ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.04.2015 року Справа № 904/6653/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Виноградник О.М. ( доповідач)

суддів: Джихур О.В., Лисенко О.М.

при секретарі: Погорєловій Ю.А.

Представники сторін:

позивача - не з`явився; про час та місце судового засідання повідомлений належним чином;

відповідача -Борисенко Д.В., дов. № б/н від 18.02.2015р.;

ВДВС - не з`явився; про час та місце судового засідання повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Підприємства об`єднання громадян «Добробут» Дніпропетровської обласної громадської організації «Управління соціального захисту ветеранів та інвалідів МВС України», м.Київ на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 26.03.2015 року по справі № 904/6653/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агрорось», м.Корсунь-Шевченківський Черкаської області

до підприємства об`єднання громадян «Добробут» Дніпропетровської обласної громадської організації «Управління соціального захисту ветеранів та інвалідів МВС України», м.Київ

про стягнення 771 507,01 грн. (скарга на дії ДВС)

В судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частину постанови (ст.ст.85, 99, 105 ГПК України).

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 26.03.2015 року у справі № 904/6653/14 (суддя Мілєва І.В.) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агрорось», м.Корсунь-Шевченківський Черкаської області до підприємства об»єднання громадян «Добробут» Дніпропетровської обласної громадської організації «Управління соціального захисту ветеранів та інвалідів МВС України», м.Київ про стягнення 771 507,01 грн. було частково задоволено скаргу відповідача на дії Відділу державної виконавчої служби Апостолівського районного управління юстиції Дніпропетровської області; визнано неправомірними дії головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Апостолівського районного управління юстиції Дніпропетровської області Пожидаєвою-Чистик Н.В., які полягають у винесенні постанови ВП № 45659479 від 10.12.2014р. про стягнення з боржника виконавчого збору; визнано недійсною постанову головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Апостолівського районного управління юстиції Дніпропетровської області про стягнення з боржника виконавчого збору ВП №45659479 від 10.12.2014р.; в решті вимог - відмовлено (а.с.162-166).

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області мотивовано в частині задоволення скарги - недостатністю часу між винесеними постановами для виконання їх боржником в добровільному порядку (1 день), в частині відмови в задоволенні скарги - відсутністю правових підстав для визнання недійсною постанови державного виконавця про арешт майна та оголошення заборони його відчуження; в якості норм матеріального права господарський суд послався на ст.ст.20, 25, 27 Закону України «Про виконавче провадження».

Не погодившись з вищезазначеною ухвалою місцевого господарського суду, до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся відповідач - Підприємство об`єднання громадян «Добробут» Дніпропетровської обласної громадської організації «Управління соціального захисту ветеранів та інвалідів МВС України», м.Київ, посилається на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу, скаргу відповідача на дії державного виконавця - задовольнити, зокрема, з тих підстав, що:

- господарський суд не звернув увагу на доводи скаржника про те, що державним виконавцем порушено вимоги с.20 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки виконавче провадження відкрито не за місцем реєстрації скаржника - у Печерському районі м.Києва, а у Апостолівському районі Дніпропетровської області;

- також господарським судом не взято до уваги те, що державним виконавцем порушено вимоги ст.ст.26, 27 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки державний виконавець повинен був відмовити у відкритті виконавчого провадження не за місцем реєстрації боржника;

- крім того, скаржник наголошує, що державний виконавець перед примусовим виконанням рішення не пересвідчився в отриманні боржником (відповідачем) постанови про відкриття виконавчого провадження, в той час, як відповідач не отримував жодної кореспонденції від ВДВС;

- також скаржник зазначає, що одночасне винесення державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження та про арешт на майно боржника позбавило відповідача права на добровільне виконання рішення суду;

- крім того, скаржник зазначив, що посилання господарського суду на надання представником скаржника документів на бланках зі старою адресою не звільняє державного виконавця від дотримання вимог ст.6 Закону України «Про виконавче провадження» та від перевірки інформації на офіційному сайті Державного підприємства Інформаційно-ресурсний центр щодо юридичної адреси підприємства-боржника.

Позивач по справі відзив на апеляційну скаргу не надав, правом, передбаченим ст. 96 ГПК України, не скористався, як не скористався правом участі в судовому засіданні, передбаченим ст.22 ГПК України; про час та місце судового засідання повідомлений належним чином двічі (а.с.205).

