ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.04.2015 року Справа № ПР8/224-09

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Виноградник О.М. ( доповідач)

суддів: Джихур О.В., Лисенко О.М.

при секретарі: Погорєловій Ю.А.

за участю прокурора: Богомол О.М., старший прокурор відділу, посвідчення № 011672 від 28.10.2012 року;

Представники сторін:

позивача - Пека А.І., довіреність №25 від 05.08.14;

відповідача - Волнянська О.В., довіреність №1-19/9-194 від 09.07.14;

третьої особи-1,2 - в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника прокурора Дніпропетровської області, м.Дніпропетровськ

на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 26.03.2015 року по справі № ПР8/224-09

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, м.Дніпропетровськ

до Відкритого акціонерного товариства «Дніпровськпромбуд», м.Дніпропетровськ

за участю третьої особи/1: Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації», м.Дніпропетровськ

третьої особи/2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: фізичної особи ОСОБА_3, м.Дніпропетровськ

про визнання права власності

В судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину постанови (ст..ст.85, 99, 105 ГПК України).

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 26.03.2015 року у справі № ПР8/224-09 (суддя Мартинюк С.В..) за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, м.Дніпропетровськ до Відкритого акціонерного товариства «Дніпровськпромбуд», м.Дніпропетровськ, за участю третьої особи/1 - Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації», м.Дніпропетровськ, третьої особи/2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: фізичної особи ОСОБА_3, м.Дніпропетровськ про визнання права власності було відмовлено в задоволенні заяви заступника прокурора Дніпропетровської області про вжиття заходів забезпечення позову; відмовлено в задоволенні заяви заступника прокурора Дніпропетровської області про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.11.2009р. у справі № ПР8/224-09; рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.11.2009р. у цій справі - залишено без змін (а.с.185-187, т.2).

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області мотивовано відсутністю правових підстав для задоволення заяви про перегляд рішення господарського суду у цій справі за нововиявленими обставинами, оскільки ухвала Ленінського районного суду від 12.02.2014р. є саме новим доказом тих обставин, які були відомі заявнику ще при первісному розгляді справи; в якості норм матеріального права господарський суд послався на ст.112 ГПК України, п.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 17 «Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами», п.8 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012р. № 4 «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами».

Не погодившись з вищезазначеною ухвалою місцевого господарського суду, до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся прокурор Дніпропетровської області, посилається на порушення господарським судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу, прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву прокурора про перегляд рішення господарського суду від 25.11.2009р. за нововиявленими обставинами, зазначає, що:

- господарським судом не були прийняті до уваги доводи прокурора, про те, що рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.11.2009р. слід переглянути за нововиявленими обставинами на підставі п.2 ч.2 ст.112 ГПК України, оскільки ухвалою Ленінського районного суду м.Дніпропетровська було встановлено, що ОСОБА_4 під час виконання ним обов`язків в.о. начальника ЖКК ОП «Дніпровськпромбуд» зазначив гуртожиток № 1 по АДРЕСА_1 не як житловий будинок, а як санаторій-профілакторій, на підставі цих записів було складено план приватизації, відповідно до якого будівля гуртожитку незаконно вибула з власності держави; зазначені дії ОСОБА_4 кваліфіковані за ч.2 ст.367 КК України (службова недбалість), останній був звільнений від кримінальної відповідальності в зв`язку з закінченням строків давності, але не виправданий, тому вказівка закону на вирок підлягає розширеному тлумаченню;

- враховуючи вищевикладені обставини, господарським судом не застосовано до спірних відносин п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.1981р. № 1 «Про практику перегляду судами у зв`язку з нововиявленими обставинами рішень, ухвал і постанов у цивільних справах, що набрали законної сили» (зі змінами та доповненнями);

- також скаржник зазначає, що до спірних відносин можливо застосувати п.2 ч.2 ст.112 ГПК України, оскільки ухвала Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 12.02.2015р. по справі № 1-кп/205/175/15, яка набрала законної сили 20.02.2015р. є доказом фальшивості акту інвентаризації майна ЖКК ОП «Дніпровськпромбуд» та плану приватизації ОП «Дніпровськпромбуд» на підставі яких побудоване рішення від 25.11.2009р.

