2009 відповідач 3 передав, а позивач прийняв нерухоме майно - тенісний корт, площею 1640 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Ізмаїл, пр. Суворова, 2.

Додатковою угодою №1 від 31.05.2010 до Договору сторони вирішили внести зміни до п.10.1 договору та виклали його в наступній редакції: «продовжити термін дії цього договору на 2 роки до 07.04.2012 включно».

Додатковою угодою від 26.11.2012 до Договору, за згодою орендаря та орендодавця вирішено, зокрема, п.п.1.1 та п.10.1 викласти в іншій редакції: «орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме мано, тенісний корт, загальною площею 1640 кв.м, розміщене за адресою: м. Ізмаїл, пр. Суворова, що знаходиться на балансі приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство», вартість якого визначена згідно із звітом про оцінку і становить за незалежною оцінкою станом на 11.05.2012 - 33 643 грн.» (п.1.1); продовжити термін дії цього договору на 1 рік до 07.04.2013 включно (п.10.1).

Відповідно до п.2.2 Договору передача майна в оренду не тягне за собою виникнення у орендаря права власності на це майно. Власником мана залишається орендодавець, а орендар користується ним протягом строку оренди.

Згідно з п.4.3 Договору, в редакції додаткової угоди №4 від 12.06.2013, для отримання згоди орендодавця на здійснення поліпшень орендар подає заяву і матеріали згідно з порядком надання орендарю згоди орендодавця державного майна на здійснення невід'ємних поліпшень орендованого державного майна, затвердженим наказом фонду державного майна України від 03.10.2006 №1523.

Пунктом 5.4 3 Договору, в редакції додаткової угоди №4 від 12.06.2013, що орендар зобов'язаний своєчасно та за згодою орендодавця здійснювати за власний рахунок капітальний, поточний та інші види ремонтів орендованого майна. Ця умова договору не розглядається як дозвіл на здійснення поліпшень орендованого майна і не тягне за собою зобов'язання орендодавця щодо компенсації вартості поліпшень.

Пунктом 6.2 Договору визначено, що орендар має право з дозволу орендодавця вносити зміни до складу орендованого майна, проводити його реконструкцію, технічне переозброєння, що зумовлює підвищення його вартості.

Орендар вправі залишати за собою проведені ним поліпшення орендованого майна, здійсненні за рахунок власних коштів, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без заподіяння йому шкоди. Вартість поліпшень орендованого майна, зроблених орендарем без погодження з орендодавцем, і які неможливо відокремити без заподіяння шкоди майну, компенсації не підлягають (п.6.4 Договору).

Відтак, у зв'язку з тим, що з моменту укладення вказаних вище правочинів за рахунок власних коштів позивача, з дозволу вищевказаного орендодавця були зроблені невід'ємні поліпшення об'єкту оренди, які не можливо відокремити від об'єкту оренди без заподіяння йому шкоди, позивач звернувся до суду та просив надати можливість та не перешкоджати позивачу здійснювати приватизацію об'єкта оренди - тенісного корту, загальною площею 1640 кв.м, розташованого за адресою: пр. Суворова, 2, м. Ізмаїл, Одеська область та визнати дії всіх відповідачів, неправомірними.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що у задоволенні позову приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» слід відмовити. При цьому, господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, до яких, зокрема, відносяться: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Аналогічні положення містить ст.20 Господарського кодексу України.

Крім того, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Визначений позивачем спосіб захисту порушеного права у вигляді надання можливості не перешкоджати здійснювати приватизацію об'єкта оренди зазначеному переліку не відповідає.

Згідно із правовою позицією, яка викладена у постанові Верховного Суду України від 13.07.2004 у справі №10/732, у п.39 Інформаційного листа №01-08/163 від 12.03.2009 "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України", п.4.3 Постанови №18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", суд, дійшовши висновку, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, повинен відмовити у позові.

Таким чином, у задоволенні позовних вимог приватного підприємства «АКС» про надання можливості не перешкоджати здійснювати приватизацію об'єкта оренди, суд відмовляє.

Що ж стосується решти вимог позивача, суд зазначає наступне.

Частина 1 ст.287 Господарського кодексу України визначає, що орендодавцями щодо державного та комунального майна є) Фонд державного майна України, його регіональні відділення - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке є державною власністю, а також іншого майна у випадках, передбачених законом.

Відповідно до Закону України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» Українське дунайське пароплавство (код 01125821) входить до переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, але можуть бути корпоратизовані.

Спірне нерухоме майно, тенісний корт, загальною площею 1640 кв.м, розташований за адресою: пр. Суворова, 2, м. Ізмаїл, Одеська область увійшло до статутного капіталу приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство», тому не є державним майном. Цей факт підтверджується листом Фонду державного майна України від 20.08.2014 №31-2-368, а також умовами спірного Договору.