Відділ Державної виконавчої служби Апостолівського районного управління юстиції Дніпропетровської області також не скористався правом надання відзиву на апеляційну скаргу (ст.96 ГПК України), але представник в судовому засіданні 24.04.2015р., проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, посилаючись на відповідність оскаржуваної ухвали вимогам чинного законодавства, матеріалам, обставинам справи.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.04.2015р. розгляд справи було відкладено на 30.04.2015р. в зв`язку з витребуванням від сторін доказів по справі, продовжено строк розгляду апеляційної скарги на 15 днів.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали господарського суду Дніпропетровської області, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, вислухав пояснення представників сторін присутніх у судових засіданнях 24.04.2015р., 30.04.2015р., перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржувану ухвалу слід скасувати на підставі п.1 ч.1 ст.104 ГПК України, з урахуванням повноважень суду апеляційної інстанції, передбачених ст.103 ГПК України, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.10.2014р рішенням господарського суду Дніпропетровської області по цій справі було задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрорось», м.Корсунь-Шевченківський Черкаської області до Підприємства об`єднання громадян «Добробут» Дніпропетровської обласної громадської організації «Управління соціального захисту ветеранів та інвалідів МВС України», м.Київ про стягнення 771 507,01 грн., стягнено з відповідача на користь позивача 741 674,08 грн. основного боргу, 29 832,93 грн. пені, 15 430,14 грн. судового збору; повернено позивачу із державного бюджету України 0,02 грн. надмірно сплаченого судового збору (а.с.67-71).

Вищезазначене рішення господарського суду Дніпропетровської області в апеляційній та касаційній інстанції не оскаржувалось учасниками судового процесу, отже, у відповідності до ст. 115 ГПК України набрало законної сили.

07.11.2014р. на виконання вищезазначеного рішення господарського суду було видано накази, які 10.11.2014р. направлено стягувачу (а.с.72, 73).

10.11.2014р. до господарського суду Дніпропетровської області відповідачем було подано заяву про відстрочку та розстрочку виконання рішення (а.с.74-75), яку було повернуто ухвалою господарського суду від 10.11.2014р. (а.с.76-77).

27.11.2014р. відповідачем вдруге подано до господарського суду Дніпропетровської області заяву про відстрочення та розстрочення виконання рішення (а.с.78-81), в задоволенні якої відмовлено ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.2014р. (а.с.87-88).

03.12.2014р. державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Апостолівського районного управління юстиції була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 45659253 з примусового виконання наказу господарського суду від 07.11.2014р. про стягнення з відповідача основного боргу та пені; боржнику надано строк для добровільного виконання рішення - до 09.12.2014р. (а.с.107).

В цей же день, 03.12.2014р. державним виконавцем цього ж відділу винесена постанова про накладення арешту на все майно боржника в межах суми звернення стягнення - 771 507,01 грн. (а.с.108).

Крім того, в межах цього виконавчого провадження, 10.12.2014р. державним виконавцем винесена постанова про стягнення виконавчого збору в сумі 77 150,70 грн. (а.с.109).

Також, 09.12.2014р. державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Апостолівського районного управління юстиції була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 45659479 з примусового виконання наказу господарського суду від 07.11.2014р. про стягнення з відповідача судового збору; боржнику надано строк для добровільного виконання рішення - до 09.12.2014р. (а.с.110, на звороті).

В межах цього виконавчого провадження 10.12.2014р. державним виконавцем винесена постанова про стягнення виконавчого збору за другим наказом в сумі 1543,01 грн. (а.с.111).

20.02.2015р. відповідач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області зі скаргою на дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Апостолівського районного управління юстиції (а.с.91-95), яку обґрунтував тим, що державним виконавцем були порушені вимоги ст.ст.20, 25, 26, 27, 31 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки останнім відкрито провадження не за місцем реєстрації боржника та його місцезнаходженням, заявнику (позивачу) не відмовлено в зв`язку з цим у відкритті виконавчого провадження, арешт на майно та кошти боржника накладено одночасно з відкриттям виконавчого провадження, що позбавило боржника виконати рішення суду в добровільному порядку; крім того, примусове стягнення повинно було розпочинатись після закінчення строку для добровільного виконання рішення, а виконавчим провадженням по стягненню судового збору боржнику взагалі не надано часу для такого виконання. Також відповідач зауважив, що взагалі не отримував жодної кореспонденції від державного виконавця, а про відкриті виконавчі провадження щодо нього дізнався випадково 16.02.2015р., в зв`язку з чим просив господарський суд відновити пропущений строк на звернення до суду (ч.1 ст.121-2 ГПК України.

20.02.2015р. ухвалою господарського суду Дніпропетровської області зазначену скаргу відповідача було прийнято до розгляду, але клопотання про відновлення строку на звернення до суду не було розглянуто, будь-яких висновків з цього питання жодна із ухвал господарського суду не містить (а.с.117-118).

18.03.2015р. до господарського суду Дніпропетровської області надійшли заперечення позивача на скаргу відповідача (а.с.128-130). Позивачем спростовано доводи відповідача щодо порушення вимог закону, зазначено, що відповідно до ст..20 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії можуть проводитись як за місцем перебування, проживання, роботи боржника, так і за місцезнаходженням його майна; вибір місця пред`явлення наказу до виконання покладається на стягувача; крім того, відповідно до ст.19 ЗУ «Про виконавче провадження» стягувач має право подати заяву до органу стягнення про накладення арешту на кошти та майно боржника та заборону його відчуження, що і було зроблено останнім. Також позивач зауважив, що відповідно до ст.47 ЗУ «Про виконавче провадження» боржник вважається повідомленим, якщо документи виконавчого провадження були надіслані на адресу, зазначену у виконавчому документі.