Позивач по справі - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області правом надання відзиву на апеляційну скаргу (ст.96 ГПК України) не скористався, але представник в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав, просив рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.11.2009р. переглянути за нововиявленими обставинами.

Відповідач по справі - ПАТ «Дніпровськпромбуд» у відзиві на апеляційну скаргу проти її задоволення заперечував, посилаючись на відповідність оскаржуваної ухвали господарського суду вимогам закону, матеріалам, обставинам справи (а.с.205-206, т.2), зазначаючи, що наведені скаржником обставини не підпадають під п.2 ч.2 ст.112 ГПК України, оскільки ухвала про звільнення від кримінальної відповідальності в зв`язку з закінченням строків давності не є вироком суду та не встановлює будь-яких юридичних фактів; крім того, обставини на які посилається прокурор, згідно з п.8 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30.03.2012р. № 4 «Про застосування цивільного процесуального законодавства при переглядів судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинам» (саме так зазначено у відзиві) в господарському процесі передбачені п.1 ч.2 ст.112 ГПК України, відповідно до якого такі заяви можуть бути подані не пізніше трьох років з дня набрання рішенням законної сили. Також відповідач зауважує, що обставини, викладені в ухвалі районного суду, за своєю суттю не є фактичними даними, що спростовують факти, які було покладено в основу рішення від 25.11.2009р.

Треті особи по справі - КП «Дніпропетровське МБТІ» та фізична особа ОСОБА_3 правом надання відзиву на апеляційну скаргу не скористались (ст.96 ГПК України), як не скористались правом участі в судовому засіданні, передбаченому ст.22 ГПК України, про час та місце судового засідання сповіщались належним чином, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази (а.с.191, 211, т.2).

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.04.2015р. строк розгляду справи був продовжений на 15 днів за клопотанням скаржника з метою повного, всебічного, об`єктивного розгляду справи; розгляд справи відкладений на 30.04.2015р. (10:00 годину).

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали господарського суду Дніпропетровської області, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, вислухав пояснення присутніх представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржувану ухвалу слід залишити без змін, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.11.2009р. рішенням господарського суду Дніпропетровської області по справі № ПР8/224-09 (суддя Дубінін І.Ю.) було відмовлено в задоволенні позову Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області до відкритого акціонерного товариства «Дніпровськпромбуд» м.Дніпропетровськ, за участю третьої особи: Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» про визнання права власності (а.с.90-94, т.1).

При цьому, господарський суд зазначив, що позивачем не доведено, що будівля, розташована за адресою: м.Дніпропетровськ, АДРЕСА_1 була помилково включена до об`єктів соціально-побутового призначення, а відповідач, оформлюючи право власності на вказану будівлю, порушив право державної власності на спірне майно, оскільки під час приватизації будівля по АДРЕСА_1, як об`єкт соціально-побутового призначення, була безоплатно передана у користування організації орендарів ОП «Дніпровськпромбуд», а не у власність (а.с.93-94, т.1).

20.04.2009р. постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду по цій справі вищезазначене рішення господарського суду від 25.11.2009р. було залишено без змін, апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області - залишено без задоволення (а.с.158-159, т.5).

09.09.2010р. постановою Вищого господарського суду України по цій справі касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області залишено без задоволення, постанову суду апеляційної інстанції від 20.04.2009р. - залишено без змін (а.с.31-36, т.2).

20.04.2011р. постановою Вищого господарського суду України по цій справі було відмовлено позивачу у допуску справи № ПР8/224-09 господарського суду Дніпропетровської області до провадження Верховного Суду України (а.с.39-41, т.2).

Отже, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.11.2009р. по цій справі набуло законної сили 20.04.2009р. у відповідності до ст.ст.85, 115 ГПК України.