Законом України «Про приватизацію державного майна» визначено, що приватизація державного майна (далі - приватизація) - платне відчуження майна, що перебуває у державній власності, у тому числі разом із земельною ділянкою державної власності, на якій розташований об'єкт, що підлягає приватизації, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів для здійснення структурної перебудови національної економіки.

Таким чином, на спірні правовідносини сторін законодавство про приватизацію не розповсюджується, а тому, суд вважає посилання позивача на ст.18-2 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», яка регулює приватизацію саме державного майна, як безпідставну.

Статтею 1 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» управління об'єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Приписом ч. 1 ст. 3 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» встановлено, що об'єктами управління державної власності є державне майно, що перебуває на балансі господарських організацій і не увійшло до їх статутних капіталів або залишилося після ліквідації підприємств та організацій.

Суб'єктами управління об'єктами державної власності є міністерства, інші органи виконавчої влади та державні колегіальні органи, далі - уповноважені органи управління (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про управління об'єктами державної власності»).

Відповідно до п. 16 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань здійснюють управління державним майном, що не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі корпоратизації або перетворення державних підприємств у державні акціонерні товариства, 100 відсотків акцій яких належать державі, приймають рішення про подальше використання цього майна (крім матеріальних носіїв секретної інформації), у тому числі об'єктів, що не підлягають приватизації.

Таким чином, нерухоме майно, а саме тенісний корт, який на даний час перебуває в оренді у позивача, не підлягає приватизації, а рішення про подальше використання цього майна може бути прийнято Міністерством інфраструктури України.

На розгляді в Міністерстві інфраструктури України знаходиться звернення відповідача 3 про надання згоди на передачу в комунальну власність міста Ізмаїл об'єктів соціальної інфраструктури, які не увійшли до статутного капіталу приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство», а саме спірний тенісний корт.

Рішенням Ізмаїльської міської ради 49 сесії VI скликання від 30.09.2014 № 4492- VI надана згода на безоплатне прийняття до комунальної власності Ізмаїльської міської громади комплексу об'єктів соціальної інфраструктури культури і спорту, без права відчуження у приватну власність, у відповідності до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності» з наступним включенням до списку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації:

- стадіон, розташований за адресою: м. Ізмаїл, вул. Комсомольська, 1;

- ринг, розташований за адресою: м. Ізмаїл, пр. Суворова, 2;

- корт, розташований за адресою: м. Ізмаїл, пр. Суворова, 2.

Судом встановлено, що станом на день розгляду справи, рішення Міністерством інфраструктури України з вказаного вище питання не прийнято.

Також, позивач, як на підставу викупу зазначеного спірного майна шляхом приватизації посилається, на те що з дозволу пароплавства ним були зроблені невід'ємні поліпшення об'єкту оренди. Суд не приймає дану твердження та виходить з наступного.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як зазначалось вище, п.5.4 Договору визначає, що орендар зобов'язався своєчасно здійснювати за власний рахунок капітальний, поточний та інші види ремонтів орендованого майна. Ця умова Договору не розглядається як дозвіл на здійснення поліпшень орендованого майна і не тягне за собою зобов'язання орендодавця щодо компенсації вартості поліпшень.

Пунктом 6.2 Договору визначено, що орендар має право з дозволу Орендодавця вносити зміни до складу орендованого майна, проводити його реконструкцію, технічне переозброєння, що зумовлює підвищення його вартості.

Згідно з п.6.4 Договору орендар вправі залишати за собою проведені ним поліпшення орендованого майна, здійсненні за рахунок власних коштів, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без заподіяння йому шкоди. Вартість поліпшень орендованого майна, зроблених орендарем без погодження з орендодавцем, і які неможливо відокремити без заподіяння шкоди майну, компенсації не підлягають.

У зв'язку з тим, що орендодавцем тенісного корту загальною плою 1640 кв.м є не регіональне відділення Фонду держаного майна України по Одеській області, а приватне акціонерне товариство «Українське Дунайське пароплавство», так як останнє передало в оренду майно, яке увійшло до його статного капіталу, тобто не державне, тому дозвіл на проведення невід'ємних поліпшень, який надав орендодавець, відповідач 3 не можна розглядати як дозвіл, який надається у відповідності до вимог ст.18-22 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)».

Посилання приватного акціонерного товариства "Українське Дунайське пароплавство" на звіт, який на думку відповідача 3 свідчить про те, що спірне майно не увійшло до капіталу вказаного товариства, судом, як належний та допустимий доказ не приймається, оскільки з наведеного звіту слідує, що останній не є аудиторською перевіркою та впевненість не висловлюється, а тому, звіт, який грунтується на припущеннях іншого суб'єкта господарювання не є належним доказом.

Згідно із ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

За таких обставин, враховуючи наведе вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.

Судовий збір згідно з ч.5 ст.49 Господарського процесуального кодексу України залишається за позивачем.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Повне рішення складено 27.04.2015.

Суддя Л.М. Шкурдова