25.03.2015р. до господарського суду Дніпропетровської області надійшли заперечення Відділу державної виконавчої служби Апостолівського районного управління юстиції (а.с.147-150), в яких останній також заперечував проти доводів відповідача, підтримав доводи позивача та зазначив, що на час винесення рішення - 27.10.2014р. та видачі наказів - 07.11.2014р. відповідач вже змінив місце реєстрації (згідно запису в Реєстрі - 20.10.2014р.) та останній не здійснив жодних дій щодо повідомлення суду про такі зміни; крім того, відповідачем додані в якості додатків до заяви постанови роздруковані з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, хоча доступ до нього мають лише сторони виконавчого провадження за наявності ідентифікатору доступу, який повідомляється сторонам у постанові про відкриття виконавчого провадження, яка надсилається рекомендованим листом

26.03.2015р. ухвалою господарського суду Дніпропетровської області по цій справі було частково задоволено скаргу відповідача на дії Відділу державної виконавчої служби Апостолівського районного управління юстиції Дніпропетровської області; визнано неправомірними дії головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Апостолівського районного управління юстиції Дніпропетровської області Пожидаєвою-Чистик Н.В., які полягають у винесенні постанови ВП № 45659479 від 10.12.2014р. про стягнення з боржника виконавчого збору; визнано недійсною постанову головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Апостолівського районного управління юстиції Дніпропетровської області про стягнення з боржника виконавчого збору ВП №45659479 від 10.12.2014р.; в решті вимог - відмовлено (а.с.162-166). Зазначений процесуальний документ і є предметом апеляційного оскарження.

Згідно з ч.1 ст.121-2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Відповідно до частин 1, 5 ст.20 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999р. № 606-ХІV (в редакції ЗУ від 28.12.2014р. № 78-VІІІ) виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу; у разі якщо у процесі виконавчого провадження державним виконавцем отримано документальне підтвердження про зміну або встановлення місця проживання, перебування чи місцезнаходження боржника, його майна, місця його роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, та з'ясувалося, що майно боржника, на яке можна звернути стягнення, відсутнє на території, на яку поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець не пізніше наступного дня з моменту, коли йому стали відомі зазначені обставини, надсилає виконавчий документ за новим місцем проживання чи місцезнаходженням боржника, місцем його роботи чи місцезнаходженням майна боржника, про що повідомляє стягувачу.

Отже, згідно з вищенаведеними нормами права слід дійти висновку, що відкриття виконавчого провадження по відношенню до юридичної особи може здійснюватись за вибором стягувача або за адресою місцезнаходження, або за адресою місцезнаходження майна такої юридичної особи.

Матеріали справи свідчать, що в період з 20.02.2015р. (прийняття господарським судом скарги до розгляду) до 26.03.2015р. (дати прийняття оскаржуваної ухвали) господарським судом не було досліджено жодного доказу, підтверджуючого наявність (відсутність) майна боржника за місцем виконання рішення (листи, запити тощо); також господарським судом не було вирішено питання відновлення строку, передбаченого ч.1 ст.121-2 ГПК України.

Згідно з п.9.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» (зі змінами та доповненнями) встановлений у частині першій статті 1212 ГПК десятиденний строк для подання скарги є процесуальним і тому відповідно до вимог статті 53 ГПК може бути відновлений за наявності поважних причин його пропуску та на підставі заяви скаржника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в останній у вигляді клопотання. Скарга, пропущений строк подання якої не відновлений, залишається без розгляду, про що з посиланням на статті 53 і 1212 ГПК судом без виклику сторін виноситься ухвала. Якщо ж скаргу було подано з пропуском згаданого строку без заяви про його відновлення, суд без виклику сторін виносить ухвалу про залишення скарги без розгляду, що не перешкоджає повторному поданню скарги із заявою про відновлення строку такого подання.

Відповідно до ч.3 ст.101 ГПК України в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а ухвалу господарського суду від 26.03.2015р. слід скасувати на підставі п.1 ч.1 ст.104 ГПК України.

Керуючись ч. 3-5 ст.49, ст.ст.99, 101, 103-106 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Підприємства об`єднання громадян «Добробут» Дніпропетровської обласної громадської організації «Управління соціального захисту ветеранів та інвалідів МВС України», м.Київ - задовольнити частково.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 26.03.2015 року у справі № 904/6653/14 - скасувати.

Матеріали справи повернути до господарського суду Дніпропетровської області на стадію прийняття заяви відповідача на дії державного виконавця від 20.02.2015р. в порядку ст.121-2 ГПК України до розгляду.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя О.М. Виноградник

Суддя О.В.Джихур

Суддя О.М.Лисенко