02.03.2015р. до господарського суду Дніпропетровської області звернулась Прокуратура Дніпропетровської області в інтересах держави в особі позивача з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.11.2009р. у цій справі (а.с.146-152, т.2).

10.03.2015р. ухвалою господарського суду Дніпропетровської області по цій справі зазначену заяву було прийнято до розгляду (а.с.158-159, т.2).

При цьому Прокуратура Дніпропетровської області посилалась на те, що ухвалою Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 12.02.2015р. у справі № 205/197/15-к, яка набрала законної сили 20.02.2015р.встановлено, що ОСОБА_4, перебуваючи на посаді в.о. начальника ЖКК ОП «Дніпровськпромбуд» та призначений відповідно до наказу № 20 від 28.04.1995р. «Про створення робочої комісії по інвентаризації ЖКК ОП «Дніпровськпромбуд» головою вказаної комісії, внаслідок неналежного виконання своїх службових обов`язків, через несумлінне ставлення до них, у інвентаризаційному описі від 06.05.1995р. зазначив гуртожиток № 1 по АДРЕСА_1 не як житловий будинок, а як санаторій-профілакторій. На підставі вказаного опису ЖКК ОП «Дніпровськпромбуд» було складено план приватизації ОП «Дніпровськпромбуд», за яким зазначений гуртожиток було включено до об`єктів соціально-побутового призначення, в результаті чого будівля вказаного гуртожитку незаконно вибула з власності держави.

Таким чином, ухвалою Ленінського районного суду м.Дніпропетровська у кримінальному провадженні від 12.02.2014р. № 1-кп/205/175/15 встановлення внесення неправдивої інформації до інвентаризаційного опису майна ЖКК ОП «Дніпровськпромбуд» від 06.05.1995р., на підставі якої було розроблено та затверджено план приватизації орендного підприємства «Дніпровськпромбуд» та акту передачі державного нерухомого майна до статутного фонду ВАТ «Дніпровськпромбуд», на яких ґрунтується рішення господарського суду від 25.11.2009р. у справі № ПР8/224-09 про відмову в задоволенні позову Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області про визнання права державної власності на будівлю на АДРЕСА_1, тобто, ухвала Ленінського районного суду м.Дніпропетровська у кримінальному провадженні від 12.02.2014р. у справі № 1-кп/205/175/15, яка набрала законної сили 20.02.2015р., є належним підтвердженням фальшивості акту інвентаризації майна ЖКК ОП «Дніпровськпромбуд» та плану приватизації ОП «Дніпровськпромбуд» у розумінні п.2 ч.2 ст.112 ГПК України.

Також в заяві Прокуратура області посилалась на п.8 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30.03.2012р. № 4 «Про застосування цивільного процесуального законодавства при переглядів судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинам».

З наданої до заяви про перегляд судового рішення в порядку ст..ст.112-113 ГПК України ухвали Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 12.02.2015р. (а.с.153, т.2) вбачається, що гр.ОСОБА_4, будучи службовою особою, виконуючи обов`язки начальника ЖКК ОП «Дніпровськпромбуд» 28.04.1995р. був призначений головою комісії по інвентаризації майна ЖКК ОП «Дніпровськпромбуд» своїми необережними діями, які виразились в неналежному виконанні своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до ним, підписав інвентаризаційний опис майна від 06.05.1995р., згідно з яким гуртожиток № 1 по АДРЕСА_1 було зазначено не як житловий будинок, а як санаторій-профілакторій, на підставі цього акту інвентаризації в подальшому було складено план приватизації та гуртожиток № 1 за адресою :м.Дніпропетровськ, АДРЕСА_1, не було включено до плану приватизації, внаслідок чого зазначена будівля гуртожитку вибула із державної власності. При цьому, згідно з цією ухвалою гр. ОСОБА_4 звільнений від кримінальної відповідальності за злочин, передбачений ч.2 ст.367 КК України (службова недбалість) у зв`язку з закінченням строків давності.

Відповідно до статті 112 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами.

Частиною 2 ст.112 ГПК України передбачено, що підставами для перегляду судового рішення господарського суду за ново виявленими обставинами, зокрема, є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи (п.1 ч.2 ст.112 ГПК України), а також встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення (п.2 ч.2 ст.112 ГПК України).

Отже, зазначеною нормою права чітко регламентовано не лише форму процесуального судового акту - вирок, а викладена нормативно-правова кваліфікація певних складів злочинів, передбачених кримінальним законодавством. Тобто, ухвала Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 12.02.2015р. не може бути доказом нововиявлених обставин в розумінні п.2 ч.1 ст.112 ГПК України.

Ухвала районного суду про звільнення від кримінальної відповідальності не віднесена до таких підстав перегляду рішення господарського суду в порядку ст.ст.112, 113 ГПК України. Посилання прокуратури області на абз.2 п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.1981р. № 1 (в редакції постанови від 25.05.1998р. № 15) «Про практику перегляду судами у зв`язку з нововиявленими обставинами рішень, ухвал і постанов у цивільних справах, що набрали законної сили» не може бути прийнято в силу положень абзацу 2 п.5 цієї ж Постанови Пленуму ВСУ, на яку посилався скаржник, відповідно до якого не можуть бути визнані нововиявленими нові, тобто такі, що виникли чи змінились після постановлення рішення обставини, а також обставини, на які вже посилалася особа, яка брала участь у справі, у своїх поясненнях, касаційній скарзі.

Пунктами 1, 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 17 «Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами» (в редакції постанови від 24.11.2014р. № 2, зі змінами та доповненнями) передбачено, що статтею 112 ГПК визначено вичерпний перелік підстав для перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами; перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин; до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто, коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте). Отже, нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення.

Обставини помилковості дій осіб відповідача при складенні інвентаризаційного опису, як було зазначено в позовній заяві, вже були предметом дослідження судами усіх інстанцій по цій справі (а.с.4. т.1). За своєю правовою суттю, враховуючи приписи ст..112 ГПК України ухвала Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 12.02.2015р. є письмовим доказом, підтверджуючим обставини, які вже були предметом розгляду по справі та були відомі позивачу на день розгляду справи. Тобто, наведені обставини не є ново виявленими в розумінні п.1 ч.1 ст.112 ГПК України, а ухвала Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 12.02.2015р. є новим доказом, який не був своєчасно поданий учасниками судового процесу при розглядів справи.

Пунктом 5 вищевказаної постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. чітко регламентовано, що не можуть вважатися нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи прокурором. У разі подання таких доказів у процесі перегляду судового рішення за правилами розділу ХІІІ ГПК України господарський суд має винести ухвалу про залишення судового рішення без зміни.

Обставини справи, які стосуються правомірного чи неправомірного проведення приватизації, зокрема, віднесення тих чи інших об`єктів товариства до об`єктів соціально-побутової сфери вже були предметом дослідження судів усіх інстанцій. Доведення чи не доведення вини певних посадових осіб відповідача по цій справі не було обов`язковим. Враховуючи вищевикладене, висновок, викладений в резолютивні частині оскаржуваної ухвали господарського суду Дніпропетровської області щодо відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення господарського суду від 25.11.2009р. по цій справі за нововиявленими обставинами та відмову в задоволенні заяви про вжиття заходів по забезпеченню позову з цих же підстав відповідає вимогам закону, матеріалам, обставинам справи, суто правові підстави зміни чи скасування оскаржуваної ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 26.03.2015р. по цій справі - відсутні.

Керуючись ч. 3-5 ст.49, ст.ст.99, 101, 103-106, 112-114 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 26.03.2015 року у справі № ПР8/224-09- залишити без змін.

Апеляційну скаргу Прокуратури Дніпропетровської області, м.Дніпропетровськ - залишити без задоволення.

Справу повернути до господарського суду Дніпропетровської області.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя О.М. Виноградник

Суддя О.В.Джихур

Суддя О.М.Лисенко